Постанова

від 18.09.2012 по справі 0670/3881/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/3881/12

категорія 8.2.1

18 вересня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

при секретарі судового засідання Гнітецькій Т.Ф.,

за участю:

представника позивача - Мартинюка І.В. - директор (наказ №1 від 23.12.1999 р.);

представника відповідача - Давидчук Т.І. (за довіреністю від 08.06.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Техкомплект" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000542200 від 05.06.2012 р., -

встановив :

У червні 2012 року Приватне підприємство "Техкомплект" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000542200 від 05.06.2012 р. про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 24878 грн., з яких: 19902 грн. - основний платіж; 4976 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність визначення податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0000542200 від 05.06.2012 р., оскільки при проведенні перевірки та прийнятті податкового повідомлення-рішення відповідач помилково дійшов висновку про нікчемність угоди, укладено між Приватним підприємством "Техкомплект" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торанг ЛТД".

Вказане рішення прийняте на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 21.05.2012 р. за №718/22/306178847 з питань достовірності визначення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2010 р. по 31.07.2010 р.

Перевіркою встановлено, що Приватним підприємством "Техкомплект" в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 19902,1 грн., в тому числі по періодах: квітень 2010 року - на суму 5140 грн.; травень 2010 року - на суму 3347 грн.; червень 2010 року - на суму 2230 грн.; липень 2010 року - на суму 9185,10 грн. Підставами для такого висновку відповідача є дані про те, що позивачем не надано журналу обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, відсутність даних про належність автомобіля, актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, а також те, що податкові накладні, які виписані на підставі видаткових накладних, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту Приватним підприємством "Техкомплект" сум податку на додану вартість в бухгалтерському та податковому обліку.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000542200 від 05.06.2012 р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у адміністративному позові, просив їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову та пояснення, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0000542200 від 05.06.2012 р. прийняте у зв'язку з порушенням позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 19902,1 грн., в тому числі по періодах: квітень 2010 року - на суму 5140 грн.; травень 2010 року - на суму 3347 грн.; червень 2010 року - на суму 2230 грн.; липень 2010 року - на суму 9185,10 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Сума податку на додану вартість в розмірі 19902,10 грн., віднесена до податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торанг ЛТД" не може вважатися сплаченою у зв'язку з придбанням товарів, використаних в господарській діяльності платника податків тому що товарно-транспортні накладні та інші документи, що підтверджують перевезення та оприбуткування товарів на Приватному підприємстві "Техкомплект" не оформленні належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "Техкомплект" (далі - ПП "Техкомплект") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 30617847, перебуває на податковому обліку в Бердичівській об'єднаній державній податковій інспекції Житомирської області (далі - Бердичівська ОДПІ).

Відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності визначення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2010 р. по 31.07.2010 р., за наслідками якої складено акт від 21.05.2012 р. № 718/22/306178847 (далі - акт перевірки).

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог п.п.7.4.1 п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 19902, 10 грн. по періодах: квітень 2010 року - на суму 5140 грн.; травень 2010 року - на суму 3347 грн.; червень 2010 року - на суму 2230 грн.; липень 2010 року - на суму 9185,10 грн. Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з того, що позивачем не надано журналу обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, відсутність даних про належність автомобіля, актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, а також те, що податкові накладні, які виписані на підставі видаткових накладних, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ПП "Техкомплект" сум податку на додану вартість в бухгалтерському та податковому обліку.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000542200 від 05.06.2012 р., яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 24878 грн., з яких: 19902 грн. - основний платіж; 4976 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Податковим кодексом України.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за період, який перевірявся, позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торанг ЛТД" (далі - ТОВ "Торанг ЛТД").

Судом встановлено, що між ТОВ "Торанг ЛТД" ("Постачальник") та ПП "Техкомплект" ("Замовник") укладено договір № 58 від 12 квітня 2010 р. (далі - Договір), на виконання умов якого "Постачальник" зобов'язується поставити "Замовнику" товар згідно з заявкою, а "Замовник" зобов'язується прийняти та оплатити товар. Поставка товару здійснюється на умовах (склад "Замовника") в термін не пізніше 5 днів після отримання оплати. Прийом товару по кількості і якості здійснюється на складі "Замовника". "Постачальник" передає "Замовнику" при прийманні товару слідуючі документи: видаткову накладну, податкову накладну, рахунок. Розрахунки за поставлений товар здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок "Постачальника".

Судом встановлено, що фактично умови Договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Торанг ЛТД", виконувався сторонами у спірному періоді.

На виконання умов Договору ТОВ "Торанг ЛТД" виписано позивачу видаткові накладні та податкові накладні на поставку товарно-матеріальних цінностей.

Оплата вартості товару позивачем на користь ТОВ "Торанг ЛТД" здійснено шляхом безготівкового розрахунку.

Перевезення придбаного товару здійснено за замовленням позивача ТОВ "Торанг ЛТД" про, що свідчать додані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі - Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 74 статті 7 Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту..

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до положень п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 та п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На виконання умов Договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Торанг ЛТД", останнім видано позивачу видаткові та відповідно податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Факт виконання договору за вказаний період підтверджуються, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними доручення про оплату товару.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні документи, а саме: податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні підтверджують фактичне виконання вищевказаного Договору, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту.

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з поставки ТОВ "Торанг ЛТД" позивачу товарів для господарських потреб, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначених сум.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначеної угоди, виходячи з фактичного її виконання.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0000542200 від 05.06.2012 р. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив :

Позов Приватного підприємства "Техкомплект" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000542200 від 05.06.2012 р., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0000542200 від 05.06.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Техкомплект" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 248 (двісті сорок вісім) грн. 78 (сімдесят вісім) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 18 вересня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.В. Фещук

Повний текст постанови виготовлено 23 вересня 2012 року.