Ухвала

від 11.06.2013 по справі 2а-6508/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 року м. Київ К/9991/70786/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Приходько І. В. Шипуліна Т. М. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року у справі№ 2а-6508/12/2670 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Каолін-Інвест» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2012 року у справі № 2а-6508/12/2670 в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Каолін-Інвест» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2012 року у справі № 2а-6508/12/2670 скасовано та ухвалено нову постанову. Позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 20.04.2012 року № 0002382202.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову місцевого адміністративного суду. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 11, 70, 86, 138, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити без змін постанову апеляційного суду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Каолін-Інвест» з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за червень, серпень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Нікма-2010» 06.04.2012 року складено акт № 126/22-2/32852489, яким зафіксовано порушення п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ в розмірі 188 455,00 грн., в тому числі за червень 2011 року - 124 912,00 грн., серпень 2011 року - 63 543,00 грн.

На підставі акта перевірки 20.04.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002382202, яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 188 455,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15 887,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та законності спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволенні позову, оскільки жодних належних доказів, які б свідчили про нікчемність укладеного правочину, представником відповідача не надано, а наведені в акті перевірки висновки спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. п. 201.4, 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання укладеного між позивачем та ТОВ «Нікма-2010» договору на поставку нафтопродуктів від 01.09.2010 року № 1/09/10-1, виписані податкові накладні: № 5 від 07.06.2011 року на суму 113 094,00 грн. з ПДВ, № 6 від 10.06.2011 року на суму 151 254,00 грн. з ПДВ, № 13 від 21.06.2011 року на суму 127 686,00 грн., № 14 від 22.06.2011 року на суму 168 630,00 грн., № 15 від 25.06.2011 року на суму 188 796,00 грн., № 39 від 26.08.2011 року на суму 206 994,00 грн., № 41 від 20.12.2011 року на суму 174 258,00 грн.

Суми ПДВ по зазначених податкових накладних включені позивачем до податкового кредиту за червень та серпень 2011 року.

В обґрунтування висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом зазначено ТОВ «Нікма-2010» за адресою: м. Київ, вул. Глазунова, 4/47 не знаходиться. В перевіряємому періоді встановлені взаємовідносини з контрагентами: ТОВ «Рей Бізнес». Стан підприємства - прийнято рішення про ліквідацію. Товариство знято з обліку 19.10.2011 року, скасовано свідоцтво ПДВ 12.12.2011 року, причина анулювання - відсутність поставок та ненадання декларацій протягом року; ТОВ «Тіал Альянс»: стан підприємства - прийнято рішення про ліквідацію. Знято з обліку 21.12.2011 року, скасовано свідоцтво платника ПДВ 16.12.2011 року; ТОВ «Декос Альянс» - стан підприємства направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Відхиляючі зазначені доводи, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції зазначив, що відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 20.04.2012 року №0002382202.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені висновки не відповідають матеріалам справи.

На виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2012 року про відкриття провадження в адміністративній справі відповідач повинен був надати належним чином завірену копію акту перевірки з усіма додатками до нього та інші документи, які слугували винесенню оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також на вимогу суду першої інстанції про надання додаткових доказів: надати докази щодо контрагента, щодо наявності основних засобів, кількості працюючих, чи було свідоцтво платника ПДВ у TOB «Нікма - 2010», чи існував директор, чи порушувалася кримінальна справа, витяг з ЄДР. Жодного документу відповідачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Нікма-2010» підтверджується договорами на придбання та продаж нафтопродуктів, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент укладення правочинів ТОВ «Нікма-2010» є діючим підприємством і жодного застереження щодо його ліквідації, скасування, припинення тощо не відображено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року у справі № 2а-6508/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді І. В. Приходько

Т. М. Шипуліна