Постанова

від 17.10.2012 по справі 2а-4282/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2012 року 2а-4282/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Корінному С.О.,

за участю представників сторін:

від позивача -Зоренко Ю.І.

від відповідача -ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Васильківського міськрайонного центру зайнятості -робочого органу виконавчої Дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття доОСОБА_3 простягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом Васильківського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої Дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (надалі -позивач) до ОСОБА_3 (надалі -відповідач) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Ухвалою суду від 12 вересня 2012 року та у зв'язку з застосуванням автоматизованої системи документообігу суду справі було присвоєно номер 2а-4282/12/1070 та призначено слухання справи на 26 вересня 2012 року.

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року про витребування справи суд направив дану справу до суду касаційної інстанції.

Після повернення справи до Київського окружного адміністративного суду, судове засідання було призначено на 17 жовтня 2012 року.

В судове засідання з'явились представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, позовні вимоги обґрунтовував тим, що на день нарахування відповідачу допомоги по безробіттю до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не було внесено запис про те, що статус фізичної особи-підприємця щодо відповідача припинено.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову, свої заперечення обґрунтовував тим, що відповідач добросовісно вчинив всі необхідні та передбачені законодавством дії, які передують та є умовою для набуття відповідачем права на отримання допомоги по безробіттю.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.

25 грудня 2018 року відповідач звернувся до позивача по справі із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. В заяві відповідач вказав, що на час звернення не був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та трудовою діяльністю не займався.

Наказом від 25 грудня 2008 року №НТ081225 позивач прийняв рішення:

- надати відповідачу статус безробітного;

- призначити допомогу по безробіттю;

- розпочати виплату допомоги по безробіттю з 25 грудня 2008 року.

Наказами від 5 січня 2009 року №НТ090105 та від 6 лютого 2009 року №НТ090206 було прийнято рішення про перерахування, відповідно 5 січня 2009 року та 6 лютого 2009 року сум допомоги по безробіттю.

Наказом від 21 грудня 2009 року №НТ091221 позивачем було прийнято рішення про припинення виплати відповідачу допомоги по безробіттю у зв'язку з закінченням 20 грудня 2012 року строку, передбаченого пп.12 п.1ст.31 Закону України «Про зайнятість населення».

Відповідно до акта № 27 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «По загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», посадовими особами позивача було зроблено висновок, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа -підприємець. 07.10.2008 внесено рішення ФОП про припинення підприємницької діяльності, у зв'язку з чим позивач по справі, вважає, що допомога отримана відповідачем у справі повинна бути повернута.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у справі 07.10.2008 було подано на ім'я державного реєстратора заяву про припинення підприємницької діяльності, подано заяви про зняття з реєстрації відповідача у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Пенсійному фонді України.

13.08.2010 відповідач отримав довідку Васильківської ОДПІ Київської області про відсутність заборгованості по податках та зборах; 09.10.2008 відповідач отримав довідку від Васильківського міськрайонного центру зайнятості про зняття з обліку як платника внесків; 17.10.2008 Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України видано відповідачу довідку про відсутність заборгованості, 20.10.2008 відповідачем отримано довідку Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про відсутність заборгованості за страхувальником та 06.11.2008 Управлінням Пенсійного фонду України у Васильківському районі Київської області відповідача було знято з обліку.

07.10.2008 відповідачем було подано до Васильківської ОДПІ Київської області заяву форми № 8-ОПП разом з усіма оригіналами документів. Крім того, відповідач знищив печатку (квитанція від 04.12.2008 № 000508), а також закрив наявні у банку рахунки, про що свідчить довідка Васильківського районного відділення Київської регіональної дирекції відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», копія якої наявна в матеріалах справи. З цього моменту, відповідач підприємницької діяльності не провадив, доходу від здійснення такої діяльності не отримував.

Вчинивши всі необхідні дії передбачені законодавством для припинення підприємницької діяльності, відповідач звернувся до позивача із заявою про надання статусу безробітного (заява від 25.12.2008).

Відповідно до пункту «б»частини третьої статті 1 Закону України від 01.03.1991 № 803-ХІІ «Про зайнятість населення», в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Відповідно до часини першої статті 2 цього Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Як вбачається із зазначених норм чинного законодавства, Закон не визначає запис в ЄДРПОУ як єдину і обов'язкову підставу для встановлення судом факту не здійснення особою підприємницької діяльності. За відсутності інших вказівок в законодавстві, суд вважає, що встановлення факту не здійснення особою господарської діяльності та не отримання від такої діяльності прибутку можливе тільки за умов відповідної оцінки судом всіх обставин справи та доказів, які підтверджують ці обставини.

Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3 було добросовісно та у повному обсязі виконано всі дії передбачені чинним законодавством для припинення підприємницької діяльності відповідача та добровільно припинено здійснення підприємницької діяльності. А також суд бере до уваги, що дії вчинені відповідачем до моменту його звернення до позивача із заявою про надання допомоги по безробіттю (заява від 25.12.2008), виключали можливість здійснення підприємницької діяльності у статусі фізичної особи-підприємця.

Враховуючи те, що відповідач вчинив всі передбаченні чинним законодавством дії для припинення підприємницької діяльності, а також не здійснював підприємницької діяльності та не отримував від неї доходу у період отримання допомоги по безробіттю, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд1, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Повний текст постанови складено та підписано 22 жовтня 2012 р.