Рішення

від 16.10.2012 по справі 5011-9/10932-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/10932-2012 16.10.12

За позовом Фонду державного майна України

До Приватного підприємства "Укрземресурс"

про стягнення 3 628,31 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Мосюра А.Ю. (дов. №41 від 12.01.2012р.)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Фонд державного майна України (далі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Укрземресурс" (далі по тексту -відповідач) про стягнення 3628, 31 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №284 від 17.08.2005р., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/10932-2012, розгляд справи призначено на 11.09.2012 року.

Ухвалою суду від 11.09.2012 року розгляд справи було відкладено на 16.10.2012 року, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, якого не було повідомлено про час та місце розгляду справи належним чином за адресою, зазначеною у витягу ЄДРПОУ.

Представник позивача надав усні пояснення по справі та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 16.10.2012 року відповідач повторно не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду про відкладення розгляду справи направлялась на адресу відповідача, що зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців, однак конверт повернуто на адресу суду з приміткою, що адресат за адресою не знаходиться.

У пункті 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2005 року між Фондом державного майна України (далі позивач) та Приватним підприємством "Укрземресурс" (далі відповідач) було укладено договір №284 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. Відповідач не належним чином виконував умови укладеного договору, в зв'язку з чим позивач в жовтні 2010 року звертався до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 13723, 50 грн. основного боргу за договором оренди та 2 037, 84 грн. пені за прострочку платежу за строкове платне користування державним нерухомим майном.

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 36/395 від 15.11.2010 року позовні вимоги Фонду державного майна України задоволено повністю, стягнуто з Приватного підприємства «Укрземресурс»(м. Київ, вул. Кулібіна, 4/2, код ЄДРПОУ 31807220) до Державного бюджету України 13 723, 50 грн. основного боргу та 2037, 84 грн. пені за прострочку виплати основного боргу, а також стягнуто витрати на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказаним рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 36/395 встановлено, що відповідач орендоване згідно договору № 284 оренди нерухомого майна від 17.08.2005 року приміщення повернув балансоутримувачу 01.02.2010 року, що також вбачається з Акту приймання-передавання державного нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 15 від 01.02.2010 року наявного в матеріалах справи. При цьому, пеня згідно рішення Господарського суду міста Києва по справі № 36/395 від 15.11.2010 року стягнута з відповідача за прострочення основного боргу станом на момент розгляду справи (листопад 2010 року).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як встановлено частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом, щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Згідно ч. 6 зазначеної статті штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

На підставі викладених правових норм, враховуючи, що рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 36/395 від 15.11.2010 року з відповідача була стягнена пеня за невиконання зобов'язання по сплаті орендної плати згідно договору № 284 від 17.08.2005 року в розмірі 2 037, 84 грн. на момент розгляду справи та зважаючи на той факт, що позивач звернувся до суду за стягненням пені по договору № 284 від 17.08.2005 року понад встановлені ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячні строки нарахування штрафних санкцій, які є граничними, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 22.10.2012 року

Суддя Бондаренко Г. П.