Рішення

від 17.10.2012 по справі 5011-5/7506-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/7506-2012 17.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.В.С."

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Борислав"

про визнання недійсним протоколу та статуту

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Іваненко Д.І. за довіреністю б/н від 25.10.2011 р.;

від відповідача-1: Усик І.М. за довіреністю б/н від 15.07.2012 р.;

від відповідача-2: не з'явився.

В судовому засіданні присутній вільний слухач: Горст А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервіс" (далі -позивач, ТОВ "Будсервіс") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.В.С." (далі -відповідач-1, ТОВ "Б.В.С.") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Борислав" (далі -відповідач-2, ТОВ "Борислав") про визнання недійсним протоколу Зборів учасників відповідача-1 від 08.09.2008 р. про створення ТОВ "Б.В.С." та його Статуту, зареєстрованого Шевченківською адміністрацією міста Києва 23.09.2008 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, посилаючись на приписи ст.ст. 203, 215 ЦК України, 52, 57, 59, 66 Закону України "Про виконавче провадження", вказував на те, що всупереч накладеному в процедурі виконавчого провадження арешту на майно відповідача-2, останній незаконно передав своє майно в якості вкладу до статутного фонду відповідача-1 при його створенні. В силу зазначеного, позивач, з метою захисту своїх прав стягувача у виконавчому провадженні, вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/7506-2012 та призначено її до розгляду на 09.07.2012 р.

09.07.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю направити свого повноваженого представника.

У судовому засіданні 09.07.2012 р. від представника відповідача-1 надішли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, яким він проти позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що 04.04.2011 р. ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва було винесено постанову про звільнення майна з-під арешту, накладеного 14.04.2008 р. Крім того, відповідач-1 вказує на те, що в провадженні господарського суду м. Києва знаходиться справа № 61/97-66/283-2012 за позовом ТОВ "Б.В.С." до ТОВ "Борислав" за участю третіх осіб ГУ Комунальної власності м. Києва, КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", ПАТ "Банк Форум" та ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва про визнання права власності, в якій, згідно його тверджень з'ясовується правовий статус спірного майна та правомірність його відчуження до статутного капіталу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника позивача та відповідача-2, було відкладено на 25.07.2012 р.

У судовому засіданні 25.07.2012 р. від представника відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 61/97-66/283-2012 господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Б.В.С." до ТОВ "Борислав" за участю третіх осіб ГУ Комунальної власності м. Києва, КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", ПАТ "Банк Форум" та ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва про визнання права власності.

Розгляд вказаного клопотання судом відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2012 р. судом продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 15.08.2012 р.

14.08.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування від ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва копії всіх виконавчих проваджень, боржником по яким виступає ТОВ "Борислав", та письмові заперечення на клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, в яких він зазначає про те, що результати розгляду справи № 61/97-66/283-2012 жодним чином не можуть вплинути на вирішення питання правомірності заснування ТОВ "Б.В.С.", що свідчить про те, що такі справи не пов'язані між собою.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.08.2012 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, вирішено передати справу № 5011-5/7506-2012 на розгляд судді Мельнику С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2012 р. суддею Мельком С.М. прийнято справу № 5011-5/7506-2012 до свого провадження та призначено її до розгляду на 18.09.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р., у зв'язку з виходом судді Ломаки В.С. з відпустки, вирішено передати справу № 5011-5/7506-2012 на розгляд судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 5011-5/7506-2012 до свого провадження.

У судовому засіданні 18.09.2012 р. від представника відповідача-1 надійшли додаткові документи у справі, а саме: примірник роздрукованої з ЄДРСР постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2012 р. у справі № 2а-10080/12/2670 за позовом ТОВ "Б.В.С." до ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва, третя особа ТОВ "Борислав", якою було вирішено визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва про арешт майна боржника та оголошення заборони від 14.04.2008 р. АК 238015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача-2, розгляд справи відкладено на 17.10.2012 р.

У судове засідання 17.10.2012 р. представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 17.10.2012 р. судом було розглянуто клопотання позивача про витребування доказів у справі та вирішено в його задоволенні відмовити, оскільки ним не обґрунтовано належним чином, яке значення в контексті предмету доказування у даній справі мають документи, про витребування яких заявлено відповідні клопотання.

Так, підставами для визнання статуту недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який його затвердив, у зв'язку з чим до предмета доказування у такому спорі входять обставини відповідності статуту нормам законодавства та наявності повноважень у органу, що його затвердив, на вчинення таких дій.

При цьому, що стосується вимог про визнання недійсним протоколу загальних зборів, то слід зазначити, що у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів, про що йтиметься нижче.

Також, судом розглянуто клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі та відхилено його у зв'язку з необґрунтованістю.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі -це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами у даній справі є позовні вимоги про визнання недійсним протоколу Зборів учасників відповідача-1 від 08.09.2008 р. про створення ТОВ "Б.В.С." та його Статуту, зареєстрованого Шевченківською адміністрацією міста Києва 23.09.2008 р.

Обставини даної справи суд може встановити самостійно в межах її розгляду, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні предметом позову щодо збирання та оцінки доказів.

Крім того, із обставин даної справи не вбачається, що справа про визнання недійсним протоколу та статуту відповідача-1 має бути розглянута тільки після завершення розгляду справи про визнання на ним права власності на майно, передане до його статутного фонду.

При цьому, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень -рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2012 р. у справі № 61/97-66/283-2012 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Б.В.С." до ТОВ "Борислав" про визнання права власності на нежилі приміщення № 57, № 59, № 60 загальною площею 273,9 кв.м., які розташовані в м. Києві по вул. Білоруська, 30 (літера А), вирішено відмовити.

Доказів прийняття до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги будь-якої зі сторін на вказане рішення суду не надано.

У судовому засіданні 17.10.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2008 р. проведено державну реєстрацію юридичної особи -Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.В.С."

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії дублікату Статуту відповідача-1, виданого 02.04.2010 р., Статут товариства був затверджений Зборами учасників протоколом № 1 від 09.09.2008 р.

Згідно з п. 1.3. Статуту відповідача-1 учасниками товариства є громадянин України Сімоходський Борис Веніамінович та ТОВ "Борислав" (код ЄДРПОУ 320502213).

Відповідно до п. 5.4. Статуту відповідача-1 до моменту державної реєстрації відповідач-2 вносить до статутного капіталу товариства майно у наступному розмірі - 353 520, 00 грн.: нежилі приміщення № № 57, 59, 60 площею 273, 90 кв.м., які розташовані в м. Києві за адресою: вул. Білоруська, 30, літер А (свідоцтво про право власності на нежиле приміщення серії НП № 0100003271, видане 21.06.2000 р., що становить 87, 07 % Статутного капіталу товариства і відповідно володіє 87, 07 % голосів на Зборах учасників товариства.

У 2010 році позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Борислав" про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2010 р. у справі № 32/318 позов було задоволено повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Борислав" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс" 278 433, 60 грн. основного боргу, 440 540, 64 грн. штрафних санкцій, 7 190, 00 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

11.08.2010 р. постановою старшого державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Гречух О.Я. було відкрито виконавче провадження з виконання наказу №32/318 від 28.07.2010 р.

Як стверджує позивач, під час процедури виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва № 32/318 від 28.07.2010 р. він дізнався про те, що у 2008 році боржник -ТОВ "Борислав" під час дії непогашених обтяжень на належне йому нерухоме майно, передав останнє до статутного капіталу ТОВ "Б.В.С".

Враховуючи зазначені обставини, позивач, будучи стягувачем у виконавчому провадженні відносно відповідача-2, вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту власних прав та законних інтересів.

Під час розгляду даної справи судом встановлено наявність інших судових спорів, учасниками яких були сторони цієї справи, та які стосуються спору між сторонами відносно майна, яке позивач вважає таким, що було незаконно передано до статутного фонду відповідача-1.

Так, встановлено, що у 2011 році ТОВ "Б.В.С." зверталось до господарського суду м. Києва (справа № 61/97) з позовом до ТОВ "Борислав" про визнання права власності позивача на нежилі приміщення № 57, № 59, № 60 загальною площею 273,9 кв.м., які розташовано в м. Києві по вул. Білоруська, 30 (літера А). В обґрунтування своїх вимог зазначало, що 08.09.2008 р. згідно протоколу № 1 загальних зборів учасників було засновано ТОВ "Б.В.С.", учасниками якого стали гр. Сімоходський Б.В. та ТОВ "Борислав", затверджено статутний капітал ТОВ "Б.В.С." в розмірі 406 020, 00 грн. При цьому засновником ТОВ "Борислав" було внесено в статутний фонд нежилі приміщення № 57, № 59, № 60 загальною площею 273,9 кв.м. по вул. Білоруській, 30 (літера А) в м. Києві.

Як було встановлено судами при розгляді справи № 61/97, 31.10.2008 р. згідно з протоколом № 3 загальних зборів учасників ТОВ "Б.В.С." вирішено передати частку статутного капіталу товариства, що належить учаснику ТОВ "Борислав", ТОВ "Борислав" виключено зі складу учасників товариства.

25.02.2010 р. ТОВ "Б.В.С." подано до Головного управління документи на оформлення права власності на нежилі приміщення.

16.06.2010 р. Головним управлінням видано свідоцтво про право власності, яким посвідчено, що нежилі приміщення належать ТОВ "Б.В.С." на праві приватної власності. Свідоцтво видано на підставі наказу Головного управління № 562-В від 16.06.2010 р.

25.06.2010 р. ТОВ "Б.В.С." подано заяву до КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про реєстрацію права власності на нежилі приміщення.

02.07.2010 р. КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" усно відмовило в реєстрації свідоцтва про право власності, оскільки об'єкт зареєстровано за ТОВ "Борислав" та ВДВС Шевченківської РУЮ м. Києва накладено на це майно арешт.

23.07.2010 р. ТОВ "Б.В.С." подано заяву до ВДВС Шевченківського району м. Києва про зняття арешту на нежилі приміщення, на яку 02.09.2010 р. одержано відповідь, що згадані приміщення зареєстровано на праві власності за ТОВ "Борислав" й рекомендовано звернутись до суду з позовом про визнання права на майно або про звільнення майна з-під арешту.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.04.2011 р. у справі № 61/97 в позові ТОВ "Б.В.С." до ТОВ "Борислав" про визнання права власності відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.В.С." задоволено, рішення господарського суду м. Києва від 22.04.2011 р. по справі № 61/97 -скасовано, прийнято нове рішення: позов ТОВ "Б.В.С." до ТОВ "Борислав" про визнання права власності задоволено, визнано право власності ТОВ "Б.В.С." на нежилі приміщення № 57, № 59, № 60 загальною площею 273,90 кв.м., які розташовано в м. Києві по вул. Білоруська, 30 (літера А).

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2012 р. у справі № 61/97 рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 р. у справі № 61/97 скасовано, справу передано до господарського суду міста Києва на новий розгляд з тих мотивів, що судами, зокрема, не було надано належної правової оцінки самій процедурі передання спірного нерухомого майна до статутного капіталу позивача та правомірність цих дій з урахуванням наявних відповідних заборон.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2012 р. у справі № 61/97-66/283-2012 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.В.С." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борислав" про визнання права власності на нежилі приміщення № 57, № 59, № 60 загальною площею 273,9 кв.м., які розташовані в м. Києві по вул. Білоруська, 30 (літера А) вирішено відмовити.

Вказане рішення мотивоване тим, що з боку ТОВ "Борислав" не відбувалось порушення прав ТОВ "Б.В.С.", а право власності отсаннього на спірне майно ТОВ "Борислав" не оспорюються.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2012 р., керуючись п. 2 ст. 97 ГПК України, вирішено апеляційну скаргу ТОВ "Б.В.С." на рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2012 р. у справі № 61/97-66/283-2012 та додані до неї документи не приймати до розгляду та повернути скаржнику.

Також, при розгляді даної справи судом встановлено, що ТОВ "Б.В.С." зверталось до Окружного адміністративного суду м. Києва (справа № 2а-16408/11/2670) із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про визнання неправомірними дій щодо арешту нежилих приміщень № 57, № 59, № 60 загальною площею 273,90 кв.м., які розташовані в м. Києві по вул. Білоруській, 30 (літера А) та належать позивачу; визнання протиправною бездіяльності щодо не зняття арешту зазначеного майна та зобов'язання відповідача вчинити всі необхідні дії пов'язані зі зняттям арешту з вказаних нежилих приміщень.

Як встановлено в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2012 р. у справі № 2а-16408/11/2670, залишеній без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 р. (згідно з даними ЄДРСР), постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 14.04.2008 р. при примусовому виконанні наказу № 10/694 господарського суду міста Києва від 09.12.2003 р. про стягнення з ТОВ "Борислав" боргу на користь юридичних осіб у розмірі 14375,13 грн., накладено арешт на все майно, що належить ТОВ "Борислав" за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 30.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 14.04.2008 р. при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 10/694 від 09.12.2003 р. про стягнення з ТОВ "Борислав" на користь ЗАТ "Цифровий зв'язок України" в особі Київської філії ЗАТ "Цифровий стільниковий зв'язок України" боргу в розмірі 3 008,99 грн., накладено арешт на все майно, що належить боржнику -ТОВ "Борислав", за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 30 (постанова державного виконавця АК 238012 від 14.04.2008 р., копії АК 238015, АК 238014, АК 238013 від 14.04.2008 р.), та 19.05.2008 р. внесено відповідний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Листом №38964 від 17.10.2008 р. Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна у відповідь на лист № ДВ/20 від 14.04.2008 р. повідомило ДВС у Шевченківському районі м. Києва про те, що станом на 15.05.2008 р. згідно з даними книг реєстрації Бюро нежиле приміщення в нежилому фонді по вул. Білоруській, 30 на праві власності зареєстроване за ТОВ "Борислав", в комп'ютерній базі даних така ж інформація.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2012 р. у справі № 2а-16408/11/2670 позов задоволено частково, зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо звільнення з-під арешту нежилих приміщень. В основу вказаної постанови покладено висновки, викладені в постанові Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 р. у справі № 61/97, яка на той момент була чинною, про визнання за ТОВ "Б.В.С." права власності на спірні приміщення.

Також, відповідачем-1 до матеріалів даної справи надано примірник постанови примірник роздрукованої з ЄДРСР постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2012 р. у справі № 2а-10080/12/2670 за позовом ТОВ "Б.В.С." до ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва, третя особа ТОВ "Борислав", якою було вирішено визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва про арешт майна боржника та оголошення заборони від 14.04.2008 р. АК 238015.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсними протоколу Загальних зборів відповідача-1 від 08.09.2008 р. про створення ТОВ "Б.В.С." та його Статуту, зареєстрованого Шевченківською адміністрацією міста Києва 23.09.2008 р.

Слід зазначити про помилковість висновків позивача відносно того, що протокол Загальних зборів відповідача-1 від 08.09.2008 р. є установчим договором, який може бути оскаржено в судовому порядку до господарського суду.

Так, відповідно до ст. 82 ГК України установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут .

При цьому, згідно зі ст. 142 ЦК України, якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов'язковим.

Таким чином, необхідно розрізняти засновницький (установчий) договір як установчий документ юридичної особи, договір про заснування товариства як самостійний вид цивільно-правових угод та протокол зборів засновників, як паперовий матеріальний носій, що є технічним документом, який фіксує факт прийняття рішення зборами, тобто є лише джерелом інформації про прийняті рішення.

Отже, протокол Зборів учасників відповідача-1 від 08.09.2008 р. не є установчим договором, та лише фіксує рішення засновників про створення товариства.

Слід зазначити, що такий протокол не може бути окремим предметом оскарження в суді, а отже, не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України.

Так, пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 ГК України.

При цьому, слід враховувати, що на момент прийняття рішення від 08.09.2008 р. про створення ТОВ "Б.В.С.", останнє як юридична особа не існувало, а відповідно спір про визнання такого рішення недійсним не може вважатись корпоративним, тобто таким, що пов'язаний з порушенням прав учасника на управління товариством, а враховуючи, що рішення прийнято засновниками за участю фізичної особи, оскарження такого рішення в господарському процесі є неможливим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В силу зазначеного, суд припиняє провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним протоколу Зборів учасників відповідача-1 від 08.09.2008 р.

Що стосується позовних вимог про визнання Статуту відповідача-1 недійсним, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач посилається на приписи ст. ст. 203, 215 ЦК України та стверджує, що Статут відповідача-1 є недійсним, оскільки прийнятий на підставі недійсного установчого договору та визначає правовий статус юридичної особи до якої неправомірно було сформовано статутний фонд товариства шляхом незаконного внесення до нього арештованого майна.

Аналізуючи вказані доводи, суд звертає увагу на те, що, як наголошено в п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні спорів про визнання установчих документів господарського товариства недійсними господарським судам необхідно розмежовувати правову природу статуту та установчого (засновницького) договору товариства.

Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб'єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю у 3/4 голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону про господарські товариства).

У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо визнання статуту недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів.

З огляду на зазначене, безпідставним є посилання позивача на приписи ст. ст. 203, 215 ЦК України.

При цьому, суд не може погодитись з висновками позивача щодо невідповідності Статуту відповідача-1 вимогам чинного законодавства в частині визначення вкладу ТОВ "Борислав".

Так, як зазначалось вище, пунктом п. 5.4. Статуту відповідача-1 передбачено, що до моменту державної реєстрації відповідач-2 вносить до статутного капіталу товариства майно у наступному розмірі - 353 520, 00 грн.: нежилі приміщення № № 57, 59, 60 площею 273, 90 кв.м., які розташовані в м. Києві за адресою: вул. Білоруська, 30, літер А (свідоцтво про право власності на нежиле приміщення серії НП № 0100003271, видане 21.06.2000 р., що становить 87, 07 % Статутного капіталу товариства і відповідно володіє 87, 07 % голосів на Зборах учасників товариства.

Враховуючи правову природу Статуту товариства, дане положення не слід вважати таким, що всупереч наявному на момент його реєстрації арешту на вказане майно змінює власника такого майна, оскільки вказані положення Статуту лише покликані врегулювати питання формування учасниками товариства статутного капіталу.

Так, тим же пунктом 5.4. Статуту відповідача-1 передбачено, що, якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Зазначені положення відповідають приписам ст. 144 ЦК України.

Згідно зі ст. 86 ГК України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Оскільки в даному випадку учасник ТОВ "Б.В.С." -ТОВ "Борислав" був не позбавлений права усунути підстави накладення арешту на його майно шляхом виконання відповідних судових рішень, він також мав право заявити про намір сформувати статутний фонд ТОВ "Б.В.С." шляхом здійснення вкладу шляхом передачі до нього такого майна.

При цьому, у разі неможливості протягом першого року діяльності ТОВ "Б.В.С." здійснити повністю свій вклад, ТОВ "Б.В.С." мало оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

В даному ж випадку мова йде про передачу відповідачем-2 належного йому майна до статутного капіталу відповідача-1 в той час, коли таке майно знаходилось під арештом, однак такі дії не є підставою для визнання Статуту відповідача-1, в редакції від 23.09.2008 р. , недійсним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог щодо визнання недійсним Статуту відповідача-1, зареєстрованого 23.09.2008 р.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено необґрунтованість позовних вимог щодо визнання Статуту відповідача-1 недійсним, вони не підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі № 5011-5/7506-2012 в частині позовних вимог про визнання недійсним протоколу Зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.В.С." від 08.09.2008 р.

2. В задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.В.С.", зареєстрованого 23.09.2008 р. Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва -відмовити повністю.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.10.2012 р.

Суддя В.С. Ломака