Ухвала

від 22.10.2012 по справі 5004/1146/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"22" жовтня 2012 р. Справа № 5004/1146/12

за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств, м. Луцьк

до відповідачів: приватного підприємства "Ліон", м. Ківерці

приватного підприємства "ЗІА Фруттіс", м. Луцьк

приватного підприємства "ВМЛ-Консалтинг", м. Луцьк

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", м. Луцьк

Луцька заготівельно-збутова база Волинської облспоживспілки, м. Луцьк

третейський суд при товарній біржі "Західноукраїнська", м. Рівне

ОСОБА_1, с. Струмівка Луцького району

ОСОБА_2, с. Струмівка Луцького району

ОСОБА_3, м. Луцьк

про застосування наслідків нікчемності правочину, визнання недійсним договору, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників:

від позивача: Данилік Ф.Я. -начальник управління правової роботи Волинської ОССТ (дов. №1-710/5 від 01.10.2012р.)

від відповідачів:

Семенюк Л.В. -представник ПП "Ліон" (дов. від 01.10.2012р.)

ОСОБА_6 -адвокат, представник ПП "ВМЛ-Консалтинг" (дов. від 01.10.2012р.)

від третіх осіб на стороні відповідачів: Демчук Ю.О. -представник Луцька заготівельно-збутової бази Волинської ОССТ (дов. №14 від 18.10.2012р.), ОСОБА_1

Суть спору: 14 вересня 2012 року Волинська обласна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду з позовом до відповідачів: приватного підприємства "Ліон", приватного підприємства "ЗІА Фруттіс" та приватного підприємства "ВМЛ-Консалтинг" про:

- застосування наслідків нікчемності правочину, укладеного 01.08.2008р. між приватним підприємством "Ліон" та Луцькою заготівельно-збутовою базою Волинської облспоживспілки,

- визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення лінії шокової заморозки та складу-холодильника м'ясопродуктів від 25.12.2008р., укладеного між приватним підприємством "Ліон" та приватним підприємством "ЗІА Фруттіс",

- визнання за Волинською обласною спілкою споживчих товариств права власності на приміщення лінії шокової заморозки загальною площею 325,20 кв.м. та складу-холодильника м'ясопродуктів загальною площею 389,60 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Лідавська, 4,

- зобов'язання комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" скасувати державну реєстрацію права власності на приміщення лінії шокової заморозки загальною площею 325,20 кв.м. та складу-холодильника м'ясопродуктів загальною площею 389,60 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Лідавська, 4, за приватним підприємством "ВМЛ-Консалтинг",

- зобов'язання комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" зареєструвати право власності на приміщення лінії шокової заморозки загальною площею 325,20 кв.м. та складу-холодильника м'ясопродуктів загальною площею 389,60 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Лідавська, 4, за Волинською обласною спілкою споживчих товариств;

- витребування приміщення лінії шокової заморозки загальною площею 325,20 кв.м. та складу-холодильника м'ясопродуктів загальною площею 389,60 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Лідавська, 4, у приватного підприємства "ВМЛ-Консалтинг".

Ухвалою господарського суду від 17.09.2012р. за цим позовом було порушено провадження у справі, призначено її розгляд в судовому засіданні. Цією ж ухвалою, в порядку, визначеному ст. 27 ГПК України, до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено комунальне підприємство "Волинське ОБТІ", Луцьку заготівельно-збутову базу Волинської ОССТ, третейський суд при товарній біржі "Західноукраїнська", фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 01.10.2012р. розгляд справи відкладався у зв'язку із заявленим представником позивача клопотанням, невиконанням сторонами вимог суду, а також необхідністю витребування з метою об'єктивного вирішення спору по суті додаткових документів.

Присутній в судовому засіданні представник позивача пред'явлені до відповідачів позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити їх в повному об'ємі, поклавши при цьому на ПП "Ліон", ПП "ЗІА Фруттіс" та ПП "ВМЛ-Консалтинг" обов'язок солідарного відшкодування Волинській ОССТ понесених нею при поданні позову до суду судових витрат. При цьому на вимогу господарського суду представником позивача було надано суду платіжні документи в підтвердження здійснення доплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача засвідчує, що 02.04.2003р. Волинській облспоживспілці на підставі рішення Луцької міської ради від 31.03.2003р. було видано Свідоцтво на право власності на склад-фруктосховище ємністю 500 тонн, який розташований у м. Луцьку по вул. Лідавській, 4. 10.04.2003р. КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" зареєструвало право власності за позивачем на цей об'єкт нерухомості. Склад-фруктосховище ємністю 500 тонн було передано в оперативне управління Луцькій заготівельно-збутовій базі Волинської облспоживспілки, котра відповідно до п. 1.1. свого Статуту є підприємством, створеним Волинською облспоживспілкою.

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №296-2 від 22.06.2006р. позивачу було надано дозвіл на проведення реконструкції складу-фруктосховища ємністю на 500 тонн у м. Луцьку по вул. Лідавській, 4, із встановленням технологічної лінії заморожування ягід. В результаті проведеної добудови утворився реконструйований об'єкт нерухомості: приміщення лінії шокової заморозки площею 325,20 кв.м.

08.07.2008р. за замовленням позивача на вищевказані об'єкти нерухомості було отримано технічні паспорти, виготовлені КП "Волинське ОБТІ". Отримати Свідоцтво на право власності на ці об'єкти Волинській ОССТ не вдалося оскільки право власності на склад-холодильник для м'ясопродуктів площею 389,60 кв.м, приміщення лінії шокової заморозки площею 325,20 кв.м вже було зареєстровано за ПП "ЗІА Фруттіс".

З'ясовуючи, яким чином ПП "ЗІА Фруттіс" зареєструвало за собою право власності на вищевказані об'єкти, Волинській ОССТ стало відомо, що 01.08.2008р. між Луцькою ЗЗБ Волинської ОССТ в особі директора ОСОБА_1 (Продавець) та ПП "Ліон" в особі директора ОСОБА_3 (Покупець) та ОСОБА_2 (Поручитель) було укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким ПП "Ліон" придбало склад-холодильник м'ясопродуктів площею 389,60 кв.м.

26.08.2008р. рішенням третейського суду при товарній біржі "Західноукраїнська" у справі №09/11/08 за позовом ПП "Ліон" про визнання дійсним договору та визнання права власності до Луцької ЗЗБ Волинської ОССТ, ОСОБА_2 було визнано дійсним договір купівлі-продажу від 01.08.2008р. та право власності на склад-холодильник для м'ясопродуктів за ПП "Ліон".

18.08.2008р. рішенням цього ж суду у справі за позовом ПП "Ліон" про визнання права власності на приміщення лінії шокової заморозки до ОСОБА_3, за ПП "Ліон" було визнано право власності на приміщення лінії шокової заморозки.

На підставі вищевказаних рішень КП "Волинське ОБТІ" зареєструвало за ПП "Ліон" право власності на об'єкти нерухомості: склад-холодильник для м'ясопродуктів площею 389,60 кв.м. та приміщення лінії шокової заморозки площею 325,20 кв.м.

25.12.2008р. ПП "Ліон" та ПП "ЗІА Фруттіс" уклали між собою нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу приміщення лінії шокової заморозки площею 325,20 кв.м та складу-холодильника для м'ясопродуктів площею 389,60 кв.м. На підставі цього договору КП "Волинське ОБТІ" зареєструвало право власності на спірні об'єкти нерухомості за ПП "ЗІА Фруттіс".

В свою чергу ПП "ЗІА Фруттіс" здійснило відчуження приміщення лінії шокової заморозки площею 325,20 кв.м, та складу-холодильника для м'ясопродуктів площею 389,60 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу ПП "ВМЛ-Консалтинг", за яким на даний час зареєстровано право власності на ці об'єкти.

Щодо нікчемності договору купівлі-продажу складу-холодильника м'ясопродуктів площею 389,60 кв.м. від 01.08.2008р., укладеного Луцькою ЗЗБ Волинської ОССТ із ПП "Ліон", позивачем зазначається, що Волинська ОССТ є споживчою кооперацією, а тому її діяльність регулюється Законом України "Про споживчу кооперацію". Згідно із ст. 10 Закону України "Про споживчу кооперацію" власність споживчої кооперації є недоторканою, перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Забороняється відволікання майна споживчих товариств та їх спілок на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю. Майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ними органів.

Пункт 44 Статуту позивача встановлює, що Волинська облспоживспілка володіє, користується і розпоряджається належним їй майном. Вона реалізує права власника через свої органи управління відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством України, нормативними актами Укоопспілки та Статутом.

Відповідно до п. 1.1. Статуту Луцької ЗЗБ Волинської ОССТ остання є підприємством, створеним Волинською ОССТ, яка є його засновником та власником всього майна. Пункт 3.1. Статуту бази визначає, що її майно складається з основних засобів, переданих власником підприємства -Волинською ОССТ в оперативне управління, оборотних коштів, а також інших цінностей, набутих у процесі господарської діяльності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Суб'єктами права власності Луцької ЗЗБ Волинської ОССТ є власник -Волинська ОССТ як юридична особа, а також юридичні та фізичні особи, частка яких в майні визначається чинним законодавством та нормативними актами Укоопспілки.

Згідно з п. 3.2. Статуту бази, Луцька ЗЗБ Волинської ОССТ не має права без погодження з Волинською ОССТ продавати майно, безоплатно передавати, здавати в оренду, вносити до статутного капіталу інших підприємств, передавати в заставу, фінансовий лізинг. Відповідно до п. 5.2. Статуту бази, до повноважень Волинської ОССТ, як власника всього майна Луцької ЗЗБ, належить вирішення будь-яких питань, пов'язаних із правом власності на належне йому майно.

Таким чином позивач вважає, що вирішення питання про відчуження складу-холодильника м'ясопродуктів площею 389,60 кв.м. відповідно до Статуту бази є компетенцією Волинської ОССТ. Для укладення договору купівлі-продажу цього об'єкту нерухомості Луцька ЗЗБ Волинської ОССТ зобов'язана була отримати дозвіл позивача. Такого дозволу отримано не було, тобто Луцька ЗЗБ Волинської ОССТ здійснила відчуження майна, яке їй не належало і відчужувати яке в силу Закону України "Про споживчу кооперацію" та установчих документів вона не мала права.

Від імені Луцької ЗЗБ Волинської ОССТ договір купівлі-продажу складу-холодильника м'ясопродуктів площею 389,60 кв.м. від 01.08.2008р. з ПП "Ліон" укладав ОСОБА_1, який на той час перебував на посаді директора Луцької ЗЗБ Волинської ОССТ. Згідно з ч. 1 cт. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Частина 3 ст. 92 ЦК України передбачає, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Пункт 6.1. Статуту бази визначає, що Луцьку ЗЗБ Волинської ОССТ очолює директор, який призначається Правлінням Волинської облспоживспілки на підставі контракту. Згідно з п. 6.2. Статуту бази директор самостійно вирішує питання діяльності Луцької ЗЗБ Волинської ОСС відповідно до Статуту бази і контракту, укладеного з ним Волинською облспоживспілкою, за винятком питань, віднесених Статутом до компетенції Волинської облспоживспілки.

В даному випадку до компетенції Волинської ОССТ належить вирішення будь-яких питань, пов'язаних із правом власності на належне їй майно. Отже до повноважень директора Луцької ЗЗБ Волинської ОССТ ОСОБА_1 вирішення питання про відчуження складу-холодильника м'ясопродуктів площею 389,60 кв.м. не входило.

Таким чином позивач вважає, що 01.08.2008р. ОСОБА_1, укладаючи з ПП "Ліон" договір купівлі-продажу складу-холодильника м'ясопродуктів площею 389,60 кв.м., діяв з перевищенням своїх повноважень.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно з ч. 2 цієї статті особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Дієздатність юридичних осіб визначається їх установчими документами. Установчим документом Луцької ЗЗБ Волинської ОССТ є Статут бази, в якому визначена компетенція директора. Укладаючи договір купівлі-продажу від 01.08.2008р. з ПП "Ліон", ОСОБА_1 діяв з перевищенням повноважень, встановлених Статутом бази, отже, не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення даного договору, чим порушив ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Частина 4 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Згідно із ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В даному випадку предметом договору купівлі-продажу від 01.08.2008р. був об'єкт нерухомості -склад-холодильник м'ясопродуктів площею 389,60 кв.м. Отже даний договір мав бути укладений у письмовій формі, посвідчений у нотаріуса та зареєстрований. Всупереч вимогам ч. 4 ст. 203, ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу від 01.08.2008р. було укладено у простій письмовій формі.

Частина 1 ст. 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Цивільний кодекс України встановлює вимогу щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, але в даному випадку сторонами за договором купівлі-продажу від 01.08.2008р. цієї вимоги виконано не було.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.04.2012р. "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України за 2010 - 2011 p.p." норма ч. 2 ст. 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не породжують для сторін прав та обов'язків (постанова Верховного Суду України від 18 квітня 2011 року у справі №3-28гс11).

Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що договір купівлі-продажу складу-холодильника м'ясопродуктів площею 389,60 кв.м. від 01.08.2008р. є нікчемним.

Щодо визнання за Волинською ОССТ права власності на склад-холодильник для м'ясопродуктів площею 389,60 кв.м. та приміщення лінії шокової заморозки площею 325,20 кв.м. позивачем зазначається, що спірний об'єкт нерухомості, а саме: приміщення лінії шокової заморозки площею 325,20 кв.м., утворилося в результаті реконструкції складу-фруктосховища ємністю 500 тонн, яке знаходиться по вул. Лідавській, 4, у м. Луцьку і належить ОССТ на праві власності. Роботи з реконструкції об'єкта нерухомості виконувались ПП "Ліон" за рахунок Луцької ЗЗБ Волинської ОССТ. За виконані роботи Луцькою ЗЗБ Волинської ОССТ було проведено розрахунки з ПП "Ліон" на суму 510640,80 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт №1-00000002 та №1-00000001 від 15.01.2007р., накладними на відпуск товару №№10а, 11а, 11б, 10б, 10в, 11в, 10г, 11г, 11д, 10д від 15.01.2007р., даними бухгалтерського обліку за 2006-2007 роки.

Склад-холодильник для м'ясопродуктів площею 389,60 кв.м. було збудовано за кошти Волинської ОССТ. Вищевказані об'єкти нерухомості знаходяться на земельній ділянці, яка відповідно до Державного акту від 22.12.1998р., перебуває у Луцької ЗЗБ Волинської ОСС у постійному користуванні. Реконструйовані об'єкти відповідають вимогам діючих будівельних норм, правилам ДБН, що підтверджується технічними паспортами на об'єкти нерухомості, виготовленими КП "Волинське ОБТІ" від 08.01.2008р. на замовлення позивача, та матеріалами обстеження, яке було проведено підприємством "Волинькооппроект".

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

В даному випадку Волинська ОССТ вважає себе власником об'єктів нерухомості з огляду на те, що склад-холодильник для м'ясопродуктів площею 389,60 кв.м. та приміщення лінії шокової заморозки площею 325,20 кв.м. були збудовані за рахунок позивача, розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні Луцької ЗЗБ Волинської ОССТ, власником якого є позивач, та відповідають вимогам діючих будівельних норм.

Щодо можливості витребування складу-холодильника для м'ясопродуктів площею 389,60 кв.м. у ПП "ВМЛ-Консалтинг" позивачем зазначається те, що згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 норма ч. 1 ст. 216 ЦК не може застосовуватись як підстава для позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Також не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, вчинених після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача -з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК.

Склад-холодильник для м'ясопродуктів площею 389,60 кв.м., який складав предмет нікчемного договору купівлі-продажу від 01.08.2008р. за наступними договорами купівлі-продажу перейшов спочатку до ПП "ЗІА Фруттіс", а згодом до ПП "ВМЛ-Консалтинг". Враховуючи викладене позивач вважає, що Волинська ОССТ вправі витребувати цей об'єкт нерухомості шляхом заявлення віндикаційної вимоги.

Пункт 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України встановлює: якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В даному випадку ОСОБА_1 згоди на укладення договору купівлі-продажу складу-холодильника м'ясопродуктів площею 389,60 кв.м. від 01.08.2008р. з ПП "Ліон" у Волинської облспоживспілки не отримував. Позивач про існування вищевказаного договору не знав, а тому очевидно, що майно вибуло з володіння Волинської облспоживспілки поза її волею.

За таких обставин позивач вважає, що Волинська ОССТ наділена правом на витребування складу-холодильника для м'ясопродуктів площею 389,60 кв.м. у ПП "ВМЛ-Консалтинг", котре на сьогоднішній день здійснює фактичне володіння ним.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення лінії шокової заморозки та складу-холодильника м'ясопродуктів від 25.12.2008р., укладеного між ПП "Ліон" та ПП "ЗІА Фруттіс" Волинською облспоживспілкою зазначається, що частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Позивач вважає, що договір купівлі-продажу приміщення лінії шокової заморозки та складу-холодильника м'ясопродуктів від 25.12.2008р. є таким, що суперечить положенням чинного законодавства, з огляду на наступне.

25.12.2008р. ПП "Ліон" уклало договір купівлі-продажу приміщення лінії шокової заморозки та складу-холодильника м'ясопродуктів з ПП "ЗІА Фруттіс". Право власності за ПП "Ліон" на приміщення лінії шокової заморозки площею 325,20 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Лідавська, 4, у м. Луцьку, було зареєстровано КП "Волинське ОБТІ" на підставі рішення Третейського суду при товарній біржі "Західноукраїнська" від 18.08.2008р. по справі №01/10/08 за позовом ПП "Ліон" до ОСОБА_3 про визнання права власності на приміщення лінії шокової заморозки площею 325,20 кв.м., яким право власності на вищевказаний об'єкт нерухомості було визнано за ПП "Ліон".

Рішення Третейського суду при товарній біржі "Західноукраїнська" ґрунтувалось на тому, що між ПП "Ліон" та Волинською облспоживспілкою було укладено інвестиційний договір від 01.06.2006р. Відповідно до умов даного договору ПП "Ліон" зобов'язувалось за власні кошти провести ремонт, реконструкцію, модернізацію приміщення складу-фруктосховища ємністю 500 тонн, а також здійснити його добудову з встановленням технологічної лінії заморожування ягід. ПП "Ліон" зобов'язувалось в повному обсязі здійснити фінансування, проектування, добудову, ремонт, реконструкцію та модернізацією вищевказаного об'єкту нерухомості. Закінчений об'єкт нерухомості після ремонту, модернізації та реконструкції відповідно до умов інвестиційного договору від 01.06.2006р. є власністю Волинської облспоживспілки, а здійснена добудова площею 400 кв.м. -власністю ПП "Ліон".

Проте, Волинською облспоживспілкою інвестиційний договір від 01.06.2006р. з ПП "Ліон" не укладався і цей договір у позивача відсутній. При проведенні документальної ревізії на Луцькій ЗЗБ Волинської ОССТ за 2008-2009 p.p. жодних документів, які б засвідчували факт існування такої господарської операції на базі, знайдено не було. Всі роботи з реконструкції та добудови об'єктів нерухомості було здійснено за рахунок Луцької ЗЗБ Волинської ОСС, а не за рахунок ПП "Ліон" як про це було вказано в інвестиційному договорі.

Враховуючи викладене позивач вважає, що бути власником приміщення лінії шокової заморозки, яке було збудовано за кошти Луцької ЗЗБ Волинської ОСС, ПП "Ліон" не може, а тому останнє було позбавлене права відчужувати майно, яке було набуте підприємством незаконним шляхом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України регламентовано, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Отже, в розумінні ч. 2 ст. 16 ЦК України позивач має право на звернення до суду з вимогою про визнання правочину недійсним.

Поруч з цим позивачем зазначається, що чинним законодавством не передбачено заборони на визнання недійсним розірваного правочину. Крім того, розірвання правочину та визнання його недійсним тягне різні правові наслідки.

Враховуючи вищевикладене Волинська ОССТ засвідчує, що договір купівлі-продажу приміщення лінії шокової заморозки та складу-холодильника м'ясопродуктів від 25.12.2008р., укладений між ПП "Ліон" та ПП "ЗІА Фруттіс", може бути визнаний недійсним у судовому порядку.

Щодо можливості витребування приміщення лінії шокової заморозки площею 325,20 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Лідавська, 4, в м. Луцьку, у ПП "ВМЛ-Консалтинг" позивачем засвідчується, що відповідно до положень Цивільного кодексу України, майно може бути витребуване у добросовісного набувача, якщо воно вибуло з володіння власника не з його волі, іншим шляхом.

Як було зазначено вище, інвестиційний договір від 01.06.2006р. позивач не укладав, до участі у судовому засіданні третейського суду по справі №01/10/08 за позовом ПП "Ліон" до ОСОБА_3 про визнання права власності на приміщення лінії шокової заморозки площею 325,20 кв.м. залучений не був, а отже про реєстрацію за ПП "Ліон" права власності на цей об'єкт нерухомості не знав.

Відповідно до п.п. 6 п. "Спори щодо визнання правочинів недійсними" листа Верховного Суду України від 01.04.2012р. висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України за 2010 - 2011 p.p." у разі якщо відчуження майна здійснювалося два і більше разів після вчинення недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного (нікчемного) правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК. У такому разі чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з умовою наявності у відчужувача за останнім договором права відчужувати це майно (постанова Верховного Суду України від 17.10.2011р. у справі №3-103гс11).

Враховуючи зазначене та з огляду на те, що приміщення лінії шокової заморозки площею 325,20 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Лідавська, 4, в м. Луцьку, вибуло з володіння позивача за нікчемним правочином та поза його волею, Волинська ОССТ вважає, що нерухоме майно може бути витребувано у ПП "ВМЛ-Консалтинг".

Приватне підприємство "ВМЛ-Консалтинг" у письмових поясненнях від 01.10.2012р., а також представник відповідача в судовому засіданні з приводу пред'явлених Волинською ОССТ позовних вимог заперечили, зокрема, з посиланнями на наступні обставини:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Відтак подаючи даний позов позивач повинен довести та обґрунтувати те, в чому полягає порушення його права, та довести саме своє право на майно, що є предметом спору у даній справі. Стаття 387 ЦК України вказує, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової, підстави заволоділа ним. Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду жодних доказів того, що він являється власниками майна, право на яке заявляє Волинська ОССТ. В свою чергу, в долученому Свідоцтві про право власності на приміщення складу фруктосховища визначено саме право власності на зовсім інше приміщення,яке не має відношення до спірного майна. Аналогічно нічого не доводить Акт на право постійного користування земельною ділянкою. Даним доказам і правам позивача на спірне майно дано правову оцінку у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2010р. у справі №6/58-92.

Відтак відповідач вважає, що позивач не має права позиватись за захистом свого порушеного права, через його фактичну відсутність.

Статтею 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. В даному випадку приюдиційність вище згадуваних фактів вставлена у постанові Львівського апеляційного господарського суду справі №6/58-92, що набрала законної сили.

Зазначається відповідачем й те, що згідно ст. 256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Для спірних правовідносин встановлюється трьохрічний строк позовної давності, в силу ст. 261 ЦК України перебіг якого розпочинається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

Відповідачем зауважується, що про те, коли саме позивач дізнався про порушення свого права свідчить справа №6/58-92, що, в свою чергу, дає підстави вважати про пропуск Волинської ОССТ строку позовної давності. Частина 3 статті 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до вирішення спору. Відтак відповідач просить суд дані письмові пояснення в цій частині рахувати письмовою заявою ПП "ВМЛ-Консалтинг" про застосування строків позовної давності та з врахуванням вищевикладеного і у відповідності до ст. 267 ЦК України відмовити позивачу у задоволенні позову з цих підстав.

Представником відповідача засвідчується, що підставою позовних вимог Волинської ОССТ слугує посилання на те, що укладений у справі договір купівлі-продажу приміщення холодильника м'ясопродуктів від 01.08.2008р. є нікчемним оскільки угода укладена з перевищенням повноважень та у простій письмовій формі. В даному випадку договір вчинений з перевищенням повноважень є оспорюваним, а не нікчемним, а відтак законодавцем встановлюється вимога про визнання його недійсним судом. Щодо недотримання форми, то даний договір купівлі-продажу визнано дійсним третейським судом при товарній біржі "Західноукраїнська" на підставі рішення якого було винесено ухвалу Рівненського міського суду та видано виконавчий лист, тобто підтверджено законність судових рішень. Позивач неодноразово намагався переглядати дані судові рішення, однак у всіх його спробах було відмовлено.

Щодо визнання права власності позивача на склад-холодильник та приміщення лінії шокової заморозки, що є предметом даного позову, відповідачем зауважується, що будівництво даного приміщення було здійснено ПП "Ліон" згідно Інвестиційного договору від 01.06.2006р. наявність та дійсність якого теж встановлено у справі №6/58-92. Усі акти виконаних робіт та квитанції про вартість матеріальних цінностей теж оцінювались судом, але ці докази лише доводять факт виконання умов інвестиційного договору ПП "Ліон" перед позивачем в частині реконструкції однієї з камер.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ПП "Ліон" та ПП "ЗІА Фруттіс", а також з приводу витребування майна у ПП "ВМЛ-Консалтинг", відповідачем засвідчується на безпідставності останніх з огляду на те, що ПП "ЗІА Фруттіс" є добросовісним набувачем майна, а позовні вимоги щодо витребування у нього майна вже були предметом судового розгляду, що, в свою чергу, виступає підставою для припинення провадження у справі в цій частині вимог у відповідності до ст. 80 ГПК України.

Приватне підприємство "Ліон" у відзиві від 22.10.2012р. на позовну заяву та представник підприємства в судовому засіданні з приводу пред'явлених Волинською ОССТ позовних вимог заперечили засвідчивши при цьому наступне:

- щодо застосування наслідків нікчемності укладеного між Луцькою ЗЗБ Волинської ОССТ та ПП "Ліон" правочину від 01.08.2008р. відповідачем засвідчується те, що право власності ПП "Ліон" набуло та зареєструвало на підставі рішення третейського суду при товарній біржі "Західноукраїнська" від 18.08.2008р. та рішення цього ж третейського суду від 26.08.2008р., на підставі яких були видані виконавчі листи Рівненським міським судом Рівненської області.

На даний час ці рішення суду не скасовані як того вимагає ст. 51 Закону України "Про третейські суди", договори купівлі-продажу складу-холодильника м'ясопродуктів та приміщення лінії шокової заморозки не визнані недійсними в установленому законом порядку. Посилання позивача, що дані угоди є нікчемними не відповідає нормам чинного законодавства. Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Стаття 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене ПП "Ліон" вважає, що зазначені вище договори є не нікчемними, а оспорюваними, і у випадку заперечення їх дійсності, позивач повинен був звернутись до суду з вимогою про визнання їх недійсними, і лише тоді, маючи рішення суду про їх недійсність, можливо ставити питання про застосування наслідків недійсності таких правочинів.

При цьому відповідачем засвідчується, що позивачем ініційоване питання відносно застосування слідків нікчемного лише одного правочину, укладеного між ПП "Ліон" та Луцькою ЗЗБ Волинської ОССТ від 01.08.2008р. Наведена підстава про відсутність повноважень у особи, яка укладала даний правочин від імені Луцької ЗЗБ Волинської ОССТ, є підставою для визнання правочину недійсним, згідно ч. 2. ст. 203 ЦК України. Щодо посилань позивача на нікчемність даного правочину з огляду на недотримання сторонами в момент вчинення правочину встановленої форми, відповідачем зазначається, що ПП "Ліон" зареєструвало право власності на підставі рішення суду, а не договору. Відповідно факт укладення даного договору в певній формі уже знайшов своє відображення в рішенні суду і останнім надано правове обґрунтування цим фактам. Згідно Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Законодавець розмежовує правові підстави набуття права власності, зважаючи на це, відповідач вважає, що якби право власності ПП "Ліон" було зареєстроване на підставі договорів купівлі-продажу, які б були нотаріально не посвідчені, тобто неналежної форми, то у позивача існувала б підстава стверджувати про нікчемність таких правочинів.

Враховуючи викладене ПП "Ліон" вважає, що законних підстав для тверджень про нікчемність договору, на підставі якого підприємство набуло право власності на об'єкти нерухомості, а також вимагати застосування наслідків такої нікчемності в позивача немає.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення лінії шокової заморозки та складу-холодильника м'ясопродуктів від 25.12.2008p., укладеного між ПП "Ліон" та ПП "ЗІА Фруттіс", приватне підприємство "Ліон" вважає, що така угода є нікчемною з огляду на те, що згідно умов договору купівлі-продажу від 25.12.2008р. ПП "Ліон" зобов'язалось передати ПП "ЗІА Фруттіс" лінію шокової заморозки та склад-холодильник для м'ясопродуктів, в свою чергу ПП "ЗІА Фруттіс" зобов'язувалось оплатити за них визначену договором грошову суму.

Як встановлено господарським судом в межах справи №5004/253/12 ПП "ЗІА Фруттіс" оплату за договором купівлі-продажу не здійснило, що стало однією з підстав розірвання договору. За умовами цього договору на користь ПП "ЗІА Фруттіс" було відчужено об'єкти нерухомого майна, а саме: склад-холодильник та приміщення лінії шокової заморозки, що знаходяться за адресою м. Луцьк, вул. Лідавська, 4. За наявності відповідних підстав вважати умови договору такими, що порушують права банкрута, ліквідатором було подано до господарського суду позов про розірвання вказаного договору купівлі-продажу. Рішенням господарського суду Волинської області від 23.04.2012р. у справі №5004/253/12 позов задоволено -розірвано договір купівлі-продажу, укладений 25.12.2008р. між ПП "Ліон" та ПП "ЗІА Фруттіс". Зазначене рішення суду залишено без змін згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2012р.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Обставинами, що підлягають врахуванню судом при вирішенні спору, зокрема невідповідності умов та змісту оспорюваного правочину інтересам держави та суспільства, моральним засадам, є наступне:

- службові особи ПП "Ліон" (ОСОБА_3.) та ПП "ЗІА Фруттіс" (ОСОБА_1.) на момент укладення договору від 25.12.2008р. знаходились в родинних відносинах;

- оплата за набуте майно ПП "ЗІА Фруттіс" не здійснювалась, що і стало підставою для розірвання даного договору (рішенням господарського суду Волинської області від 23.04.2012р. у справі №5004/253/12);

- на момент укладення договору від 25.12.2008р. відносно майна ПП "Ліон" діяли заборони, застосовані в межах виконавчого провадження.

При цьому ПП "Ліон" засвідчує те, що посилання позивача на неукладення інвестиційного договору від 01.06.2006p., який став правовою підставою для визнання права власності на об'єкт нерухомості, за ПП "Ліон" в третейському суді -теж не знаходить свого підтвердження відповідними доказами, оскільки матеріали третейської справи містять даний договір, а посилання позивача на його відсутність взагалі суперечить дійсним обставинам справи.

Щодо визнання за позивачем права власності на склад-холодильник м'ясопродуктів та приміщення лінії шокової заморозки, а також витребування даних об'єктів у ПП "ВМЛ-Консалтинг" підприємство "Ліон" вважає, що законні підстави для задоволення таких вимог позивача відсутні.

Приватне підприємство "ЗІА Фруттіс" (відповідач у справі) у визначений господарським судом день та час повноважного представника в судове засідання не направило, витребуваних судом документів та пояснень не надало, пред'явлених Волинською ОССТ позовних вимог не спростувало.

Присутній в судовому засіданні ОСОБА_1 (третя особа на стороні відповідача) своїми усними поясненнями пред'явлені Волинською ОССТ позовні вимоги заперечив посилаючись на безпідставність останніх, їх невідповідність положенням чинного законодавства України та фактичним обставинам справи.

Залучена до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Луцька заготівельно-збутова база Волинської облспоживспілки у відзиві від 18.10.2012р. №119 та її представник в судовому засіданні з приводу позовних вимог Волинської ОССТ не заперечили.

При цьому третьою особою засвідчуються ті обставини, що збутова база є підприємством Волинської облспоживспілки, яка є її засновником та власником всього майна. Право власності на спірне майно, яке відчужувалось базою за Луцькою заготзбутбазою не оформлялось. Луцька заготівельно-збутова база, яка є підприємством Волинської ОССТ, не мала права відчужувати приміщення холодильника та лінії шокової заморозки виходячи з положень Закону про споживчу кооперацію та Статуту бази. При укладенні договору бувшим директором Луцької ЗЗБ порушено положення ст. 10 Закону України "Про споживчу кооперацію" та норми Положення про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації, які передбачають обов'язковий порядок проведення аукціонів в разі здійснення продажу майна. Таким чином, нерухоме майно Волинської облспоживспілки яке знаходиться за адресою м. Луцьк вул. Лідавська, 4, вибуло з володіння облспоживспілки без її на те волі. Згідно даних бухгалтерського обліку приміщення холодильника площею 389,6 кв.м. з 2004 року на балансі Луцької заготівельно-збутової бази не перебувало. Таким чином бувший директор бази, діючи з перевищенням повноважень, 01.08.2008р. уклав від імені Луцької заготзбутбази з ПП "Ліон" нікчемний договір купівлі-продажу приміщення відносно майна, яке є власністю Волинської ОССТ.

Щодо приміщення лінії шокової заморозки, третьою особою зазначається, що вказане приміщення, як добудова до складу-фруктосховища, безумовно вибуло із володіння Волинської облспоживспілки поза її волею, оскільки відносно нього між фізичною особою ОСОБА_3 та ПП "Ліон" штучно було створено спір і рішенням третейського суду визнано право власності. При цьому власника -Волинську ОССТ, яка мала правоустановчий документ -Свідоцтво про право власності, до участі у справі, що розглядалась третейським судом, залучено не було, що в черговий раз підтверджує про те, що майно вибуло із відання поза волею власника. Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 22.06.2006р. №296-2 було надано згоду на проведення реконструкції складу-фруктосховища із встановленням технологічної лінії заморожування ягід на вул. Лідавській, 4, в місті Луцьку. При цьому для здійснення реконструкції були використані кошти Луцької заготівельно-збутової бази, яка є господарством облспоживспілки і відповідно до положень Статуту бази, майно бази є власністю засновника -облспоживспілки.

Зазначається третьою особою також і те, що ПП "ЗІА Фруттіс", яке придбало майно у пов'язаної особи -ПП "Ліон", як набувач, знав про наявність перешкод до вчинення правочину від 25.12.2008р., в тому числі й те, що продавець ПП "Ліон" не мав права відчужувати майно оскільки воно набуте незаконним шляхом, що в цілому свідчить про недобросовісність набувача. Аналогічно ПП "ВМЛ-Консалтинг", яке уклало договір купівлі продажу з ПП "ЗІА Фруттіс", знало про наявність перешкод для укладення договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимог ухвали від 01.10.2012р. про відкладення розгляду справи не виконали, письмових пояснень, витребуваних судом документів не представили, повноважних представників в судове засідання не направили.

На вимогу господарського суду Волинської області комунальним підприємством "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" було надано Інформаційні довідки від 01.10.2012р. №7107 та №7107 з Реєстру прав власності на нерухоме майно -приміщення лінії шокової заморозки площею 325,20 кв.м. та складу-холодильника для м'ясопродуктів площею 389,6 кв.м., котрі знаходяться у м. Луцьку по вул. Лідавській, 4.

На виконання вимог ухвали господарського суду від 17.09.2012р. про порушення провадження у справі третейським судом при товарній біржі "Західноукраїнська" на адресу суду було направлено письмові пояснення від 26.09.2012р. №10/09, котрими повідомлено, що 18 серпня 2008 року рішенням третейського суду при товарній біржі "Західноукраїнська" у справі за позовом ПП "Ліон" про визнання права власності на приміщення лінії шокової заморозки до ОСОБА_3, за ПП "Ліон" було визнано право власності на приміщення лінії шокової заморозки площею 325,2 кв.м. за адресою: м. Луцьк, вул. Лідавська, 4, 26 серпня 2008 року рішенням третейського суду при товарній біржі "Західноукраїнська" у справі за позовом ПП "Ліон" про визнання права власності до Луцької ЗЗБ Волинської ОСС, ОСОБА_2, було визнано дійсним договір купівлі-продажу від 01 серпня 2008 року та право власності на склад-холодильник для м'ясопродуктів, загальною площею 389,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Лідавська, 4 за ПП "Ліон", а також заявлено клопотання про здійснення судового розгляду справи без представника третейського суду.

Поруч з цим на вимогу господарського суду третейським судом при товарній біржі "Західноукраїнська" було надано для огляду оригінали третейських справ №09/11/08 за позовом ПП "Ліон" до Луцької заготівельно-збутової бази Волинської облспоживспілки, ОСОБА_2 про визнання дійсним договору та визнання права власності, а також №01/10/08 за позовом ПП "Ліон" до ОСОБА_3 про визнання права власності на підставі інвестиційного договору.

На запит господарського суду Волинської області Рівненським міським судом Рівненської області було надано для долучення до матеріалів справи належним чином посвідчені копії процесуальних документів (ухвал суду) у справах №6-305/08 за заявою приватного підприємства "Ліон" про видачу виконавчого документа на підставі рішення третейського суду при товарній біржі "Західноукраїнська" від 18.08.2008р. по справі за позовом ПП "Ліон" до ОСОБА_3 про визнання права власності, а також №6-309/08 за заявою приватного підприємства "Ліон" про видачу виконавчого документа на підставі рішення третейського суду при товарній біржі "Західноукраїнська" від 26.08.2008р. по справі за позовом ПП "Ліон" до Луцької заготівельно-збутової бази Волинської облспоживспілки, ОСОБА_2 про визнання права власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд наділений повноваженнями відкласти в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема, виступають нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання сторонами витребуваних доказів, необхідність витребування додаткових доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги невиконання ПП "ЗІА Фруттіс", а також третіми особами на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимог суду, необхідність витребування від сторін додаткових документів, господарський суд вважає, що спір в цьому судовому засіданні по суті розглянути неможливо у зв'язку з чим розгляд справи слід відкласти.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Розгляд справи відкласти на 05.11.2012р. на 10 год. 40 хв.

2. Зобов'язати позивача надати суду відповідні письмові пояснення по суті обставин, викладених відповідачами у запереченнях на пред'явлені позовні вимоги, документи в їх обгрунтування.

3. Зобов'язати ПП "ЗІА Фруттіс", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати суду письмові пояснення по суті позовних вимог, документи в їх обгрунтування.

4. Явку повноважних представників сторін та третіх осіб на стороні відповідачів в судове засідання визнати обов'язковою.

Суддя В. А. Войціховський