Постанова

від 17.10.2012 по справі 5/034-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2012 № 5/034-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Буравльова С.І.

за участю представників сторін:

від позивача -Гербеда Г.Г., довіреність № 03 від 03.01.2012;

від відповідача - представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ЩИТ»

на рішення господарського суду Київської області від 16.08.2012 у справі № 5/034-12 (колегія суддів у складі: Подоляк Ю.В. - головуючий, судді- Горбасенко П.В., Привалов А.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ЩИТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «САРАФАН» про стягнення 76 607 грн. 37 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СБ ЩИТ" (позивач у справі, апелянт) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "САРАФАН" 76607,37 грн., з яких 68515,20 грн. основний борг, 3562,79 грн. інфляційні втрати, 717,88 грн. 3% річних та 3811,50 грн. пеня.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем грошових зобов'язань з оплати охоронних послуг за вересень та жовтень 2011 року за договором про надання послуг з охорони майна від 01.07.2011.

Рішенням від 16.08.2012 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "САРАФАН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ ЩИТ" 33696 грн. основного боргу, 235 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 362 грн. 81 коп. 3% річних, 1874 грн. 51 коп. пені, 759 грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

При цьому, суд задовольнив позовні вимоги по стягненню боргу за вересень 2011 року та нарахованих на ці суму інфляційних, 3% річних та пені. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, що ґрунтувалися на обставинах по невиконанню відповідачем грошового зобов'язання з оплати послуг за жовтень, суд виходив з недоведеності надання позивачем послуг у цьому місяці (тоді як докази надання послуг як у вересні так і у жовтні є ідентичними).

Не погодившись повною мірою із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині, якою у задоволенні позову було відмовлено та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним. Апелянт наводить доводи з посиланням на письмові докази, норми законодавства та положення договору про надання ним послуг у жовтні 2011. Також, апелянт вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що нібито через крадіжку відповідач відмовився від послуг позивача по охороні об'єкта у жовтні. При цьому, зокрема, позивач посилається на його переписку з відповідачем, за якою сторони дійшли обопільної згоди про розірвання договору з 1 листопада 2011 року, а отже відповідач має платити кошти як за вересень, так і за жовтень 2011 року.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ЩИТ» по справі № 5-034/12 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5-034/12 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2012 по справі № 5-034/12 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ЩИТ» призначено на 01.10.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 розгляд справи № 5-034/12 відкладено на 17.10.2012.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 у зв'язку із задоволенням заяви судді Дідиченко М.А. про самовідвід розгляд справи № 5-034/12 визначено здійснити колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Руденко М.А., Буравльов С.І.

Представник апелянта в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Відповідач не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про його дату, час та місце був повідомлений належним чином.

При цьому, обізнаність відповідача про розгляд справи 17.10.2012 о 12 год. 00 хв. наведена ним в клопотанні від 12.10.2012, за яким він просить розглянути апеляційну скаргу без участі його представника. В наведеному клопотанні відповідач також навів свою позицію, за якою оскаржуване позивачем рішення вважає обґрунтованим.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за жовтень 2011 року та нарахованих на цю суму інфляційних втрат, 3% річних та пені, з прийняттям нового рішення про задоволення цих позовних вимог та відповідно повне задоволення позову з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "СБ ЩИТ", як виконавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "САРАФАН", як замовником 01.07.2011р. було укладено договір про надання послуг з охорони майна.

Предметом даного договору, визначеному у п. 1.1, є правовідносини за якими виконавець (позивач) зобов'язався відповідно до умов даного договору та вимог чинного законодавства України надати замовнику (відповідачу) послуги по охороні майна, а замовник зобов'язався оплатити виконавцю надані послуги.

Строк дії договору та умови його розірвання регламентовано розділом 9 договору. Так, договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011р. У випадку, якщо кожна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до закінчення, даний договір вважається пролонгованим на один рік без зміни умов договору.

Відповідно до п. 2.1 договору розрахунок за надання вказаних в даному договорі послуг проводиться щомісячно до 5-го числа місяця наступного за розрахунковим за фактично надані виконавцем замовнику послуги згідно акту виконаних робіт (акту прийому-передачі послуг) з розрахунку, що вартість однієї години надання вказаних в даному договорі послуг за 1 пост охорони складає 16,80 грн., в т.ч. ПДВ 2,80 грн.

При цьому, положеннями п. 2.2 договору встановлено, що у випадку не підписання акту виконаних робіт (акту прийому-передачі послуг) замовником, останній повинен письмово надати мотивовану відмову від підписання зазначеного акту протягом 3 календарних днів з моменту отримання такого акту. У випадку не отримання виконавцем письмової мотивованої відмови замовника у вказаний строк, послуги вважаються такими, що прийняті, згідно наданого акту виконаних робіт (акту прийому-передачі послуг), а рахунок підлягає обов'язковій оплаті замовником (відповідачем).

Останнє речення вказаного пункту не було наведено судом першої інстанції в своєму рішенні та не було враховано ним при відмові у задоволенні позову в частині стягнення боргу за жовтень 2011.

Так, позивачем були складені та підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 45 від 30 вересня 2011 (за вересень) та № 82 від 31.10.2011.

Вказані акти були направлені позивачем відповідачу та отримані останнім. Дані обставини підтверджуються фіскальними чеками підприємства поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта» та описами вкладення до цінних листів (а.с. 20, 24). Також, отримання цих актів підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву, до якої надано їх копії.

Відповідач вказані акти не підписав, мотивованої відмови від їх підписання не надав.

Таким чином, виходячи з наведених положень п. п. 2.1 та 2.2 договору строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань зі сплати послуг за вересень та жовтень є таким, що настав, але не був ним виконаний.

Письмові докази, якими за умовами договору мають оформлюватися фактичні обставини з надання послуг позивачем, та з якими пов'язується відлік строку виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, є однаковими, як щодо надання послуг у вересні так і у жовтні.

Проте, суд першої інстанції позовні вимоги про стягнення боргу за вересень визнав обґрунтованими та задовольнив, а за жовтень - навпаки. При цьому, суд першої інстанції, пославшись на пункти 2.1. та 2.2 договору, встановивши направлення підписаного позивачем акту за вересень відповідачу, не підписання його останнім та відсутність направлення позивачу відмови від підписання такого акту, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання, а відповідач ні.

При тих же самих обставинах, з якими договір пов'язує необхідність оплати послуг за жовтень, суд першої інстанції робить акцент на тому, що акт за жовтень підписаний лише з боку позивача, у зв'язку з чим, він не може бути належним доказом надання послуг (хоча за вересень акт теж підписаний лише з боку позивача). При цьому, суд не вказує положення п. 2.2 договору, виходячи з яких, акт підписаний лише з боку позивача є належним доказом надання послуг та передумовою для настання строку оплати у разі ненадання відповідачем письмової відмови від його підписання, що мало місце у спірній ситуації.

Така непослідовність висновків суду першої інстанції призвела до ухвалення неправильного рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення боргу за жовтень та нарахованих сум інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Щодо посилань місцевого господарського суду на ненадання позивачем до суду журналу приймання-передачі майна під охорону слід зазначити наступне.

Ухвалою від 11.06.2012 суд першої інстанції витребував докази передачі відповідачем позивачу майна під охорону лише у позивача. Разом з тим, такі докази передачі свого майна позивачу під охорону мали б бути витребувані і у відповідача.

З урахуванням пояснень відповідача (які підтверджуються позивачем) майно передавалося під охорону згідно журналу приймання-передачі (тобто акти приймання-передачі складалися в такому журналі). У зв'язку з тим, що цей журнал існував в одному екземплярі та перебував у відповідача, позивач заявляв суду першої інстанції клопотання про його витребування у відповідача (а.с.93).

Ухвалою суду від 31.07.2012 такий журнал (книга) був витребуваний судом у відповідача.

За поясненнями відповідача вказана книга була викрадена. При цьому, по-перше: відповідачем не надано належного доказу викрадення саме цього журналу (книги). По-друге: в цих поясненнях відповідач не стверджував про відсутність в цій книзі запису щодо передачі майна під охорону у жовтні місяці 2011 року. Також, не вказував відповідач і про наявність такого запису про передачу під охорону майна у вересні.

Крім того, вказаний журнал не подавався і на обґрунтування доводів щодо надання послуг за вересень, але це не перешкодило суду дійти правильного висновку на підставі положень п. 2.2 договору, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

Про передачу майна під охорону вказується у п. 1.1. договору, який визначає його предмет. Так, згідно вказаного пункту виконавець (позивач) зобов'язався надати замовнику послуги по охороні майна, яке належить йому на праві власності та буде передано замовником виконавцю за актом приймання-передачі шляхом створення постів охорони, а замовник зобов'язався створити і забезпечити всі необхідні умови для зберігання майна та оплатити виконавцю послуги.

Отже, зі змісту вказаного положення договору слідує, що передача майна від замовника виконавцю відбувається один раз на початку дії договору, а не кожен місяць чи день окремо.

Тому, взагалі не підлягали доведенню обставини з передачі майна щомісячно, чи щоденно.

При цьому, щодо передачі майна замовником виконавцю для реалізації останнім своїх договірних зобов'язань з охорони, слід зазначити наступне.

Відповідач не заперечував факт передачі ним майна позивачу на початку дії договору для надання останнім послуг з охорони.

Так, відповідач підтверджував надання йому позивачем послуг з охорони від початку дії договору - 01.07.2011 по вересень 2011 року включно.

Отже, наведеним підтверджується фактична передача відповідачем майна позивачу для здійснення останнім охорони.

Таким чином, наведений висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та не впливає на необхідність виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за жовтень 2011 року.

Також, є неправильним і висновок суду про те, що відповідач відмовився від послуг позивача, що мало б місце з початку жовтня.

Укладення відповідачем договору на здійснення послуг з охорони іншим суб'єктом господарювання не може бути наслідком припинення договору з позивачем.

Відповідач мав право отримувати послуги з охорони свого майна від декількох суб'єктів одночасно. Віддавати при цьому перевагу договору з іншою особою над чинним договором з позивачем є необґрунтованим.

За положеннями п. 3.1 договору між сторонами у справі обов'язковою передумовою розірвання договору замовником (відповідачем) в односторонньому порядку є повідомлення про це виконавця (позивача) за один місяць до такого розірвання.

До матеріалів справи не надано доказів такого повідомлення відповідачем позивача, що могли б свідчити про розірвання договору в односторонньому порядку починаючи з 1 жовтня 2011 року.

Натомість в матеріалах справи міститься листування між сторонами, з якого слідує припинення дії договору за обопільною згодою сторін починаючи з 1-го листопада 2011 року.

При цьому, ініціатором дострокового розірвання договору виступив позивач. Так, позивач листом від 25.10.2011 повідомив відповідача про розірвання договору з 1-го листопада 2011 року. У відповідь на вказане повідомлення відповідач листом від 28.10.2011 зазначив про його прийняття та погодився з припиненням договору з 01.11.2011.

Відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Таким чином, слід вважати договір припиненим за обопільною згодою сторін з 1-го листопада 2011 року. Отже, в жовтні 2011 договір був чинним з усіма відповідними правовими наслідками.

Крадіжка на об'єкті відповідача теж не може бути підставою для того, щоб вважати договір припиненим та/або мати наслідком звільнення від виконання договірного зобов'язання.

При цьому, перш за все слід зазначити, що порушення кримінальної справи, про що вказується у листі начальника СВ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області, не є належним доказом факту скоєння злочину (крадіжки) та наявності при цьому винних дій працівників позивача.

Також, у разі якщо вказана справа буде передана до суду та за результатами її розгляду буде винесено обвинувальний вирок, яким буде встановлено факт скоєння такого злочину та причетності до нього працівників підприємства позивача, то відповідач матиме право звернутися до позивача з позовом про стягнення завданих збитків. Але, чинні обставини не впливають на результат розгляду позову у даній господарській справі.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає вказані висновки місцевого господарського суду такими, що не відповідають обставинам справи.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно за статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання відповідачем свого грошового зобов'язання встановлено положеннями п. 2.1. договору - до 5-го числа місяця наступного за розрахунковим.

При цьому, враховуючи направлення позивачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та ненадання відповідачем письмової мотивованої відмови, послуги вважаються такими, що прийняті, згідно вказаних актів за вересень та жовтень.

Отже, на підставі умов договору відповідач повинен виконати своє грошове зобов'язання зі сплати послуг за вересень та жовтень 2011 року.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано ані суду першої, ані апеляційної інстанції доказів оплати послуг за вересень та жовтень 2011 року тоді як позивачем доведено належними засобами доказування, що відповідають положенням договору, настання строку виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати послуг за вказані місяці але не здійснення такої оплати.

Тому, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 сказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Пунктом п. 5.3 договору про надання послуг з охорони майна передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Замовником послуг Виконавця, Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором від 01.07.2011, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 3 562 грн. 79 коп., 3% річних в сумі 717 грн. 88 коп. та пені в сумі 3 811 грн. 50 коп., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовної вимоги по стягненню боргу за жовтень 2011 року та нарахованих на неї інфляційних втрат, 3% річних та пені. В решті рішення залишається без змін. Отже, позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної зави та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ЩИТ» на рішення господарського суду Київської області від 16.08.2012 у справі № 5/034-12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ЩИТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «САРАФАН» про стягнення 76 607 грн. 37 коп. задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста суду Київської області від 16.08.2012 у справі № 5/034-12 про часткове задоволення позову скасувати в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог. В цій частині, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САРАФАН" (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Польова, 28, кв. 36, ідентифікаційний код 23061300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ ЩИТ" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха, 7, ідентифікаційний код 36382675) 68 515 грн. 20 коп. основного боргу, 3 562 грн. 79 коп. інфляційних втрат, 717 грн. 88 коп. 3% річних, 3 811 грн. 50 коп. пені, 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору».

4. В решті рішення господарського суду від 16.08.2012 у справі № 5/034-12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ЩИТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «САРАФАН» про стягнення 76 607 грн. 37 коп. залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САРАФАН" (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Польова, 28, кв. 36, ідентифікаційний код 23061300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ ЩИТ" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха, 7, ідентифікаційний код 36382675) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 804 грн. 75 коп.

6. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази.

7. Матеріали справи №5/034-12 повернути до Господарського суду Київської області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Руденко М.А.

Буравльов С.І.