Постанова

від 08.10.2012 по справі 2а-9655/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2012 року 14:05 № 2а-9655/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «ТАРТЕСС»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «ТАРТЕСС»(надалі -позивач, підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі -відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2012 року № 0000192204 та № 0000202204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2012 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ПП «ЛАБ».

Відповідач позов не визнав та зазначив, що при проведенні перевірки підприємства з питань взаємовідносин з ПП «ЛАБ»було встановлено заниження податку на додану вартість, оскільки господарські операції між вказаними підприємствами мають фіктивний характер.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Тартесс»з питань правомірності нарахування податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «ЛАБ» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено Акт № 2/22-04/37063621 від 29.02.2012 року.

Згідно висновків вказаного акту податковим органом встановлені порушення п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 45 959,00 грн. (у т.ч. по періодам: серпень 2011 року -45 959,00 грн.), та завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в декларації з ПДВ за серпень 2011 року у сумі 48 676,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 22.03.2012 року № 0000192204, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 57 449,00 гривень, з них 45 959,00 грн. основного платежу та 11 490,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції та № 0000202204, яким зменшено суму від'ємного значення ПДВ в розмірі 48 676,00 грн.

Як встановлено судом, приводом проведення перевірки позивача стала довідка № 353/23-2/35274499 від 16.11.2011 року ДПІ в м. Черкаси, висновок ГВПМ ДШ у м. Черкаси № 6673/26-312 від 05.12.2011 та довідку ДШ у м. Суми від 19.08.2011 №253/15-319/34012925 про результати проведення зустрічних звірок ПП «ЛАБ»щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень, серпень, вересень 2011 року. Зустрічними звірками ПП «ЛАБ»не встановлено на ПП «ЛАБ»трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів для ведення фінансово - господарської діяльності, а тому ПП «ЛАБ»є фіктивним підприємством.

Причому підставами для таких висновків стали відмова директора ПП «ЛАБ»давати «чіткі»пояснення щодо фінансово-господарської діяльності свого підприємства, а також відомості про фіктивність контрагентів ПП «ЛАБ»- ТОВ «Преміям -С»та ТОВ «Інтерпайп».

На підставі такого висновку, незважаючи на надані під час перевірки позивачем первинні документи, які підтверджують проведення господарських операцій з постачання товару від ПП «ЛАБ»на адресу ПП «Тартесс», відповідач стверджує, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «ЛАБ».

Проте, суд не може погодитись із таким висновком, у зв'язку з наступним.

Між ПП «ЛАБ»(постачальник) та ПП «Тартесс»(покупець) укладено договір від 31.12.2010р. № 41, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується поставити товар на адресу покупця товар згідно його замовлення, а покупець прийняти та оплатити товар.

На підтвердження виконання укладеного договору позивачем надано до реєстр виданих та отриманих податкових накладних, податкові накладні, квитанції, накладні на товар, виписки з банку, договір оренди, акт приймання-передачі орендної площі, акт здачі-приймання робіт, рахунок-фактура, приймальні акти, договори та інша документація, яка вказує на подальший продаж придбаних у ПП «ЛАБ»товарів.

На підставі отриманих від ПП «ЛАБ»податкових накладних позивач відніс до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 112 658,07 грн. та відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

Суд вважає вказані дії позивача правомірними, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ПП «ЛАБ»було зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника такого податку, а також наявний індивідуальний податковий номер.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена ПП «Тартесс»до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ПП «ЛАБ»підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні реєстр виданих та отриманих податкових накладних, податкові накладні, квитанції, накладні на товар, виписки з банку, договір оренди, акт приймання-передачі орендної площі, акт здачі-приймання робіт, рахунок-фактура, приймальні акти, договори та інша документація, яка вказує на подальший продаж придбаних у ПП «ЛАБ»товарів, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Припущення податкового органу про фіктивність контрагента позивача не підтверджені належними документальними доказами та ґрунтуються лише на висновках довідки про проведення зустрічної звірки ; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.

Також суд звертає увагу на те, що ПП «ЛАБ»декларувало податкові зобов'язання за господарськими операціями з позивачем.

Доказів несплати такого зобов'язання відповідачем не надано.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 22 березня 2012 року № 0000192204.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 22 березня 2012 року № 0000202204.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 12 жовтня 2012 року