Рішення

від 07.07.2012 по справі 230/2764/12

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 230/2764/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 липня 2012 року Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді - Строгого І.Л.

за участю:

секретаря Палій М.Д.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шаргороді в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Золотий колос» про витребування земельної ділянки (паю) і стягнення збитків та судових витрат,

В С Т А Н О В И В :

22.05.2012 року ОСОБА_1 звернулася до Шаргородського районного суду з вказаним позовом до ПП «Золотий колос» про витребування земельної ділянки (паю) і стягнення збитків та судових витрат. В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником земельної ділянки № 193, кадастровий номер - 0525385300:02:001:0047, площею 1,7961 га, вартістю 15766 грн на території Михайлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 258673 від 13.08.2008 року.

До оформлення нею своїх спадкових прав, земельна ділянка знаходилась у фактичному користуванні відповідача - ПП «Золотий колос» без укладення письмового договору. У 2011 році відповідач від проведення виплат відмовився. Не зважаючи на її попередження про припинення використання земельної ділянки, відповідач продовжує користуватись земельною ділянкою на власний розсуд без належних на те правових підстав.

Просить витребувати від ПП «Золотий колос» належну їй земельну ділянку № 193, кадастровий № 0525385300:02:001:0047, площею 1,7961 га на території Михайлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, стягнути з ПП «Золотий колос» на її користь шкоду в сумі 3283,27 грн, моральну шкоду в сумі 5000 грн та судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились. В запереченнях, поданих до суду 05.06.2012 року (а.с.24-27) відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

07 липня 2012 року, відповідачем подано доповнення до заперечення на позовну заяву про витребування земельної ділянки (паю), стягнення моральної шкоди, збитків та витрат (а.с.117). В доповненнях до заперечення відповідач частково визнає позовні вимоги позивача, а саме в частині витребування земельної ділянки. В іншій частині позову відповідач, просить відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, що є у справі встановив.

Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № 193, кадастровий №0525385300:02:001:0047, площею 1,7961 га на території Михайлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка належить їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 258673 від 13.08.2008 року (а.с.8).

Актом про перенесення в натуру меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків, затвердженим 20.10.2011р. начальником відділу Держкомзему у Шаргородському районі ОСОБА_5 (а.с.13) засвідчено проведення встановлення та закріплення на місцевості меж земельної ділянки за № 193, площею 1,80 га, переданої ОСОБА_1 у власність, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку.

Із попередження про припинення використання земельної ділянки (паю), в зв'язку з оформленням документації з метою використання його (паю) в особистих цілях від 11.08.2011р. (а.с.11), попередження про встановлення межових знаків земельної частки (паю) від 19.08.2011р. № 179 (а.с.12); прохання (а.с.14), а також з доповнення до заперечення на позовну заяву про витребування земельної ділянки (паю), стягнення моральної шкоди, збитків та витрат (а.с.117) вбачається, що відповідач без передбачених статтею 126 Земельного кодексу України документів користується зазначеною вище земельною ділянкою позивача.

Встановленим під час розгляду справи фактам відповідають земельні правовідносини, які регулюються, зокрема, Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Так, згідно ст. 14 та ч. 1 ст. 41 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Кожен має право володіти, користуатися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною 1 ст. 78 ЗК України встановлено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч. 1 ст. 79 ЗК України).

Згідно ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Статтею 90 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, судом встановлено, що відповідач без відповідної правової підстави, тобто без документів, передбачених ст. 126 ЗК України користується земельною ділянкою № 193, кадастровий №0525385300:02:001:0047, площею 1,7961 га на території Михайлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка належить позивачу на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №258673 від 13.08.2008 року.

Зазначене вище безпідставне використання відповідачем земельної ділянки є порушенням права позивача самостійно господарювати на землі, а відтак порушене право позивача підлягає захисту, шляхом витребування земельної ділянки від ПП «Золотий колос» та повернення її власнику.

У той же час суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про стягнення 3283,27 грн в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки слід відмовити виходячи із такого.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обґрунтовуючи розмір шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, позивач посилається на ОСОБА_3 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Пунктом 1 ОСОБА_3 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963 (далі - ОСОБА_3) - ця ОСОБА_3 спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).

Згідно пункту 7 ОСОБА_3 розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000р.

Таким чином, допустимим доказом розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки згідно з вимогами ОСОБА_3 є розрахунок розміру шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, проведений територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок.

Проте, в матеріалах справи відсутній зазначений вище розрахунок, а відтак позивачем не доведено допустимими доказами розмір шкоди, заподіяний їй внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Щодо стягнення коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди суд вважає, що позов в цій частині слід задовольнити частково виходячи із такого.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.1995р. № 4 - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ.

Отже, відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, зокрема, права власності.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач по справі відчула негативні емоції, моральні переживання та дискомфорт, внаслідок порушення відповідачем її права власності на землю, що виразилось у безпідставному користуванні відповідачем земельною ділянкою позивача. Вона вимушена витрачати свій час для вирішення питань, пов'язаних із захистом своїх прав, що порушило її звичний спосіб життя.

З огляду на викладене та враховуючи вимоги розумності і справедливості при вирішенні питання щодо розміру відшкодування, суд вважає, що внаслідок вказаних протиправних дій відповідача, позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка має бути відшкодована відповідачем в розмірі 2000 грн.

Частиною 1 ст. 88 ЦПК України встановлено, що якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто 177,66 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-62, 212-215, 294, 296 ЦПК України, на підставі ст.ст. 14, 41 Конституції України, ст.ст. 78, 79, 90, 126, 152 ЗК України, ст.ст. 15, 16, 23, 387 ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. №963, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Золотий колос» про витребування земельної ділянки (паю) і стягнення збитків та судових витрат - задовольнити частково.

Витребувати від Приватного підприємства «Золотий колос» (23523, Вінницька область, Шаргородський район, с. Михайлівка) належну ОСОБА_1 земельну ділянку № 193, кадастровий № 0525385300:02:001:0047, площею 1,7961 га на території Михайлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області та повернути її у власність позивача.

Стягнути з Приватного підприємства «Золотий колос» (ідентифікаційний код 03729776) на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Приватного підприємства «Золотий колос» (ідентифікаційний код 03729776) на користь ОСОБА_1 177,66 (сто сімдесят сім) гривень 66 коп. сплаченого судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя