Ухвала

від 13.12.2012 по справі 2а-12272/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12272/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від16 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вренелі" про визнання недійсними установчі (засновницькі) документи,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вренелі", в якій просить визнати недійсними установчі (засновницькі) документи ТОВ "Вренелі" (код ЄДРПОУ 35755119).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від16 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вренелі" зареєстроване 21 лютого 2008 року як юридична особа Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією за ідентифікаційним кодом 35755119.

За даними Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одноособовим засновником та керівником ТОВ "Вренелі" значиться ОСОБА_3, а установчим документом є статут.

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва вважає, що установчі та реєстраційні документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Вренелі" містять неправдиві відомості та не відповідають вимогам законодавства; створення підприємства здійснено за відсутності волевиявлення засновника на затвердження статуту та заняття підприємницькою діяльністю, посилаючись на письмові пояснення ОСОБА_3 про непричетність до створення та фінансово-господарської діяльності підприємства та застосовуючи положення про нікчемність правочину.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову прийшов до висновку, що позивачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що установчий документ Товариства з обмеженою відповідальністю "Вренелі" - статут, не відповідає вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, що при його затвердженні допущено порушення, які не можна сунути або що спірний статут містить відомості, суперечні законодавству..

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до пп.20.1.12 п.20.1 ст.20 розділу I Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI( правова норма, що діяла в часі на момент пред'явлення даного позову), органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Згідно зі статтею 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Частина друга статті 87 Цивільного кодексу України передбачає, що установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Згідно зі статтею 143 Цивільного кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підставами для визнання недійсними установчих документів, зокрема, статуту товариства з обмеженою відповідальністю, може бути невідповідність його вимогам законодавства, допущення при затвердженні статуту порушень, які не можна сунути або наявність у статуті відомостей, що суперечать законодавству.

Так, в обґрунтування своєї позиції позивач посилається на письмові пояснення ОСОБА_3 від 06 квітня 2011 року, в яких пояснено про втрату ОСОБА_3 паспорту та непричетність до діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Вренелі".

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, є, зокрема, відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги вказані докази та зазначає, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували обставини, викладені ОСОБА_3 у письмових поясненнях, у тому числі про втрату ним паспорта.

Крім того, з матеріалів справи не можливо встановити правову природу згаданих пояснень, зокрема, в рамках якої кримінальної справи відібрані пояснення у засновника відповідача, відносно якої особи така справа порушена або по факту вчинення якого злочину.

Позивач в порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надав належних доказів на підтвердження факту визнання статуту недійсним через невідповідність його вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, та того, що при його затвердженні допущено порушення, які не можна сунути або що спірний статут містить відомості, суперечні законодавству.

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно зазначає, що необґрунтованим є посилання позивач на нікчемність установчих документів, як правочинів виходячи з того, що статут, який є єдиним установчим документом Товариств з обмеженою відповідальністю "Вренелі", за своєю правовою природою не є правочином, що підтверджується положеннями статті 626 Цивільного кодексу України та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів".

Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від16 жовтня 2012 року -залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.