Постанова

від 24.10.2012 по справі 26/5005/3946/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2012 р. Справа № 26/5005/3946/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на ухвалу від 17.05.2012 р. господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 31.07.2012 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 26/5005/3946/2012 господарського суду Дніпропетровської області за заявоюУправління пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська до товариства з обмеженою відповідальністю "Кава Трейд", м. Дніпропетровськ про банкрутство представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2012 р. за заявою Управління пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська порушено провадження у справі № 26/5005/3946/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Кава Трейд" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство) .

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2012 р. (суддя Камша Н.М.) провадження у даній справі припинено на підставі п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) у зв'язку з тим, що грошові вимоги ініціюючого кредитора складаються виключно із штрафних санкцій.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 р. (судді: Лисенко О.М. -головуючий, Джихур О.В., Вечірко І.О.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Управління пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (далі -скаржник) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 6, 7, 40, 52 Закону про банкрутство. Скаржник зазначає, його грошові вимоги хоча і складаються із штрафних санкції, проте підтверджуються виконавчими документами, отже є безспірними та можуть бути підставою для ініціювання справи про банкрутство.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 52 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника і строку виконання зобов'язань та за умови наявності доказів нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Окрім визначених у вказаній статті особливостей обов'язковою підставою для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є визначена ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство наявність безспірних грошових вимог до боржника .

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство до складу грошового зобов'язання, що складає кредиторські вимоги до боржника (у тому числі безспірні), не зараховуються недоїмка (пеня та штраф) .

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, кредитором у якості грошових зобов'язань боржника визначена заборгованість зі сплати фінансових санкцій та пені у загальній сумі 527,98 грн. за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Оскільки визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються лише з сум штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків, судами попередніх інстанцій зроблений правомірний висновок, що такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство.

Тобто, наявність таких грошових вимог не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і за ст. 52 Закону про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про необхідність припинення провадження у даній справі про банкрутство.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 6, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2012 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 р. у справі № 26/5005/3946/2012 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич