Постанова

від 15.07.2008 по справі 2-а-3465/08

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

h

h

ЖИТОМИРСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна,

10014, м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, тел.42-24-91

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 15 липня 2008 р.                                                             Справа

№  2-а-3465/08 

категорія  49

Житомирський окружний

адміністративний суд у складі:

головуючого - судді   Щавінський В.Р.  

при секретарі -  Недашківському К.М.

за участю представників сторін:

- від позивача: ОСОБА_1,

ОСОБА_2, адвокат,

- від відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому

засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за  позовом 

ОСОБА_1

до   ВГІРФО УМВС в Житомирській області

про  визнання рішення про видворення іноземця

нечинним  ,-

встановив:

 До Житомирського окружного адміністративного

надійшов позов громадянина Італії ОСОБА_1 

про  визнання рішення про

видворення іноземця нечинним

 Позов мотивовано тим, що відповідачем

безпідставно прийнято рішення про видворення з України ОСОБА_1 з забороною

в'їзду на територію держави строком на шість місяців, з яким позивач не

погоджується. 

В судовому

засіданні представник позивача позовні вимоги уточнив та просив суд визнати

рішення відповідача за №92 від 21 лютого 2008 року протиправним і його

скасувати.

Відповідач в

судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був

повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

Заслухавши

пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та матеріали справи,

суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

21.02.2008

року начальником ВГІРФО УМВС України в Житомирській області прийнято рішення

№92 про видворення з України громадянина Італії ОСОБА_1 до 28.02.2008 року та

цим же рішенням заборонено йому в'їзд на територію держави строком на шість

місяців.

Як вбачається

з матеріалів справи, ОСОБА_1 проживає в с.Троковичі Черняхівського району

Житомирської області, має приватну власність, що підтверджується договором

купівлі-продажу від 12.07.2006 року. Рішенням виконавчого комітету Троковицької

сільської ради №74 від 20.06.2007 року позивачу надано дозвіл на відкриття

торгівельної точки на території сільської ради, а також рішенням №75 від 20.06.2007

року надано дозвіл на реконструкцію та добудову житлового будинку.

 Твердження відповідача про те, що ОСОБА_1

систематично порушує правила перебування в Україні іноземних громадян є

безпідставними, так як постановою Богунського районного суду м.Житомира від

20.02.2008 року по справі №3-2790/08 ОСОБА_1 звільнено від адміністративної

відповідальності передбаченої ст.203 ч.1 КУпАП. Інших доказів протиправної

поведінки позивача відповідач суду не надав.

Відповідно до

ч.5 ст.32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без

громадянства" (далі - Закон) орган внутрішніх справ чи орган охорони

державного кордону можуть  затримати і

примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на

підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за

зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або

Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються

від виїзду після прийняття рішення про видворення  або є обґрунтовані підстави вважати, що вони

будуть ухилятися від виїзду.

 Відповідно до ч.1 ст.32 Закону іноземець та

особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення,

після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного

стягнення може бути видворений за межі України. 

Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання

чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ

за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин

прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх

справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може

супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років.

Відповідач

вказавши на те, що у позивача відсутні в Україні житло, знайомі та близькі

(громадяни України), засоби для існування, не надав достатніх доказів для

підтвердження цього та вищевикладене спростовується тим, що позивач має

приватну власність та бажає займатися підприємницькою діяльністю, а також

характеризується з позитивної сторони та підтверджується наявними матеріалами

справи.

Відповідно до

ст.2 Закону іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та

виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено

Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами

України.

Іноземці та

особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження,

соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови,

ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Відповідно до

ч.4 ст.6 КАС України  іноземці, особи без

громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим

правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.

Стаття 2 КАС

України вказує на те, що завданням адміністративного судочинства є захист прав,

свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інших

суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст.71

КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи

бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності

свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він

заперечує проти адміністративного позову.

П. 4 с.128

КАС України передбачає, що у разі неприбуття відповідача -суб'єкта владних

повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового

розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття

розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних

у ній доказів.

 В зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що

відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав достатніх доказів на

підтвердження своєї правової позиції, а тому відсутні підстави для видворення

за межі України ОСОБА_1.

Керуючись

69-71, 94, 160-165, 167 та 254 КАС України, суд -

постановив:

1. Позов

задовольнити.

2. Визнати

протиправною та скасувати постанову ВГІРФО УМВС України в Житомирській області

№92 від 21.02.2008 року про примусове видворення за межі України ОСОБА_1.

Постанова

Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення

строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява

про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний

адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду  протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання

заяви про апеляційне оскарження.

           Головуючий суддя                                                                      В.Р. Щавінський