Постанова

від 10.10.2012 по справі 2а/2570/878/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/878/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"10" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименною Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Кочума О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніта і К»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніта і К»звернулись до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові, в якому просили суд скасувати рішення ДПІ у м. Чернігові про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, викладене в листі № 1312/10/15-119 від 23.01.2012 року та зобов'язати ДПІ у м. Чернігові видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, не надано належної правової оцінки письмовим запереченням по справі, наданим представником відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного .

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем 13.01.2012 до ДПІ у м. Чернігові подано заяву № 02781 про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій позивач просить перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2012. Видами діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 позивач зазначає: виробництво ювелірних виробів; надання інших комерційних послуг; оренда інших машин та устаткування; здавання в оренду власного нерухомого майна. Позивачем обрана четверта група платника єдиного податку зі ставкою єдиного податку 5 %.

ДПІ у м. Чернігові своїм листом від 23.01.2012 року № 1312/10/15-119 відмовила позивачу у застосуванні спрощеної системи оподаткування та звітності, посилаючись на п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України, в якому зазначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, не можуть бути платниками єдиного податку.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом рішення винесене не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, якщо мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Пунктом 2 статті 4 Закону України від 18.11.1997 року № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»(Закон № 167) визначено, що всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб'єктами підприємницької діяльності окремо за кожним видом операції з урахуванням технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогеннного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.

Отже, у Податковому кодексі України не визначено поняття «дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння»і поняття щодо діяльності з їх «видобутку, виробництва та реалізації». З огляду на вимоги статті 5 Податкового кодексу України, застосуванню підлягають норми інших нормативно-правових актів. Спеціальним законом, який здійснює державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».

В розумінні пунктів 1-2 статті 1 Закону № 637 ювелірні вироби підпадають під визначення «дорогоцінні метали»чи «дорогоцінне каміння», і одночасно зазначає, що статтею 14 Закону № 637 врегульовано такий вид діяльності як «торгівля дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них». Відповідно до частини 2 зазначеної статті, правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності, встановлюються Кабінетом міністрів.

Поняття «вироби із дорогоцінного металу»визначено Інструкцією про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 244, зареєстрованої в Мін'юсті України за № 3698968 від 25.03.2004 року. Виріб із дорогоцінного металу - це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо), який використовується як прикраса або предмет побуту. Відповідно до абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи-підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. Виходячи із буквального змісту вказаної статті, не можуть бути суб'єктами спрощеної системи оподаткування фізичні особи-підприємці, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами, тобто виробами із дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

Також посилання позивача на положення Національного класифікатора України ДК 009:2005, (затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року № 375 (в Міністерстві юстиції України не зареєстрований) як на підставу для перебування на спрощеній системі оподаткування колегія суддів, оцінює критично, оскільки згідно листа Державної служби статистики України від 30.12.2011 року № 14/3-12/636, класифікація видів економічної діяльності має статистичне призначення та методологічні основи застосування.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а Постанова суду першої інстанції прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року -задовольнити .

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року -скасувати .

Постановити нову, якою в задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніта і К»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії -відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.