Рішення

від 15.05.2008 по справі 50/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА

01030, м.Київ,

вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

справа

№  50/20

27.06.08

За позовом    

товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркет"

до                     Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1

про                    стягнення 1 134,16 грн.

Суддя  Головатюк Л.Д.

Представники:

Від

позивача

Ваколюк

А.П.(дов. від 12.07.2008)

Від

відповідача

не

з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач

звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з

відповідача заборгованості по договору поставки у розмірі 1 134,16 грн.

Ухвалою

господарського суду м. Києва від 29.05.2008 порушено провадження у справі

№50/20 та призначено до розгляду на 13.06.2008.

Представник

відповідача в судове засідання 13.06.2008 не з'явився, витребувані судом докази

не подав, причин неявки суд не повідомив. Представник позивача в судове

засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просить їх

задовольнити.

Слухання

справи було відкладено на 27.06.2008.

Представник

відповідача в судове засідання 27.06.2008 не з'явився, витребувані судом докази

не подав, причин неявки суд не повідомив.

Представник

позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просить їх

задовольнити в повному обсязі.

Відповідач

належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні

господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи,

які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її

розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за

поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого

Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі

питання практики застосування ГПК України»).

Про

поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників позивача та

відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від

позивача та відповідача не надходило.

За

таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та

відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній

матеріалами.

Дослідивши

матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких

ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне

значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2007

між товариством з обмеженою відповідальністю «Продмаркет» (далі по тексту

-позивач, постачальник за умовами договору) та фізичною особою-підприємцем

ОСОБА_1 (далі по тексту -відповідач, покупець за умовами договору) було

укладено договір поставки № 1303 (далі по тексту -договір)).

Відповідно

до 1.1. договору позивач зобов'язався поставити відповідачу товар в

асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в товарно-транспортних

видаткових накладних. Загальна сума договору відповідає загальній сумі всіх

накладних, на підставі яких здійснюється передача товару згідно договору.

Згідно

п. 2.1. договору товар передається покупцю партіями на підставі накладної, яка

оформлюється згідно замовлення.

Пунктом

4.2. договору передбачено, що оплата товару здійснюється за згодою сторін, але

не пізніше 2-х календарних днів з моменту передачі товару.

Як

встановлено судом позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на

загальну суму 1 334,16 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною

№ РН-П13233 від 25.07.2007. Таким чином, відповідно до умов договору оплата

товару повинна бути здійснена до 28.07.2007.

Однак,

відповідач в порушення умов договору, не виконав в повному обсязі взяті на себе

зобов'язання за договором, а саме відповідачем було здійснено лише часткову

оплату поставленого товару в сумі 200,00 грн. Іншу частину обумовленої

договором суми в розмірі 1 134,16 відповідач не сплатив.

Отже,

внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли

цивільні права та обов'язки.

Оскільки

між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід

застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що

регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно

до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів

застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей,

передбачених цим кодексом.

Відповідно

до ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є

договори та інші правочини.

Статтями

202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи,

спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати

форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не

встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка

сторін засвідчує їхню волю до набуття відповідних правових наслідків

Статтею

626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше

сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та

обов'язків.

Згідно

ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити

певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від

зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно

до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту

або інших вимог, що звичайно ставляться.

У

відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання

або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне

виконання).

Боржник

вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання

зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

(ст. 612 ЦК України).

Відповідно

до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник

зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні

-покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)

і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно

із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не

врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного

кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами

1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар

після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо

договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк

оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого

товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати

товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким

чином, підлягає стягненню з відповідача сума основної заборгованості в розмірі 1

134,16 грн.

Також

позивач просить стягнути з відповідача пеню.

Згідно

п. 6.1. договору при порушення строку оплати товару, встановленого п. 4.2.

договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної

облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення вартості неоплаченого

товару за кожний день прострочення платежу.

Ст.ст.

1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань” передбачено обов'язок боржника за порушення строків здійснення

розрахунків за поставлений товар сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної

облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, обчисленої за

кожен день прострочення від вартості неоплаченої суми.

Відповідно

до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше

майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником

зобов'язання.

Згідно

ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках

від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день

прострочення виконання.

Позивач

надав суду розрахунки пені та штрафу, які суд вважає обгрунтованими та

вчиненими з урахуванням вимог чинного законодавства.

Враховуючи,

що факт прострочення виконання зобов'язання судом встановлено, то вимоги

позивача про нарахування пені визнаються судом обгрунтованими та

задовольняються за розрахунком позивача у розмірі: 28,52 грн.

Крім

цього, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки та три відсотки

річних.

У відповідності

до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання

грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

Згідно

розрахунку позивача(в матеріалах справи) сума 3% річних складає: 5,03

грн.

Відповідно

до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин,

повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінюючи

подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,

повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх

сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов

висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що

підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно

до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені

позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення

судового процесу.

Керуючись

ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

          1. Позовні вимоги задовольнити

повністю.

2.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юр. адреса: Харківське шосе,

53-А, кв. 122, м. Київ, 02091; факт. адреса: АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1; п/р НОМЕР_2

в ВАТ «Кредобанк», МФО НОМЕР_3) на користь товариства з обмеженою

відповідальністю «Продмаркет»(юр. адреса: вул. Проїзд Військовий, 1/8, м. Київ,

01103; факт. адреса: вул. Лисогірська, 12, м. Київ, 03028; р/р 26006095201 в АК

«Промислово-фінансовий банк», МФО 320906, код ЄДРПОУ 24579453) основний борг в

сумі 1 134 (одна тисяча сто тридцять чотири) грн. 16 коп., пеню в

розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 52 коп., три відсотки річних в

сумі 5(п'ять) грн. 03 коп., державне мито в сумі 102 (сто

дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. 

          3. Видати наказ.

          4. Рішення набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                       

Головатюк Л.Д.

Дата виготовлення та

підписання повного тексту рішення -04.07.2008