Постанова

від 13.12.2012 по справі 5011-35/1180-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р. Справа № 5011-35/1180-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -суддіДерепи В.І., суддів :Грека Б.М., -(доповідача у справі). Палія В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотор" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.10.12 у справі№ 5011-35/1180-2012 господарського судуміста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотор" простягнення суми за участю представників від: позивачаАлавердян Т.О. (дов. 04.12.12) відповідачаПогорєлова В.В. (голова правління), Кіщук Т.В. (дов. від 23.02.12)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення із Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотор" 41 114, 16 грн. заборгованості за отриману теплову енергію з нарахованими на неї штрафними санкціями, 3% річних та інфляційними.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.12 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Літвінової М.Є., суддів: Борисенко І.І., Ломаки В.С.), залишеним без постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.12 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Тарасенко К.В., суддів: Рєпіної Л.О., Яковлєва М.Л.), позов задоволено частково, стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотор" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго"31 098,68 грн. основного боргу, 1 258,35 грн. інфляційних витрат, 616,61 грн. процентів річних, 1 580,13 грн. пені, 1 352,68 грн. судового збору. Припинено провадження у частині стягнення 6516,74 грн. (у зв'язку зі сплатою після порушення провадження у справі), у стягненні 46,65 грн. відмовлено (у зв'язку зі сплатою до подання позову).

Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на розгляд до суду першої інстанції. Скарга мотивована тим, що між сторонами відсутні договірні зобов'язання з приводу поставки теплової енергії, тому відповідач не має перед позивачем жодних зобов'язань. Крім того, скаржник зазначає, що позивачем безпідставно застосовані тарифи на теплову енергію затверджені НКРЕ.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.00 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Київенерго"), та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мотор" укладено договір №521010 на постачання теплової енергії у гарячій воді. Відповідно до умов договору, позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до договору, а відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться розрахунковим способом. Між позивачем та відповідачем укладені додатки до договору, якими визначено обсяги відпуску теплової енергії, тарифи на теплову енергію, порядок розрахунків та умови припинення подання теплової енергії.

Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що між сторонами відсутні договірні відносини, а відтак, відповідач не отримував теплової енергії та не зобов'язаний її оплачувати.

Відповідач зобов'язання за Договором виконав неповністю, в результаті чого за ним станом на 01.01.12 утворилась заборгованість в сумі 37 659,07 грн. У січні 2012 відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі 6560,39 грн., з якої сплачено після звернення позивача із позовом до суду -6513,74 грн. (тому судами в цій частині правомірно припинено провадження на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України), а оплата у розмірі 46,65 грн. була внесена до подання позову (тому судами правомірно відмовлено в цій частині позовних вимог).

На момент вирішення справи судом першої інстанції, у відповідача існувала непогашена заборгованість перед позивачем в сумі 31 098,68 грн.

Згідно з п. 3.5. додатку №4 до договору "Порядок розрахунків за теплову енергію" у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Судами перевірено розмір нарахувань на суму заборгованості та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1580,13 грн. -пені, 1258,35 грн. -інфляційних витрат, 616,61 грн. -3 % річних.

На підставі вищевикладеного судами частково задоволені позовні вимоги. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (Стаття 610 Цивільного кодексу України). Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищевказані приписи законодавства, судами правомірно задоволені позовні вимоги та стягнуто з відповідача суму заборгованості разом з нарахованими на неї інфляційними, 3% річних та пенею.

Доводи скаржника щодо безпідставного застосування позивачем тарифів встановлених НКРЕ, судом апеляційної інстанції перевірялися та були правомірно відхилені з огляду на наступне. Відповідно до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Нормами Закону України "Про теплопостачання" зазначено, що встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання належить до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" передбачено, що Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також, тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1729 від 14.12.10 "Про затвердження тарифів на теплову енергію ПАТ "Київенерго"затверджено Публічному акціонерному товариству "Київенерго"з 01.01.11 тарифи на теплову енергію для населення у розмірі 171,25 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) та 169,38 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), якщо будинковий засіб обліку теплової енергії належить балансоутримувачу жилого будинку або відсутній.

Зважаючи, що постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1729 від 14.12.10 не є нормативно правовим актом індивідуальної дії, вона є обов'язковою для виконання, а зазначені в ній тарифи застосовуються незалежно від внесення змін до Договору на постачання теплової енергії.

Таким чином, як позивачем, так і судами, з січня 2011 правомірно застосовані тарифи, встановлені Постановою НКРЕ України № 1729 від 14.12.10.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотор" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.12 у справі №5011-35/1180-2012 залишити без змін.

Головуючий - суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій