Постанова

від 17.10.2012 по справі 5015/2608/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.12 Справа № 5015/2608/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮАТІ ЛТД»без номера і без дати (вх. №1814 від 28.09.2012 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012 року

у справі № 5015/2608/12

за позовом Управління Служби безпеки України у Львівській області, м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮАТІ ЛТД», м. Львів

про стягнення 68677,34 грн.

Представники сторін :

від позивача: Бриняк О.М., представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: Юнко Н.А., представник (довіреність в матеріалах справи).

Судом роз'яснено учасникам судового процесу права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Судове засідання фіксувалося за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Представником відповідача заявлено клопотання про винесення ухвали про повернення помилково сплаченого судового збору у розмірі 804,75 грн., який останнім було помилково перераховано (платіжне доручення №46 від 05.09.2012 року) за наступними реквізитами: Банк ГУДКУ у Львівській області; МФО 825014; отримувач: УДК у Личаківському районі м. Львова; код ЄДРПОУ 38007620; рахунок 31215206783006.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що відсутні підстави для задоволення зазначеного клопотання, оскільки статтею 7 Закону України «Про судовий збір»визначено вичерпний перелік підстав повернення судового збору на підставі ухвали суду. Заявнику в даному випадку слід звертатись із заявою про повернення судового збору в порядку, визначеному чинною на сьогодні Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 07.07.2012 року №811, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.09.2012 року за № 1623/21935 з дорученням оригіналу платіжного доручення №46 від 05.09.2012 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.08.2012 року в даній справі (суддя Козак І.Б.) позов задоволено повністю та стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮАТІ ЛТД»(надалі ТОВ «ДЮАТІ ЛТД») на користь Управління Служби безпеки України у Львівській області 50688,43 грн. заборгованості за договором, 13047,67 грн. інфляційних втрат, 4941,24 грн. 3% річних, 1609,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема в апеляційній скарзі ТОВ «ДЮАТІ ЛТД»зазначає, що рішення є необґрунтованим та незаконним, судом першої інстанції не було всебічно перевірено обставини справи, не враховано клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог. Також апелянт вказує, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про оголошення перерви, яке підтримав позивач, для добровільного врегулювання спору. Окрім цього, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що відповідач як комісіонер не вправі був відмовитись від договору комісії, оскільки такий був укладений на визначений термін; апелянт до закінчення терміну дії договору звертався до позивача з проханням передати нереалізовану продукцію іншій торгівельній організації. Також скаржник вказує, що 03.09.2012 року ним перераховано позивачу 10000 грн., чого не було враховано місцевим господарським судом. Окрім цього, апелянт зазначає, що позивач відмовився від стягнення інфляційних втрат, однак останні були стягнуті оскаржуваним рішенням. Тому, ТОВ «ДЮАТІ ЛТД»просить скасувати оскаржуване рішення, а позов задоволити частково, а саме стягнути 40688,43 грн. основного боргу.

Управління Служби безпеки України у Львівській області у відзиві на апеляційну скаргу вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Позивач зазначає, що ним не підтримувалось клопотання відповідача про оголошення перерви. Окрім цього, Управління Служби безпеки України у Львівській області зазначає, що між сторонами понад два роки проводилася переписка з метою добровільного врегулювання спору. Позивач зазначає, що на момент прийняття рішення відповідачем не було перераховано 10000 грн. в рахунок погашення боргу, а тому значений факт не міг бути врахованим місцевим господарським судом при винесенні рішення 21.08.2012 року. Також Управління зазначає, що не відмовлялось від стягнення інфляційних втрат, а тому зазначене твердження апелянта не відповідає дійсності. Позивач вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить його залишити без змін.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

9 липня 2010 року між Управлінням Служби безпеки України у Львівській області (комітент) та ТОВ «ДЮАТІ ЛТД»(комісіонер) укладено договір комісії №87 (надалі Договір), відповідно до якого комітент зобов'язується передати столовий посуд в загальній кількості 48210 штук предметів, в асортименті, всього 221 найменування (п.1 Договору).

Відповідно до п.2 Договору, згідно висновку експерта №2737 від 28.10.2009 року загальна сума столового посуду становить 367735,53 грн. (Додаток №1 до Договору). Комісіонер здійснює прийом товару за актом прийму товару (Додаток №2 до Договору) (п.3 Договору).

Пунктом 4 Договору сторони визначили, що розрахунок по договору проводиться між комітентом та комісіонером по мірі реалізації товару, однак не пізніше 60-ти діб з моменту підписання Договору, шляхом перерахування на депозитний рахунок комітента 294188,43 грн., що випливає із суми 367735,53 грн. за мінусом комісійної винагороди у розмірі 20% від 367735,53 грн., що становить 73547,10 грн., згідно аб.2 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №1340 від 25.08.1998 року «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держав і розпорядження ним».

Відповідно до п.5 Договору у разі неналежного виконання сторонами умов Договору, питання про відповідальність вирішується у встановленому законом порядку.

Згідно висновку експерта №2737 від 28.10.2009 року загальна ринкова вартість всієї кількості предметів товару (столовий посуд) станом на 28.10.2009 року (без врахування обов'язкових митних платежів та податку на додану вартість) становить 367735,53 грн.

На виконання умов укладеного Договору, 9 липня 2010 року сторони підписали Акт опису та передачі майна (Додаток №2 до Договору), відповідно до якого комітент передав комісіонеру 48210 штук столового посуду.

Таким чином, позивач виконав свій обов'язок щодо передачі столового посуду. Відповідач своє зобов'язання щодо розрахунку протягом 60-ти діб (перерахування 294188,43 грн.) виконав не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість (на дату прийняття рішення) у розмірі 68677,34 грн. (50688,43 грн. основна заборгованість; 13047,67 грн. інфляційні втрати; 4941,24 грн. пеня). Доказів погашення заборгованості ТОВ «ДЮАТІ ЛТД»не подано.

Відповідно до ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 1 статті 1014 ЦК України передбачено, що комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1015 ЦК України за згодою комітента комісіонер має право укласти договір субкомісії з третьою особою (субкомісіонером), залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом.

Апелянт зазначає, що передав товар 10.11.2010 року для реалізації третій особі, однак матеріали справи не містять доказів погодження таких дій з комітентом.

Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні за змістом положення містяться у ст.193 ГК України.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи апелянта щодо відмови позивача від стягнення інфляційних витрат не підтверджуються матеріалами справ, оскільки Управління Служби безпеки України у Львівській області надало заяву лише про зменшення основного боргу, у зв'язку із частковою оплатою боргу відповідачем після порушення провадження у справі, а не про відмову від стягнення інфляційних втрат.

Також суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта про безпідставність відмови в оголошенні перерви у судовому засіданні для врегулювання спору у добровільному порядку, оскільки відповідно до ч.3 ст.77 ГПК України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Окрім цього, позивач намагався врегулювати спір у добровільному порядку (що стверджується наявними в матеріалах справи листами №62/21-467 від 23.09.2010 року; №62/6-3484 від 19.11.2010 року; №62/6-4 від 04.01.2011 року), однак відповідач не провів повного розрахунку відповідно до укладеного між сторонами Договору, а лише просив передати столовий посуд на реалізацію іншому підприємству.

Колегія суддів зробила висновок, що доводи скаржника щодо не врахування місцевим господарським судом факту перерахування 10000 грн. 03.09.2012 року є безпідставними, оскільки апелянт перерахував зазначені кошти після прийняття рішення, а тому об'єктивно не могли бути враховані на момент прийняття рішення (21.08.2012 року).

Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що судові витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012 року у цій справі без змін.

Судові витрати покласти на ТОВ «ДЮАТІ ЛТД».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.10.2012 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Процик Т.С.