Ухвала

від 17.10.2012 по справі 2а/0570/9262/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 року справа №2а/0570/9262/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Геращенка І.В.,Шишова О.О.,

при секретарі: Мосіній К.С.,

за участю: представника позивача Пальчикової І.Г.(довіреність від 09.07.2012р.),

представника відповідача Пікалова Д.В.(довіреність від 20.03.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авілес-Інвест» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т АН О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авілес-Інвест» звернулося до суду з даним позовом, в якому позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 10 лютого 2012 року № 000072303/4697 на суму у розмірі 56790,00 грн.; форми «Р» від 26 квітня 2012 року № 0000162303/5893 на суму 48889,25 грн.; форми «В1» від 10 лютого 2012 року № 000052303/4692 на суму 93863,75 грн.; форми «В4» від 10 лютого 2012 року № 000062303/46926 на суму 375946,00 грн.; форми «В4» від 26 квітня 2012 року № 0000172303/5894 на суму 21203,00 грн.; форми «Р» від 12 квітня 2012 року № 0000142303/4428 на суму 110230,50 грн.; форми «В1» від 12 квітня 2012 року № 0000132303/4430 на суму 18225,00 грн., які були прийняті за висновками актів перевірок від 27 січня 2012 року та від 30 березня 2012 року, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що висновки цих актів перевірки не ґрунтуються на нормах законодавства та спростовуються первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 ролку позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Апелянт наголошує на тому, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки позивачем було занижене податкове зобов'язання з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2011 року, завищена заявлена до бюджетного відшкодування сума податку на додану вартість у листопаді 2011 року, завищений розмір залишку від'ємного значення по рядку 24 Декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року, через неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від КП ШКЗ «Зірка», в той час, як придбані за цими накладними недогарки піритні є відходами, які належать до державної власності, отже КП «ШКЗ «Зірка» не є їх власником, і тому не мало права їх відчужувати. Крім того, придбання огарків піритних не пов'язано із господарською діяльністю позивача. Апелянт наполягає на тому, що прийняття спірних податкових повідомлень-рішень обумовлено порушенням позивачем п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок здійснення господарських операцій із ТОВ «Данко», ТОВ «Трансс-Групп», ТОВ «Регіональний Сервісний Центр», які не підтверджені належним чином заповненими податковими накладними та первинними документами.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авілес-Інвест» є юридичною особо, зареєстроване Виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 26 березня 2008 року за № 12701020000002720 (ЄДРПОУ № 35841548), перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що, на підставі наказів ДПІ у м. Краматорську № 60 від 11.01.2012 року та №81 від 19.01.2012р. та відповідно до ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» від 27 грудня 2010 р. N 1238, посадовими особами відповідача в період з 12 по 20 січня 2012 року була проведена перевірка позивача, за результатами якої складений Акт від 27 січня 2012 року № 284/35841548, згідно з яким встановлені порушення позивачем п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ґ ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість всього на суму 45432,00 грн., у тому числі за вересень 2011 року на суму 31603,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 13829,00 грн.; завищено заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ за листопад 2011 року на суму 75091,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, по рядку 24 Декларації на суму 375946,00 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 10 лютого 2012 року № 000072303/4697 на суму у розмірі 56790,00 грн., з яких: сума грошового зобов'язання за основним платежем 45432,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 11358,00 грн.;

- форми «В1» від 10 лютого 2012 року № 000052303/4692, яким зменшено заявлену до бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) суму ПДВ на 75091,00 грн. та визначені штрафні (фінансові) санкції на суму - 18772,75 грн.;

- форми «В4» від 10 лютого 2012 року № 000062303/46926, яким зменшено залишок від'ємного значення з ПДВ у розмірі 375946,00 грн.

Товариство не погодилось з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями і оскаржило їх в адміністративному порядку, внаслідок чого було скасоване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10 лютого 2012 року № 000072303/4697 про визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість в частині визначення 7900,75 грн. штрафу, та збільшено суму залишку від'ємного значення податку на додану вартість, визначеного у податковому повідомленні-рішенні форми «В4» від 10 лютого 2012 року № 000062303/46926 на суму штрафу у розмірі 21203,00 грн.

З урахуванням прийнятого ДПС у Донецькій області рішення, ДПІ у м Краматорську були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 26 квітня 2012 року № 0000162303/5893 на суму у розмірі 48889,25 грн., з яких: 45432,00 грн. - сума грошового зобов'язання за основним платежем; 3457,25 грн. - штрафні фінансові санкції;

- форми «В4» від 26 квітня 2012 року № 0000172303/5894, зменшений розмір залишку від'ємного значення на 21203,00 грн.

Крім того, рішенням від 07 березня 2012 року № 2321/10/10-210-5 для підготовки та прийняття обґрунтованого рішення за результатами розгляду скарги та відповідно до п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, ДПС у Донецькій області доручила ДПІ у м. Краматорську провести документальну позапланову перевірку Товариства з питань, що стали предметом оскарження.

Перевірка за наведеним рішенням була проведена на підставі наказів ДПІ у м. Краматорську від 15 березня 2012 року № 37, від 21 березня 2012 року № 60, згідно з направленнями від 15 березня 2012 року № 15, № 16, в період з 15 березня 2012 року по 23 березня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами ДПІ у м. Краматорську був складений Акт перевірки від 30 березня 2012 № 325/22-4-3584154, з якого вбачається, що перевірка проведена на підставі ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 96294,00 грн., заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку.

За наслідками перевірки були підтверджені порушення, встановлені попередньою перевіркою, а також додатково встановлено:

- заниження податку на додану вартість всього на суму 73487,00 грн., у тому числі за жовтень 2011 року на суму 73487,00 грн.;

- завищення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ за листопад 2011 року на 12150,00 грн.;

- завищення залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, по рядку 24 Декларації на суму 21203,00 грн.

На підставі Акту перевірки, за виявлені порушення ДПІ у м. Краматорську були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 12 квітня 2012 року № 0000142303/4428 на суму у розмірі 110230,50 грн., з яких: сума грошового зобов'язання за основним платежем 73487,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 36743,50 грн.;

- форми «В1» від 12 квітня 2012 року № 0000132303/4430, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ на 12150,00 грн. та визначені штрафні (фінансові) санкції на суму - 6075,00 грн.

Позивач оскаржив ці податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби у Донецькій області, однак, скарга була залишена без задоволення.

Не погодившись з результатами оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, Товариство звернулось зі скаргою від 03 травня 2012 року № 1/05-1 до Державної податкової служби України в якій просило, скасувати:

- податкові повідомлення-рішення від 10 лютого 2012 року форми «Р» № 000072303/4697, форми «В1» № 000052303/4692, форми «В4» № 000062303/46926;

- податкові повідомлення-рішення від 12 квітня 2012 року форми «Р» № 0000142303/4428, форми «В1» № 0000132303/4430;

- податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2012 року форми «Р» № 0000162303/5893, форми «В4» № 0000172303/5894.

Однак, рішенням від 24 травня 2012 року Державна податкова служба України скаргу залишила без задоволення, що змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що , відповідно до п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Так, відносно правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 10.02.2012 року № 000072303/4697, форми «Р» від 12.04.2012 року № 0000142303/4428 та форми «Р» від 26.04.2012 року № 0000162303/5893, суд першої інстанції дійшов до висновку, що, приймаючи зазначені податкові повідомлення-рішення, податковий орган здійснив розрахунок сум податку на додану вартість, які підлягають нарахуванню та сплаті до бюджету, у порушення п. п. 200.1., 200.2. ст. 200 ПК України, що зумовило їх скасування.

Крім того, перевіривши обставини, викладені в актах перевірок, за висновками яких були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції не встановив виявлених контролюючим органом порушень щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за липень-жовтень 2011 року, відсутність таких порушень не була спростована і у суді апеляційної інстанції.

Крім того, відсутність порушень щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за липень-жовтень 2011 року підтверджується постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року в адміністративній справі № 2а/0570/7391/2012, яка набрала законної сили.

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Фактична сплата сум ПДВ заявлених до бюджетного відшкодування підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Стосовно правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень форми «В1» від 10.02.2012 року № 000052303/4692, форми «В4» від 10.02.2012 року № 000062303/46926, форми «В4» від 26.04.2012 року № 0000172303/5894, які прийняті на підставі висновків Акту перевірки від 27 січня 2012 року за встановлені порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ґ ст. 201 ПК України по господарським операціям з ТОВ «Данко» та ТОВ «Трансс-Групп» з придбання послуг, товару на митній території України, які не підтверджені належним чином заповненими податковими накладними, суд першої інстанції зазначив, що висновок податкового органу ґрунтується на тому, що до перевірки не були надані документи, а саме: заявки на ТОВ «Данко» і ТОВ «Трансс-Групп» на пропуск техніки і спеціалістів на територію, де проводяться роботи по договорам від 01.06.2011 б/н, документи, що підтверджують можливість та реальність надання ТОВ «Данко» та ТОВ «Трансс-Групп» послуг за договорами, неможливість проведення перевірки ТОВ «Данко» та ТОВ «Трансс-Групп» через їх незнаходження за юридичною адресою, тощо.

Разом з тим, перевіривши вищенаведені обставини, суд зауважив на тому, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій у сфері оподаткування застосовується п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, який встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об»єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Крім того, згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що зазначеними вище приписами законодавства не ставиться у залежність правомірність формування податкового кредиту платника податків від можливості податкового органу вчинити перевірку контрагента такого платника податку, в той час, як необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Тобто, витрати понесені позивачем внаслідок здійснення господарської операції, податковий кредит за ними, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового кредиту платника податків.

Податковий орган вважає, що позивачем договори з контрагентами укладені без мети настання реальних наслідків, тобто, є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Разом з тим, статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно ст.6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента, та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Це означає, що: по-перше - свобода договору передбачає свободу в укладенні договору, недопустимість примушення відносно вступу у договірні відносини; по-друге - свобода договору передбачає можливість вільного вибору особою, що бажає укласти договір, майбутнього контрагента; по-третє - свобода договору включає можливість сторін вільно визначати характер (вид, тип) договору, який вони уклали.

Зміст договорів становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними --умови, які є обов'язковими, визначені відповідно до актів цивільного законодавства, що цілком відповідає приписам ст.628 ЦК України.

Відповідно до статей 213 та 637 Цивільного кодексу України, тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Крім того, податкова служба документально в акті перевірки не наводить доказів на підтвердження своєї правової позиції з посиланням на первинні документи, у чому саме полягає протиправний характер договорів, укладених між підприємствами та порушення інтересів держави і суспільства, та чим саме порушено публічний порядок, а також не викладено та не доведено, яку саме вимогу закону було порушено при укладанні зазначених договорів з боку позивача.

Фактичне виконання умов договору підтверджується, зокрема, актами здачі-прийняття робіт, які відповідають вимогам первинного документу у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також податковими накладними, складеними із дотриманням усіх обов'язкових реквізитів, передбачених ст. 201 ПК України, у тому числі щодо змісту та обсягу господарських операцій, сум сплаченого податку.

На виконання умов договору позивачем частково проведені розрахунки за отримані послуги, що підтверджується відповідними банківськими виписками, при цьому, суми ПДВ сплачені ним у ціні придбання цих послуг.

До того ж, на час вчинення спірних операцій контрагенти позивача (ТОВ «Данко» та ТОВ «Трансс-Групп») були платниками податку на додану вартість, їх статутні документи в судовому порядку недійсними не визнавались, обвинувальні вироки відносно посадових осіб контрагентів чи порушені кримінальні справи стосовно фіктивного підприємництва або ухилення від сплати податків за спірними операціями відсутні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про фактичне виконання Договорів про надання послуг обома сторонами, що свідчить про їх спрямованість на настання реальних правових наслідків і підтверджує зв'язок придбаних позивачем послуг з його господарською діяльністю.

Щодо висновку податкового органу стосовно неправомірного віднесення сум за податковими накладними виданими ТОВ «Данко» та ТОВ «Трансс-Групп» до складу податкового кредиту через,ніби-то, їх оформлення у порушення п. 201.1 ґ ст. 201 ПК України, суд дійшов до висновку, що він не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки положення цього пункту статті, пов'язують лише відповідність цього рядка в момент складання податкової накладної, відповідним даними реєстраційних документів юридичної особи з урахуванням даних ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в той час, як норми ПК України не містять терміну (визначення) «місцезнаходження юридичної особи», на яке йдеться посилання в п. 201.1 ґ ст. 201 ПК України.

Реєстраційні дані стосовно місцезнаходження юридичної особи повинні підтверджуватись належними доказами, а саме: даними Довідки та/або Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям ТОВ «Авілес-Інвест» з ТОВ «Данко», ТОВ «Трансс-Групп» у липні-жовтні 2011 року, що, в свою чергу, свідчить про правомірність заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість та суми залишку від'ємного значення по рядку 24 Декларації з ПДВ за листопад 2011 року, та зумовлює скасування податкових повідомлень-рішень: форми «В1» від 10 лютого 2012 року № 000052303/4692 на суму 93863,75 грн., з яких: зменшена заявлена до бюджетного відшкодування сума ПДВ на 75091,00 грн. та визначені штрафні (фінансові) санкції на суму - 18772,75 грн., форми «В4» від 10 лютого 2012 року № 000062303/46926, яким зменшений розмір залишку від'ємного значення на суму 375946,00 грн.

Водночас, як установлено судом, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження та оскаржив до ДПС у Донецькій області, у тому числі податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2012 року № 000062303/46926, яким Товариству зменшений розмір залишку від'ємного значення на суму 375946,00 грн.

З урахуванням прийнятого ДПС у Донецькій області рішення, ДПІ у м Краматорську було прийнято, у тому числі, податкове повідомлення рішення форми «В4» від 26 квітня 2012 року № 0000172303/5894, яким позивачу був зменшений розмір залишку від'ємного значення ще на 21203,00 грн.

Судова колегія погоджується з тим, що це податкове повідомленням-рішенням було прийняте відповідачем з перевищенням наданих йому законом повноважень, оскільки ним у порушення рішення ДПС у Донецькій області Товариству був зменшений розмір залишку від'ємного значення податку на додану вартість замість застосування штрафу як визначено у рішенні ДПС у Донецькій області від 13 квітня 2012 року № 4841/10/10-210-5.

Що стосується правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 12 квітня 2012 року № 0000132303/4430, яким Товариству було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ на суму 12150,00 грн. та визначені штрафні (фінансові) санкції на суму - 6075,00 грн., прийняття якого обумовили порушення, викладені в Акті перевірки від 30 березня 2012 року по господарським операціям позивача з Казенним підприємством «Шосткінський казенний завод «Зірка» у липні-жовтні 2011 року, та віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Трансс-Групп», ТОВ «Данко» та ТОВ «Регіональний сервісний центр», які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, судом також зроблено правильний висновок щодо його неправомірності з огляду на таке.

Як вбачається з Акту перевірки від 30 березня 2012 року № 325/22-4-35841548, податковий орган вважає, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від КП ШКЗ «Зірка», оскільки придбані за цими накладними недогарки піритні є відходами та належать до державної власності, отже КП «ШКЗ «Зірка» не є їх власником і не могло здійснювати їх відчуження за договором, до того ж, придбання недогарків піритних не пов'язано із господарською діяльністю позивача.

Судова колегія погоджується з тим, що такий висновок податкового органу є необґрунтованим.

Згідно із п. 2 ст. 1 Закону України «Про відходи», відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що відходи повинні: утворюватись в процесі виробництва; не мати їх подальшого використання за місцем їх утворення та виявлення; власник повинен позбуватися таких відходів шляхом утилізації або видалення.

Пунктами 11, 12 статті 1 вказаного Закону визначено, що утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів; видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.

У даному випадку недогарки піритні не були утилізовані чи видалені казенним підприємством. КП ШКЗ «Зірка» розпорядилось ними, як продукцією власного виробництва, та вчинило їх реалізацію шляхом укладення Договору про поставку продукції від 10 серпня 2009 року № 10 з позивачем.

В подальшому недогарки піритні експортувались ТОВ «Авілес-Інвест» (Постачальник) для використання в цементній промисловості в обсязі 36 тисяч тонн згідно з Договором від 29 березня 2011 року № 1500 з ПРУП «Кричевцементношифер» (Покупець), при цьому, умовами цього Договору визначений його предмет (піритні огарки), ціна та об»єм товару, строк поставки, тощо.

Крім того, згідно із попереднім рішенням Державної митної служби України «Про класифікацію та кодування товару в УКТЗЕД» від 30 квітня 2010 року № ПРК-700-000018-10 прийнятого Східною митницею за заявкою ТОВ «Авілес-Інвест» «недогарки піритні ТУ У 24.1-32727466-001:2009» виробництва КП «ШКЗ «Зірка» були класифіковані як товар за кодом УКТЗЕД 2601 20 00 00.

З урахуванням приписів ст. 313 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року N 92-IV (у відповідній редакції), віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД належить до виключних повноважень митних органів. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

До того ж, правомірність формування податкового кредиту за результатом наведеної вище господарської операції ТОВ «Авілес-Інвест» з КП «ШКЗ «Зірка» щодо придбання піритних огарків у спірному періоді підтверджена судовим рішенням в адміністративній справі № 2а/0570/7391/2012, яке набрало законної сили.

Щодо висновків Акту перевірки від 30 березня 2012 року № 325/22-4-35841548 про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «Трансс-Групп», ТОВ «Данко» та ТОВ «Регіональний сервісний центр» через невідповідність первинних документів вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 24 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 № 168/704, судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції про їх необґрунтованість, оскільки наведене спростовується матеріалами справи.

Також, суд першої інстанції зауважив на тому, що податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 12 квітня 2012 року № 0000132303/4430 та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12 квітня 2012 року № 0000142303/4428 на суму у розмірі 110230,50 грн., з яких: сума грошового зобов'язання за основним платежем - 73487,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 36743,00 грн. були прийняті за порушенн,я встановлені в Акті перевірки від 30 березня 2012 року, призначеної та проведеної згідно із рішенням ДПС у Донецькій області від 13 квітня 2012 року № 4841/10/10-210-5 про продовження строку розгляду скарги на підставі п.п. 78.1.5. п. 78.1 ст. 78 ПК України, яким передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, у тому числі, платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

У даному випадку Товариством було подано скаргу про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки, в межах визначених в Акті перевірки обставин, при цьому, у своїй скарзі не посилалось на обставини, що не були досліджені в Акті перевірки, що виключає необхідність у проведенні «повторної» перевірки згідно з п.п. 78.1.5. п. 78.1. ст. 78 ПК України.

Незважаючи на це, «повторна» перевірка була проведена по вже перевіреним обставинам, при цьому, під час проведення «повторної» перевірки по скарзі контролюючий орган суттєво вийшов за межі питань, що були предметом оскарження. В Акті «повторної» перевірки були досліджені зовсім нові обставини за вже перевірений період, що не були розглянуті ні в ході самої перевірки, результати якої стали предметом оскарження, ні порушені у скарзі Товариством, при цьому, безпідставно був зменшений податковий кредит за господарськими операціями, який вже був підтверджений під час проведення першої перевірки.

Окрім наведеного суд першої інстанції зауважив на тому, що правомірність формування податкового кредиту за липень-вересень 2011 року податковим органом перевірялась неодноразово.

Так правомірність формування податкового кредиту, у тому числі податкового кредиту спірного періоду - липня-вересня 2011 року, здійснювалась контролюючим органом під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Авілес-Інвест» з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ по податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось у період з 01 травня 2011 року по 31 серпня 2011 року, що підтверджується обставинами встановленими в Акті перевірки від 15 листопада 2011 року № 1907/23-3-35841548, при цьому, як вбачається із вказаного Акту перевірки (арк. акту перевірки - 5), перевіркою правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за травень-вересень 2011 року порушень не встановлено, навпаки, за результатами звірки даних, зазначених у деклараціях з ПДВ із даними первинних документів, податковим органом фактично підтверджено сплату товариством контрагентам за договорами в ціні товарів/послуг сум ПДВ.

З наведеного вбачається, що контролюючим органом вже було підтверджено правомірність формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям та підтверджена правомірність віднесення фактично сплачених сум по цим операціям до сум ПДВ, належних до бюджетного відшкодування у вересні 2011 року. Тобто, за результатами проведених перевірок, по одним і тим самим господарським операціям, податковий орган дійшов протилежних висновків, а саме: за Актом перевірки від 15 листопада 2011 року № 1907/23-3-35841548 підтвердив правомірність формування податкового кредиту, більш того, самостійно збільшив суму бюджетного відшкодування за спірними господарськими операціями, а вже згідно із Актами перевірок від 27 січня 2012 року та від 30 березня 2012 року по цим же спірним господарським операціям, в цих же періодах, зазначив відсутність їх реального здійснення.

За висновками вищезазначеного Акту перевірки від 15 листопада 2011 року № 1907/23-3-35841548 контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення форми В2 від 21 листопада 2011 року № 0000292303/37210, згідно з яким позивачу було збільшено суму належну до бюджетного відшкодування ПДВ у вересні 2011 року на 150697,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось, а згідно із заявою ТОВ «Авілес-Інвест» визначена у податковому повідомленні-рішенні сума ПДВ у розмірі 150697,00 грн. була спрямована в рахунок погашення майбутніх зобов'язань товариства та проведена по його особовому рахунку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не довів суду правомірність своїх дій, оскільки його доводи грунтуються на припущеннях, в той час, як судове рішення на припущеннях ґрунтуватись не може.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повною мірою досліджені всі докази і вірно установлені обставини справи, судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спроствують, тому підстав для скасування постанови судова колегія не вбачає.

Ухвала в повному обсязі складена 19 жовтня 2012 року.

Керуючись ст..ст.195,196,198.200.205.206.211.212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авілес-Інвест» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: І.В.Геращенко

О.О.Шишов