Ухвала

від 17.12.2012 по справі 106/5181/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/7957/2012Головуючий суду першої інстанції:Лантратова А.І. Доповідач суду апеляційної інстанції:Новіков Р. В.

"17" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіНовікова Р.В. СуддівБерещанської І.І., Кузнєцової О.О. При секретаріТаранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - садово-виноградарське товариство «Дружба» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення, зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа - садово - виноградарське товариство «Дружба» про визнання укладеним договору суперфіція, визнання права власності на матеріали і обладнання, використані при будівництві будинку, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2012 р., -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Усунено перешкоди позивачці у користуванні земельною ділянкою площею 0, 0739 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0110900000:01:057:0061 шляхом зобов'язання відповідача звільнити вищезазначену ділянку, передавши її позивачці. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на безпідставну відмову суду від визнання договору суперфіцію укладеним сторонами у справі, оскільки про фактичне його укладення свідчать як дії сторін, так і визнання у судовому засіданні суду першої інстанції відповідних фактів.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з державним актом серії ЯД № 690667 від 05.06.2008 р. позивачці, яка, відповідно до довідки СВТ «Дружба» від 07.12.2006 р. за № 49 є членом садово-виноградарського товариства «Дружба» (л.с. 15), на праві власності належить земельна ділянка площею 0, 0739 га, розташована у АДРЕСА_1, кадастровий номер 0110900000:01:057:0061, із цільовим призначенням для ведення садівництва (л.с. 6).

Згідно з положеннями частин 1, 5 статті 1021 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може виникати також на підставі заповіту. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до положень частин 1, 2, 4 статті 413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Зважаючи на наведені норми матеріального закону, враховуючи відсутність доказів згоди сторін щодо укладення вказаного договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність належних доказів укладення сторонами договору суперфіцію, а тому і підстав для висновку про укладення такого договору.

Положеннями частини 2 статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Проте, всупереч вимогам статті 60 ЦПК України апелянтом не надано до суду належних доказів надання йому права на забудову земельної ділянки. До того ж, заявлена ним вимога про визнання договору укладеним не відповідає пособам захисту цивільних прав, передбаченим статтею 16 Цивільного кодексу України. Все наведене, у свою чергу, позбавляє апелянта права вимагати визнання права власності на відповідні матеріали і обладнання і свідчить про обґрунтованість висновків суду щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_6

Беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не свідчать про неправильність рішення суду, а тому відхиляє апеляційну скаргу.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2012 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Берещанська І.І. Кузнєцова О.О. Новіков Р.В.