Постанова

від 14.10.2008 по справі 35/403-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 14 жовтня 2008 р.                                                                                   

№

35/403-07 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової

Т.Б. -головуючого Волковицької Н.О. 

Рогач Л.І.

за

участю представників сторін:

позивача

ОСОБА_2.

дов. від 06.05.2008 року

відповідачів

не

з'явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином  

третьої

особи

не з'явився,

про час і місце слухання справи повідомлений належним чином  

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ОСОБА_1

на

постанову

від

18.06.2008 року Харківського апеляційного господарського суду 

у

справі

№

35/403-07 господарського суду Харківської області 

за

позовом

ОСОБА_1

до

Товариства

з обмеженою відповідальністю Науково -виробничого підприємства

"ПАКС"

до

ОСОБА_3

третя

особа

Департамент

державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Харківської

міської ради 

про

визнання

недійсною державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

В

серпні 2007 року ОСОБА_1звернувся до господарського суду Харківської області з

позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково -виробничого

підприємства "ПАКС", ОСОБА_3 , третьої особи Департаменту державної

реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб -підприємців Харківської міської ради

про визнання недійсною державної реєстрації, свідоцтва про державну реєстрацію,

запису про включення відомостей про юридичну особу, припинення юридичної особи

- Товариства з обмеженою відповідальністю Науково -виробничого підприємства

"ПАКС".

Ухвалами

господарського суду Харківської області від 15.08.2007 року відповідно, було

прийнято позовну заяву до розгляду та задоволено заяву позивача про

забезпечення позову шляхом заборони Департаменту державної реєстрації юридичних

осіб і фізичних осіб підприємців Харківської міської ради здійснювати

реєстрацію будь -яких змін і доповнень до статуту ТОВ Науково -виробничого

підприємства "ПАКС" до моменту вирішення справи по суті, заборонено

вносити зміни до інформації системи Єдиного державного реєстру про ТОВ Науково

-виробничого підприємства "ПАКС". Накладено арешт на нежитлові

будівлі, а саме: будівлю котельні, літ. "А-1", загальною площею

150,30 кв.м.; адміністративно -господарчу будівлю, літ. "Б-2",

загальною площею 390,40 кв.м. з допоміжними спорудами: навіс "Г",

димохідна труба, "І", димохідна труба "ІІ", огорожа №1-5,

розташовані за  адресою: АДРЕСА_1,

зареєстровані за ТОВ Науково -виробничим підприємством "ПАКС" до

вирішення справи по суті. Накладено арешт на майно (рухоме і нерухоме) і

обладнання, що належить ТОВ Науково -виробничому підприємству "ПАКС"

і знаходиться за адресоюАДРЕСА_3для вирішення справи по суті.

20.08.2007

року ОСОБА_1звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною

скаргою, в якій просив змінити ухвалу господарського суду Харківської області

від 15.08.2007 року в частині не накладення арешту на інше майно, яке належить

ТОВ Науково -виробничому підприємству "ПАКС" і знаходиться за іншою

адресою. Просить накласти арешт на майно (рухоме і нерухоме) і обладнання, що

належить ТОВ Науково -виробничому підприємству "ПАКС" і знаходиться

за адресою АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_1

22.10.2007

року ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з заявою про

відмову від касаційної скарги, яка не була прийнята касаційною інстанцією.

Постановою

від 23.10.2007 року Вищий господарський суд України  залишив без змін ухвалу господарського суду

Харківської області від 15.08.2007 року.

Харківський

апеляційний господарський суд за результатами розгляду апеляційної скарги

Департаменту державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб -підприємців

Харківської міської ради виніс постанову, якою ухвали господарського суду

Харківської області від 15.08.2007 року скасував, а провадження у справі

припинив.

За

касаційною скаргою ОСОБА_1постанова Харківського апеляційного господарського

суду від 21.01.2008 року була переглянута в касаційному порядку і постановою

Вищого господарського суду України від 13.05.2008 року скасована, справа

направлена на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Під

час нового розгляду справи Харківський апеляційний господарський суду виніс

постанову від 18.06.2008 року, якою ухвалу господарського суду Харківської

області від 15.08.2007 року про вжиття заходів до забезпечення позову скасував.

Не

погоджуючись із прийнятою апеляційним судом постановою, ОСОБА_1звернувся до

Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2008 року

скасувати частково та залишити в силі ухвалу господарського суду Харківської

області від 15.08.2007 року.

Скаржник

вважає, що постанова апеляційного суду винесена з порушенням норм

процесуального та матеріального права, а саме статті 66, 67 Господарського

процесуального кодексу України.

Також,

заявник посилається на те, що ухвала місцевого суду від 15.08.2007 року вже

була предметом перегляду у касаційній інстанції і постановою Вищого

господарського суду України від 23.10.2007 року залишена без змін.

Заслухавши

доповідь судді -доповідача та присутнього у судовому засіданні представника

позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної

оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі у даній справі,

колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних

підстав.

Відповідно

до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу

України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови

апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та

на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом

першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як

вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської

області від 15.08.2007 року (а.с.1-2) було прийнято позовну заяву до розгляду

та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент державної реєстрації

юридичних осіб і фізичних осіб -підприємців Харківської міської ради. Від тієї

ж дати господарським судом винесено ухвалу (а.с.3-5) про вжиття заходів

забезпечення позову, а саме: заборонено Департаменту державної реєстрації

юридичних осіб і фізичних осіб підприємців Харківської міської ради здійснювати

реєстрацію будь -яких змін і доповнень до статуту ТОВ Науково -виробничого

підприємства "ПАКС" до моменту вирішення справи по суті, заборонено

вносити зміни до інформації системи Єдиного державного реєстру про ТОВ Науково

-виробничого підприємства "ПАКС". Накладено арешт на нежитлові

будівлі, а саме: будівлю котельні, літ. "А-1", загальною площею

150,30 кв.м.; адміністративно -господарчу будівлю, літ. "Б-2",

загальною площею 390,40 кв.м. з допоміжними спорудами: навіс "Г",

димохідна труба, "І", димохідна труба "ІІ", огорожа №1-5,

розташовані за  адресою: АДРЕСА_1,

зареєстровані за ТОВ Науково -виробничим підприємством "ПАКС" до вирішення

справи по суті. Накладено арешт на майно (рухоме і нерухоме) і обладнання, що

належить ТОВ Науково -виробничому підприємству "ПАКС" і знаходиться

за адресоюАДРЕСА_3 для вирішення справи по суті.

Скасовуючи

ухвалу від 15.08.2007 року про вжиття заходів до забезпечення позову

апеляційний суд виходив із того, що відповідно до статті 66 Господарського

процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора

чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів

до забезпечення позову як гарантія реального виконання рішення суду.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо

невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення

господарського суду.

Умовою

застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване

припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у

відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись

за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Статтею

67 Господарського процесуального кодексу України визначені способи забезпечення

позову.

Заявник,

який просить вжити заходи до забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини

звернення із заявою про забезпечення позову.

Однак,

як встановлено апеляційним судом заява ОСОБА_1. про вжиття заходів забезпечення

позову, на яку посилається господарський суд Харківської області у своїй ухвалі

від 15.08.2007 р., відсутня.

Згідно

статті 66 Господарського процесуального кодексу України суд має право за своєї

ініціативи вжити таких заходів, проте, в оскаржуваній ухвалі відсутні посилання

на це.

Крім

того, судова колегія зазначила, що у вирішенні питання про забезпечення позову

господарський суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості щодо необхідності

вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності,

обґрунтованості і адекватності щодо забезпечення позову; забезпечення

збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом

позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне

виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення

виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких

заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та

охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового

процесу.

Адекватність

заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його

відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої

відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права

(інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке

вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві

вчиняти певні дії.

Суду

першої інстанції при вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення

позову не було враховано, що такі заходи мають бути співмірними із заявленими

позивачем вимогами.

Співмірність

передбачає співвідношення наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з

тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з

урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник

звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти

арешт, чи майнових наслідків заборони здійснення відповідачу певних дій.

З

огляду на це судом першої інстанції серед заходів забезпечення позову помилково

було вжито також арешт нежитлових будівель, майна та обладнання, оскільки цими

заходами не повинні блокуватися господарська діяльність товариства,

порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися

обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Таким

чином, апеляційний суд дійшов висновку, що господарський суд Харківської

області безпідставно застосував заходи забезпечення позову в зв'язку з чим

ухвалу господарського суду від 15.08.2007 року скасував.

Посилання

позивача на те, що ухвала про забезпечення позову постановою Вищого

господарського суду України від 23.10.2007р. залишена в силі не прийнята

апеляційним судом до уваги, так як касаційна інстанція розглядає касаційні

скарги на відміну від апеляційної інстанції, яка повторно розглядає справи.

Постанова

Вищого господарського суду України від 23.10.2007 року прийнята за результатами

перегляду касаційної скарги ОСОБА_1 . на ухвалу від 15.08.2007 року з приводу

залишення без задоволення клопотання про накладання арешту, а в апеляційному

порядку звернувся Департамент державної реєстрації юридичних осіб і фізичних

осіб -підприємців Харківської міської ради.

Статтею

129 Конституції України будь -які якій особі гарантовано право як на касаційне,

так і на апеляційне оскарження судових актів.

Отже,

матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку

статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і

об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності;

дослідив, встановив та надав юридичну оцінка наданим сторонами доказам та

дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали місцевого господарського

суду в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної

інстанції колегія суддів не вбачає.

Твердження

заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не

знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до

переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського

процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції.

На

підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117,

пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П

О С Т А Н О В И В :

Постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2008 року у справі №

35/403-07 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Касаційну

скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                        Т.

Дроботова

С у д д і          Н. Волковицька

Л.Рогач