Постанова

від 27.07.2012 по справі 13/243

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.07.2012 р. справа №13/243

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М. суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В. при секретарі судового засідання Міготіній К.С. за участю представників сторін: від позивача: Стариченко М.М., довіреність № 14 від 14.02.12р. від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2012р. (повний текст 02.04.2012р.) у справі№ 13/243 (суддя Макарова Ю.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Рент», м. Донецьк про стягнення 91827,35грн.

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Донецької області рішенням від 27.03.2012р. частково задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація», м. Київ про стягнення боргу, інфляції та 3% річних в сумі 91827,35грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація», м. Київ, не погоджуючись з рішенням господарського суду подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2012р. у справі № 13/243 скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, відповідач вказав, що станом на 08.12.11р. правонаступником ТОВ «Медфармсервіс Плюс», відповідно до даних витягу з ЄДР є ТОВ «Фенікс-Рент», місцезнаходження: 83085, м. Донецьк, вул. Відважних, 1а, код ЄДРПОУ 37545308. Ухвалою суду від 23.12.11р. суд зобов'язував відповідача надати докази того, що ТОВ «Фенікс-Рент»є правонаступником ТОВ «Медфармсервіс Плюс», ухвалою від 02.02.12р. суд зобов'язував відповідача надати належним чином засвідчену копію передавального балансу між ТОВ «Медфармсервіс Плюс»та ТОВ «Фенікс-Рент», розшифровки до нього, акту приймання-передачі прав та обов'язків ТОВ «Медфармсервіс Плюс». Відповідач не виконав вимоги суду, не надав запитувані документи. Саме в акті прийому-передачі дебіторської заборгованості відповідно до передавального балансу, ТОВ «Медфармсервіс Плюс»передало ТОВ «Фенікс-Рент»заборгованість перед ТОВ «Бізнес Центр Фармація»за поставлений товар в сумі 71402,32грн. На думку позивача, таке невиконання обумовлено тим, що вказані документи містять відомості про прийняття на баланс ТОВ «Фенікс-Рент»майна, майнових прав та зобов'язань за актами приймання передачі відповідно за затвердженого передавального балансу від ТОВ «Медфармсервіс Плюс», в тому числі і дебіторську заборгованість перед ТОВ «Бізнес Центр Фармація»у повному обсязі. В письмових поясненнях відповідача вказано, що ТОВ «Фенікс-Рент»обмежене в наданні інформації щодо тих контрагентів, які не заявляли своїх вимог в період реорганізації ТОВ «Медфармсервіс Плюс»та тих контрагентів за якими відсутня кредиторська та дебіторська заборгованість. На думку позивача, це свідчить про свідоме введення суду в оману. Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що направляв повідомлення позивачу про реорганізацію з доданим до нього актом звірки розрахунків, тим самим визнав, що на момент реорганізації відповідач мав перед позивачем кредиторську заборгованість. Вказаний акт позивач не отримував і на ухвалу суду про витребування вказаного акту відповідач не відреагував. Отже відповідач не надав доказів того, що до нього не перейшов обов'язок щодо сплати дебіторської заборгованості у повному обсязі згідно всіх видаткових накладних. Просили скасувати рішення Господарського суду Донецької області у справі № 13/243, прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що заперечує проти доводів апеляційної скарги. Посилання позивача на той факт, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, є помилковим та об'єктивно спростовується висновками оскаржуваного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час слухання справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив. Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Згідно матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бізнес Центр Фармація", м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс плюс" було досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції медичного призначення.

Позивач у позові посилається на те, що здійснив поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс плюс" за видатковими накладними № 3653-ТОВ від 10.03.2009р. на суму 5096грн.00коп., № 3415 -ТОВ від 05.03.2009р. на суму 5776грн.00коп., № 3117 -ТОВ від 02.03.2009р. на суму 5776грн.00коп., № 2509 -ТОВ від 18.02.2009р., № 2452 -ТОВ від 18.02.2009р. на суму 3386грн.53коп., № 2235 -ТОВ від 13.02.2009р. на суму 6060грн.10коп., № 2180 -ТОВ від 12.02.2009р. на суму 9542грн.39коп., № 1994 -ТОВ від 11.02.2009р. на суму 11040грн.00коп., № 1640 -ТОВ від 05.02.2009р. на суму 2300грн.00коп., № 1550 -ТОВ від 04.02.2009р. на суму 6766грн.18коп., № 1342 -ТОВ від 02.02.2009р.на суму 3188грн.11коп., № 1221 -ТОВ від 29.01.2009р. на суму 4408грн.61коп., № 1119 -ТОВ від 27.01.2009р. на суму 7256грн.76коп., всього поставлений товар загальною вартістю 74727грн.54коп.

За обліком позивача товар був частково оплачений, в результаті чого частково погашена спірна накладна № 1119 -ТОВ від 27.01.2009р., борг за цією накладною становить 3931грн.54коп., інші накладні залишились неоплаченими покупцем, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 71402грн.32коп.

Позивач в позовній заяві вказує на те, що, оскільки правонаступником ТОВ "Медфармсервіс Плюс" є ТОВ "Фенікс-Рент", то саме останній повинен виконати зобов'язання по оплаті отриманого товару.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правовою підставою для стягнення заборгованості, інфляційних та річних є видаткові накладні № 3653-ТОВ від 10.03.2009р., № 3415 -ТОВ від 05.03.2009р., № 3117 -ТОВ від 02.03.2009р., № 2509 -ТОВ від 18.02.2009р., № 2452 -ТОВ від 18.02.2009р., № 2235 -ТОВ від 13.02.2009р., № 2180 -ТОВ від 12.02.2009р., № 1994 -ТОВ від 11.02.2009р., № 1640 -ТОВ від 05.02.2009р., № 1550 -ТОВ від 04.02.2009р., № 1342 -ТОВ від 02.02.2009р., № 1221 -ТОВ від 29.01.2009р, № 1119 -ТОВ від 27.01.2009р. відповідно до яких позивач поставив ТОВ "Медфармсервіс плюс" товар на загальну суму 74727грн.54коп.

Посилання відповідача на те, що поставка товару була здійснена у виконання укладеного між сторонами договору б/н від 13.10.2008р. судом першої інстанції обґрунтовано до уваги не прийняті з огляду на наступне.

Згідно розділу 1 „Предмет договору", договору поставки б/н від 13.10.2008р, Постачальник (позивач) постачає, а покупець -Товариство з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс Плюс" купує та сплачує товар, асортимент якого визначено в п. 1.2 цього договору, на умовах, визначених в цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент товару, що поставляється по цьому договору, визначається в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 2.1 договору ціна товару встановлюється сторонами в специфікаціях на кожну чергу поставки, які є невід'ємною частиною цього договору і встановлюється в національній валюті України.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

На вимогу суду першої інстанції сторонами не представлені суду будь-які додатки та специфікації до зазначеного договору, які б підтверджували досягнення сторонами згоди щодо предмету та ціни договору, що свідчить про його неукладеність.

Крім того, спірні накладні, довіреності на отримання товару та податкові накладні, наявні в матеріалах справи, не містять посилань у якості підстави постачання на договір б/н від 13.10.2008р.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторонами у спрощений спосіб укладена угода щодо купівлі-продажу товару, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а саме: позивач поставляє відповідачу конкретний товар, а останній приймає його та оплачує, тому ця угода (домовленість) породжує для сторін права та обов'язки та підлягає належному виконанню сторонами.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Окрім того, при здійсненні операції на одержання матеріальних цінностей має складатися довіреність, форма якої затверджена наказом Мінфіну України від 16.05.96р. № 99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей".

Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб.

Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється, Наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96 р. №293/1318).

Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв як належні докази поставки товару ТОВ "Медфармсервіс Плюс" накладні № 3653-ТОВ від 10.03.2009р., № 3117 -ТОВ від 02.03.2009р., № 2509 -ТОВ від 18.02.2009р., № 2452 -ТОВ від 18.02.2009р., № 2235 -ТОВ від 13.02.2009р., № 1994 -ТОВ від 11.02.2009р., № 1550 -ТОВ від 04.02.2009р., оскільки в матеріалах справи відсутні як довіреності на отримання товару на зазначених осіб, так і докази того, що вказані особи уповноважувалися на приймання матеріальних цінностей від позивача, підписи цих осіб не скріплені печаткою юридичної особи, а також накладні № 3415 -ТОВ від 05.03.2009р., № 2180 -ТОВ від 12.02.2009р., оскільки вони не містять будь-яких відомостей, обов'язкових реквізитів щодо отримувача (покупця) спірної продукції, адже містять тільки підписи невідомих осіб без зазначення їх прізвища, довіреності або будь-яких додаткових відомостей того, що вказана особа уповноважена на його одержання від позивача, підписи цих осіб також не скріплені печаткою юридичної особи.

В матеріалах справи наявні засвідчені копії довіреностей № 11 від 21.01.2009р., № 16 від 02.02.2009р., № 37 від 02.03.2009р., № 3 від 01.12.2008р., № 82 від 05.06.2009р., № 57 від 01.04.2009р., № 690790 від 01.11.2008р., якими ТОВ "Медфармсервіс Плюс" уповноважувало матеріально-відповідальних осіб Байбородову Яну Вікторовну та Тарнавського Михайла Михайловича на отримання від позивача матеріальних цінностей, однак вказані особи не значаться в якості отримувачів товару за накладними № 3653-ТОВ від 10.03.2009р., № 3117 -ТОВ від 02.03.2009р., № 2509 -ТОВ від 18.02.2009р., № 2452 -ТОВ від 18.02.2009р., № 2235 -ТОВ від 13.02.2009р., № 1994 -ТОВ від 11.02.2009р., № 1550 -ТОВ від 04.02.2009р., № 3415 -ТОВ від 05.03.2009р., № 2180 -ТОВ від 12.02.2009р.

Мысцевий суд прийшов до висновку, що внаслідок недоведеності належними доказами у справі в порядку ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України факту передачі товару та його отримання саме покупцем, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 57574грн.06коп., з таким висновком погоджується і судова колегія.

Факт поставки виробів медичного призначення ТОВ "Медфармсервіс Плюс"за видатковими накладними № 1119 від 27.01.2009р. на суму 7256грн.76коп, № 1221 від 29.01.2009р. на суму 4408грн.61коп, № 1342 від 02.02.2009р. на суму 3188грн.11коп, № 1640 від 04.02.2009р. на суму 2300грн.00коп. підтверджується печаткою підприємства покупця - ТОВ "Медфармсервіс Плюс", чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

За бухгалтерським обліком позивача лише накладна № 1119 від 27.01.2009р. була оплачена частково, в результаті чого борг по цієї накладній становить 3931грн.54коп., інші накладні залишились неоплаченими.

Оскільки покупцем отриманий за видатковими накладними № 1119 від 27.01.2009р., № 1221 від 29.01.2009р., № 1342 від 02.02.2009р., № 1640 від 04.02.2009р. товар без будь-яких зауважень, не надано доказів відмови від цього товару, оплата відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України повинна здійснюватись після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що видаткові накладні містять дати оплати поставленого товару покупцем.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо прострочення виконання грошового зобов'язання за видатковими накладними, прийнятими судом в якості належних доказів.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд першої інстації обгрунтовано прийшов до висновку щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 13828, 26 грн. з огляду на наступне.

Так, покупець свої зобов'язання з оплати отриманого за видатковим накладними № 1119 від 27.01.2009р., № 1221 від 29.01.2009р., № 1342 від 02.02.2009р., № 1640 від 04.02.2009р. товару належним чином не виконав, в результаті чого у ТОВ "Медфармсервіс Плюс" перед позивачем, з урахуванням часткової оплати, виник борг в сумі 13828грн.26коп.

В п. 1.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс-рент", м. Донецьк, затвердженого протоколом загальних зборів Засновників (Учасників) №1 від 10.12.2010р. зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Фенікс-рент", м. Донецьк, створено в результаті злиття Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс" та є правнонаступником всіх прав та обов'язків вищевказаних товариств.

Згідно передавального акту станом на 30.11.2010р., у зв'язку з реорганізацією (припинення) ТОВ „ Медфармсервіс Плюс" передало на баланс майно, усі активи та пасиви ТОВ „Фенікс-Рент", в тому числі поточні зобов'язання, яке його приймає.

Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації (ст. 104 ЦК України).

Відповідно до ст. 59 Цивільного кодексу України, у разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

За таких обставин висновок господарського суду, що відповідач по справі є правонаступником покупця - ТОВ "Медфармсервіс Плюс", а отже усі дії, що вчинив в процесі виконання договору правопопередник до вступу в нього правонаступника, є обов'язковими для останнього -є вірним і з ним погоджується судова колегія.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Судова колегія, перевіривши розрахунки суду першої інстанції, вважає, що місцевим судом обгрунтовано та правильно задоволено позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 1134грн.96коп. та інфляційні у розмірі 3022грн.69коп.,

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу, на рішення господарського суду Донецької області від 27 березня 2012року по справі № 13/243 -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 27 березня 2012року по справі № 13/243 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Т.М. Колядко

Н.В. Ломовцева

Надруковано 6 примірників:

2-позивачу;

1-відповідачу;

1-до справи;

1-ГСДО;

1-ДАГС