Ухвала

від 15.07.2013 по справі 0670/10996/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року м. Київ К/9991/70774/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.08.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012

у справі № 0670/10996/11

за позовом Приватного підприємства "Україна ТВМ"

до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012, задоволено адміністративний позов: скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.10.2011 № 0001062340 та № 0000062801.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства позивача за період з 01.04.2010 по 30.06.2011, складено акт від 14.10.2011 №177/23-10/34829205, в якому зафіксовані порушення:

- пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємства на 171 115 грн., у тому числі з квартал 2010 року - 15 392 грн.; 4 квартал 2010 року - 45 514 грн.; 1 квартал 2011 року - 110 209 грн.;

- пп.7.3.1 п.7.3. пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі ПДВ в розмірі 105 284 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 25.10.2011 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001062340 про визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 171115,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15228,00 грн.;

- №0000062801 про визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 105284,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 26321,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Факт здійснення господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей (нафтопродуктів) між позивачем з ТОВ «СКВ-МІГ» (згідно договору купівлі-продажу від 16.08.2010 № 98) та ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» (згідно договору поставки нафтопродуктів від 26.01.2011 № 26/01-1) підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, а саме це: податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, банківські виписки

Факти надходження придбаних нафтопродуктів на АЗС позивача підтверджуються, також, записами в журналі обліку нафтопродуктів, що надійшли на АЗС, актами звірки розрахунків між позивачем та контрагентами.

Факти використання придбаних нафтопродуктів в господарській діяльності позивача підтверджуються регістрами бухгалтерського обліку позивача: оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 «Товари», 361 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та вказаними контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з ТОВ «СКВ-МІГ» та ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія», фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Також, встановлено, що 26.11.2009 між позивачем та ТОВ «Терен» було укладено договір №22 підряду на будівництво житлового об`єкта, предметом якого є будівництво житлового об`єкту в м. Трускавець за завданням позивача.

На виконання умов договору підряду, позивач банківськими переказами перерахував ТОВ «Терен» авансові платежі. ТОВ «Терен», будучи зареєстрованим платником ПДВ, видав позивачу податкові накладні, які останнім були включені в реєстр отриманих податкових накладних і задекларовані в податкових деклараціях з ПДВ за червень та липень 2010 року у складі податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій правомірно відхилені висновки податкового органу про те, що будівництво житлового об'єкту не відноситься до господарської діяльності позивача, оскільки в статуті підприємства зазначено, що предметом його діяльності, крім іншого, є здавання в оренду власної житлової та нежитлової нерухомості.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за спірний період та податкового зобов'язання з податку на прибуток за результатами господарських операцій з ТОВ «СКВ-МІГ», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» та ТОВ «Терен», а відтак - протиправність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 25.10.2011 № 0001062340 та № 0000062801.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль