Рішення

від 23.10.2012 по справі 18/1677/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2012 Справа № 18/1677/12

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміт Сервісез Юкрейн", вул. Лісна, 9, смт. Диканька, Полтавська область, 38500

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер", вул. Пушкіна, 28, оф. 4, м. Полтава, 36000

про стягнення 552077,08 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача : Петренко С.В., довіреність від 20.08.2012 року № 08/347;

Від відповідача : Піддубний Д.І., довіреність від 13.09.2012 року № 1.

Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в сумі 552077,08 грн., з яких: 525420,00 грн. -основна заборгованість за договором оренди бурового обладнання від 10.08.2011 року №SSU/ENDV-2011-02; 26657,08 грн. -пеня, інфляційні витрати, три відсотки річних.

Відповідач проти позову заперечує, зокрема, посилається на те, що позивачем порушено встановлений законом та п. 9.1. Договору порядок досудового врегулювання спору, за яким "усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані з ним вирішуються шляхом переговорів між сторонами", оскільки претензії відповідачу пред'явлено не було; що сума основної заборгованості - 525420,00 грн. за договором орендарем фактично сплачена повністю станом на 22.10.2012 року, тобто спір врегульовано в досудовому порядку; проти стягнення збитків відповідач також заперечує, вважаючи, що порушення сталося з вини кредитора, оскільки розірвання договору з позивачем спричинило значні збитки відповідачу та неможливість виконання своїх зобов'язань перед іншими учасниками господарських відносин.

Позивач позовні вимоги підтримує, підтверджує сплату відповідачем основної заборгованості на суму 525420,00 грн. та просить суд стягнути з відповідача 26657,08 грн. -пені за прострочення виконання договірних зобов'язань в частині оплати, інфляційних витрат, та три відсотки річних. На вимогу суду заявою від 23.10.2012 року (а.с. 116) уточнив, що сума 26657,08 грн. складається з 25347,18 грн. -це пеня, а 1309,90 грн. -це частина 3 % річних, нарахованих згідно доданого до позовної заяви розрахунку.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до договору оренди бурового обладнання №SSU/ENDV-2011-02 від 10.08.2011 року (далі -Договір), що укладений між сторонами по справі, орендодавець (позивач) зобов'язався надати орендареві (відповідачу, яким змінено назву з ТОВ "Індейве" на ТОВ "Ендейвер") у тимчасове платне користування (оренду) обладнання відповідно до Додатку № 1 до Договору ("бурильні труби" або "обладнання"), а орендар зобов'язується прийняти, використовувати за призначенням, оплачувати орендні платежі, та повернути обладнання орендодавцю на умовах визначених цим договором.

Факт отримання відповідачем об'єкту оренди підтверджується актами приймання - передачі обладнання в оренду від 10.08.2011 року, 05.03.2012 року, 13.04.2012 року (а.с. 27-33).

За змістом ст. 283, 286 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі і строки її внесення визначаються в договорі.

Згідно п. 4.1. Договору розмір орендної плати визначається у додатку № 1 до Договору (з урахуванням Додаткових угод до нього № 1, № 2, якими змінювалась редакція додатку № 1) і складається із розміру орендної плати за час знаходження обладнання в орендаря в орендному користуванні (а.с. 20, 25, 26).

П. 5. Договору сторони узгодили, що до 5 числа місяця, наступного за звітним, орендодавець надає орендареві акт про підтвердження користування обладнанням в звітному місяці. Протягом 5 днів з моменту отримання акту про підтвердження користуванням обладнанням орендар зобов'язаний підписати його і передати орендодавцеві або надати орендодавцеві акт розбіжностей. Оплата вартості орендної плати проводиться орендарем щомісячно на підставі виставленого орендодавцем рахунку-фактури і підписаного акту про підтвердження користуванням обладнанням, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця протягом 10 банківських днів з дня підписання вищезазначеного акту про підтвердження користування обладнанням.

Обов'язок наймача здійснювати оплату за передане майно у користування визначений ст. 759 ЦК України.

Факт користування об'єктом оренди відповідачем в період з 21.08.2011 року по 30.04.2012 року зафіксований в підписаних сторонами актах про підтвердження користування обладнанням за кожен місяць окремо, а також актом приймання-передачі послуг від 14.02.2012 року (а.с. 40-51).

Своїх зобов'язань за Договором в частині повного та своєчасного внесення плати за оренду орендар належним чином не виконав, орендна плата сплачувалась частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 525420,00 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

В зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, Договір між сторонами за ініціативою позивача згідно п. 6.3 Договору було розірвано та повернуто обладнання з оренди, що підтверджується актом передачі-прийому обладнання з оренди від 30.04.2012 року (а.с. 59-69).

Таким чином, судом визнаються вимоги про стягнення основного боргу за оренду обладнання обґрунтованими, проте, як свідчать надані відповідачем платіжні доручення (а.с. 101-104, 113-114) та акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 112), підписаний сторонами, після подачі позову основний борг за Договором був погашений в повному обсязі, що позивачем не заперечується, тому провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу з орендної плати за Договором оренди бурового обладнання від 10.08.2011 року №SSU/ENDV-2011-02 в розмірі 525 420,00 грн. припиняється згідно п. 1-1 ч. 1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Твердження відповідача, викладені у відзиві, що погашення боргу відбулось в досудовому порядку судом відхиляються, оскільки додане до клопотання про відкладення слухання справи (а.с. 101) платіжне доручення від 23.08.2012 року №748 свідчить, що добровільна сплата відповідачем 10 000,00 грн. боргу здійснена в день подання позову (згідно відбитку штампу канцелярії господарського суду Полтавської області, позовна заява була подана 23.08.2012 року), а інші платіжні доручення датуються 30.08.2012 року, 07.09.2012 року, 15.10.2012 року, 04.10.2012 року -тобто після подачі позову. Таким чином, предмет спору в частині стягнення основного боргу існував на момент подачі позову, зменшувався після його подачі та припинив існування в процесі розгляду справи.

Суд відхиляє також доводи відповідача про те, що невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору є підставою для відмови у позові, оскільки в пункті 3.17.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. N 15-рп/2002 право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Отже, місцеві господарські суди приймають у порядку, передбаченому ГПК, до свого провадження як позови з вимогами, що ґрунтуються на визнаних претензіях позивача, так і позови, щодо вимог яких не подано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору. Крім того, п. 9.1. Договору передбачено, що усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів. Відповідач помилково ототожнює зазначену умову Договору з претензійним порядком врегулювання спору, оскільки ведення переговорів не означає необхідність пред'явлення претензії в установленому порядку.

Також судом встановлено, що згідно листування сторін (а.с. 52-57) позивач звертався до відповідача з вимогами погасити існуючу заборгованість, а відповідач їх отримував та пропонував свої графіки погашення боргу на які позивач не погоджувався. Розірвавши Договір в односторонньому порядку позивач таким чином реалізував своє право, передбачене п. 6.3. Договору, укладеного між сторонами по справі. Використання позивачем свого права на розірвання договору є правомірною поведінкою, тому посилання відповідача у відзиві на наявність вини кредитора як причини порушення зобов'язання є необґрунтованим.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.4. Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань орендар зобов'язується сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день затримки. Позивачем заявлено до стягнення 25347,18 грн. пені, яку він нарахував з 11.05.2012 року по 10.08.2012 року (розрахунок по кожному акту окремо в мат. справи, а.с. 10).

Суд задовольняє вимоги про стягнення пені в межах заявленої суми, оскільки її розмір та період нарахування відповідає п. 6 ст. 231 ГПК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та Договору.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити, зокрема, 3 % річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення 1309,90 грн. -3 % річних на прострочену орендну плату за період з 11.05.2012 року по 10.08.2012 року (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 11).

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення річних суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки їх розмір та період нарахування є обґрунтованим.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, оцінивши представлені сторонами докази, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на суму 26657,08 грн.

Згідно п. 5 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 26.06.1995 року № 01-8/453, з наступними змінами та доповненнями, якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 АПК України. Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього покладаються судові витрати відповідно до частини другої ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49 (ч. 2), 80 (п. 1-1 ч. 1), 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер", вул. Пушкіна, 28, оф. 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 37306380, п/р 26004717561 у філії ПАТ "МАРФІН БАНК" у м. Полтава, МФО 328168 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміт Сервісез Юкрейн", вул. Лісна, 9, смт. Диканька, Полтавська область, 38500, код ЄДРПОУ 35407646, п/р 26003200624009 в ПАТ "Сітібанк", МФО 300584 - 25347 грн. 18 коп. пені; 1309 грн. 90 коп. 3% річних; 11041 грн. 54 коп. судового збору .

3. В частині вимог про стягнення основного боргу провадження у справі припинити.

5. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Суддя Пушко І.І.