Рішення

від 23.10.2012 по справі 5019/1314/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2012 р. Справа № 5019/1314/12

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Індра Енерджі"

до: публічного акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод"

про стягнення 334 076, 50 грн.

Суддя Гудзенко Я.О.

Представники сторін:

Від позивача: Лівошко І.Є. (дов. № 03/12 від 04.04.12 р.)

Від відповідача: Мельнікова І.Г. (дов. № 22/2012 від 07.09.12р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індра Енерджі»(далі-позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Любомирський вапняно-силікатний завод»(далі-відповідач) про стягнення 334 076, 50 грн. заборгованості (з урахуванням штрафних санкцій) за договором купівлі-продажу природного газу від 03.05.2012 року № 130004Р (далі-договір).

Ухвалою господарського суду від 10.08.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5019/1314/12 розгляд якої призначено на 20.08.2012 року.

Ухвалами господарського суду від 20.08.12 р., 03.10.12 р. та 10.10.12 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою сторін та необхідністю витребування нових доказів.

До канцелярії суду 17.09.12 р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог та клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи із доказами її направлення відповідачу у справі. Заява прийнята судом (а.с. 57-63).

10 жовтня 2012 року до канцелярії господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якій останній заперечує проти нарахування 7% штрафу та пені і наводить власний контррозрахунок пені.

22 жовтня 2012 року позивачем до канцелярії господарського суду подана заява про вжиття заходів щодо забезпечення позову в задоволенні якої ухвалою суду від 22.10.12 р. відмовлено.

Від відповідача до канцелярії господарського суду 23.10.12 р. надійшло клопотання про зменшення розміру нарахованої пені та штрафу відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових клопотаннях поданих до суду.

Представник відповідача в судових засіданнях усно погодився з позовними вимогам в частині стягнення основної суми боргу та заперечив проти нарахування штрафних санкцій з підстав зазначених у відзиві на позов.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.10.12 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

3 травня 2012 року між ТОВ «Індра Енерджі» (далі-постачальник) та ПАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод»(далі-покупець) було укладено договір № 130004Р купівлі-продажу природного газу (далі -договір) та 01.06.2012 року, 02.06.2012 року додаткові угоди до нього (а.с. 8-11).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати покупцеві за період з травня 2012 року по 31 грудня 2012 року природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, на умовах цього договору.

На виконання умов договору та поданої відповідачем заявки від 04.06.12 р. № 415 позивачем поставлено відповідачу в червні 2012 року, а відповідачем прийнято природний газ обсягом 147 тисяч кубічних метрів на загальну суму 630 647, 64 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 30.06.2012 р. (а.с. 13).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами в три етапи, а саме в термін до 5, 15, 25 числа місяця постачання природного газу у розмірі який розраховується на підставі запланованих місячних обсягів визначених у п. 2.1 договору, враховуючи корегування покупця наданого у строки зазначені у п. 2.2 договору шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника, тобто оплата повинна бути здійснена до 5, 15, 25 числа поточного місяця поставки газу. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 3-го числа місяця, наступного за звітним.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки природного газу також свідчить відсутність з боку покупця претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що вартість 1 тис. куб. м. газу з ПДВ складає 4 282, 78 грн. Згідно додаткової угоди від 01.06.12 № 1 з 01.06.12 р. вартість 1 тис. куб. м. газу з ПДВ складає 4 276, 66 грн. та відповідно до додаткової угоди № 2 від 02.06.12 року з 01.06.12 р. вартість 1 тис. куб. м. газу з ПДВ становить 4 290, 12 грн.

Судом встановлено, що відповідачем природний газ прийнято і погоджено умови договору, оскільки підписано договір та додаткові угоди до нього, у червні 2012 року отримано газ в обсязі 147 тис. куб. м. та протягом червня-липня 2012 року частково оплачено його вартість в розмірі 300 000 грн., що підтверджується банківськими виписками доданими до матеріалів справи. (а.с. 19-24).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на адресу відповідача направлявся лист з вимогою оплатити заборгованість, у відповідь на який відповідач гарантував проведення розрахунку за отриманий газ та запропонував графік погашення заборгованості. Позивач листом від 06.07.12 р. № 501 погодився з графіком погашення заборгованості запропонованим відповідачем та повідомив про заборгованість станом на 06.07.12 р. З матеріалів справи вбачається, що сторонами договору додаткових угод яким би змінювався термін розрахунків не укладалось.

Відповідно до п. 3.4 договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав умови договору належно, однак відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, розрахунків за поставлений природний газ не провів.

Станом на день подання позову та винесення рішення заборгованість за придбаний по договору природний газ складає 330 647, 64 грн.

За прострочення виконання зобов'язання позивачем відповідно до п. п. 8.1., 8.2 договору з урахуванням оплат відповідача з 04.07.12 р. по 26.07.12 р. нараховано 2 857, 38 грн. пені, з 04.07.12 р. по 26.07.12 р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 3 % річних в сумі 571, 48 грн.

Крім того, 17.09.2012 року позивачем, в порядку ст. 22 ГПК України, до суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач станом на 14.09.2012 року просить стягнути основну заборгованість у сумі 330 647, 64 грн., 3% річних у сумі 1 930, 30 грн., пеню в розмірі 9 651, 51 грн. (за період з 04.07.12 р. по 14.09.12 р.) та нараховані ним 7% штрафу в розмірі 23 145, 34 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, умов договору, інших правових актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних в сумі 1 930, 30грн. нарахованих за період з 04.07.12 р. по 14.09.12 р. відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки зазначені у п. 6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 253 ЦК України початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Як вже було вказано вище, згідно п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 3-го числа місяця наступного за звітним місяцем поставки газу. Відтак, розрахунок пені може бути здійснений з 04.07.2012 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що розмір пені з розрахунку 0,1% від суми простроченого платежу є меншим ніж розмір пені розрахований у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України та наводить власний контррозрахунок пені, який за розрахунком суду є арифметично помилковим.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок пені з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України встановив, що розрахунок позивача пеня в сумі 9 651, 51 грн. за період з 04.07.2012 року по 14.09.2012 року відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору.

У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з вимогами позивача про стягнення пені та фтрафу одночасно за невиконання одного і того ж зобов'язання.

Суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем штрафу за прострочення виконання зобов'язання з оплати газу більше 30 днів у розмірі 23 145, 34 грн. виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Тобто ця норма має імперативний характер, оскільки забороняє змінювати у договірному порядку встановлений законом розмір штрафних санкцій по окремих видах зобов'язань, зокрема, грошових.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 511 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вказані позиції містяться в постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011, від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08, постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 року у справі № 5/5/2012/5003.

Підписавши договір та частково сплативши позивачу вартість отриманого газу відповідач погодився із умовами договору, зокрема, п. 8. 2 яким передбачено право нарахувати штраф у разі прострочення оплати більш як 30 днів, що також підтверджується усним погодженням представника відповідача із сумою основного боргу висловленого у судових засіданнях (протоколи).

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 2 ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язань, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За приписами Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В будь-якому випадку зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) має бути обумовлене винятковістю, а сам по собі важкий матеріальний стан однієї з сторін не є винятковим випадком та не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи розмір заборгованості за отриманий газ, не надання відповідачем суду належних та допустимих доказів неможливості виконати вказане зобов'язання у строк, а також те, що довідка відповідача про наявність значної кредиторської заборгованості не є таким доказом в розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України, суд дійшов висновку, що подана відповідачем заява про зменшення розміру штрафу є необгрунтованою, а тому підстав для задоволення клопотання відповідача немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вказане в сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Любомирський вапняно-силікатний завод»(35321, Рівненська область, Рівненський район, с. Нова Любомирівка, вул. Промислова, 1, код 05467240) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Індра Енерджи»(69037, м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, 7, кв. 25, код 36576639) 330 647 (триста тридцять тисяч шістсот сорок сім) грн. 64 коп. основного боргу, 9 651 (дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят одна) грн. 51 коп. пені, 3% річних у розмірі 1 930 (одна тисяча дев'ятсот тридцять) грн. 30 коп., 23 145 (двадцять три тисячі сто сорок п'ять) грн. 34 коп. 7% штрафу, а також 7 307 (сім тисяч триста сім) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений 26.10.2012 року.

Суддя Гудзенко Я.О.