Рішення

від 10.10.2012 по справі 106/5181/2012

ЄВПАТОРІЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 106/5181/2012

2/106/1006/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року

10.10.2012 року Євпаторійський міський суд АР Крим у складі:

головуючого судді Лантратовой А.І.

при секретарі Тумашові П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Євпаторії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи садово-виноградарського товариства «Дружба»про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи садово-виноградарського товариства «Дружба»про визнання укладеним договору суперфіцій, визнання права власності на матеріали і обладнання, використані при будівництві будинку,

в с т а н о в и в:

До суду із позовною заявою до ОСОБА_2, третьої особи садово-виноградарського товариства «Дружба»про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення звернулась ОСОБА_1

У обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона являється членом садово-виноградарського товариства «Дружба»і у її власності перебуває земельна ділянка №20 за адресою: СВТ «Дружба, Красноярське шосе,2 км., алея №1. В 2007 р. вона отримала державний акт на вказану ділянку площею 0,0739 га. із цільовим призначенням - для ведення садівництва. На земельній ділянці знаходиться садовий будиночок для зберігання інвентарю та тимчасового проживання. Проте тривалий час вона не має можливості користуватися земельною ділянкою та будиночком, оскільки там перебуває відповідач. На її звернення із вимогами про звільнення ділянки вона отримує від ОСОБА_2 відмову. Вважає, що при вказаних обставинах порушуються її права як власника земельної ділянки.

ОСОБА_2 надав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, третьої особи садово-виноградарського товариства «Дружба»про визнання укладеним договору суперфіцій, визнання права власності на матеріали і обладнання, використані при будівництві будинку.

Вимоги обґрунтовані тим, що з 2002 р. він і донька позивачки ОСОБА_1- ОСОБА_3 перебували у фактичних шлюбних відносинах. У 2003 р. вони зареєстрували шлюб. Не маючи власного житла він з дружиною проживав на зйомних квартирах. У 2007 р. бабуся подружжя продавши будинок передала йому 17000 доларів США для придбання власного житла. Він знайшов і придбав у ОСОБА_4 земельну ділянку, розташовану у СВТ «Дружба». Членство у СВТ «Дружба»було вирішено оформити на позивачку, оскільки у майбутньому вони планували прописати на ділянці матір ОСОБА_1 Витрати по оформленню державного акту на ім'я ОСОБА_1 також було понесені особисто ним. Зазначає, що між ним і ОСОБА_1 була досягнута домовленість про надання права на забудову земельної ділянки житловим будинком, тобто фактично укладений договір суперфіцій. Всі витрати по будуванню будинку були понесені ним особисто, ОСОБА_1 участі у витратах на будівництво не приймала. Для будівництва він позичав у матері і батька грошові кошти, які ті отримали від реалізації домоволодіння. З 2009 р. він перестав проживати однією сім'єю з дружиною. На цей період готовність будинку складала 20%. У 2010 р. вони з дружиною розірвали шлюб. Весь час окремого проживання, маючи надію зберегти родину він продовжував будування будинку і витратив на будівництво 250000 гривень, не враховуючи обсягів робіт проведених ним особисто і членів його родини. В теперішній час готовність третього поверху будинку становить 85%. Доки він здійснював будівництво будинку і майже довів його до повної готовності ніхто претензій до нього не пред'являв. Фактично укладений між ним і ОСОБА_1 договір суперфіцію просить визнати дійсним. Також просить визнати його власником матеріалів, використаних в процесі будівництва будинку на земельній ділянці №20 за адресою: СВТ «Дружба»Красноярське шосе 2 км. алея №1 до його реєстрації у законному порядку.

В судовому засіданні представник позивача і позивач підтримали позовні вимоги в повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову просить відмовити. Пояснила, що ніяких договорів з ОСОБА_2 не укладала і заперечує проти його проживання та перебування на земельній ділянці, яка їй належить на праві власності.

Представники відповідача підтримали вимоги за зустрічною позовною заявою В задоволенні позову ОСОБА_1С просять відмовити у повному обсязі. Наполягали на застосуванні вимог ст.267 ЦК України.

Представник садово-виноградарського товариства «Дружба»залишив вирішення справи на розсуд суду. Пояснив, що у 2006 р. земельну ділянку і трьохповерховий будинок на території СТВ «Дружба»придбала ОСОБА_1 Перший внесок за членство в садово-виноградарському товаристві вона робила самостійно, потім їх робили ОСОБА_2 і його дружина. В наступні засідання не з'явився.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані і підлягають задоволенню, а у зустрічному позові ОСОБА_2 необхідно відмовити.

Судом встановлено, що на підставі державного акту серії ЯД №690667 від 05.06.2008 р. ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0739 га., розташована у СВТ «Дружба»вул. Алея перша ділянка №20, Красноярське шосе 2 км. м. Євпаторія АРК, кадастровий номер 0110900000:01:057:0061 із цільовим призначенням для ведення садівництва (а.с.6).

Згідно довідки СВТ «Дружба»№49 від 07.12.2006 р. ОСОБА_1 являється членом садово-виноградарського товариства «Дружба»алея №1 ділянка №20, площею 748 кв.м.(а.с.15)

Свідок ОСОБА_5, допитана в судовому засіданні пояснила, що працює бухгалтером у СВТ «Дружба». Внески до кооперативу за ділянку, що належить ОСОБА_1 з 2007 по 2008 р. сплачували різні люди, а з 2009 р. лише ОСОБА_2

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 пояснили, що за кошти ОСОБА_8 була придбана земельна ділянка у СВТ «Дружба», яка оформлена на ОСОБА_1 Потім за кошти, що залишилися здійснювалось добудовування будинку.

Свідок ОСОБА_9, допитана в судовому засіданні пояснила, що являється матір'ю ОСОБА_2 Восени 2006 р. за кошти бабусі дружини син придбав земельну ділянку і почав будівництво будинку. Вона надавала сину кошти на будівництво, які отримала від брата за спадщину. У 2006 р. на першому поверсі будинку були побудовані підлога, стеля, зроблені перегородки для кімнат. У 2007 р. будинок був обкладений каменем, проводили світло, воду. У 2008 р. встановили огорожу, залізні ворота, провели газопостачання. Приблизно на будівництво було витрачено 31000 доларів США. Після того, як її син розійшовся з дружиною вно продовжує проживати в СВТ «Дружба».

Доводи ОСОБА_2 про те, що між ним і ОСОБА_1 фактично за своєю юридичною природою був укладений договор суперфіція не відповідає фактичним обставинам справи та не засновані на законі.

Згідно ст.102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може виникати також на підставі заповіту. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до положень 413 ЦК України об'єктом суперфіцію є право користування чужою земельною ділянкою для будівництва певних видів будинків або споруд з можливістю для суперфіціарія придбати на них право власності і для власника землі - одержувати частину прибутку від доходу землекористувача. При цьому суперфіціарій зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови. Плата за користування чужою земельною ділянкою для забудови не заміняє плату за землю, і тим більше не звільняє від неї. Суперфіціарій сплачує власнику землі саме плату за суперфіцій. Дана умова для договору суперфіція є істотною. Крім того, в силу положень ст.416 ЦК України суперфіціарій зобов'язаній забудувати надану йому земельну ділянку протягом трьох років з моменту встановлення суперфіція.

Аналізуючи правові норми та фактичні відносини що склалися між сторонами, судом визначено, що позивач і відповідач не досягали згоди по таким істотним умовам для договору суперфіція як плата за користування чужою земельною ділянкою та строк забудови земельної ділянки. Крім того, судом враховується, що сила договору суперфіція виникає з моменту його реєстрації.

Таким чином, суд вважає, що договір суперфіцій між позивачем та відповідачем не укладався.

Вимоги ОСОБА_2 про визнання його власником матеріалів і обладнання, які були створені при будівництві житлового будинку на земельній ділянці №20 в СВТ «Дружба»також не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки ґрунтуються лише на свідченнях свідка ОСОБА_10

Свідчення інших допитаних в судовому засіданні свідків та квитанції, чеки і накладні, надані ОСОБА_2 у підтвердження заявлених позовних вимог не являються належним доказом, оскільки однозначно не вказують про належність витрачених на будівництво грошових коштів ОСОБА_2, а й до того ж спростовуються свідченнями інших свідків.

Відповідно до ч.2 ст.8 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами установленому законодавством порядку.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Будь-які документи, які б надавали право на забудову земельної ділянки відповідачем не оформлювались.

Крім цього право власності на будівельні матеріали у самовільно побудованій будові не може бути визнане судом.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 не засновані на законі, не були підтверджені відповідними доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4,5 ст.373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

В силу ст. 317,319,321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його

здійсненні.

Вимогами ст.391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи вищенаведені правові норми позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Строк позовної давності звернення до суду із позовом, суд вважає ОСОБА_11 не пропущеним, оскільки вона являється власником земельної ділянки і порушення її прав має місце в теперішній час.

Судові витрати відповідно до вимог ст.88 ЦПК України суд вирішує на користь на позивача.

На підставі ст.ст. 317,319,321, 413-416 ЦК України, ст. 102-1,126,152,212 ЗК України, керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,214,215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 -задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 0,0739 га, яка розташована за адресою: СВТ «Дружба», Красноярське шосе,2 км. алея №1 ділянка №20, кадастровий номер 0110900000:01:057:0061 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 звільнити вищезазначену ділянку, передавши її ОСОБА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи садово-виноградарського товариства «Дружба»про визнання укладеним договору суперфіцію, визнання права власності на матеріали і обладнання, використані при будівництві будинку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею сулові витрати в сумі 214,60 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів до Апеляційного суду АР Крим з подачею скарги через Євпаторійський міський суд.

Суддя: Лантратова А.І.