Постанова

від 08.10.2012 по справі 2а/0570/11177/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/11177/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 година 45 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі Аврамченко С.С.

за участю

представника позивача - Кострикіна К.М. - на підставі довіреності,

представника відповідача - Мартиненко Н.Л. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «ДАК» до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання частково нечинним рішення № 59/02 від 12 березня 2012 року про застосування фінансових санкцій в сумі 23 676,66 грн., -

встановив:

28 серпня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «ДАК», (далі - Позивач або ТОВ), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька, (далі - Відповідач або УПФУ), в якому просило суд визнати протиправним і частково нечинним рішення Відповідача від 12 березня 2012 року № 59/02 за окремими його положеннями, а саме стосовно нарахування фінансових санкцій в сумі 23 676,66 грн.

В обґрунтування позову ТОВ зазначило, що УПФУ проведена планова перевірка щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 23 березня 2010 року по 1 грудня 2011 року, за результатами якої складений акт № 46 від 30 січня 2012 року.

На підставі вказаного акта 30 січня 2012 року Відповідачем прийнято рішення № 30/02 про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів зі страхових внесків, (далі - рішення № 30/02), на загальну суму 23 699,05 грн.

В подальшому Позивачем отримана вимога про сплату боргу від 30 січня 2012 року № Ю-2 про сплату боргу - недоїмки з єдиного внеску в сумі 46 812,40 грн.

ТОВ скористалося правом на оскарження рішення Відповідача шляхом подання скарги.

Листом від 12 березня 2012 року ТОВ було повідомлене про те, що рішення № 30/02 скасоване, водночас ТОВ отримало нове рішення від 12 березня 2012 за № 59/02 про застосування фінансових санкцій на суму 23 699,16 грн., (далі - рішення № 59/02).

Позивачем була подана скарга на рішення № 59/02 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, проте рішенням про результати розгляду скарги від 12 квітня 2012 року № 4664/08 скарга залишена без задоволення.

Позивач вважає оскаржуване рішення Відповідача за № 59/02 частково неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Сума фінансових санкцій нарахована за те, що в звіті за січень 2011 року при відправці електронного звіту до УПФУ стався збій і графа 3.1.1 не була заповнена, сума єдиного внеску за ставкою 37,65% - 43 135,06 грн. Зазначає, що під час перевірки посадовим особам УПФУ були надані Звіт про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України ТОВ за січень 2011 року, Розрахункова відомість за січень 2011 року, з яких з'ясовується, що ця сума була нарахована і сплачена у звітному періоді. Позивач посилається на можливу помилку, яка виникла під час відправлення звіту в електронній формі через програмне забезпечення «M.E.DOC» звіт був спотворений в частині нарахування графи 3.1.1. Сума нарахування 43 135,06 грн. була сплачена 18 лютого 2011 року, а звіт про суми нарахованого єдиного внеску був відправлений 22 лютого 2011 року.

Крім того, ТОВ зазначає, що сума фінансових санкцій 2 109,02 грн. також була нарахована за те, що в звіті за січень 2011 року не була вказану сума утриманого єдиного внеску по ставці 3,6% - 4 198,93 грн., проте дана сума була нарахована і сплачена своєчасно і у повному обсязі.

За твердженням Позивача недоїмка за єдиним внеском у ТОВ за вказаний період була відсутня, вимог про її сплату Відповідач не надсилав, рішення № 30/02 та вимогу про сплату боргу Відповідач скасував, отже це є підставою для задоволення адміністративного позову.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення аналогічні тим, що наведені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник Відповідача заявлені позовні вимоги не визнала у повному обсязі та пояснила, що Позивачем не був нарахований єдиний внесок за січень 2011 року по ставці 37,65% в сумі 43 135,06 грн., за жовтень 2011 року по ставці 8,41% в сумі 150,01 грн. по ставці 3,6% за січень 2011 року 4 128,05 грн. та за квітень 2011 року в сумі 0,23 грн., що підтверджувалося результатами планової перевірки, викладеними в акті, Звітом, наданим Позивачем, та даними картки особового рахунку платника єдиного внеску, з урахуванням викладеного, діючи на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» УПФУ застосувало до ТОВ фінансові санкції в сумі 23 699,16 грн., з урахуванням наведеного у задоволенні позовних вимог просила відмовити повністю.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «ДАК», (код ЄДРПОУ 37040672) є юридичною особою, що встановлено на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 433110, (а.с.6), довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 216778, (а.с.7), та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, (а.с.8-9).

З 23 березня 2010 року Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька за № 05-17-03-10454.

ТОВ надав УПФУ Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за січень 2011 року, (а.с.25-33).

В рядку «3.1.1 єдиного внеску на суми заробітної плати, нарахованої роботодавцями, відповідно до класу професійного ризику виробництва» Звіту зазначений прочерк, у зв'язку з цим в рядку «8.1 р.3.1.1 + р.6.1.1 - р.7.1.1 (36,76-49,7%) також зазначений прочерк, (а.с.26).

Звіт наданий Відповідачу в електронній формі, зі змісту повідомлень про отримання звітності вбачається, що під час відправлення Звіту мали місце наступні помилки: «Таблиця 1 рядок 5 зазначено суму відмінну від загального підсумку графи 15 «Сума єдиного внеску за звітний місяць (із заробітку/доходу), таблиці 6 додатку 4 по всіх застрахованих особах, крім застрахованих з типом нарахувань 2,3,4,5»; «Таблиця 1 рядок 3.1.1 у рядку «р.2.1.1х(36,76-49,7)» зазначено суму, відмінну від множення рядка 2.11 на відсоток в межах від 36,76 до 49,7», (а.с.34).

Відповідачем проведена планова перевірка ТОВ щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 23 березня 2010 року по 1 грудня 2011 року, за результатами якої складений акт від 30 січня 2012 року за № 46.

Крім іншого, перевіркою встановлено порушення вимог ст.ст.4, 7-9 Закону № 2464, а саме у січні 2011 року згідно зданих звіту, наданого до УПФУ сума нарахованого єдиного внеску по ставці 37,65% складає 0,00 грн., що не відповідає дійсності. Сума нарахованого внеску по ставці 37,65% згідно первинних документів складає 43 135,06 грн., тобто було встановлено факт заниженням суми нарахованого єдиного внеску по ставці 37,65% на суму 43 135,06 грн., яка була сплачена своєчасно та в повному обсязі. внаслідок чого Позивачу за 2011 рік нарахований єдиний внесок по ставці 37,65% на суму 42 463,48 грн., по ставці 8,41% - на суму 150,01 грн., по ставці 3,6% на суму 4 193,93 грн., (а.с.10-24).

30 січня 2012 року УПФУ прийнято рішення за № 30/02 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно з яким на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону № 2464» до Позивача застосовані штрафні санкції в сумі 23 699,05 грн., (а.с.37).

Того ж дня Відповідачем сформована вимога про сплату боргу та надіслана на адресу Позивача, (а.с.37).

ТОВ оскаржило зазначені рішення і вимогу до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Скарга позивача була задоволена, рішення УПФУ від 30 січня 2012 року за № 30/02 скасовано з тієї причини, що періодом, в якому мало місце порушення був січень 2011 року, а розрахунок штрафних санкцій зроблено на підставі даних за жовтень 2011 року, Відповідача зобов'язано винести нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом або платником єдиного внеску своєчасно не нарахованого єдиного внеску з дотриманням вимог п.п.7.2.3 п.7.2. ч.7 Інструкції № 21-5, (а.с.62-64).

12 березня 2012 року УПФУ прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду України або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, відповідно до якого на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України № 2464 до ТОВ застосовані штрафні санкції в сумі 23 699,16 грн., (а.с.38).

Позивач не погодився із вказаним рішенням Відповідача та оскаржив його до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

12 квітня 2012 року Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про результати розгляду скарги ТОВ, яким у задоволенні скарги відмовлено з тієї причини, що платник єдиного внеску зобов'язаний не лише обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а і нараховувати його, (а.с.40).

Між сторонами немає розбіжностей стосовно того факту, що Позивачем вірно обчислений, своєчасно і в повному обсязі сплачений єдиний внесок за січень 2011 року, вказана обставина підтверджується платіжними дорученнями та даними особової кратки платника єдиного внеску.

Наявність публічно-правого спору між сторонами обумовлена тим, що за твердженням Позивача ним був належним чином виконаний обов'язок щодо нарахування єдиного внеску за спірний період, проте внаслідок технічної помилки, яка мала місце під час подання звітності в електронному вигляді, відповідні графи Звіту залишились незаповненими, водночас позиція Відповідача ґрунтується на тому, що відповідальність за нарахування єдиного внеску покладена на його платника, оскільки ТОВ не нарахувало єдиний внесок за січень 2011 року, Відповідач правомірно застосував до нього фінансові санкції.

Вирішуючи справу по суті, суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, зокрема, від порушень з боку органів державної влади, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, що визначено ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

П.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, (далі - Закон № 1058), визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до п.п.1, 7 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.п.1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року №11-2, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), (далі - Положення), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

П.2.1. Положення визначені основні завдання територіальних органів Пенсійного фонду України, до яких, крім іншого, належать забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень. Отже, оскаржуване Позивачем рішення Відповідача має бути перевірено на відповідність критеріям, наведеним в ч.3 ст.2 КАС України.

П.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI, (далі - Закон № 2464), на платників єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464 роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами, є платниками єдиного внеску.

Отже, Позивач як платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Системний аналіз наведених вище норм Закону № 2464 дозволяє дійти висновку, що належним виконанням платником єдиного внеску обов'язку, визначеного п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464, може вважатися не лише своєчасне і правильне обчислення і повна сплата єдиного внеску за певний період, але і нарахування цього внеску.

Зміст поданого ТОВ звіту свідчить про те, що в порушення вимог п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464, нарахування єдиного внеску за січень 2011 року здійснено не було.

Ч.1 ст.71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Незважаючи на вимоги ч.1 ст.71 КАС України, Позивачем не доведений факт здійснення нарахування єдиного внеску за січень 2011 року, ТОВ не доведено, що подання Звіту з незаповненою графою 3.1.1 сталося внаслідок технічного збою програмного забезпечення. Крім того, зі змісту повідомлення про надіслання електронної звітності, яка була отримана ТОВ, вбачалося, що у Звіті наявні помилки, зокрема, щодо заповнення графи 3.1.1, проте жодних заходів, спрямованих на їх усунення Позивачем вжито не було.

Право УПФУ застосовувати штрафні санкції до платника єдиного внеску за встановлених судом обставин передбачено п.3 ч.11 ст.25 Закону № 2464, відповідно до якої територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції - а донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що Відповідачем доведена відповідність оскаржуваного рішення критеріям, наведеним в ч.3 ст.2 КАС України, а також те, що приймаючи спірне рішення УПФУ діяло в межах повноважень, в порядку та способом, які визначені законом, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки Відповідачем не понесені витрати, пов'язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з Позивача не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -,

постановив:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «ДАК» до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання частково нечинним рішення № 59/02 від 12 березня 2012 року про застосування фінансових санкцій в сумі 23 676,66 грн. - відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 8 жовтня 2012 року.

Постанова складена у повному обсязі і підписана 12 жовтня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.