Постанова

від 11.11.2008 по справі 8/284пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.11.2008  року                                                           

Справа № 8/284пн

Луганський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Медуниці О.Є.

суддів          Іноземцевої Л.В.

          Лазненко Л.Л.

Секретар судового

засідання:           Шабадаш Д.С.

за участю представників

сторін:

від позивача           ОСОБА_2., представник за довіреністю

№790 від 04.06.07;

від відповідача           Шульженко Л.У, директор, паспорт

серії НОМЕР_1 від 16 липня 2002 року, виданий Ленінським РВ УМВС України в

Луганській області;

Прохоров Ю.Г.,

представник за довіреністю

б/н від 04.08.08;

від третьої особи          повноважний представник в судове

          засідання не прибув;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні         

апеляційну скаргу          Товариства з обмеженою

відповідальністю          „Стиль-96”, м.

Луганськ

на рішення

господарського суду           Луганської області

від           08.09.08 (підписано 15.09.08)

у справі           №8/284пн

(головуючий суддя -

Корнієнко В.В.,

судді - Лісовицький Є.А.,

Ворожцов А.Г.)

за позовом           ОСОБА_1, м. Луганськ

до відповідача           Товариства з обмеженою

відповідальністю

          „Стиль-96”, м. Луганськ

третя особа, яка не

заявляє самостійних вимог

на предмет спору, на

стороні позивача           Луганське міське комунальне

підприємство

„Бюро технічної

інвентаризації”, м. Луганськ

про          стягнення вартості частини майна

ВСТАНОВИВ:

Третя особа не

забезпечила участі свого повноважного представника в судовому засіданні, але

подала клопотання про розгляд справи у відсутності його представника (див. лист

від 11.11.08 №15/43-4369).

Враховуючи вищезазначене,

судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній

матеріалами, без участі третьої особи.

ОСОБА_1, м. Луганськ,

звернулася до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з

обмеженою відповідальністю „Стиль-96”, м. Луганськ, та просила:

- визнати розмір виплати

вартості частини майна відповідача, пропорційно її (позивача) частці у

статутному фонді;

- зобов'язати відповідача

сплатити їй вартість цієї частки.

Заявою від 06.08.08

(а.с.73,74;Т.3) позивач, уточнивши розмір позовних вимог, просив стягнути з

відповідача вартість частини майна відповідача, пропорційно її частці у

статутному фонді в сумі 6722 грн. 89 коп.

Заявою від 28.08.08

(а.с.96;Т.3) позивач збільшив розмір заявленої до стягнення суми до 6860 грн.

Рішенням господарського

суду Луганської області від 01.08.08 по даній 

справі позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь

позивача вартість частини майна Товариства в сумі 6860, витрати на державне

мито в сумі 102 грн., витрати на проведення судової експертизи в сумі 1353 грн.

60 коп., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в

сумі 118 грн. В решті позову провадження у справі припинено на підставі п.4

ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявою від

26.08.08 (а.с.86;Т.3) позивач відмовився від вимог про визначення розміру

виплати вартості частини майна.

В оспорюваному рішенні

місцевий господарський суд посилався на норми ч.1 ст.54 Закону України від

19.09.91 № 1576-ХІІ „Про господарські товариства” (далі - Закон №1576) та

висновки судової будівельно - технічної експертизи.

Не погоджуючись з даним

судовим рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю

„Стиль-96”, звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою від 25.09.08, в якій просить скасувати рішення

господарського суду Луганської області від 08.09.08 у справі №8/284пн через

порушення норм процесуального та матеріального права, та прийняти нове рішення,

яким зменшити суму стягнення, що підлягає виплаті, на суму збору на обов'язкове

державне пенсійне страхування та на суму податку з доходу фізичних осіб та

врахувати, що позивач не приймала участь своїми коштами у придбанні приміщення

на   с. Ювілейне.

Оскаржуючи рішення суду

першої інстанції скаржник посилається на те, що:

- суд першої інстанції не

перевірив інформацію стосовно місцезнаходження відповідача та направив ухвалу

про порушення провадження по даній справі на юридичну адресу, яка не відповідає

дійсному місцезнаходженню відповідача, тим самим не дав змоги відповідачу

належним чином підготуватися до справи;

- місцевий господарський

суд розглянув справу за відсутністю представника відповідача, яка більше місяця

знаходилась на лікуванні в стаціонарі;

- обстеження приміщення

для оцінки нерухомого майна Товариства було здійснено станом на 2008 рік, але

після виходу позивача зі складу учасників був проведений ремонт приміщень, тому

вартість поліпшень необхідно виключити із вартості майна;

- „суд першої інстанції

не врахував, що з суми виплати, яка більше ніж внесок в статутний фонд,

утримується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування на підставі п.3

ст.2 Закону України від 26.06.1997 №400 „Про збір на обов'язкове державне

пенсійне страхування” та податок з доходів фізичних осіб”.

В додаткових мотивах за

„апеляційною скаргою уточненою” від 28.10.2008 скаржник посилається на те, що

суд першої інстанції не встановив дійсний відсоток, який повинен бути

відшкодований позивачу.

Позивач - ОСОБА_1, надала

відзив від 24.10.08, яким з доводами апеляційної скарги не погоджується,

просить рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а

апеляційну скаргу -  без задоволення.

Розпорядженням від

01.10.08 першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду

відповідно до ст.28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Стиль-96”, м.

Луганськ, від 25.09.08 на рішення господарського суду Луганської області від

08.09.08 у справі №8/284пн призначена судова колегія у складі: Медуниця О.Є. -

суддя - головуючий, Іноземцеву Л.В., Лазненко Л.Л. - судді.

Відповідно до ст.101

Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи

апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими

доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не

зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість

рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників

сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення,

дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального

та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не

підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1.1

Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Стиль-96” (станом на

12.12.1995), затвердженого протоколом №1 загальних зборів засновників

15.10.1995, Товариство створено на підставі угоди між особами, які зазначені у

п.3.1 Статуту, шляхом об'єднання їх майна, яке було придбано у наслідок викупу

цілісного майнового комплексу структурних підрозділів Луганського державного

комунального підприємства „Світлана” (договір купівлі - продажу №1-7673 №2-3371

від 06.10.1995).

Товариство зареєстровано

у виконавчому комітеті Луганської міської Ради народних депутатів 12.12.1995,

реєстраційний  номер 92/5070, внесено в

ЄДРПОУ з ідентифікаційним кодом 23490283 (а.с.23,107;Т.1).

У пункті 1.7 Статуту

Товариства (станом на 12.12.1995) зазначена юридична адреса: м. Луганськ, вул.

14-а Лінія, 18. 

Згідно п.3.1 Статуту

Товариства (станом на 12.12.1995) для забезпечення діяльності Товариства за

рахунок учасників створюється статутний фонд у розмірі 3350000 тисяч

карбованців.  

У створенні статутного

фонду приймали участь 67 осіб, у тому числі ОСОБА_1 (а.с.110;Т.1).

Згідно ч.4 ст.52 Закону

України "Про господарські товариства" учаснику товариства з обмеженою

відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво

Товариства.  

Зазначене свідоцтво

надано позивачем до матеріалів справи (а.с.8;Т1).

Згідно свідоцтва та

пункту 3.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Стиль-96” на

01.01.1996 частка ОСОБА_1 у статутному фонді Товариства складала 1,18%.

Згідно п.5.6 Статуту

Товариства (станом на 12.12.1995) при виході учасника з товариства йому

виплачується вартість частини майна товариства, пропорційно його частці в

статутному фонді. Виплата здійснюється після затвердження звіту за рік, у якому

він вийшов з товариства, у термін до 12 місяців з дня виходу.

Учаснику, який вийшов,

виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством у такому році

до моменту його виходу.

09.12.05 позивач оформила

нотаріально посвідчену заяву про вихід із складу учасників товариства та

виділення їй частки у статутному фонді 

Товариства (а.с.9;Т.1).

Даний факт підтверджено

довідкою шостої Луганської державної нотаріальної контори від 21.09.07 за

№431/2-27 (а.с.93;Т.1).

07.08.06 загальними

зборами учасників ТОВ „Стиль-96” прийнято рішення про вихід ОСОБА_1  з Товариства та виплатою їй вартості вкладу

до статутного фонду, що підтверджується протоколом № загальних зборів учасників

ТОВ „Стиль-96” (а.с.132-134;Т.1).

Зазначені виплати не

здійснено.

04.10.06 проведено

державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ „Стиль-96” у зв”язку із зміною складу

учасників, зареєстровано нову редакцію Статуту товариства (а.с.25;Т.1).

Згідно п.3.2 чинної

редакції Статуту ТОВ „Стиль-96” учасниками товариства є 31 особа. ОСОБА_1  як учасник ТОВ „Стиль-96” не значиться

(а.с.27,28;Т.1).

Позивач звернувся до

господарського суду Луганської області з позовом (з урахуванням заяв від

06.08.2008 та від 28.08.2008) про стягнення з відповідача вартості частини його

майна, пропорційно її (позивача) частці у статутному фонді в сумі 6860 грн.

Аналізуючи надані

сторонами матеріали, судова колегія приймає до уваги наступне.

Відповідно до ст.54

Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з

товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини

майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата

провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і

в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства

вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув,

виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році

до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в

користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Аналогічні положення

містяться в ст.148 Цивільного кодексу України та у п.5.6 Статуту товариства (в

редакції 12.12.1995 - а.с.115;Т.1).

Подання заяви про вихід з

товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків

учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не

залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене,

учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою

відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення

учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності

такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом

товариства для повідомлення про вихід з товариства (аналогічна правова позиція

міститься в абз.4 п.3.5 рекомендацій президії Вищого господарського суду

України „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають

з корпоративних відносин” від 28.12.2007 №04-5/14 (далі - рекомендації ВГСУ від

28.12.2007).

Отже, судом першої

інстанції вірно встановлено, що датою виходу позивача з товариства є дата

прийняття загальними зборами його учасників 

рішення про вихід позивача з Товариства та про виплату йому вартості

вкладу до статутного капіталу - 07.08.2006.

Станом на 07.08.2006 у

власності позивача перебувало два об'єкта нерухомості:

- вбудоване нежитлове

приміщення перукарні площею 144,7 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1(яке

придбане відповідачем на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі -

продажу державного майна нежитлового приміщення від 20.07.2000 зареєстрованого

за №1071 - а.с.128-130;Т.1);

- нежитлове приміщення

перукарні площею 89,6 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_2(яке придбано

відповідачем на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу

державного майна по конкурсу від 06.10.1995 зареєстрованого за №1-7673 -

а.с.124-127;Т.1).

Дані обставини

підтверджуються міським комунальним підприємством „Бюро технічної

інвентаризації” - див. лист від 11.11.08 №15/43-4369.

Вартість майна

товариства, яка враховується у визначенні частки, вартість якої належить до

сплати учаснику, що вибув, визначається як сумарна вартість активів товариства

із вирахуванням його зобов'язань.

Господарський суд

Луганської області ухвалою від 26.10.2007 за клопотанням позивача призначив

судову будівельно - технічну експертизу для встановлення дійсної ринкової

вартості зазначених вище об'єктів нерухомості станом на 07.08.2006 та з метою

визначення вартості частки позивача 

(а.с.31,32;Т.2).

Відповідно до висновків

судової будівельно - технічної експертизи від 17.06.2008 №277/23

(а.с.138-146;Т.2.) та від 19.06.2008 №278/23 (а.с.1-9;Т.3) Луганської філії

Донецького науково - дослідницького інституту судових експертиз:

1) Дійсна ринкова

вартість об'єктів нерухомого майна ТОВ „Стиль-96”:

- вбудованого приміщення

перукарні загальною площею 144,7 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1складає

376180 грн. (а.с.146;Т.2);

- нежилого приміщення

перукарні площею 89,6 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2складає 207838 грн.

(а.с.9;Т.3).

Всього: 584018 грн.

2) Дійсна ринкова

вартість 1,18% об'єкта нерухомого майна ТОВ „Стиль-96”:

- вбудованого приміщення

перукарні загальною площею 144,7 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1складає

4439 грн. (а.с.146;Т.2);

- нежилого приміщення

перукарні площею 89,6 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 складає 2453 грн.

(а.с.9;Т.3).

Всього: 6892 грн.

Сумарна вартість активів

відповідача з урахуванням балансових показників відповідача за 2006 рік складає

602918 грн. де:

- залишкова вартість

нематеріальних активів - 6700 грн. (взята з балансу товариства - код рядка

010);

- вартість основних

засобів визначена експертним шляхом і складає 584018 грн.;

- оборотні активи

(грошові кошти) в сумі 12200 грн. (взяті з балансу товариства - код 260).

Зобов'язання товариства в

сумі 21100 грн. (взяті з його балансу товариства - код рядка 620).

Отже, суд першої

інстанції вірно визначив, що вартість частини майна Товариства, пропорційна

частці позивача у статутному капіталі, складає 6860 грн.

Скаржник наполягає на

тому, що суд першої інстанції не дослідив всіх доказів та не встановив який

саме відсоток повинен бути відшкодований відповідачу, оскільки іншими

учасниками „було додатково внесено 8538 грн. у 2000 році”, але загальні збори

Товариства не проводились і тому ця сума не була внесена до статутного

капіталу, крім того приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, було

придбано за кошти учасників окрім ОСОБА_1.

Судова колегія не

погоджується із даними доводами скаржника, оскільки врахування внесків

учасників Товариства (окрім ОСОБА_1.), є питанням внесення змін до статутного

фонду і визначення нових часток учасників, тому не може бути вирішено у даній

справі, оскільки за поясненнями самого скаржника зборами учасників таке рішення

не приймалось, тобто частка позивача на день розгляду справи залишилася

незмінною 1,18 %, що підтверджено матеріалами справи.

Суд першої інстанції

вірно врахував вартість майна Товариства та вартість частини майна Товариства

пропорційно частці позивача у статутному фонді згідно даних Статуту Товариства.

Доводи скаржника про те,

що судом першої інстанції не враховано, що обстеження приміщення для оцінки

нерухомого майна Товариства було здійснено станом на 2008 рік, але після виходу

позивача зі складу учасників був проведений ремонт приміщень, тому вартість

поліпшень необхідно виключити із вартості майна, не можуть бути прийняті до

уваги, оскільки відповідач не надав будь - яких доказів розміру таких

поліпшень, в судовому засіданні 11.11.2008 представники відповідача пояснили на

запитання суду, що такі докази в них відсутні.

Зазначені доводи

скаржника не відповідають матеріалам справи, оскільки експертом визначена

вартість майна Товариства на час виходу позивача зі складу Товариства, тобто на

07.08.2006.

Доводи скаржника про

необхідність зменшення суми, що підлягає виплаті позивачу, на суму збору на

обов'язкове державне пенсійне страхування та на суму податку з доходу фізичних

осіб не може бути прийняте до уваги, оскільки дані доводи не стосуються

предмету даного корпоративного спору.

Позивач та відповідач не

знаходяться в трудових відносинах, тому посилання скаржника на п.3 ст.2 Закону

України від 26.06.2007 №400/97-ВР „Про збір на обов'язкове державне пенсійне

страхування” та на Закон України від 22.05.2003 №889-IV „Про податок з доходів

фізичних осіб” є безпідставними.

Щодо доводів апелянта про

порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, то судова

колегія вважає їх необґрунтованими у зв”язку із наступним.

Відповідно до частини 1

статті 64 Господарського процесуального кодексу України місцевий господарський

суд, порушивши справу №8/284пн, надіслав про це ухвалу від 18.05.2007 сторонам.

Дана ухвала була

надіслана відповідачу на адресу: АДРЕСА_4 , яку зазначив позивач у позові

(а.с.13,14;Т.1).

Суд першої інстанції

неодноразово відкладав розгляд справи, оскільки ухвали поверталися з відміткою,

що відповідач вибув та не знаходиться за даною адресою та зробив запит до

Головного управління статистики в Луганській області про належну юридичну

адресу відповідача.

Згідно довідки Головного

управління статистики в Луганській області від 19.07.2007 №13-48/2799 належна

юридична адреса відповідача: АДРЕСА_5(а.с.23;Т,1).

21.08.2007 у судовому

засіданні відповідач повідомив про юридичну адресу товариства: АДРЕСА_5 (зворот

а.с.59;Т.1).

Отже, після встановлення

юридичної адреси відповідача суд першої інстанції усі процесуальні документи

направляв за юридичною адресою: АДРЕСА_5

Ухвали надсилались судом

першої інстанції рекомендованою поштою, про що свідчать реєстри на відправлення

заказної кореспонденції.

Доводи скаржника про те,

що він не був повідомлений про час і місце судового засідання не відповідають

дійсності.

Доводи відповідача про

те, що суд першої інстанції не врахував того, що представник відповідача -

директор ТОВ „Стиль-96” знаходився на стаціонарному лікуванні судова колегія не

вважає обґрунтованими, оскільки представником відповідача в судовому засіданні

може бути інша особа, в тому числі, і адвокат, або інший представник за

довіреністю.

Крім того відповідач не

надавав суду першої інстанції доказів поважності неявки представника в судові

засідання. 

За таких обставин, судова

колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що

відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України рішення

господарського суду Луганської області від 08.09.08 у справі №8/284пн

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин

справи, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування

або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.

Відповідно до ст.49

Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита

за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Товариство з

обмеженою відповідальністю „Стиль-96”, м. Луганськ.

У судовому засіданні за

згодою представників сторін присутніх в судовому засіданні оголошено вступну та

резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.43, 49,

99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України,

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю „Стиль-96”, м. Луганськ, від 25.09.08

на рішення господарського суду Луганської області від 08.09.08 у справі

№8/284пн залишити без задоволення.

2. Рішення господарського

суду Луганської області від 08.09.08 у справі №8/284пн залишити без змін.

3. Судові витрати за

подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Відповідно ч.3, ч.5

ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної

сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий                                                                     

О.Є.Медуниця

Суддя                                                                               

Л.В. Іноземцева

Суддя                                                                               

Л.Л. Лазненко