Постанова

від 24.10.2012 по справі 2а-6508/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6508/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"24" жовтня 2012 р. м. Київ

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Каолін-Інвест»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Каолін-Інвест»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Каолін-Інвест»(далі по тексту -позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 20.04.2012р. №0002382202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Каолін-Інвест»за результатами якої 06.04.2012р. складено акт №126/22-2/32852489 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за червень, серпень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Нікма-2010»(код ЄДРПОУ 37194541) далі по тексту -Акт перевірки.

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.1, п. 198.6 статті 198, п. 201.4 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ПДВ в розмірі 188 455грн., в тому числі за червень 2011 року -124 912грн., серпень 2011 року -63 543грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 20.04.2012р. прийнято податкове повідомлення -рішення №0002382202, яким за порушення п. 198.1, п. 198.6 статті 198, п. 201.4 статті 201 Податкового кодексу України позивачу збільшено ПДВ в розмірі 188 455грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15 887грн.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів не погоджується із огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Нікма-2010»(код ЄДРПОУ 37194541) укладений договір на поставку нафтопродуктів від 01.09.2010р. №1/09/10-1.

На виконання вказаного договору ТОВ «Нікма-2010»виписані податкові накладні: №5 від 07.06.2011р. на суму 113094грн. з ПДВ, №6 від 10.06.2011р. на суму 151254грн. з ПДВ, №13 від 21.06.2011р. на суму 127686грн., №14 від 22.06.2011р. на суму 168 630грн., №15 від 25.06.2011р. на суму 188 796грн., №39 від 26.08.2011р. на суму 206 994грн., №41 від 20.12.2011р. на суму 174 258грн.

Суми ПДВ по зазначених податкових накладних включені позивачем до податкового кредиту за червень та серпень 2011 року.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Нікма-2010»за адресою: м. Київ, вул. Глазунова, 4/47 не знаходиться. В перевіряємому періоді встановлені взаємовідносини з контрагентами: ТОВ «Рей Бізнес»(код ЄДРПОУ 37264917). Стан підприємства -прийнято рішення про ліквідацію. Товариство знято з обліку 19.10.2011р., скасовано свідоцтво ПДВ 12.12.2011р., причина анулювання -відсутність поставок та ненадання декларацій протягом року; ТОВ «Тіал Альянс»(код ЄДРПОУ 37317565) -стан підприємства -прийнято рішення про ліквідацію. Знято з обліку 21.12.2011р., скасовано свідоцтво платника ПДВ 16.12.2011р.; ТОВ «Декос Альянс»(код ЄДРПОУ 37505731) стан -направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

З приводу вищезазначеного, колегія суддів зазначає, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Крім того, за змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За таких умов, посилання відповідача на результати перевірки ТОВ «Нікма-2010»щодо його взаємовідносин з контрагентами є безпідставними.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 20.04.2012р. №0002382202. Проте в матеріалах справи не має жодного документа наданого Відповідачем в підтвердження викладених в Акті невиїзної позапланової податкової перевірки від 06.04.2012 року N 126/22-2/32852489 «фактів».

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2012 «про відкриття провадження в адміністративній справі», відповідач повинен був надати: «...належним чином завірену копію акту перевірки з усіма додатками до нього та інші документи, які послугували винесенню оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.», а також на вимогу суду першої інстанції про надання додаткових доказів: надати докази щодо контрагента, щодо наявності основних засобів, кількості працюючих, чи було свідоцтво платника ПДВ у TOB «Нікма - 2010», чи існував директор, чи порушувалася кримінальна справа, витяг з ЄДР. Жодного документу Відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про повне виконання обов'язку відповідача щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 20.04.2012р. №0002382202 є необґрунтованим та таким, що не підтверджується жодними доказами у справі.

Відповідач також дійшов помилкового висновку, що, оскільки, по ТОВ «Нікма-2010»відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства -угоди між позивачем та контрагентом укладені без мети настання реальних наслідків та є фіктивними.

З приводу вищезазначеного, колегія суддів зазначає, що це не є факт встановлений судом, а лише посилання на акт № 694/23-3/37194541 від 15.02.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної перевірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків». Факт легітимності правовідносин між позивачем та контрагентом встановлюється фактично виконаними роботами, а саме поставкою нафтопродуктів, що підтверджується договорами на придбання та продаж нафтопродуктів, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, товаро-транспортними накладними.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених ПК України та Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу .

Крім того, згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678 не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Окрім цього у Листі ДПА від 02.04.2007р. №6448/7/23-5017 зазначається, що при отриманні достатніх доказів необхідно довести, що операція була безтоварна, внаслідок чого встановлюється відсутність першого виробника чи імпортера, несплату до бюджету ПДВ, нарахованого на вартість такого товару чи послуги в ланцюжках поставки. Або ж відбувалася нелегітимна поставка товару чи послуг (не облікованої виробником готової продукції чи послуг, контрабандних товарів тощо), внаслідок чого також не було надходження ПДВ до бюджету.

У разі виявлення постачальника з ознаками фіктивності проводяться зустрічні перевірки та беруться пояснення у посадових осіб підприємств та інших осіб, причетних до створення і діяльності таких суб'єктів господарювання, з відображенням усіх обставин здійснення господарських операцій та визначенням осіб, причетних до оформлення документів.

Якщо внаслідок проведення цих дій ознаки фіктивності постачальника підтверджуються, готуються та подаються позовні заяви про визнання недійсними установчих документів і свідоцтва платника ПДВ з моменту реєстрації, а також усіх виданих таким постачальником первинних документів з моменту їх складання.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців на момент укладення правочинів ТОВ «Нікма-2010»є діючим підприємством і жодного застереження щодо його ліквідації, скасування, припинення тощо не відображено.

Крім того, щодо твердження відповідача про те, що ТОВ «Нікма-2010»функціонує без мети здійснення підприємницької діяльності, а з метою використання його реквізитів та розрахункових рахунків для незаконних дій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний поступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце та вчинено воно цією особою.

Таким чином, станом на час розгляду справи не було встановлено компетентним органом наявності умислу у директора ТОВ «Нікма-2010»на здійснення фіктивної підприємницької діяльності та укладання угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або угод, укладених в порушення публічного порядку.

Таким чином, не приймаються доводи відповідача, що діяльність ТОВ «Нікма-2010»має ознаки фіктивності.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України , фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Враховуючи зазначене, колегія суддів звертає увагу на те, що представником відповідача в обґрунтування висновку про фіктивність правочину, укладеного позивачем зі своїм контрагентом - ТОВ «Нікма-2010», не надано судових рішень про визнання відповідного правочину фіктивним, які набрали законної сили.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи містяться докази виконання належним чином та в повному обсязі договорів між позивачем та контрагентом, а також судом встановлено, що договори між позивачем та контрагентом недійсними в судовому порядку не визнавалися.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що жодних належних доказів, які б свідчили про нікчемність укладеного правочину, представником відповідача не надано, а судом не встановлено, а наведені в акті перевірки висновки спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Каолін-Інвест»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року -скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Каолін-Інвест»- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 20.04.2012 року № 0002382202 .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.