Ухвала

від 11.10.2012 по справі 2а-2797/11/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/37708/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 11.10.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012

у справі № 2а-2797/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково -виробничого

підприємства „Будтехносервіс"

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської

області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -

рішень № 000162300/0 та № 0000142300/0 від 01 лютого 2011 року.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково -виробничого підприємства „Будтехносервіс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень -рішень № 000162300/0 від 01.02.2011, № 0000142300/0 від 01.02.2011.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ „Сервістехпром" за квітень, червень-жовтень 2008 року та складено акт № 1/23-2/20589354 від 05.01.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення: № 0000162300/0 від 01.02.2011, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1262163, 54 грн.; № 0000142300/0 від 01.02.2011, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1577743, 43 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, у розмірі 1009730, 83 грн., пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток за квітень 2008 року, червень-жовтень 2008 року у розмірі 1262163, 54 грн., частини 1, 5 ст. 203, п. 1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, мають ознаки нікчемності правочини укладені між ТОВ „НВП „Будтехносервіс" та ТОВ „Сервістехпром", що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, оскільки вказані договори укладено за відсутності наміру дійсного отримання результатів робіт за договорами підряду, фактично ніякі роботи контрагентом не виконувалися, а договори укладено лише задля незаконного зменшення об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Між ТОВ „НВП „Будтехсервіс" та ТОВ „Сервістехпром" були укладені договори підряду № С-03/08 від 19.03.2008 та № С-09/08 від 03.09.2008.

Витрати, понесені у зв'язку з оплатою вище зазначених договорів, позивачем були віднесені до складу валових витрат, а сума податку на додану вартість, сплачена в ціні робіт, віднесена до складу податкового кредиту.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Посилаючись на вимоги ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ „Сервістехпром" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

При цьому встановлено, що за спірними угодами ТОВ „Сервістехпром" виконало повністю взяті на себе зобов'язання.

Роботи, перелічені в актах приймання виконаних робіт до договору № С-03/08 від 19.03.2008, також зазначені в актах виконаних робіт до договору № 08/04/08 від 08.04.2008 були виконані, що підтверджується, розрахунками вартості виконаних підрядних робіт та суми оплати за розрахунковий місяць № 1 за жовтень 2008 року за формою КБ-2в та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 за жовтень 2008 року.

Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано вищезазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Також, з посиланням на відповідні первинні документи, судами встановлено, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисел укладення та виконання угод.

Статтею 10 Закону України „Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги доводи відповідача про те, що податок на додану вартість не сплачений до бюджету контрагентом позивача, оскільки, згідно з нормами Закону України „Про податок на додану вартість", не встановлено обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Стосовно рішенні Деснянського районного суду м. Києва від 16.09.2009 по справі №1-704, згідно якого ОСОБА_3 - директора та засновника ТОВ „Сервістехпром", визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Однак, вирок Деснянського районного суду м. Києва від 16.09.2009 по справі №1-704, не може бути доказом незаконності дій позивача, оскільки вище зазначені договори не були предметом розгляду в даній кримінальній справі.

З огляду на те, що у процесі розгляду справи відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним рішень, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 у справі № 2а-2797/11/1070 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 у справі № 2а-2797/11/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко