Постанова

від 25.10.2012 по справі 38/5005/4618/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2012 р. Справа № 38/5005/4618/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач), суддів:Заріцької А.О., Міщенка П.К., розглянувшикасаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Марганці Дніпропетровської області, на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 липня 2012 року, на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 7 червня 2012 року, у справі № 38/5005/4618/2012, за заявоюУправління Пенсійного фонду України в м. Марганці Дніпропетровської області (м. Марганець, Дніпропетровська область), доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрмарганець" (м. Марганець, Дніпропетровська область), про визнання банкрутом, - представники учасників судового провадження не з'явились;

в с т а н о в и в :

У травні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Марганці Дніпропетровської області (далі за текстом -УПФ України в м. Марганці) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмарганець" (далі за текстом -ТзОВ "Укрмарганець"), в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2012 року у справі № 38/5005/4618/2012 порушено провадження, інше.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2012 року у справі № 38/5005/4618/2012 (суддя -Бондарєв Е.М.) провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Укрмарганець" припинено на підставі п. 1) ст. 80 ГПК України, оскільки безспірні вимоги заявлені ініціюючим кредитором повністю складаються із штрафних санкцій.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 року у справі № 38/5005/4618/2012 (головуючий суддя -Лисенко О.М., судді: Вечірко І.О., Білецька Л.М.) апеляційну скаргу УПФ України в м. Марганці залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2012 року -без змін. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано, зокрема, відсутністю підстав для зміни чи скасування ухвали місцевого господарського суду. Поряд з цим, апеляційним господарським судом відзначено, що ініціюючим кредитором разом із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не надано доказів відсутності боржника за місцезнаходженням.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій судовими рішеннями, УПФ України в м. Марганці звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2012 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву УПФ України в м. Марганці. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 6, 7, 40, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 4 1 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.10.2012 року, згідно зі ст. 111 4 ГПК України, касаційну скаргу УПФ України в м. Марганці прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

Учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 4 1 ГПК України встановлено, що провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини.

22.05.2012 року УПФ України в м. Марганці звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника -ТзОВ "Укрмарганець", в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 року у справі № 2-а-13936/09/0470 задоволено адміністративний позов Прокурора м. Марганця Дніпропетровської області в інтересах держави в особі УПФ України в м. Марганець до ТзОВ "Укрмарганець" про стягнення 2 235 грн. 84 коп. штрафних санкцій та пені, згідно Рішення № 225 від 18.08.2009 року.

17.11.2011 року Постановою ВДВС Марганецького міського управління юстиції ВП № 29905868 було відкрито виконавче провадження по виконанню Виконавчого листа № 2-а-13936/09/0470, виданого 17.11.2011 року, про стягнення 2 235 грн. 84 коп. штрафних санкцій і пені.

Докази виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 року у справі № 2-а-13936/09/0470 відсутні, не надавались боржником судам обох інстанцій при розгляді справи. Штрафні санкції та пеня у сумі 2 235 грн. 84 коп. є непогашеними, що стало підставою для звернення УПФ України в м. Марганці до місцевого господарського суду із заявою про визнання відсутнього боржника банкрутом, на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2012 року заяву УПФ України в м. Марганці прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 38/5005/4618/2012.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2012 року, з висновками якої погодився господарський суд апеляційної інстанції, провадження у справі припинено, в силу того, що грошові вимоги УПФ в м. Марганці не є грошовим зобов'язанням, у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за яким може бути порушено провадження у справі про банкрутство, оскільки складаються зі штрафних санкцій та пені.

УПФ України в м. Марганці, в свою чергу, з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій не погодився, оскільки вважає, що боржник відсутній за місцезнаходженням і вимоги до нього є безспірними, а тому є підстави для визнання його банкрутом, в порядку ст. 52 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим звернулось з касаційною скаргою на прийняті господарськими судами попередніх інстанцій судові рішення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду. Розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено Законом.

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що апеляційним господарським судом встановлено, що надана УПФ України в м. Марганці Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб не містить запису реєстратора про відсутність боржника за місцезнаходженням.

Зважаючи на доводи касаційної скарги щодо відсутності боржника за місцезнаходженням, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити УПФ України в м. Марганці наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Положеннями ч. 1 ст. 18 названого Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому ч. 3 ст. 18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, основними та належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до пп. 5.5 п. 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 97 від 20.10.2005 року), статус відомостей про юридичну особу може набувати значення:

- у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу;

- у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу;

- виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Зокрема, ч. 11, ч. 12 названої статті, встановлено, що, юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки. У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (ч. 12 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців").

Згідно Листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 7572 від 08.09.2008 року, на цей час законодавством не передбачено інших підстав, за яких державний реєстратор може вносити до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, законодавець виключає тотожність записів про відсутність юридичної особи за адресою місцезнаходження та відсутність підтверджених даних про юридичну особу, у зв'язку з чим, Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, надана УПФ України в м. Марганці із заявою про порушення справи про банкрутство, яка містить запис про внесення інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу (боржника), не може бути доказом відсутності боржника за місцезнаходженням, висновку про що правомірно дійшов господарський суд апеляційної інстанції.

Враховуючи встановлення господарськими судами попередніх інстанцій обставин стосовно того, що грошові вимоги ініціюючого кредитора складаються виключно з вимог щодо штрафних санкцій та пені, а також відсутності доказів відсутності боржника за місцезнаходженням, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, про припинення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Укрмарганець".

З урахуванням встановлених ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного господарського суду, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Марганці Дніпропетровської області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 липня 2012 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 7 червня 2012 року у справі № 38/5005/4618/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Ю. Поліщук

судді: А.О. Заріцька

П.К. Міщенко