Постанова

від 12.10.2012 по справі 2а-3847/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 жовтня 2012 року № 2а-3847/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рууккі Інвестмент Україна" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, за участі Прокуратури Святошинського району м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.11.2011р. №0025511501 та №0025521501

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Руукі Інвестмент Україна»(далі по тексту - позивач, ТОВ «Руукі Інвестмент Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту -ДПІ у м. Києві ДПС) в якій просить суд скасувати податкові повідомлення -рішення від 16 листопада 2011 року № 0025511501, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 6 018 995, 00 грн. та № 0025521501, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на суму 101 338, 00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2012 року призначено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Рууккі Інвестмент Україна»(код ЄДРПОУ 34352937) з питань документального підтвердження формування валових витрат за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року. Доручено Державній податковій інспекції у Святошинському районі м. Києві Державної податкової служби проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Рууккі Інвестмент Україна»(код ЄДРПОУ 34352937) з питань документального підтвердження формування валових витрат за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби України повідомити Окружний адміністративний суд міста Києва про результати проведеної перевірки в строк до 09 липня 2012 року.

Суд звертає увагу, що вимоги ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2012 року щодо проведення перевірки відповідачем не виконані, перевірка з питань документального підтвердження формування валових витрат за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року не проведена.

У судовому засіданні 17 вересня 2012 року представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі. При цьому, зазначили, що включаючи до складу валових витрат II кварталу 2011 року суму валових витрат у вигляді від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього 2010 року та I кварталу 2011 року, товариство діяло у відповідності до вимог пункту 6.1 статті 6 та пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а з набранням чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України правомірно врахувало суму від'ємного значення, яке утворилось в 2010 році та в І кварталі 2011 року, при заповненні податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року.

Також, у судовому засіданні представниками позивача зазначено, що висновки, викладені в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 27 жовтня 2011 року № 15-121/69 не мають належного обґрунтування на підставі чого податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2011 року № 0025511501 та № 0025521501 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача у судове засідання 17 вересня 2012 року не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Мотивуючи письмові заперечення проти позову зазначив, що при проведенні камеральної перевірки було виявлено порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток: декларація за II квартал 2011 року, а саме: платником занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 6 459 595 грн. тим самим завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 018 995 грн. порушуючи абз. 1 п. 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток 2011 році»розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, тому сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Але, до складу II кварталу 2011р. включається від'ємне значення об'єкта оподаткування отримане суб'єктами господарювання за результатами здійснення господарської діяльності за І квартал 2011р., без урахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року.

Явку уповноваженого представника у судове засідання 17 вересня 2012 року Прокуратура Святошинського району міста Києва не забезпечила, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. У судовому засіданні 20 серпня 2012 року представник Прокуратури Святошинського району міста Києва проти задоволення адміністративного позову заперечив, підтримав правову позицію податкового органу.

Враховуючи неявку представника відповідача та Прокуратури Святошинського району міста Києва у судове засідання, згоду представників позивача на письмовий розгляд адміністративної справи, суд розглянув адміністративну справу № 2а-3847/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Руукі Інвестмент Україна»(ідентифікаційний код 34352937) зареєстровано як юридична особа Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 04 липня 2007 року за адресою: 03148, місто Київ, вул. Жмеринська, буд. 26.

Згідно Довідки серії АА № 373559 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до основних видів діяльності товариства за КВЕД відносяться: здавання в оренду власного нерухомого майна (70.20.0.), змішане сільське господарство (01.30.0.), виробництво будівельних металевих конструкцій (28.11.0.), розбирання та знесення будівель, земляні роботи (45.11.0.), будівництво будівель (45.21.1.), організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду (70.11.0).

Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі пункту 1 та пункту 3 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» зі змінами та доповненнями, підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 та пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено камеральну перевірку за звітний податковий період II квартал 2011 року, за результатами якої складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 27 жовтня 2011 року № 15-121/69, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як висновок проведеної перевірки податковим органом встановлено заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на 101 338, 00 грн.; завищення від'ємного значення оподаткування на прибуток на 6 018 995, 00 грн., чим порушено пункт 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році»розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення до акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 27 жовтня 2011 року № 15-121/69 (зареєстровані в ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС 10 листопада 2011 року за № 24165/10), які залишені без розгляду, про що повідомлено позивача листом ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС від 18 листопада 2011 року № 22727/10/15-132.

Відповідно, на підставі висновків акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 27 жовтня 2011 року № 15-121/69 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році»розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення -рішення від 16 листопада 2011 року № 0025511501 , яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток к розмірі 6 018 995, 00 грн. та податкове повідомлення -рішення від 16 листопада 2011 року № 0025521501 , яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 101 338, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження у задоволенні скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Руукі Інвестмент Україна»від 30 листопада 2011 року та від 13 лютого 2012 року відмовлено, а спірні податкові повідомлення - рішення -залишені без змін (копії рішення Державної податкової служби у місті Києві від 27 січня 2012 року № 856/10/25-114 та рішення Державної податкової служби України від 01 березня 2012 року № 3724/6/10-2415 містяться в матеріалах справи).

На думку позивача спірні податкові повідомлення -рішення від 16 листопада 2011 року № 0025511501 та № 0025521501 підлягають скасування, як такі, що винесені безпідставно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року порушено статтю 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: неправомірно визначено р.06.6 декларації (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду), що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року.

Така позиція відповідача є необґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (Особливості справляння податку на прибуток підприємств) розділ III (податок на прибуток підприємств) цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, до 01 квітня 2011 року, при визначені доходів і витрат платники податків керувалися нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв до 01 квітня 2011 року.

Так, згідно пункту 6.1. статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Відповідно до пункту 22.4. статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Згідно пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Судом враховано, що 01 липня 2012 року набув чинності Закону України від 24 травня 2012 року, № 4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм», яким встановлено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується: у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи викладене, суд оцінює відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення законодавству чинному на час його ухвалення.

Згідно пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Крім цього, слід звернути увагу, що статті 139 Податкового кодексу України містить вичерпний перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Так, зазначений перелік не містить такого поняття як "від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року".

Так, стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20 березня 1952 р. (надалі - "Перший протокол Конвенції"), учасником якої є Україна, визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна, а саме: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права."

Для розуміння цієї вимоги щодо податків варто звернутися до рішень Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини щодо положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мають в Україні значення одного із джерел права.

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У Рішенні Європейського суду з прав людини (п. 49) у справі Щокін проти України від 14 жовтня 2010 (остаточне від 14 січня 2011) Суд вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з статку безперечно є втручанням до майнових прав заявника гарантованих статтею 1 fcpnoro протоколу Конвенції.

Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах передбачених законом. Так, в п. 50-51 згаданого рішення Європейський суд зазначає:

Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах передбачених законом. Так, в п. 50-51 згаданого рішення Європейський суд зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою статті 1 Протоколу 1 є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути Законним"

Друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції.

Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні (див. Бейлер про Італії, №33202/96, ECHR 2000-1)".

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відображення у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року в рядку 06.6 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року) є правомірним та таким, що відповідає визначеним законодавчим вимогам.

Проте, відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту .

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Позивачем на підтвердження правомірності від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток подано суду: зведені дані валових доходів та валових витрат за період з 1-го півріччя 2008 року по 1 квартал 2010 року; копію Договору позики від 15 квітня 2008 року з додатками; копію листа Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 17799/10/15-132 від 31 серпня 2011 року; копію листа ТОВ «Рууккі Інвестмент Україна»№ 14 від 01 вересня 2011 року; копію декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2008 року; копію декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2008 року; копію декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік; копію декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2009 року; копію декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2009 року; копію декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2009 року; копію декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік; копію декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2010 року; копію декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року; копію декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2010 року; копію декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік; копії заяв на купівлю іноземної валюти; копії платіжних доручень; копії повідомлення банку про здійснення операцій; копії довідок податкової інспекції про виплату доходів нерезиденту, тощо.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано належних в розумінні статті 44 Податкового кодексу України доказів на підтвердження правильності визначення від'ємного значення об'єкту оподаткування встановленого у податковій декларації за 1 квартал 2011 року, отже суд приходить до висновку, що при декларуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, в рядок 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року позивач безпідставно включив валові витрати задекларовані у податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року.

Враховуючи, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження правильності визначення від'ємного значення об'єкту оподаткування встановленого у податковій декларації за І квартал 2011 року, оскільки відповідно до вимог абз. 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту, суд дійшов висновку, що позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року безпідставно відображено від'ємне значення з податку на прибуток за 2010 рік, суд приходить до висновку про правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 16 листопада 2011 року № 0025511501 та № 0025521501.

Щодо посилання позивача на Закон України «Про внесення змін до податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм»від 24 травня 2012 року № 4834 суд зазначає наступне.

Згідно із внесеними п. 97 Закону № 4834 змінами до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення"кодексу п. 150.1 ст. 150 Кодексу застосовується: у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого, кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Для підприємств з доходом за 2011 рік менше одного мільйона гривень пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку за наслідками 2011 податкового року є від'ємне значення, то сума такого значення підлягає включенню до витрат звітного (податкового) періоду І півріччя 2012 року та наступних звітних (податкових) періодів до повного погашення такого від'ємного значення.

На підставі пункту 22.4 статті 22 Закону N 334/94 у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховувалось 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році решта суми від'ємного значення, яка не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягали включенню до складу валових витрат платників податку на прибуток без обмежень.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи викладене, суд оцінює відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення законодавству чинному на час його ухвалення.

Таким чином, у зв'язку з набранням 01 квітня 2011 року чинності розділом III Податкового кодексу України (Особливості справляння податку на прибуток підприємств) та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв до 01 квітня 2011 року) до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Руукі Інвестмент Україна»не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Руукі Інвестмент Україна» відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда