Постанова

від 09.10.2012 по справі 2а-10682/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2012 року 10:20 № 2а-10682/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Божок Л.Д. (довіреність від 03.09.2012 р. № 27), Хижня В.В. (довіреність від 03.09.2012 р. № 28)

від відповідача: Перепелюк О.В. (довіреність від 10.09.2012 р. № 4699/9/10)

від третьої особи-1: не з'явився (просив розглядати справу за відсутності представника)

від третьої особи-2: не з'явився (просив розглядати справу за відсутності представника)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС третя особа 1Товариство з обмеженою відповідальністю «Маклай Юта» третя особа 2Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМІА ПЛЮС» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,- В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС, в якому, з урахуванням заяви про уточнення реквізитів оскаржуваного рішення, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002212220 від 21.06.2012, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 583313 грн. по декларації за листопад 2011 року від 29.12.2011 р.

Позивач зазначає про помилковість висновків ДПІ, поскладених в основу спірного рішення, відносно нікчемності операцій з оренди вантажних вагонів за відносинами з ТОВ «Маклай Юта»та щодо неможливості формування спірних сум податкового кредиту за відносинами із зазначеним контрагентом.

Позивач зазначає, що одним з аргументів, покладених в основу висновків акту перевірки, стало те, що начебто ТОВ «Маклай Юта»передало позивачу в оренду вагони, які контрагент, як вважає ДПІ, не мав права використовувати, оскільки, на думку ДПІ, контрагент не мав до них жодного відношення, не мав у спірному періоді взаємовідносин із власником вагонів ТОВ «Каміа Плюс», а відтак не мав повноважень на вчинення даного правочину.

В той же час, позивач та треті особи, у т.ч. власник вагонів ТОВ «Каміа Плюс», зазначають, що позивач та його контрагент дійсно не мали прямих відносин із власником полу-вагонів, оскільки перед передачею вагонів позивачу вони були отримані контрагентом позивача (ТОВ «Маклай Юта») не безпосередньо у власника, а за угодами з іншими особами, які також отримали ці полу-вагони в оренду. При цьому, власник полу-вагонів (ТОВ Каміа Плюс») надав згоду на використання полу-вагонів позивачем, та своїм листом на адресу Укрзалізниці, позивача та контрагента гарантував сторонам організацію роботи та підтвердив право контрагента здавати полу-вагони в оренду та підтвердив їх належність ТОВ «Каміа Плюс».

Видача цієї довіреності позивачу, як зазначає власник полу-вагонів, зумовлена внутрішніми правилами Уркзалізниці, підрозділи якої підтверджують отримання зазначеної довіреності, та не свідчить про наявність прямих відносин з особою, яка використовує рухомий склад.

У взаємозв'язку з наведеним, позивач зазначає, що надання послуг з оренди підтверджується не лише актами приймання-передачі в оренду та з оренди, актами виконаних робіт, сплаченими сумами коштів та у їх складі спірних сум ПДВ, але й реальним використанням вагонів в господарській діяльності позивача, до видів діяльності якого належить, зокрема, «організація перевезення вантажів»й «діяльність вантажного залізничного транспорту». Відповідність послуг, що надаються позивачем вимогам чинного законодавства та ТУ У 60.1-33052684-001:2005, підтверджено Сертифікатом відповідності Державної системи сертифікації УкрСЕПРО. Свою діяльність позивач здійснював шляхом надання зазначених вище послуг в основному ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», зокрема, щодо організації транспортно-експедиційного обслуговування цього підприємства, докази щодо чого, як зазначає позивач, були надані відповідачу під час проведення перевірки, однак не були взяті ним до уваги.

Як вважає позивач, фактичні обставини щодо відносин з використання вагонів, залишені без уваги відповідача, що призвело до прийняття спірного рішення без врахування всіх обставин, які мали значення при прийнятті спірного рішення.

Відтак, по суті, позивач зазначає, що сторони спірних операцій мали достатній обсяг дієздатності, спірні операції виконано, полу-вагони фактично були отримані позивачем в оренду та фактично використовувались позивачем, а отже позивач мав всі підстави для формування спірних сум податкового кредиту та у ДПІ не було підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених в Акті перевірки та просив у задоволенні позову відмовити.

Треті особи в судове засідання 09.10.2012 року не з'явилися, однак через канцелярію суду подали клопотання про розгляд справи без їх участі. Окрім того, третіми особами подані до суду письмові пояснення згідно яких ТОВ «Маклай Юта» (орендодавець для позивача) та ТОВ «Каміа Плюс»(власник полу-вагонів) позовні вимоги позивача підтримали повністю. При цьому, на підтвердження фактичного вчинення спірних операцій між ТОВ «Маклай Юта»та позивачем, третіми особами надано до суду письмові пояснення щодо дійсного вчинення даних спірних операцій, надано докази та первинні документи на підтвердження права власності на полу-вагони, докази їх передачі контрагентом позивачу на умовах оренди, докази наявності повноважень у ТОВ «Маклай Юта»на передачу позивачу в оренду даних вагонів тощо.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.10.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем та третіми особами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія»зареєстроване в якості юридичної особи Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 23.06.2004, код ЄДРПОУ 33052684, місцезнаходження: м. Київ, вул. Г.Сковороди, 21/16. До основних видів діяльності позивача за КВЕД належить: 53.40.0 «Організація перевезень вантажу», 60.10.2 «Діяльність вантажного залізничного транспорту»та 63.11.0 «Транспортне оброблення вантажів».

Позивач є платником ПДВ згідно свідоцтва від 29.10.2009 № 100251326.

Позивачу видана ліцензія Міністерства транспорту та зв'язку України «Надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом»серії АВ № 416577 від 22.07.2010, строк дії якої необмежений.

ДПІ у Подільському районі міста Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Центральна транспортна компанія»з питань правомірності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2001 по 30.11.2011, про що складено Акт перевірки № 20/23-205/33052684 від 20.01.2012 (далі-Акт перевірки).

За результатами перевірки відповідач прийшов до висновку, з урахуванням листа від 02.02.2012 р. № 1360/10/23-214 про розгляд заперечень на акт перевірки, про порушення позивачем п. 198.2 п. 198.3 та п. 198.6 статті 198 ПК України, що на думку ДПІ, призвело до завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 583 313,0 грн., в т.ч. за листопад 2011 року -583313,0 грн.(стор. 12 Акту перевірки).

Зокрема, як вбачається з Акту перевірки підставами для висновку про порушення позивачем зазначених вище положень ПК України, стало встановлення в ході перевірки обставин щодо оренди позивачем вагонів, підписання договорів оренди, актів виконаних робіт та проведення розрахунків з ТОВ «Маклай Юта», які (вагони) контрагент, як вважає ДПІ, не мав права використовувати, оскільки, на думку ДПІ, контрагент не мав до них жодного відношення, не мав у спірному періоді взаємовідносин із власником вагонів ТОВ «Каміа Плюс», а відтак не мав повноважень на вчинення даного правочину.

Відтак, згідно викладених в акті перевірки обставин, відповідач прийшов до висновку про нікчемність правочину укладеного позивачем із зазначеними контрагентом ТОВ «Маклай Юта», що на думку ДПІ призвело до безпідставності формування позивачем спірних сум податкового кредиту по операціям із цим контрагентом.

На підставі зазначеного Акту перевірки та викладених у ньому висновків відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000182320 від 06.02.2012, яке в ході здійснення процедури адміністративного оскарження, відповідно до рішення ДПС у м. Києві № 2119/10/12-114 від 12.04.2012, було скасовано у зв'язку із помилковим його винесенням відповідачем за формою «П»замість форми «В4»та прийнято нове рішення № 0002212220 від 21.06.2012, яке отримано позивачем та відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 583313 грн. по декларації за листопад 2011 року від 29.12.2011 р., яке, у свою чергу, і є предметом оскарження у даній справі з урахуванням заяви від 09.10.2012 р. про уточнення реквізитів оскаржуваного рішення.

У взаємозв'язку з вищенаведеним та щодо суті спірних операцій, під час розгляду справи встановлено наступне.

07 лютого 2011 року між ТОВ «Центральна транспортна компанія»(орендар) та ТОВ «Маклай Юта»(орендодавець) укладено договір оренди № 101/11-04ПВ, предметом якого є передача орендарю у тимчасове платне користування на умовах оренди технічно справний та комерційно придатний рухомий склад. Пунктом 1.2 договору визначено, що переданий в оренду рухомий склад має право курсувати по ж/д дорогам України, країн СНД та Балтики. Строк дії договору -до 31.12.2011 р.

Відповідно до п. 4 договору орендна плата складає 320,00 грн. в т.ч. ПДВ 53,33 грн. за добу з 1 одиниці рухомого складу (вагону). Додатковою угодою № 1 від 18.05.2011 до договору встановлена орендна плата у розмірі 320,00 грн. в т.ч. ПДВ 53,33 грн., № 2 від 01.06.2011 -348,00 грн. в т.ч. ПДВ 58,00 грн., № 3 від 01.07.2011 -420,00 грн. в т.ч. ПДВ 70,00 грн., № 4 від 01.06.2011 -480,00 грн. в т.ч. ПДВ 80 грн., № 5 від 01.10.2011 -549,00 грн. в т.ч. ПДВ 91,5 грн.

Визначений у договорі рухомий склад у загальній кількості 105 одиниць (вагони моделі 12-9745) згідно вказаного договору оренди були передані в користування ТОВ «Центральна транспортна компанія», що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі рухомого складу в оренду від 11.02.2011 № 01/1 та № 01/2, від 17.02.2011 № 01/3, від 18.02.2011 № 01/4, від 02.04.2011 № 01/5, від 03.04.2011 № 01/6, від 20.05.2011 № 01/7, від 06.06.2011 № 01/8 та від 04.06.2011 № 01/9. При цьому, матеріалами даної справи підтверджується також факт повернення позивачем орендних вагонів контрагенту після закінчення договору оренди, зокрема матеріали справи містять акти про повернення рухомого складу із оренди.

На підставі наведеного ТОВ «Маклай Юта»(орендодавцем) виписано позивачу податкові накладні на загальну суму 3 499 875,00 грн. (ПДВ 583 313 грн.) та проведено розрахунки між сторонами договору, відомості щодо чого відповідачем не заперечуються та визнаються та докази чого наявні в матеріалах справи.

При цьому, матеріали справи містять також докази декларування позивачем та його контрагентом у спірному періоді зазначеної суми податкового кредиту та податкових зобов'язань, що відповідачем також не заперечується та визнається.

В контексті викладених в акті перевірки доводів ДПІ щодо відсутності взаємовідносин ТОВ «Маклай Юта»із власником вагонів ТОВ «Каміа Плюс», під час розгляду справи встановлено наступне.

Зокрема, щодо підтвердження безпосередньо права власності на спірні вагони ТОВ «Каміа Плюс»надано до суду договори поставки № ДГ-0000001 від 27.12.2010 та № ДГ-0000002 від 18.01.2011, укладені між ТОВ «Промвагонтранс»(Постачальник) та ТОВ «Каміа Плюс»(Покупець), Акти прийому-передачі, згідно яких ТОВ «Каміа Плюс»були прийняті у власність вагони за вказаними договорами, технічні паспорти кожного з вагонів, довідка зі Служби статистики ДТГО «Південно-західна залізниця»з якої вбачається, що полу-вагони моделі 12-9745 у кількості 105 одиниць зареєстровано за ТОВ «Каміа Плюс». При цьому, відповідачем під час розгляду справи не заперечувався та визнавався той факт, що вагони у кількості 105 штук є власністю ТОВ «Каміа Плюс».

З матеріалів справи також вбачається, що в період дії договору між позивачем та ТОВ «Маклай Юта», останнє орендувало зазначені полу-вагони на підставі контрактів: № 02/02 від 02.02.2011 р. з компанією «Harper Financial Resources Corp.», контракту № 15/05 від 15.05.2011 р. з «DIAMOND SPHERE LIMITED», договору № 29/09 від 29.09.2011 р. з ТОВ «Нерейінтертранс», право на укладання яких не заперечується сторонами та третіми особами та, більш того, визнається та підтверджується власником полу-вагонів, у т.ч. щодо використання полу-вагонів позивачем.

Зазначені особи, у свою чергу, також підтвердили у своїх повідомленнях, відповідно від 27.09.2012 р., 24.09.2012 р. та 02.10.2012 р., відносини з передачі вагонів в оренду ТОВ «Маклай Юта»в період дії договору останнього з позивачем. При цьому, у листі від 30.01.2012 р. на адресу ТОВ «Маклай Юта»компанія «DIAMOND SPHERE LIMITED»зазначила, що дана компанія має першочергове право отримання в оренду належних ТОВ «Каміа Плюс»вагонів згідно із наданням нерезидентом позики ТОВ «Каміа Плюс»на придбання даних залізничних вагонів.

Більш того, на спростування викладених в акті перевірки доводів ДПІ щодо відсутності права контрагента позивача ТОВ «Маклай Юта»використовувати зазначені вагони, що належать ТОВ «Каміа Плюс», здавати їх в суборенду тощо, позивачем надано до суду довіреність ТОВ «Каміа плюс»№ 103 від 08.02.2011 р. (щодо відносин з використання позивачем вагонів в рамках вищезгаданого договору № 101/11-04ПВ від 07.02.2011 р.), яка отримана залізницями, що ними і підтверджується, лист ТОВ «Каміа Плюс»№ 123 від 10.02.2011, згідно якого власник вагонів гарантує організацію роботи та матеріальну відповідальність ТОВ «Маклай Юта», підтверджує право ТОВ «Маклай Юта»організовувати роботу та здавати в орендне користування вагони власником яких є ТОВ «Каміа Плюс», у т.ч. і передачу в орендне користування їх позивачу.

В контексті вищенаведеного та щодо фактичного виконання позивачем та ТОВ «Маклай Юта»умов договору, фактичного використання позивачем зазначених вище вагонів у власній господарській діяльності та сплати орендної плати за таке користування, під час розгляду справи позивач зазначив, що використовував орендовані вагони для надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом на користь ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»та надав докази на підтвердження цього.

Зокрема, позивачем до матеріалів справи надано: акти виконання робіт позивачем, пов'язаних із перевезенням вантажів ВАТ «Запоріжсталь»; розрахунки сум витрат експедитора з організації перевезення вагонів у порожньому стані та винагороди експедитора; розрахунки вартості послуг з організації процесу перевезення вантажів ВАТ «Запоріжсталь»у вагонах експедитора (позивача); накладні з відмітками залізниць та митниць; відомості вагонів тощо.

Окрім того, матеріали справи містять довідку ВАТ «Запоріжсталь» № 1963-01/У від 01.10.2012, згідно якої останнє підтверджує фактичне виконання позивачем операцій з перевезення вантажів на користь ВАТ «Запоріжсталь»у вагонах власності ТОВ «Каміа Плюс»у загальному об'ємі 62014,614 тонн, 1069 вагонооперацій, підтверджує факт проведення розрахунків із позивачем за залучення рухомого складу під перевезення вантажу у розмірі 3 011 265,00 грн. та відшкодування витрат на сплату ж.д. тарифу за перевезення вантажів в орендованих вагонах у сумі 1 196 813,42 грн. Матеріали справи також містять підтвердження від ДП «Придніпровська залізниця»та ДП «Одеська залізниця»про виконання у спірному періоді операцій з вагонами ТОВ «Каміа Плюс»від імені ТОВ «Центральна транспортна компанія»(позивача). В контексті наведеного також надано залізничні накладні, де позивача визначено користувачем вагонів.

Таким чином, сукупність наданих позивачем до матеріалів справи первинних документів та інших матеріалів, що супроводжували виконання спірних операцій, свідчить про те, що спірні операції між позивачем та ТОВ «Маклай Юта»належать до основної звичайної діяльності позивача, у спірний період позивач фактично отримав у суборенду полу-вагони, за згодою власника мав законні підстави для їх використання, а його контрагент - для їх передачі позивачу, та зазначені полу-вагони фактично використовувались позивачем у своїй діяльності шляхом надання послуг іншим особам на митній території України, що підтверджується і ДПІ у п. 2 і 3 п/п. 3.1.1. («Податкові зобов'язання») в Акту перевірки.

Дані обставини під час розгляду справи не заперечувались ні власником вагонів ТОВ «Каміа Плюс», ні контрагентом позивача, підтверджуються документально матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

При цьому, суд зазначає, що на наведені вище фактичні обставини, пов'язані з використанням позивачем рухомого складу, зверталась увага позивача у запереченнях на акт перевірки та у скаргах на податкове повідомлення-рішення, що, однак, залишено поза увагою податкових органів.

Вирішуючи спір по суті з урахуванням вищенаведеного, суд зазначає наступне.

Так, проаналізувавши наступні положення ПК України: п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203. (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг)»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п/п. «б»п. 185.1. (щодо визначення об'єктом оподаткування операцій з постачання послуг), п. 188.1. (щодо бази оподаткування операцій з постачання послуг), п. 198.1. ПК України (щодо виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання послуг), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі постачання послуг), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку покупця видати покупцю податкову накладну), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо порядку видачі п/н); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг та її статусу як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. ПК України (щодо не віднесення до податкового кредиту сум податку, не підтверджених податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджених іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу), п. 198.6. (щодо відповідальності платника у разі не підтвердження сум податку), п/п. 16.1.2., 16.1.3. (щодо обов'язку платника вести облік доходів і витрат, складати звітність, і т.і.), п. 44.1. (щодо ведення обліку), а також проаналізувавши положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути підписані уповноваженою особою, містити зміст та обсяг операцій, та мають бути складені за фактично вчиненою операцією, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема , такі правові наслідки наступають у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це : непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним , суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

При цьому, під час розгляду справи з боку ДПІ, в контексті доводів Акту перевірки, не доведено кількості працівників та обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні. З боку ДПІ не було також надано податкової звітності контрагента з аналізу якої б вбачалось відсутність таких ресурсів у контрагента позивача. У той же час, наявність у штаті контрагента однієї особи, не вказує на неможливість підписання угоди про передачу полу-вагонів в суборенду, оскільки спірна операція за своїм характером є посередницькою, яка не передбачає наявності великого штату працівників.

В контексті викладених в акті перевірки доводів ДПІ щодо того, що у нього відсутні дані про наявність у контрагента позивача складу, під час розгляду справи представник ДПІ не зміг обґрунтовано довести -який склад необхідний контрагенту та у зв'язку з чим відсутність у ДПІ певної інформації може вказувати на встановлення певних фактів.

Крім цього, в контексті доводів ДПІ щодо відсутності контрагента, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано актів, якими б фіксувалась відсутність контрагента на момент вчинення спірних операцій. В контексті наведеного слід додати, що контрагент позивача під час розгляду справи, з'являвся на виклики суду у судові засідання, а в останнє засідання, коли він не з'явився, подав відповідні пояснення та документи, що, у сукупності, спростовує доводи ДПІ про відсутність контрагента за місцезнаходженням.

Станом на день розгляду справи зазначене підприємство перебуває на податковому обліку та не має податкового боргу, що підтверджується відомостями з офіційного сайту ДПС України та не спростовано відповідачем. Контрагент до цього часу зареєстрований платником ПДВ, реєстрація цієї особи платником ПДВ не анульована, що вказує на відсутність таких обставин, як відсутність за місцезнаходженням, не підтвердження відомостей про юридичну особу, які відповідно до п/п. «ж»п. 184.1. ПК України є підставою для анулювання реєстрації платником ПДВ та, у свою чергу, вказує на добросовісну поведінку контрагента позивача, як платника ПДВ, у наведеному контексті.

У той же час, щодо характеру спірних операцій, їх фактичного виконання та юридичної значимості наданих до справи первинних документів та податкових накладних, суд зазначає, що сукупність досліджених під час розгляду справи зазначених вище документів, з урахуванням відомостей щодо подальшого використання орендованих позивачем полу-вагонів, підтверджує реальність спірних операцій та не дає підстав для сумніву щодо реальності операцій або висновку про нездійснення спірних операцій.

Слід додати, що вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту використання орендованих вагонів, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивним правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, тобто його вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому по суті ґрунтуються доводи ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрали законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду , яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким б встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність операцій, проведених у спірний період між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , зокрема, підстави прийняття спірного рішення (обставини та правові підстави), наведені в Акті перевірки, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за вищезгаданими операціями та які б зумовлювали прийняття оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія»(код з ЄДР 33052684; адреса: 04070, м. Київ, Подільський район, вул. Г. Сковороди, 21/16) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС № 0002212220 від 21.06.2012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія»на відшкодування сплаченого судового збору 2 146 грн., сплачених платіжними дорученнями від 01.08.2012 р. № 204.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 17.10.2012 р.