Постанова

від 18.09.2008 по справі 6/684

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025, 

м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

м.

Київ

 18.09.2008 р.                                                                     

                               №

6/684 

Окружний адміністративний

суд міста Києва у складі головуючого судді 

Добрянську Я.І. при секретарі судового засідання  Зубко Л.П. 

вирішив адміністративну справу

 ОСОБА_1

до

 Державна податкова інспекція у Оболонському

районі м.Києва  

про

 визнання нечинними повідомлень-рішень

№0006351704/1 та №0006361704/1 від 07.07.2008р. ,

за

участю представників сторін:

позивача

: ОСОБА_2. (довіреність від 01.07.2008 р. 

б/н), ОСОБА_3. (довіреність від 01.07.2008р. б/н)

відповідача:  Вакуленчик І.Л. (довіреність від 14.11.2007

р. № 9784/9/10-008) Гримальський А.Ю. (довіреність від 09.01.2008 р. №

30/9/10-008); Кучер К.В. (довіреність від 26.06.2008 р. № 4352/9/10-008)

   Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Зубко Л.П.

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України

в судовому засіданні 18.09.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини

постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Суб'єкт господарської діяльності

-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з

позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про

визнання недійсними податкових повідомлень - рішень  від 07.07.2008 р. № 0006351704/1 та  № 0006361704/1.

В

обґрунтування позовних вимог приватний підприємець посилається на те, що

відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем  п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, п.п. 16.3.3 п.п.

16.3.6 п. 16.3 ст. 16, п.п. «а»п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з

доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.2003р. із змінами та доповненнями, ст.

13 Декрету Кабінету Міністрів  України

«Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.92р., внаслідок чого встановлено

заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 368863,57 грн.; п.п. 7.3.1 п.

7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 ВР від

03.04.1997р. із змінами та доповненнями, внаслідок чого податковим органом

зроблено висновок про завищення податкового кредиту у розмірі 637894,80 грн.;

п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ

від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями, внаслідок неподання позивачем

податкових декларацій з податку на додану вартість за червень, липень, серпень

2007 року.

Відповідач

проти позову заперечує та в обґрунтування 

зазначає наступне.

          Внаслідок не підтвердження валових

витрат встановлено заниження оподатковуваного доходу у 2007 році на суму 2 459

090,45 грн., що призвело до заниження 

податку з доходів фізичних осіб у 2007 році в розмірі 368 863,57 грн.

Перевіркою правильності  визначення

повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем

встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за

перевіряємий період у сумі 637 894,80 грн.

              Розглянувши подані сторонами

документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно

з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно

оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення

спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

         Відповідачем, Державною податковою

інспекцією у Оболонському районі міста Києва, була проведена планова виїзна

документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового,

валютного законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.03.2007р., результати

якої відображені у акті перевірки № 212/17-4-1593202489 від 23.04.2008р. (

надалі -Акт перевірки).

Під

час перевірки відповідачем були встановлені порушення п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8,

п.п. 16.3.3 п.п. 16.3.6 п. 16.3 ст. 16, п.п. «а»п. 19.1 ст. 19 Закону України

«Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.2003р. із змінами та

доповненнями, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів 

України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.92р.,

внаслідок чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 368

863,57 грн.; п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану

вартість»№168/97-ВР, внаслідок чого податковим органом зроблено висновок про

завищення податкового кредиту у розмірі 637 894,80 грн.; п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4

Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ, внаслідок неподання

позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за червень,

липень, серпень 2007 року.

На

підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові

повідомлення-рішення від 06.05.2008р. 

№ 0006361704/0 та  № 0006351704/0.

Відповідно

до п. 5.2  ст. 5 Закону України «Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, податкові повідомлення -

рішення  № 0006361704/0, №0006351704/0

від 06.05.2008р. позивачем були оскаржені в апеляційному порядку. За

результатами розгляду первинної скарги ДПІ у Оболонському районі м. Києві

прийнято рішення про залишення податкових повідомлень -рішень без змін, скарги

-без задоволення.

За

результатами розгляду первинної скарги, відповідачем були прийняті податкові

повідомлення -рішення від 07.07.2008р. № 0006361704/1, яким позивачеві

визначена сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 637

894,80 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 319 457,40 грн.

усього на суму 957352,20 грн.;

та №

0006351704/1 про визначення податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних

осіб в сумі 368 863,57 грн.

Відповідач

зазначає, що платник податків СГД ФО ОСОБА_1. згідно заяви про право

застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з І кв. 2005

року перебувала на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу

Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності»

В ІІ

кв. 2005 р. обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) СГД ФО

ОСОБА_1. перевищив 500 тис. грн. Перевищення виручки виникло в зв'язку з

укладенням договору купівлі -продажу нежитлового приміщення.

В

результаті порушення позивачем ст.. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з

громадян», відповідачем встановлено заниження оподатковуваного доходу у 2007

році на суму у розмірі 2 459 090,45 грн.

Згідно

п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», з

01.01.2007р. доходи фізичних осіб за 2007 р. оподатковуються за ставкою -15 %

від об'єкта оподаткування. (2 459 090,45 х 15% = 368 863,57 грн.) Також, в

результаті перевірки було встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб

у 2007 р. у сумі 368 863,57 грн.

Відповідно

п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо особа  укладає одну чи більше цивільно -правових

угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення

оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного

податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст.

2 цього Закону , а саме : 300000 грн., то така особа зобов'язана

зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного періоду.

На

думку відповідача,   порушення позивачем

п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість»призвело

до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі

637 894,80 грн. (318 9474,00 грн. х 20% = 637 894,80 грн.) Податкові

зобов'язання розраховані на підставі п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок

на додану вартість».

Також,

ДПІ у Оболонському районі у м. Києві вважає, що позивач порушив п.п. 4.1.4 п.

4.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ, що призвело  до неподання податкових декларацій з податку

на додану вартість за червень, липень, серпень 2007 року.

Проаналізувавши

матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку

про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких

підстав.

Як

встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, СГД ФО ОСОБА_1. згідно договору

купівлі -продажу нежилих приміщень від 27.04.2006р. придбала  приміщення загальною площею 131,70 кв. м. за

ціною 324095,00 грн. (ПДВ 64819,00 грн.).

06.06.2007р.

СГД ФО ОСОБА_1. уклала договір купівлі -продажу нерухомого нежилого приміщення

№ 3587 з АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк»на продаж вищезазначених нежилих

приміщень загальною площею 131,70 кв. м. за ціною 3 189 474 грн. Перевищення

виручки за ІІ квартал 2007 року понад 500 тис. грн. склало 2852358,00 грн.

Спрощена

система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, до

яких належать і фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як

суб'єкти підприємницької діяльності, регулюється Указом Президента України від

03.07.98 р. N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності суб'єктів малого підприємництва"

З

огляду на те, що відповідно до статті 1 Указу можуть застосовувати спрощену

систему оподаткування фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності,

обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не

перевищив 500 тис. гривень, та юридичні особи, обсяг виручки яких за рік не

перевищив 1 млн. грн.

Указ

Президента № 727/98 передбачає чіткі правові наслідки перевищення платником

єдиного податку обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 5 Указу № 727/98 у разі порушення вимог, установлених статтею

1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему

оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду

(кварталу).

Суб'єкти

малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення,

своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із

законодавством України.

Відповідно

до статті 4 Указу № 727/98 доходи, отримані від здійснення підприємницької

діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного

оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що

перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є

остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як

самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових

відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій

діяльності.

Спрощена

система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва

може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та

звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого

підприємництва. Тому, висновок, зроблений в Акті про те, що дві системи

оподаткування застосовуються до суб'єкта оподаткування одночасно - суперечать

нормам Указу Президента.

Крім

того, в Акті міститься твердження, що до доходів отриманих, понад 500 000

гривень, передбачених даним Указом, застосовується ставка податку, визначена

Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб" (15%). Дане

твердження є безпідставним, оскільки пунктом 2 того ж Указу передбачається, що

доходи, отримані від здійснення   

підприємницької   

діяльності,    що   

обкладається    єдиним    податком,   

не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками

звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових

відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до

перерахунку загальних податкових зобов'язань платника податку. В даному випадку

за період, що перевірявся скаржник отримав доходи виключно від тієї діяльності,

що була зазначена у свідоцтві про сплату єдиного податку.

Пунктом

5 зазначеного вище Указу передбачаються правові наслідки на випадок перевищення

платником єдиного податку максимальної суми виручки від реалізації товарів,

робіт, послуг. Таким наслідком є перехід на загальну систему оподаткування,

обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), без

застереження щодо застосування іншого способу оподаткування до суми, що

перевищила 500 000 гривень. Зазначена норма Указу є імперативною і розширеному

тлумаченню не підлягає.

Крім

того, Позивачкою фактично був сплачений податок з доходів фізичних осіб в

розмірі 159 473,70 грн., який був визначений і стягнутий нотаріусом (як

податковим агентом), що оформляв угоду купівлі-продажу № 3587.

Пунктом

5 Постанови Кабінету Міністрів України № 507 від 16.03.2000 р. „Про роз'яснення

Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727" на суб'єктів малого

підприємництва - фізичних осіб, які відповідно до абзацу четвертого частини

першої статті 6 не є платниками податку на доходи фізичних осіб, не поширюються

вимоги розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 13

"Про прибутковий податок з громадян" (у частині доходів від

провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до

зазначеного Указу).

Пунктом

6 цього ж Указу визначається, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує

єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових

платежів), як податок на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа (і

фізична -відповідно,  обрала спосіб

оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Тобто,

спеціальною нормою права (в даному випадку саме Указ Президента є такою, а не

норми Закону України  «Про податок на

додану вартість») передбачається єдиний виключний випадок нарахування та сплати

податку на додану вартість суб'єктом малого підприємництва, який сплачує єдиний

податок. Таким випадком є випадок, коли юридична або фізична особа, самостійно

обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Вказане

вище знайшло своє відображення в пункті 4, Постанови Кабінету міністрів України

№ 507, який передбачає, що крім суб'єктів малого підприємництва - юридичних

осіб, визначених абзацом другим частини першої статті 6, платниками податку на

додану вартість мають право бути також суб'єкти малого підприємництва - фізичні

особи. У разі коли суб'єкт малого підприємництва - фізична особа приймає

рішення бути платником податку на додану вартість, на нього поширюється дія

Закону України "Про податок на додану вартість".

Статтею

2 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено перелік осіб, які є

платниками податку і осіб, які підлягають обов'язковій реєстрації як платник

податку. Даний перелік не містить посилань як на платників податку на додану

вартість  - суб'єктів малого

підприємництва фізичних осіб, що сплачують єдиний податок і перевищили обсяг

виручки, встановлений Указом № 727/98.

            Як свідчать матеріалами справи та

не заперечується відповідачем, СГД ФО ОСОБА_1. відповідно до вимог ст. 5 Указу

№727/98 здала свідоцтво про сплату єдиного податку,  перейшла на загальну систему оподаткування з

ІІІ кварталу 2007 року та була зареєстрована в вересні  - грудні 2007 року платником податку на

додану вартість.

З

урахуванням наведеного суд вважає неправомірними дії відповідача щодо

встановлення

в акті перевірки порушення позивачем вимог п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, п.п.

16.3.3, п.п. 16.3.6 п. 16.3 ст. 16, п.п. «а»п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про

податок з доходів фізичних осіб», ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів  України «Про прибутковий податок з громадян»;

п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

                   Згідно з ч.3 ст. 2 КАС

України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів

владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені)

вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

    2) з використанням повноваження з метою, з

якою це повноваження надано;

   3)

обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх

обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

    4) безсторонньо (неупереджено);

    5) добросовісно;

    6) розсудливо;

    7) з дотриманням принципу рівності перед

законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

    8) пропорційно, зокрема з дотриманням

необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та

інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

    9) з 

урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

    10) своєчасно, тобто протягом розумного

строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та

заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

              Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України

в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності

суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого

рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує

проти адміністративного позову.

              Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС

України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до

якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і

службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

              Всупереч наведеним вимогам

відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого

ним рішення.

              Зважаючи на викладене, суд дійшов

висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

              Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове

рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень,

суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з

Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою

стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

              Згідно Прикінцевих та перехідних

положень  КАС України до набрання

чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього

збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп.

„б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

          Враховуючи викладене та керуючись

ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м.

Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

  1. Позов задовольнити.

  2. Визнати нечинними  податкові повідомлення -рішення, винесені ДПІ

у Оболонському районі м. Києва №0006251704/1 від 07.07.2008р. та №0006361704/1

від 07.07.2008р.

    3. Присудити на користь Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 3,40 грн. судового збору з

Державного бюджету України.

Постанова

відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова

суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про

апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про

апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти

днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову

суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються

Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний

суд міста Києва.

Суддя                                                                       

                                  Добрянська

Я.І.