Рішення

від 24.10.2012 по справі 5004/1185/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2012 р. Справа № 5004/1185/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Фрут", м. Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ЛТД Плюс", м. Луцьк

про стягнення 78 466,87 грн.,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: Михалик М.З. -юрисконсульт (дов. від 23.10.2012р.),

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 78 466,87 грн. заборгованості за переданий на підставі договору поставки № 24/04/12 від 24.04.2012р. товар.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, заявила клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу.

Клопотання судом відхилено з огляду на таке.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За таких обставин, проаналізувавши клопотання про забезпечення позову, суд визнав клопотання позивача таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідач в судове засідання не з'явився, 23.10.2012р. через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням повноважного представника товариства.

Судом клопотання відхилено.

Умовами відкладення розгляду справи є такі обставини, які не дають можливості розглянути її в даному судовому засіданні, але вони можуть бути усунені судом і особами, які беруть участь у справі, до наступного судового засідання. Обставин, через які спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні відповідач не навів.

За таких обставин, враховуючи те, що неявка відповідача, його представника не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності відповідача, його представника, зважаючи на те, що відповідач належним чином був повідомлений про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення ухвали суду 04.10.2012р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

в с т а н о в и в:

24.04.2012р. між ТзОВ "Гермес Фрут" як постачальником та ТзОВ "Сварог ЛТД Плюс" як покупцем було укладено договір № 24/04/12, згідно з умовами якого постачальник на умовах цього договору зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець - прийняти його та оплатити.

Згідно із п.п. 3.1., 3.2. договору ціна товару, що передається у власність покупцеві вказується у видаткових накладних, які надаються постачальником для проведення оплати.

Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов договору № 24/04/12 від 24.04.2012р. позивач за період з 24.04.2012р. по 04.05.2012р. передав відповідачу товару на загальну суму 150 637,16 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000638 від 24.04.2012р., № РН-0000686 від 04.05.2012р. (а.с. 10-11, в судовому засіданні було оглянуто оригінали видаткових накладних).

У видаткових накладних не зазначено строку оплати товару.

Видаткові накладні № РН-0000638 від 24.04.2012р., № РН-0000686 від 04.05.2012р. містять підписи представників сторін, скріплені печатками, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач оплату провів частково - на суму 72 170,29 грн.

Претензіями від 25.05.2012р., 11.06.2012р., 18.07.2012р. позивач звертався до відповідача з проханням погасити заборгованість, що виникла за договором поставки № 24/04/12 від 24.04.2012р.

Проте, зазначені вимоги відповідач залишив без задоволення, що послужило підставою для звернення позивача з позовом до суду.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача перед позивачем на момент розгляду справи складає 78 466,87 грн., підтверджена матеріалами справи. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не надав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, оскільки договором купівлі-продажу, укладеним між сторонами у справі, не визначено конкретного строку оплати товару і не зазначено його у видаткових накладних, перебіг строку виконання грошового зобов'язання починається з моменту прийняття товару.

Оскільки позивач товар передав, відповідач товар прийняв, але не оплатив його у повному обсязі, позовна вимога про стягнення з відповідача 78 466,87 грн. заборгованості за переданий товар обґрунтована і підлягає до задоволення.

Про те, що перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується, зазначено також і в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

У зв'язку із задоволенням позову на відповідача відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України на нього слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 526, 599, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ЛТД Плюс" (м. Луцьк, вул. Рівненська, 48, код ЄДРПОУ 37572808, ІПН 375728003187, р/р 26001500044596 у ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Фрут" (79026, м. Львів, вул. Наукова, 7а/87, код ЄДРПОУ 37162546, р/р 26002033303001 у філії АТ Імексбанк, м. Львів, МФО 385491) 78 466 грн. 87 коп. заборгованості, 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

Повне рішення складено: 26.10.2012р.

Суддя І. О. Якушева