Ухвала

від 27.01.2014 по справі 2а-10682/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2014 року м. Київ К/800/612/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Блажівської Н.Є.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012

у справі № 2а-10682/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна транспортна компанія"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

треті особи 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Маклай Юта"

2.Товариство з обмеженою відповідальністю "КАМІА ПЛЮС"

за участю Прокуратури Подільського районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002212220 від 21.06.2012.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив залишити оскаржувані рішення без змін, скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань правомірності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2001 по 30.11.2011, складено акт № 20/23-205/33052684 від 20.01.2012, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 198.2 п. 198.3 та п. 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 583 313,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000182320 від 06.02.2012 року, яке в ході здійснення процедури адміністративного оскарження, відповідно до рішення ДПС у м. Києві № 2119/10/12-114 від 12.04.2012, було скасовано у зв'язку із помилковим його винесенням відповідачем за формою «П» замість форми «В4» та прийнято нове рішення № 0002212220 від 21.06.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 583313,00 грн. по декларації за листопад 2011 року від 29.12.2011.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що 07.02.2011 між позивачем (орендар) та ТОВ «Маклай Юта» (орендодавець) було укладено договір оренди № 101/11-04ПВ, предметом якого є передача орендарю у тимчасове платне користування на умовах оренди технічно справного та комерційно придатного рухомого складу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт передачі позивачу рухомого складу у загальній кількості 105 одиниць (вагони моделі 12-9745) підтверджується актами приймання-передачі рухомого складу в оренду, податковими накладними, банківськими виписками. При цьому, в матеріалах справи наявні акти про повернення рухомого складу із оренди контрагенту після закінчення дії договору.

Також, факт використання позивачем орендованих вагонів для надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом підтверджується первинними документами: актами виконання робіт позивачем, пов'язаних із перевезенням вантажів ВАТ «Запоріжсталь»; розрахунками сум витрат експедитора з організації перевезення вагонів у порожньому стані та винагороди експедитора; розрахунками вартості послуг з організації процесу перевезення вантажів ВАТ «Запоріжсталь» у вагонах експедитора (позивача); накладними з відмітками залізниць та митниць.

Крім того, про факт використання позивачем орендованих вагонів у власній господарській діяльності свідчить довідка ВАТ «Запоріжсталь» № 1963-01/У від 01.10.2012, в якій товариство зазначає про фактичне виконання позивачем операцій з перевезення вантажів на користь ВАТ «Запоріжсталь» у вагонах власності ТОВ «Каміа Плюс» у загальному об'ємі 62014,614 тонн, 1069 вагонооперацій, підтверджує факт проведення розрахунків із позивачем за залучення рухомого складу під перевезення вантажу у розмірі 3 011 265,00 грн. та відшкодування витрат на сплату ж.д. тарифу за перевезення вантажів в орендованих вагонах у сумі 1 196 813,42 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи податкового органу щодо відсутності взаємовідносин ТОВ «Маклай Юта» із власником вагонів ТОВ «Каміа Плюс», оскільки, як було вірно встановлено судами, вагони у кількості 105 штук є власністю ТОВ «Каміа Плюс». «Маклай Юта» орендувало зазначені полу-вагони на підставі контрактів: № 02/02 від 02.02.2011 з компанією Financial Resources Corp.», № 15/05 від 15.05.2011 з SPHERE LIMITED», договору №29/09 від 29.09.2011 з ТОВ «Нерейінтертранс».

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарської операції, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) Н.Є. Блажівська (підпис) В.В. Кошіль