Ухвала

від 11.12.2012 по справі 2а/2570/3001/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3001/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.С.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П.,

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря Савін І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Чернігівська торгова компанія»до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія»звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2012 року №0002162320.

Відповідно до постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Чернігові Державної податкової служби подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ у місті Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія»з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011року, липень 2011 року та вересень 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Транс Агенство Сервіс», за березень 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Гудвіл 1», АТЗТ «Укрметалопром», за лютий 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Мертенс», за січень 2011 року, лютий 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Мостплюс», за січень 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Моноліт-Інвест», за результатами якої складено акт перевірки від 07.05.2012 року №678/22/36278908.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 07.05.2012 року №678/22/36278908, у якому зазначені виявлені під час перевірки порушення, зокрема: п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 18366 грн, в т.ч. за лютий 2011 року на суму 8710 грн та за березень 2011 року на суму 9656 грн.

На підставі вищезазначеного акта, ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 30.05.2012 року №0002162320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 18366 грн за основним платежем та 1 грн за штрафними санкціями.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у лютому та березні 2011 року позивач здійснював фінансово-господарську діяльність з контрагентами ТОВ «Гудвіл І»та ТОВ «Мертенс».

22.03.2011 року між позивачем та ТОВ «Гудвіл 1»укладено договір № 2203-1 відповідно до якого ТОВ «Гудвіл 1»зобов'язався здійснити поставку металопрокату позивачу, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

В підтвердження реальності укладеного договору позивачем було надано до справи, а судом досліджено видаткову накладну від 22.03.2011 року №РН-0000162 на суму 57936,04 грн, в т.ч. ПДВ 9656,01 грн; рахунок -фактуру від 22.03.2011 року №СФ-0000268 на суму 57936,04 грн, в т.ч. ПДВ 9656,01 грн; товар-транспортну накладну від 22.03.2011 року у якій зазначено відомості про товар; податкову накладну від 22.03.2011 року №50 на суму 57936,04 грн, в т.ч. ПДВ 9656,01 грн; виписку по особовому рахунку позивача за 22.03.2011 року; витяг з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2011 року.

Податкова накладна включена до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2011 року. Оплата за металопрокат здійснена на підставі платіжного доручення від 16.03.2011 року №1567 на суму 5736,04 грн.

01.02.2011 року між позивачем та ТОВ «Мертенс»укладено договір відповідно до якого ТОВ «Мертенс»зобов'язалось передати у власність позивачу металопрокат, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити його. Асортимент, кількість, ціна товару зазначені в рахунках фактурах і накладних, що є невід»ємною частиною договору.

Реальність договору підтверджується первинними документами, зокрема: видатковою накладною від 04.02.2011 року, рахунком-фактурою від 04.02.2011 року та від 15.02.2011 року, видатковою накладною від 15.02.2011 року, податковою накладною від 04.02.2011 року та від 15.02.2011 року, виписками по особовому рахунку позивача, витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2011 року.

Податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2011 року. Оплата за металопрокат здійснена на підставі платіжного доручення від 11.04.2011 року №1736 на суму 52257,66 грн.

Отриманий позивачем металопрокат був реалізований позивачем на користь третіх осіб, що підтверджується матеріалами справи.

Поставка металопрокату за договорами відображена в оборотно-сальдових відомостях за лютий-березень2011 року.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив в оскаржуваній поставної, що позивач вчинив дії на досягнення реальних результатів, пов'язаних з його господарською діяльністю.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є недійним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинам и 1-3,5,6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На момент вчинення правочинів, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ. Доказів, які б недійсність або ж нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами договорів у розумінні вимог законодавства України, відповідач не надав.

Пунктом 187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності

платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198).

У пункті 201.7ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у екстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Отже, всі вимоги закону щодо формування податкового кредиту позивач та його контрагенти виконали.

Так, у справі «Булвес»АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини визнав про платник ПДВ не повинен нести відповідальності за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про низ знати.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач як платник ПДВ не втрачає права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у випадку вчинення зловживань його контрагентами за ланцюгом постачання товару.

Доказів, які б свідчили, що позивачу було відомо чи могло бути відомо про такі зловживання відповідач в ході розгляду справи не надав.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвали суду є законними і обґрунтованими, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду -без змін.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвали суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2011 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.