Постанова

від 16.10.2012 по справі 2а-12272/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2012 року 11:20 № 2а-12272/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вренелі" провизнання недійсними установчих (засновницьких) документів ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03 серпня 2011 року (відповідно до відмітки на поштовому конверті) Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва (далі по тексту -позивач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вренелі" (далі по тексту -відповідач, ТОВ "Вренелі") в якій просить визнати недійсними установчі (засновницькі) документи ТОВ "Вренелі" (код ЄДРПОУ 35755119) та припинити юридичну особу ТОВ "Вренелі".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2011 року в адміністративній справі №2а-11187/11/2670 закрито провадження в частині позовних вимог, щодо визнання недійсними установчих (засновницьких) документів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2011 року в адміністративній справі №2а-11187/11/2670, позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2011 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині позовних вимог, щодо визнання недійсними установчих (засновницьких) документів.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративній справі №2а-11187/11/2670 присвоєно номер №2а-12272/12/2670 та передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2012 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання на 25 вересня 2012 року.

25 вересня 2012 року у судове засідання не прибув представник позивача у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 11 жовтня 2012 року.

У судовому засіданні 11 жовтня 2012 року замінено первинного позивача - ДПІ у Святошинському районі м. Києва на належного Державну податкову інспекцію у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту -ДПІ у Святошинському районі м. Києва); відповідач свого представника для участі у судовому засіданні не направив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 11 жовтня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Вренелі" зареєстроване 21 лютого 2008 року як юридична особа Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією за ідентифікаційним кодом 35755119.

За даними Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одноособовим засновником та керівником ТОВ "Вренелі" значиться ОСОБА_1, а установчим документом є статут.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва вважає, що установчі та реєстраційні документи ТОВ "Вренелі" містять неправдиві відомості та не відповідають вимогам законодавства; створення підприємства здійснено за відсутності волевиявлення засновника на затвердження статуту та заняття підприємницькою діяльністю, посилаючись на письмові пояснення ОСОБА_1 про непричетність до створення та фінансово-господарської діяльності підприємства та застосовуючи положення про нікчемність правочину.

Відповідач правом участі у справі не скористався, пояснень з приводу заявлених позовних вимог не надав.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ДПІ у Святошинському районі м. Києва, виходячи з наступних мотивів.

Згідно зі статтею 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини першої статті 87 Цивільного кодексу України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Частина друга статті 87 Цивільного кодексу України передбачає, що установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Згідно зі статтею 143 Цивільного кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставами для визнання недійсними установчих документів, зокрема, статуту товариства з обмеженою відповідальністю, може бути невідповідність його вимогам законодавства, допущення при затвердженні статуту порушень, які не можна сунути або наявність у статуті відомостей, що суперечать законодавству.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду копію письмових пояснень ОСОБА_1 від 06 квітня 2011 року, в яких пояснено про втрату ОСОБА_1 паспорту та непричетність до діяльності ТОВ "Вренелі".

Разом з тим, позивачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що установчий документ ТОВ "Вренелі" -статут, не відповідає вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, що при його затвердженні допущено порушення, які не можна сунути або що спірний статут містить відомості, суперечні законодавству. Так само відповідачем не надано доказів, які б підтверджували обставини, викладені ОСОБА_1 у письмових поясненнях, у тому числі про втрату ним паспорта. До того ж, з матеріалів справи не можливо встановити правову природу згаданих пояснень, зокрема, в рамках якої кримінальної справи відібрані пояснення у засновника відповідача, відносно якої особи така справа порушена або по факту вчинення якого злочину.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на норми статті 55 1 Господарського кодексу України, яка визначає ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, оскільки застосування цієї норми не відповідає принципу дії закону в часі.

Так, стаття 55 1 Господарського кодексу України набрала чинності з 01 січня 2011 року внаслідок прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02 грудня 2010 року №2756-VI , відтак її дія поширюються на правовідносини, що виникли після набрання чинності цим актом та не поширюються на минуле.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм законодавства щодо порядку державної реєстрації юридичної особи, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Наведене свідчить, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Враховуючи те, що державна реєстрація ТОВ "Вренелі" відбулась до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02 грудня 2010 року №2756-VI , яким Господарський кодекс України доповнено статтею 55 1 , передбачений нею припис може бути поширений лише на відносини, що виникли після набрання нею чинності.

Крім того, необґрунтованим є посилання позивач на нікчемність установчих документів, як правочинів виходячи з того, що статут, який є єдиним установчим документом ТОВ "Вренелі", за своєю правовою природою не є правочином, що підтверджується положеннями статті 626 Цивільного кодексу України та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів ".

Судом при вирішенні даного спору враховано обставини, викладені у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2011 року в адміністративній справі №2а-11187/11/2670 про укладення установчого договору відповідача без наміру здійснення підприємницької діяльності, однак звертає увагу, що установчим документом ТОВ "Вренелі" є статут, а не установчий договір.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ДПІ у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів ТОВ "Вренелі" задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державній податковій інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко