Постанова

від 28.11.2007 по справі 50/20-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

50/20-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 листопада 2007 р.                                                                                    № 50/20-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                       Ковтонюк Л.В.,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 травня 2007 року у справі № 50/20-06 Господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг", м. Бориспіль, до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", м. Бориспіль, про визнання відсутнім права надавати послуги та стягнення збитків,

за участю представників сторін:

позивача:–Ременяк В.С. (дов. № 24/12-29 від 05.02.2007р.);

відповідача:–Чорноштан О.Г. (дов. від 09.11.2007р.),

в с т а н о в и в:

У лютому 2006 року позивач –ТОВ "Аерохендлінг" –пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"  про визнання відсутнім права надавати послуги та стягнення збитків.

Вказував, що 21.11.2003р. між ним та відповідачем було укладено Рамкову угоду № 02-23.30-26 про співробітництво в сфері обслуговування пасажирів, відповідно до умов якої відповідач зобов'язався виділити в терміналі "Б" необхідні площі, умови оренди яких регулюються окремим договором, для його діяльності по обслуговуванню пасажирів, а він –обладнати площі стійками реєстрації.

Зазначав, що за умовами Рамкової угоди відповідач зобов'язався припинити надання авіакомпаніям послуг з обслуговування пасажирів.

Посилаючись на порушення відповідачем умов Рамкової угоди в частині надання послуг пасажирам, позивач просив визнати відсутнім у відповідача права на надання послуг та стягнути збитки у розмірі 41 826,33грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24 січня 2007 року (колегія суддів у складі: Писаної Т.О. –головуючого, Маляренка А.В., Кошика А.Ю.) позов задоволено.

Постановлено: стягнути з відповідача на користь позивача 41 826,33грн. збитків, 418,26грн. витрат по сплаті держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; визнати відсутнім у відповідача права на здійснення дій з обслуговування пасажирів, у тому числі, перевіряти авіаквитки та подорожні документи, видавати пасажирам талони для посадки у літак, а також здійснювати контроль за посадкою пасажирів, здійснювати оформлення та відслідковування багажу, здійснювати контроль завантаження повітряних суден на час дії Рамкової угоди № 02-23.30-26 від 21 листопада 2003 року, укладеної між сторонами.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов п.п. 4.6 - 4.7 Рамкової угоди, додатку № 2 до цієї угоди та ст. 526 ЦК України, згідно якої, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 травня 2007 року (колегія суддів у складі: Фаловської І.М. –головуючий, Мамонтової О.М., Мостової Г.І.) рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи,  21.11.2003р. між сторонами по справі було укладено Рамкову угоду № 02-23.30-26 про співробітництво в сфері обслуговування пасажирів, відповідно до умов якої відповідач зобов'язався виділити в терміналі "Б" необхідні площі, умови оренди яких регулюються окремим договором, для його діяльності по обслуговуванню пасажирів, а позивач –обладнати площі стійками реєстрації.

Додатком № 2 до Рамкової угоди сторони погодили перелік послуг, надання яких припиняє ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Відповідно до п. 4.6 Рамкової угоди, після підписання цієї угоди до 01.12.2003р. ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" надсилає авіакомпаніям повідомлення про дострокове розірвання договорів в частині надання послуг з обслуговування пасажирів в односторонньому порядку згідно з умовами таких договорів. З дати припинення вказаних договорів ТОВ "Аерохендлінг" може самостійно надавати послуги з обслуговування пасажирів таким авіакомпаніям на підставі укладених договорів з авіакомпаніями.

Пунктом 4.7 угоди, сторони погодили, що за договорами, які не передбачають можливість дострокового розірвання в односторонньому порядку, ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" проводить переговори з авіакомпаніями про дострокове припинення таких договорів за взаємною згодою. У випадку отримання від авіакомпаній мотивованих письмових відмов про припинення договорів ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" з 01.02.2004р. припиняє самостійно своїм персоналом надання послуг з обслуговування пасажирів та з початку дії цієї угоди погоджує з авіакомпаніями надання з 01.02.2004р. позивачем послуг з обслуговування пасажирів на субконтрактній основі згідно з статтею 3 Генеральної Хендлінгової угоди  ІАТА.

Згідно п. 6.1 Рамкової угоди строк її дії становить 10 років.

В силу ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

14.11.2003р. на виконання умов п. 2.1 Рамкової угоди сторони по справі уклали договір № 02-24-3-388 та додаткову угоду до нього № 1, за якими відповідач надав позивачу в оренду виробничі приміщення загальною площею 186,65кв.м. в терміналі "Б" аеропорту для здійснення діяльності з обслуговування пасажирів.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивач виконав всі передбачені Рамковою угодою зобов'язання, а саме: придбав стійки реєстрації, джерела живлення та здійснював оплату орендної плати, а відповідач –в порушення умов Рамкової угоди та додатку № 2 до неї, з січня 2006 року розпочав самостійно надавати авіакомпаніям послуги з  обслуговування пасажирів, чим порушив право позивача на надання послуг з  обслуговування пасажирів та завдав позивачу збитки, які підлягають відшкодуванню на підставі ст. 224 ГК України.

Дані висновки суду апеляційної інстанції  відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Посилання скаржника на ту обставину, що господарська діяльність аеропорту з обслуговування пасажирів є його основним видом діяльності, не заслуговують на увагу суду, оскільки Рамковою угодою № 02-23.30-26 про співробітництво в сфері обслуговування пасажирів та додатком № 2 до неї, ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"  передав права на надання послуг з обслуговування пасажирів ТОВ "Аерохендлінг".

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 травня 2007 року у справі № 50/20-06 залишити без змін.

Судді:                                                                        Л.В. Ковтонюк                                                                              

                                                                                  М.В. Михайлюк                                                                                                                                                                     

                                                                                           Н.Г. Дунаєвська