Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а/2570/3001/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/3001/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Ткаченко О.Є.,

за участю секретаря Серкіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Чернігівська торгова компанія» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

26.09.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Чернігівська торгова компанія» (далі - ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2012 року № 0002162320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18366,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги мотивує тим, що ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія» мало господарські взаємовідносини з різними контрагентами, в тому числі з ТОВ «Гудвіл 1» та з ТОВ «Мертенс». Так, між ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія» та ТОВ «Гудвіл 1» укладено договір поставки металопрокату від 22.03.2011 року № 2203-1. Також між ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія» та ТОВ «Мертенс» укладено договір купівлі металопрокату від 01.02.2011 року № 38. Реальність виконання вказаних договорів підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями. Операції по вказаним договорам відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями за березень 2011 року та лютий 2011 року. Позивач у відповідності до прав, наданих п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, відніс суми ПДВ, сплаченого у ціні послуг від контрагентів, до податкового кредиту за лютий 2011 року в розмірі 8709,61 грн. та за березень 2011 року в розмірі 9656,01 грн. Отже, суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Гудвіл 1» та ТОВ «Мертенс» позивачем правомірно включено до податкового кредиту та відображено в податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2011 року та за березень 2011 року. Представник позивача вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 07.05.2012 року № 678/22/36278908, про фіктивність контрагентів позивача ТОВ «Гудвіл 1» та ТОВ «Мертенс» неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки відомості щодо відсутності контрагентів за своїм місцезнаходженням, відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини тощо, не можуть підтвердити або спростувати реальність здійснення господарських зобов'язань по правовідносинах та не впливають на формування грошових зобов'язань та податкового кредиту позивача. Реальність здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Крім того, представник позивача зазначає, що отриманий від контрагентів металопрокат був реалізований на користь третіх осіб. За таких обставин, представник позивача вважає податкове повідомлення-рішення від 30.05.2012 року № 0002162320 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, вересень 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Транс Агентство Сервіс», за березень 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Гудвіл 1», АТЗТ «Укрметалопром», за лютий 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Мертенс», за січень 2011 року, лютий 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Мостплюс», за січень 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Моноліт-Інвест», за результатами якої складено акт перевірки від 07.05.2012 року № 678/22/36278908. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 18366,00 грн., в т.ч. за лютий 2011 року на суму 8710,00 грн. та за березень 2011 року на суму 9656,00 грн. У зв'язку з вказаними порушеннями податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 30.05.2012 року № 0002162320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18366,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями. Також представники відповідача вказують на те, що актом перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 20.06.2011 року № 00060/2305/33473440 встановлено, що діяльність ТОВ «Гудвіл 1» спрямована на формування податкового кредиту з метою заниження бази оподаткування по ПДВ, по податку на прибуток підприємств та несплати відповідних сум податків, перевіркою не підтвердження реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Гудвіл 1» з ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія». Також актом перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.03.2011 року № 289/23-6/37102322 встановлено відсутність ТОВ «Мертенс» за юридичною адресою, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Тому представники відповідача вважають, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія» (ідентифікаційний код-36278908) зареєстровано в якості юридичної особи 17.11.2008 року, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.09.2012 року (а.с. 169-170).

Судом встановлено, що на підставі направлення від 20.04.2012 року № 717, наказу ДПІ у м. Чернігові від 20.04.2012 року № 733 та пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, вересень 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Транс Агентство Сервіс», за березень 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Гудвіл 1», АТЗТ «Укрметалопром», за лютий 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Мертенс», за січень 2011 року, лютий 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Мостплюс», за січень 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Моноліт-Інвест», за результатами якої складено акт перевірки від 07.05.2012 року № 678/22/36278908 (а.с. 20-44).

В акті перевірки від 07.05.2012 року № 678/22/36278908 встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 18366,00 грн., в т.ч. за лютий 2011 року на суму 8710,00 грн. та за березень 2011 року на суму 9656,00 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 30.05.2012 року № 0002162320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18366,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 10).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішеннями про результати розгляду скарги ДПС у Чернігівській області від 08.08.2012 року № 1125/10/10-215 та ДПС України від 10.09.2012 року № 1646/0/61-12/10-2115 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 30.05.2012 року № 0002162320, а скарги позивача - без задоволення (а.с. 11-16,17-19).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія» є оптова торгівля відходами та брухтом, оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них, оптова торгівля іншими продуктами харчування, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.09.2012 року (а.с. 169-170).

Судом встановлено, що у лютому та березні 2011 року ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія» здійснювало фінансово-господарську діяльність з контрагентами ТОВ «Гудвіл 1» (код ЄДРПОУ - 33473440) та ТОВ «Мертенс» (код ЄДРПОУ - 37102322).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

По-перше, ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія» за березень 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Гудвіл 1» задекларовано податкового кредиту в сумі 9656,01 грн. (а.с. 85-94).

Так, між ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія» та ТОВ «Гудвіл 1» укладено договір від 22.03.2011 року № 2203-1, відповідно до якого ТОВ «Гудвіл 1» зобов'язується здійснити поставку металопрокату ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія», а позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 49).

Договір підписано директорами ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія» і ТОВ «Гудвіл 1» та скріплено печатками товариств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- видаткова накладна від 22.03.2011 року № РН-0000162 на суму 57936,04 грн., в т.ч. ПДВ 9656,01 грн. (а.с. 50);

- рахунок-фактура від 22.03.2011 року № СФ-0000268 на суму 57936,04 грн., в т.ч. ПДВ 9656,01 грн. (а.с. 50);

- товарно-транспортна накладна від 22.03.2011 року, в якій зазначено відомості про товар (а.с. 51);

- податкова накладна від 22.03.2011 року № 50 на суму 57936,04 грн., в т.ч. ПДВ 9656,01 грн. (а.с. 52);

- виписка по особовому рахунку ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія» за 22.03.2011 року (а.с. 53);

- витяг з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2011 року (а.с. 95-107).

Податкова накладна включена до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2011 року.

Оплата за металопрокат здійснювалась на підставі платіжного доручення від 16.03.2011 року № 1567 на загальну суму 57936,04 грн., в т.ч. ПДВ 9656,01 грн., що не заперечується представниками відповідача.

По-друге, ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія» за лютий 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Мертенс» задекларовано податкового кредиту в сумі 8709,61 грн. (а.с. 64-72).

Так, між ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія» та ТОВ «Мертенс» укладено договір від 01.02.2011 року, відповідно до якого ТОВ «Мертенс» зобов'язується передати у власність ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія» металопрокат, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити його, асортимент, кількість, ціна якого зазначені в рахунках фактурах і накладних, що є невід'ємною його частиною (а.с. 54-55).

Договір підписано директорами ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія» і ТОВ «Мертенс» та скріплено печатками товариств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- видаткова накладна від 04.02.2011 року № 358 на суму 50598,32 грн., в т.ч. ПДВ 8433,05 грн. (а.с. 57);

- рахунок-фактура від 04.02.2011 року № 358 на суму 50598,32 грн., в т.ч. ПДВ 8433,05 грн. (а.с. 56);

- рахунок-фактура від 15.02.2011 року № 498 на суму 1659,34 грн., в т.ч. ПДВ 276,56 грн. (а.с. 58);

- видаткова накладна від 15.02.2011 року № 498 на суму 1659,34 грн., в т.ч. ПДВ 276,56 грн. (а.с. 59);

- податкова накладна від 04.02.2011 року № 120 на суму 50598,32 грн., в т.ч. ПДВ 8433,05 грн. (а.с. 60);

- податкова накладна від 15.02.2011 року № 121 на суму 1659,34 грн., в т.ч. ПДВ 276,56 грн. (а.с. 61);

- виписка по особовому рахунку ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія» (а.с. 62);

- витяг з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2011 року (а.с. 73-84).

Податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2011 року.

Оплата за металопрокат здійснювалась на підставі платіжного доручення від 11.04.2011 року № 1736 на загальну суму 52257,66 грн., в т.ч. ПДВ 8709,61 грн.

Крім того, судом встановлено, що отриманий від контрагентів металопрокат був реалізований позивачем на користь третіх осіб (ЗАТ «Ніжинський дослідно-механічний завод», ВАТ «Будіндустрія»), котрі здійснили виробництво певних товарів, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, виписками по рахунку (а.с. 108-146).

Поставки металопрокату за вказаними договорами також відображені в оборотно-сальдових відомостях за лютий та березень 2011 року (а.с. 193,194).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податків, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ДПС України (http://sts.gov.ua/) та спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.09.2012 року: ТОВ «Гудвіл 1», код ЄДРПОУ - 33473440, індивідуальний податковий номер - 334734404657, номер свідоцтва платника ПДВ - 4432628, дата початку дії свідоцтва - 11.04.2005 року, свідоцтво не анульовано; ТОВ «Мертенс», код ЄДРПОУ - 37102322, індивідуальний податковий номер - 371023226556, номер свідоцтва платника ПДВ - 100287887, дата анулювання свідоцтва - 29.07.2011 року, за ініціативою податкової (а.с. 169-174).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «Гудвіл 1» податковий орган посилається на акт перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 20.06.2011 року № 00060/2305/33473440 (а.с. 151-160). В акті зазначено, що прокуратурою Індустріального району м. Дніпропетровська порушені кримінальні справи № 64119011 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та № 64119011/1 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у відношенні посадових осіб ТОВ «Гудвіл 1», а також зроблено висновок про те, що діяльність ТОВ «Гудвіл 1» спрямована на формування податкового кредиту з метою заниження бази оподаткування по ПДВ, по податку на прибуток підприємств та несплати відповідних сум податків.

Проте, податковим органом на підтвердження вищевказаних обставин не надано в якості доказів жодних документів, як то копії постанов про порушення кримінальних справ, відомостей про їх стан, пояснення посадових осіб, допитаних в якості свідків, висновку спеціаліста (а.с. 180).

Також, як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «Мертенс» податковий орган посилається на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.03.2011 року № 289/23-6/37102322, відповідно до якого не встановлено місцезнаходження ТОВ «Мертенс» за юридичною адресою, встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності (а.с. 162-168,181).

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги, оскільки вищевказані обставини не є підставою вважати правочини недійсними, або таким, що не відбулись, та не спростовують реальності виконання господарських операцій. Представником позивача надано належні та допустимі докази, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія» з ТОВ «Гудвіл 1» та ТОВ «Мертенс».

Податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товару (металопрокату), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту за лютий та березень 2011 року, підтверджуються податковими накладними. Податкові накладні відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені (а.с. 52,60,61).

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представником позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, покупець не може нести відповідальність за порушення, якщо такі і мали місце, службовою чи іншою особою підприємства контрагента.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 8710 грн. та за березень 2011 року на суму 9656 грн. є безпідставним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішення.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.05.2012 року № 0002162320 прийнято ДПІ у м. Чернігові не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження, без мети, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; недобросовісно та нерозсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 183,67 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 184,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.09.2012 року № 4780 (а.с. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 183,67 грн. присуджуються на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 30.05.2012 року № 0002162320.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Чернігівська торгова компанія» судовий збір в розмірі 183,67 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ткаченко О.Є.