Постанова

від 25.10.2012 по справі 5/516

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 5/516 Головуючий у 1-й інстанції: Качан В.М.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"25" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

Суддів: Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

при секретарі: Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2008 року у справі за адміністративним позовом Міністерства внутрішніх справ України до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про скасування постанови про накладення штрафу,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2008 року адміністративний позов Міністерства внутрішніх справ України до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про скасування постанови про накладення штрафу задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Євтушенко Н.С. Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 07 жовтня 2008 року про накладення штрафу на Міністерство внутрішніх справ України за невиконання без поважних причин постанови Сихівського районного суду м. Львова від 11 серпня 2008 року у справі №2а-17/08 про поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника слідчого управління Головного управління МВС України у Львівській області.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна виконавча служба України звернувся з апеляційною скаргою та просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Сихівського районного суду м. Львова від 26 лютого 2008 року у справі № 2-а-17/08 позовні вимоги ОСОБА_3 до МВС України були задоволені в повному обсязі. Визнано нечинними наказ МВС України № 1221 о/с від 13 вересня 2007 року «Про звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ»та наказ Головного Управління МВС України в Львівській області № 363 о/с від 25 вересня 2007 року «Про звільнення ОСОБА_3.». Поновлено ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника слідчого управління ГУ МВС України в Львівській області; стягнуто з Головного Управління МВС України в Львівській області на користь ОСОБА_3 34 301, 00 грн. середньомісячного грошового забезпечення. Зобов'язано МВС продовжити ОСОБА_3 строк служби в органах внутрішніх справ на термін до 5 років.

Постановою старшого державного виконавця Євтушенко Н.С. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 21 серпня 2008 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-а-17/08 виданого 11 серпня 2008 року Сихівським районним судом м. Львова про зобов'язання МВС України поновити ОСОБА_3 на посаді заступника начальника слідчого управління ГУ МВС України в Львівській області.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» в постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до наведених норм Закону постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику було надано строк для добровільного виконання рішення протягом семи днів з моменту отримання. Боржника зобов'язано в 7-денний термін повідомити відділ примусового виконання рішень про стан виконання рішення суду.

Порядок виконання рішень про поновлення на роботі встановлений статтею 77 Закону України «Про виконавче провадження». Так, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені цим Законом. Інші заходи передбачені статтею 87 Закону, так у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону. При цьому, відповідно до частини 2 ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Виходячи з вищевикладеного, єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та порушення перед судом клопотання про кримінальну відповідальність. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру Закон не передбачає.

Заявою № 12/6-1968 від 05 вересня 2008 року боржник звернувся до державного виконавця щодо роз'яснення резолютивної частини рішення суду, яке необхідно виконати. При цьому, боржник послався на статтю 28 Закону України «Про виконавче провадження»відповідно до якої, у разі якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець, а також сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа.

Листом № 6163-0-26-08-25/15 від 22 вересня 2008 року заявнику було роз»яснено, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не наділений повноваженнями щодо надання роз'яснень резолютивної частини рішення, про що боржнику було повідомлено.

Проте, 29 вересня 2008 року боржник повторно подав аналогічну заяву про роз'яснення резолютивної частини рішення суду.

Крім того, заявою № 12/6-2091 від 25 вересня 2008 року боржник звернувся до державного виконавця щодо зміни способу й порядку виконання рішення суду, посилаючись на статтю 33 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Тобто, вирішення питання щодо зміни способу і порядку виконання належить виключно до компетенції суду, а не державного виконавця.

Заяви, в яких боржник звертався до державного виконавця з проханням звернутися до суду про роз'яснення резолютивної частини рішення чи про зміну способу і порядку виконання, до державного виконавця не надходили.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувана або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, з такою заявою боржник не звертався до державного виконавця, що дає підстави вважати про відсутність будь-яких підстав, які би зумовлювали відкладення провадження виконавчих дій.

Виключний перелік обставин, які зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження встановлений ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», проте, жодна з причин, зазначених боржником не є підставою для зупинення виконавчого провадження та невжиття заходів примусового виконання рішення суду.

Зважаючи на те, що термін виконання рішення суду встановлений ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»2 місяці спливав,а рішення суду боржник не виконав, з заявами про відкладення провадження виконавчих дій, зупинення виконавчого провадження боржник не звертався, державний виконавець у відповідності до ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження»правомірно вжив заходи примусового виконання.

Отже, 07 жовтня 2008 року державним виконавцем на підставі ст. ст. 5, 87 Закону України «Про виконавче провадження»правомірно було винесено постанову про накладення штрафу на боржника.

Посилання боржника на те, що в структурі слідчого управління ГУ МВС України у Львівській області вакантної посади заступника начальника слідчого управління не має, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки цій обставині було надано оцінку в апеляційній скарзі на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 26 лютого 2008 року в справі № 2а-17/08, та знайшло своє відображення в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2008 року, яким було відмовлено в зупиненні виконання постанови Сихівського районного суду м. Львова від 26 лютого 2008 року в частині поновлення ОСОБА_3 та відмовлено в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Таким чином, постанова Сихівського районного суду м. Львова набрала законної сили та підлягає виконанню, а, отже, будь-які поважні підстави для невиконання рішення суду у боржника відсутні.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2008 року - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Міністерства внутрішніх справ України до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 01 листопада 2012 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.