Ухвала

від 17.10.2012 по справі 0670/10996/11

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Фещук А.В.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"17" жовтня 2012 р. Справа № 0670/10996/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

при секретарі Марчук Ю.А. ,

за участю представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" серпня 2012 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Україна ТВМ" до Малинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Україна ТВМ»14.11.2011 року звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення від 25.10.2011 р. за №0001062340 та за №0000062801.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року позов Приватного підприємства "Україна ТВМ" до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2011 р. за №0001062340 та за №0000062801 - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області за №0001062340 та за №0000062801 від 25.10.2011 р.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі посилається на те, що взаємовідносини між ТОВ "СКВ-Міг" та ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія" не спричинили реального настання правових наслідків. Відповідно, безпідставно позивачем були сформовані валові витрати та податковий кредит. Суд першої інстанції не звернув уваги на дані обставини та ухвалив незаконне рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що з 19.09.2011 року по 07.10.2011 року службовими особами органу державної податкової служби на підставі направлень від 19.09.2011 р. №№830, 831, 832, 833 відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок проведено документальну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства приватного підприємства «Україна ТВМ» за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт від 14.10.2011 р. №177/23-10/34829205.

В результаті проведення перевірки, серед інших порушень, встановлено порушення:

1) пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємства на 171 115 грн., у тому числі з квартал 2010 року - 15 392 грн.; 4 квартал 2010 року - 45 514 грн.; 1 квартал 2011 року - 110 209 грн.

2) пп.7.3.1 п.7.3. пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі ПДВ в розмірі 105 284 грн.

За наслідками перевірки відповідачем 25.10.2011 р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001062340 про визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 171115,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15228,00 грн.;

- №0000062801 про визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 105284,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 26321,00 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про скасування вказаних податкових повідомлень рішень.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів, зобов'язань і власного капіталу підприємства.

Первинні документи - це документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Первинні документи мають бути складені в момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлено, що господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей (нафтопродуктів) від ТОВ «СКВ-МІГ» підтверджені первинними бухгалтерськими, податковими та транспортними документами, а саме: договором купівлі-продажу від 16.08.2010р. № 98, накладними на відпуск ГСМ: від 16.08.2010 р. № 160810-4 (ГСМ) на суму 73881,90 грн., від 13.12.2010 р. № 131210-4 (ГСМ) на суму 130718,80 грн., від 27.12.2010 р. № 271210-3 (ГСМ) на суму 87749,70 грн., податковими накладними: від 16.08.2010 р. № 16081012 на суму 73881,90 грн. ( в т.ч. ПДВ 12313,65 грн.), від 13.12.2010 р. № 1312109 на суму 130718,80 грн. (в т.ч. ПДВ 21786,47 грн.), від 27.12.2010 р. № 2712106 на суму 87749,70 грн. (в т.ч. ПДВ 14624,95 грн.), товарно-транспортними накладними: від 16.08.2010 р. № 160810-4 (ГСМ), від 13.12.2010 р. № 131210-4 (ГСМ), від 27.12.2010 р. № 271210-3 (ГСМ), подорожніми листами вантажного автомобіля: від 16.08.2010 р. № 16, від 13.12.2010 р. № 56, від 27.12.2010 р. № 61.

Встановлено, що господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей (нафтопродуктів) від ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» підтверджені первинними бухгалтерськими, податковими та транспортними документами, а саме: договором поставки нафтопродуктів від 26.01.2011 р. № 26/01-1, рахунками-фактурами: від 02.02.2011 р. № СФ-0000057, від 11.02.2011 р. № СФ-0000082, від 22.02.2011 р. № СФ-0000100, видатковими накладними: від 03.02.2011 р. № РН-0000057 на суму 176409,98 грн., від 14.02.2011 р. № РН-0000078 на суму 124907,89 грн., від 24.02.2011 р. № РН-0000100 на суму 227684,70 грн., податковими накладними: від 03.02.2011 р. № 14 на суму 176409,98 грн. у тому числі ПДВ 29401,66 грн., від 14.02.2011 р. № 37 на суму 124907,89 грн. у тому числі ПДВ 20817,98 грн., від 24.02.2011 р. № 53 на суму 227684,70 грн. у тому числі ПДВ 37947,45 грн., товарно-транспортними накладними: від 03.02.2011 р. № 593512, від 14.02.2011 р. № 593539, від 24.02.2011 р. № Ф-000586, подорожніми листами вантажного автомобіля: від 03.02.2011 р. № 8, від 14.02.2011 р. № 10, від 24.02.2011 р. № 11.

Розрахунки за поставлені пально-мастильні матеріали проведені позивачем з ТОВ «СКВ-МІГ» у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного банківського рахунку позивача на банківський рахунок постачальника, що підтверджується банківськими виписками, а саме: 16.08.2010 р. в сумі 73881,90 грн., 10.12.2010 р. в сумі 130718,80 грн., 24.12.2010 р. в сумі 87749,70 грн., а всього в сумі 292350,40 грн. У тому числі постачальникові сплачено податок на додану вартість в ціні нафтопродуктів всього в загальній сумі 48725,07 грн.

Розрахунки за поставлені пально-мастильні матеріали проведені позивачем з ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного банківського рахунку позивача на банківський рахунок постачальника, що підтверджується банківськими виписками: 02.02.2011 р. в сумі 92218,53 грн., 03.02.2011 р. в сумі 64191,45 грн., 04.02.2011 р. в сумі 30000,00 грн., 11.02.2011 р. в сумі 13009,90 грн., 14.02.2011 р. в сумі 111898,00 грн., 22.02.2011 р. в сумі 160684,70 грн., 23.02.2011 р. в сумі 32000,00 грн., 24.02.2011 р. в сумі 35000,00 грн., а всього в сумі 529002,58 грн. У тому числі постачальникові сплачено податок на додану вартість в ціні нафтопродуктів всього в загальній сумі 88167,10 грн.

Встановлено, що придбане пальне у ТОВ «СКВ-МІГ» та ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» перевозилось позивачем в місце провадження господарської діяльності самостійно вантажним автомобілем НОМЕР_1 та причепом державний № НОМЕР_2. Право власності на автомобіль належить фізичній особі - директорові підприємства Ткачуку В.М., право власності на причеп належить юридичній особі - ПП «Україна ТВМ», що підтверджується відповідними свідоцтвами про державну реєстрацію автотранспортних засобів. Службові відрядження директора підприємства до місць відвантаження нафтопродуктів підтверджені наказами по підприємству та посвідченнями на відрядження, які долучені до матеріалів справи.

Факти надходження придбаних нафтопродуктів на АЗС позивача підтверджуються також записами в журналі обліку нафтопродуктів, що надійшли на АЗС.

Записами в бухгалтерському обліку підтверджується, що позивачем оприбутковано на баланс підприємства пально-мастильні матеріали, які поставлені ТОВ «СКВ-МІГ» та ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія», проводками за дебетом рахунку 281 з кредиту рахунку 631 та виділено ПДВ в ціні придбання проводками за дебетом рахунку 6442 з кредиту рахунку 631. Записи в бухгалтерському обліку підтверджуються регістрами бухгалтерського обліку по рахунках обліку 281 «Товари», 644 «Податковий кредит», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Факти поставок також підтверджуються актами звірки розрахунків між позивачем і його контрагентами.

Факти використання придбаних нафтопродуктів в господарській діяльності позивача підтверджуються регістрами бухгалтерського обліку позивача: оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 «Товари», 361 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.99 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення N 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Крім того, позивачем надано ухвалу від 07.05.2012 р. Житомирського апеляційного адміністративного суду по адміністративній справі №0670/5652/11, згідно якої обставини в частині фактичного здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» в лютому 2011 року, підтвердження їх первинними бухгалтерськими та розрахунковими документами, а також правомірності укладеного правочину, були встановлені судами в ході судового розгляду адміністративної справи №0670/5652/11.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «СКВ-МІГ» та ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних нафтопродуктів у вказаних постачальників.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), тобто договір є нікчемним лише у разі, якщо його нікчемність (або недійсність) прямо встановлено законом, в іншому випадку - договір є оспорюваним.

Відповідачем не надано доказів визнання договору купівлі-продажу, укладенего між позивачем та ТОВ «СКВ-МІГ» нікчемним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновки податкового органу про нікчемність правочину між ПП «Україна ТВМ» та ТОВ «СКВ-Міг» необґрунтованими.

Що стосується завищення податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Встановлено, що податковий кредит позивача підтверджується податковими накладними постачальника ТОВ «СКВ-Міг», а саме: податковою накладною від 16.08.2010 р. №16081012 на суму 73881,90 грн. ( в т.ч. ПДВ 12313,65 грн.), податковою накладною від 13.12.2010 р. №1312109 на суму 130718,80 грн. (в т.ч. ПДВ 21786,47 грн.), податковою накладною від 27.12.2010 р. №2712106 на суму 87749,70 грн. (в т.ч. ПДВ 14624,95 грн.).

На дату вчинення господарських операцій постачальник позивача ТОВ «СКВ-Міг» був зареєстрований платником податку на додану вартість, а придбані у даного постачальника товарно-матеріальні цінності використані позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином позивач правомірно сформував податковий кредит з господарських операцій з ТОВ «СКВ-Міг».

Встановлено, що 26 листопада 2009 року між позивачем і ТОВ «Терен» було укладено договір №22 підряду на будівництво житлового об`єкта предметом якого є будівництво житлового об`єкту в м. Трускавець за завданням позивача.

На виконання умов договору підряду позивач банківськими переказами перерахував ТОВ «Терен» авансові платежі: 07.06.2010 р. в сумі 150000,00 грн. у тому числі ПДВ 25000,00 грн., 30.07.2010 р. в сумі 189351,81 грн. у тому числі ПДВ 31558,64 грн.

Відповідно до пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

ТОВ «Терен», будучи зареєстрованим платником ПДВ, видав позивачеві податкові накладні № 7 від 07.06.2010 р. в сумі в сумі 150000,00 грн. у тому числі ПДВ 25000,00 грн., № 6 від 30.07.2010 р. в сумі 189351,81 грн. у тому числі ПДВ 31558,64 грн., які останнім, з урахуванням вищенаведених приписів Закону, були включені в реєстр отриманих податкових накладних і задекларовані в податкових деклараціях з ПДВ за червень та липень 2010 р. у складі податкового кредиту.

В статуті підприємства предметом діяльності, крім іншого, є здавання в оренду власної житлової та нежитлової нерухомості. Відповідно будівництво житлового об"єкту відноситься до господарської діяльності позивача.

Листом від 22.02.2012 р. №12 ТОВ «Терен» повідомило позивача про завершення будівельних робіт і необхідності направлення позивачем представника для підписання акту приймання-передачі житлового об`єкту з метою подальшого оформлення права приватної власності на новозбудований об`єкт.

Висновки податкового органу про непов`язаність сплачених сум ПДВ з господарською діяльністю позивача на дату прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення були передчасними, з огляду на те, що позивач в перевіреному періоді не міг використовувати і не використовував об`єкт нерухомості, який на той час будувався на його замовлення. Відповідачем не враховані вимоги абз. 4 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону, згідно яких право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про скасування податкових повідомлень-рішень з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Малинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" серпня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський Є.М. Мацький

Повний текст Ухвали виготовлено "23" жовтня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Україна ТВМ" вул.Грушевського,132 б,м.Малин,Житомирська область,11603

3- відповідачу Малинська об"єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби пл.Соборна,10,м.Малин,Житомирська область,11601