Ухвала

від 17.10.2012 по справі 2а-0770/625/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 р. Справа № 67954/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-2000» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року в адміністративній справі за позовом Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-2000», третя особа Головне управління Державного казначейства України в Закарпатській області, про стягнення заборгованості,

встановив:

У лютому 2011 року позивач Берегівська ОДПІ Закарпатської області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача СТзОВ «Агро-2000», в якому просив стягнути за рахунок активів відповідача на користь бюджету заборгованість по наданій фінансовій допомозі в сумі 16400,57 грн..

В обґрунтування позову покликався позивач на те, що на підставі постанов КМ України № 1003 від 11.09.1997 р., № 220 від 26.02.1998 р., № 1953 від 10.12.1998 р. та відповідно до договорів № 2 від 29.09.1997 р., № 10 від 23.04.1998 р., № 12 від 10.02.1999 р. КСГП «Дідівський», правонаступником якого є СТзОВ «Агро-2000», було надано, через відділення Державного казначейства України в Берегівському районі Закарпатської області, фінансову безвідсоткову поворотну допомогу по забезпеченню сільськогосподарських виробників матеріально-технічними ресурсами на загальну суму 17800 грн.. Однак КСГП «Дідівський» порушив умови вищевказаних договорів і отриманої фінансової допомоги у визначені строки не повернув. На даний час заборгованість становить 16400,57 грн., яку слід стягнути із відповідача в судовому порядку.

Провадження по адміністративній справі відкрито 23.02.2011 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 р. до розгляду справи залучено третьою особою на стороні позивача ГУ ДКУ в Закарпатській області.

Відповідач з позовними вимогами не погодився, подав до суду першої інстанції заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 року позовні вимоги задоволено. Стягнено з СТзОВ «Агро-2000» на користь Державного бюджету України 16400,57 грн. заборгованості.

Не погоджуючись з даною постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом, оскільки про порушення своїх прав, свобод чи інтересів позивач дізнався ще в 1998-2000 роках. Також зазначає апелянт, що позивачем пропущено строк давності, встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким слід було керуватись щодо правовідносин, які виникли і продовжували діяти станом на 20.06.2002 р.. Судом першої інстанції безпідставно застосовано Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки його дія не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 07.06.2011 р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 статті 3 цього Кодексу визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Таким чином, у контексті зазначених положень КАС України, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. У тому ж випадку, коли суб'єкт, у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, не здійснюють у спірних правовідносинах владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, з яким виник спір, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється, відповідно до ч.2 ст.4 КАС України, на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Із змісту позову та матеріалів справи видно, що спірні правовідносини між сторонами по справі виникли внаслідок неналежного, на думку позивача, виконання відповідачем умов договорів № 2 від 29.09.1997 р., № 10 від 23.04.1998 р. і № 12 від 10.02.1999 р. про надання фінансової безвідсоткової допомоги по забезпеченню підготовки сільськогосподарської техніки та проведення комплексу осінньо-зимових і весняно-польових робіт в період 1997-1999 років. Зміст цих договорів вказує на їхній господарський характер, оскільки правовідносини за цими договорами засновані на принципах диспозитивності, рівності суб'єктів, жоден із них не уповноважений здійснювати управлінські адміністративні функції стосовно іншого в контексті укладених договорів.

Відповідно до ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Частиною 2 статті 1 цього Кодексу передбачено, що до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Згідно п. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розглядувана справа за позовом Берегівської ОДПІ Закарпатської області про стягнення з СТзОВ «Агро-2000» заборгованість по наданій фінансовій допомозі не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи.

Таким чином, суд першої інстанції помилково здійснив розгляд справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, тому оскаржену постанову суду від 07.06.2011 року слід скасувати, а провадження в адміністративній справі закрити, роз'яснивши особам, які беруть участь у справі, що вирішення даної категорії справ віднесено до юрисдикції господарських судів.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 157 ч.1 п.1, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-2000» - задоволити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року в адміністративній справі за позовом Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-2000» про стягнення заборгованості - скасувати і провадження по даній адміністративній справі - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: М.А. Пліш

Н.М. Судова-Хомюк