Постанова

від 24.10.2012 по справі 2а-1670/366/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/366/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Ялова О.О.,

представників відповідача - Переяслівця В.М., Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Полтавакондитер") 20 січня 2012 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 січня 2012 року №0002312305, яким платнику податків зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 343 443 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 162 617 грн. 50 коп., №0002322305, відповідно до якого товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 343 443 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність доводів контролюючого органу про порушення підприємством вимог податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві, додаткових поясненнях до позову.

Представники відповідача в судовому засіданні та наданих до суду письмових запереченнях проти позову заперечували посилаючись на обставини, встановлені позаплановою виїзною перевіркою ПАТ "Полтавакондитер" з питань щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "ТД "Нові перспективи" у квітні 2011 року, ТОВ "АПК "Співдружність" у грудні 2010 року, ТОВ "Алсон" у серпні 2010 року, ПП "Укрпромресурс" у жовтні, листопаді 2010 року.

В ході судового розгляду справи протокольною ухвалою суду замінено відповідача у справі з Державної податкової інспекції у м. Полтаві на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 00382208; перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві з 05 квітня 1996 року та відповідно до свідоцтва №100325741 є платником податку на додану вартість з 28 червня 1997 року (т. І, а.с. 10, 12, 14 ).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів (15.84.0), виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання (15.82.0), оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами (51.36.0), роздрібна торгівля хлібом, хлібобулочними та кондитерськими виробами (52.24.0), діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0), будівництво будівель (45.21.1) (т. І, а.с. 11 ).

Фахівцем ДПІ у м. Полтаві у період з 14 грудня 2011 року по 23 грудня 2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Полтавакондитер" з питань щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "ТД "Нові перспективи" у квітні 2011 року, ТОВ "АПК "Співдружність" у грудні 2010 року, ТОВ "Алсон" у серпні 2010 року, ПП "Укрпромресурс" у жовтні, листопаді 2010 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 23 грудня 2011 року №9448/23-8/00382208 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення позивачем вимог частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України щодо укладення нікчемних правочинів із вищезазначеними контрагентами; статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 198, пункту 220.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ за серпень 2010 року на 106 656 грн., жовтень 2010 року - 121 557 грн., листопад 2010 року - 97 020 грн., грудень 2010 року - 7 093 грн., квітень 2011 року - 11 117 грн.; внаслідок чого платником податків завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2010 року на 106 656 грн., листопад 2010 року - 121 557 грн., грудень 2010 року - 97 020 грн., січень 2011 року - 7 093 грн., травень 2011 року - 11 117 грн. (т. І, а.с. 13-42 ).

На підставі даних висновків акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 10 січня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002312305, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 343 443 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 162 617 грн. 50 коп. (т. І, а.с. 43 );

- №0002322305, відповідно до якого ПАТ "Полтавакондитер" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 343 443 грн. (т. І, а.с. 44 ).

Не погодившись з рішеннями суб'єкта владних повноважень про зменшення суми бюджетного відшкодування та розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, позивач оскаржив такі рішення до суду.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві від 10 січня 2012 року №0002312305, №0002322305 та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до поданих ПАТ "Полтавакондитер" до ДПІ у м. Полтаві податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень 2010 року платником податків задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 2 703 819 грн. (т. І, а.с. 49-50 ), жовтень 2010 року - 4 696 481 грн. (т. І, а.с. 53-54 ), листопад 2010 року - 3 200 482 грн. (т. І, а.с. 55-56 ), грудень 2010 року - 2 796 327 грн. (т. І, а.с. 57-58 ), квітень 2011 року - 2 204 513 грн. (т. І, а.с. 61-62 ). В подальшому, з врахуванням показників від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів платником податків у вересні, листопаді, грудні 2010 року, січні, квітні 2011 року заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку відповідні суми податку на додану вартість.

Однак, в ході проведення позапланової виїзної перевірки податковий ревізор-інспектор дійшов висновку про завищення ПАТ "Полтавакондитер" податкового кредиту з ПДВ та від'ємного значення по господарським операціям: за серпень 2010 року з ТОВ "Алсон" (код ЄДРПОУ 34929851) на суму 106 656 грн., за жовтень, листопад 2010 року з ПП "Укрпромресурс" (код ЄДРПОУ 32358759) на суму 218 577 грн., за грудень 2010 року з ТОВ "АПК "Співдружність" (код ЄДРПОУ 37148610) на суму 7 093 грн., за квітень 2011 року з ТОВ "ТД "Нові технології" (код ЄДРПОУ 37304247) на суму 11 117 грн. Крім того, податковий ревізор-інспектор зазначив, що внаслідок допущення даних порушень платником податків безпідставно заявлено вищевказані суми до бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку.

При цьому, вищезазначені доводи відповідач мотивує відомостями баз даних ДПС України про відсутність у вищезазначених контрагентів основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів тощо. Крім того, посилається на акти перевірок ТОВ "ТД "Нові перспективи", ТОВ "АПК "Співдружність", ТОВ "Алсон", ПП "Укрпромресурс" та встановлені в ході проведення таких перевірок факти порушень в ланцюгах постачання. З врахуванням викладеного, контролюючий орган стверджує про нікчемний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим наголошує на відсутності у ПАТ "Полтавакондитер" права на віднесення сум ПДВ по таким господарським операціям до складу податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів.

Разом з тим, суд не погоджується з вищевказаними доводами ДПІ у м. Полтаві та вважає за необхідне зазначити наступне.

Станом на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин питання щодо порядку та умов формування платником ПДВ податкового кредиту, а також визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) було визначено статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (чинного до 01 січня 2011 року) та розділом V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, що набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Крім того, за приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 вказаної статті 198 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладені положення Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Як визначено пунктами 200.1 - 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вищезазначене свідчить про те, що право на формування податкового кредиту з ПДВ та відповідно бюджетне відшкодування безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та суми відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України, суд має дослідити факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку, що мали вплив на формування вищевказаних показників податкової звітності.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПАТ "Полтавакондитер" укладено договори поставки:

- від 06 січня 2009 року №6/1-09, предметом якого була поставка ТОВ "Алсон" товарно-матеріальних цінностей, вид, асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна яких визначається окремо на кожну партію товарів у Специфікації, що є невід'ємною частиною договору (т. І, а.с. 88-91 );

- від 02 січня 2008 року №15/01-08, за умовами якого ПП "Укрпромресурс" зобов'язувалося здійснити поставку позивачу товарів відповідно до заявок останнього та складених сторонами Специфікацій (т. І, а.с. 108-109, 113, 116, 118 );

- від 15 вересня 2010 року №15/09-10, відповідно до якого ТОВ "АПК "Співдружність" взяло на себе зобов'язання щодо постачання ПАТ "Полтавакондитер" товарів, характеристика яких визначається сторонами у Специфікації (т. І, а.с. 196-197 );

- від 21 березня 2011 року №1-03/11, предметом якого визначено постачання ТОВ "ТД "Нові перспективи" товарно-матеріальних цінностей, вид, асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна яких визначається окремо на кожну партію товарів у Специфікації, що є невід'ємною частиною договору (т. І, а.с. 72-73 ).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на підставі даних договорів ПАТ "Полтавакондитер" здійснило придбання у вказаних контрагентів товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, відповідно до договору від 06 січня 2009 року №6/1-09 позивач придбав у ТОВ "Алсон" у серпні 2010 року арахіс загальною кількістю 44 000 кг та вартістю 639 936 грн. (в т.ч. ПДВ 106 656 грн.).

На підставі договору від 02 січня 2008 року №15/01-08 ПАТ "Полтавакондитер" протягом жовтня - листопада 2010 року придбавало у ПП "Укрпромресурс" гофроящики загальною кількістю 590 640 шт. та вартістю 1 311 466 грн. 41 коп. (в т.ч. ПДВ 218 577 грн. 72 коп.).

На виконання умов договору від 15 вересня 2010 року №15/09-10 позивач у грудні 2010 року здійснив придбання у ТОВ "АПК "Співдружність" екстракту солодкового кореня загальною кількістю 560 кг та вартістю 42 557 грн. 76 коп. (в т.ч. ПДВ 7 092 грн. 96 коп.).

Відповідно до договору від 21 березня 2011 року №1-03/11 ПАТ "Полтавакондитер" у квітні 2011 року придбало у ТОВ "ТД "Нові перспективи" 500 кг "капол 254N" вартістю 61 360 грн. (в т.ч. ПДВ 10 226 грн. 67 коп.) та 25 кг ароматизатора "шоколад 648422" вартістю 5 340 грн. (в т.ч. ПДВ 890 грн. 04 коп.).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як визначено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

На підтвердження факту придбання товарно-матеріальних цінностей у вищевказаних контрагентів позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних: по господарських операціях з ТОВ "Алсон": від 04 серпня 2010 року №151, від 16 серпня 2010 року №156 (т. І, а.с. 92-93 ); по господарських операціях з ПП "Укрпромресурс": від 05 жовтня 2010 року №50, від 06 жовтня 2010 року №51, від 14 жовтня 2010 року №52, від 14 жовтня 2010 року №53, від 19 жовтня 2010 року №54, від 21 жовтня 2010 року №55, від 22 жовтня 2010 року №56, від 28 жовтня 2010 року №57, від 29 жовтня 2010 року №58, від 08 листопада 2010 року №59, від 08 листопада 2010 року №60, від 12 листопада 2010 року №61, від 15 листопада 2010 року №62, від 17 листопада 2010 року №63, від 20 листопада 2010 року №64, від 26 листопада 2010 року №65, від 27 листопада 2010 року №66 (т. І, а.с. 120-137 ); по господарських операціях з ТОВ "АПК "Співдружність": від 14 грудня 2010 року №71 (т. І, а.с. 71 ); по господарських операціях з ТОВ "ТД "Нові перспективи": від 30 березня 2011 року №137, від 14 квітня 2011 року №47 (т. І, а.с. 74-75 ).

Дані податкові накладні позивачем включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за відповідні звітні періоди за датою їх отримання, що відповідачем у справі не заперечується (т. ІІІ, а.с. 8, 27, 87, 91, 101, 102, 107, 113, 118, 161, 176, 178, 182, 184, 189, 194, 209, 211; т. IV, а.с. 29, 124, 143 ).

Дослідивши копії вищеперерахованих податкових накладних судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог закону, чинного на момент їх складення.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписки вищезазначених податкових накладних контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість та були зареєстрованими як юридичні особи у встановленому законодавством порядку (т. ІІ, а.с. 15-29; т. IV, а.с. 176-182 ).

Крім того, суд зазначає, що зауваження до оформлення податкових накладних у акті перевірки відсутні.

Відтак, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "ТД "Нові перспективи", ТОВ "АПК "Співдружність", ТОВ "Алсон", ПП "Укрпромресурс" товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 2 060 660 грн. 17 коп. (в т.ч. ПДВ - 343 443 грн. 39 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем до матеріалів адміністративного позову надано копії специфікацій (т. І, а.с. 110-112, 114-115, 117, 119, 199-204 ) видаткових та прибуткових накладних (т. І, а.с. 70-71, 76-87, 94-96, 98-99, 101-103, 105-106, 138-139, 141, 143-144, 146-148, 150-151, 153,155-158, 160, 162-164, 166-167, 169, 171-173, 175, 177-179, 181-182, 184-186, 188-189, 191, 198 ), рахунків на оплату (т. ІІ, а.с. 128-151 ).

Дослідивши в судовому засіданні вищевказані копії специфікацій, накладних та рахунків-фактур, судом встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів, що підтверджується виписками установ банків про рух коштів на рахунках, копіями платіжних доручень (т. ІІ, а.с. 7-14 ).

Транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Алсон", ПП "Укрпромресурс", ТОВ "АПК "Співдружність" здійснювалося автотранспортом Постачальників, на підтвердження чого позивачем надано копії товарно-транспортних накладних (т. І, а.с. 97, 100, 140, 142, 145, 149, 152, 154, 159, 161, 165, 168, 170, 174, 176, 180, 183, 187, 190; т. IV, а.с. 165 ). Доставку товарів від ТОВ "ТД "Нові перспективи" здійснено службою експрес-доставки "Містекспрес" (м. Львів), підтвердженням чого є копії накладних, що супроводжували товар (т. ІІ, а.с. 152-153 ).

Суд зазначає, що зауваження до форми та порядку проведення розрахунків, а також транспортування товарів у Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов - відсутні.

Фактичне отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та їх відповідність вимогам якості підтверджується прибутковими накладними, відмітками в книзі реєстрації завезеної продукції (т. IV, а.с. 166-168 ), викопіюванням з журналу реєстрації довіреностей (т. IV, а.с. 169-170 ), висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, карантинними дозволами, сертифікатами якості, копії яких наявні в матеріалах справи (т. І, а.с. 209-250; т. ІІ, а.с. 1-6 ).

Придбані товарно-матеріальні цінності ПАТ "Полтавакондитер" використано у власній господарській діяльності, на підтвердження чого позивачем надано копії карток складського обліку матеріалів (т. ІІ, а.с. 33-54 ).

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що вчинення спірних господарських операцій відповідає меті та змісту господарської діяльності позивача та узгоджується з основними видами господарської діяльності його контрагентів (т. І, а.с. 11; т. ІІ, а.с. 19, 22, 28 ).

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) спірних господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в розмірі 343 443 грн. 39 коп. та підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення такої господарської діяльності.

Посилання контролюючого органу на результати перевірок контрагентів позивача та встановлення порушень вимог податкового законодавства України в ланцюгах постачання як на підставу для зменшення добросовісному платнику податків (яким є позивач) суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість суперечать практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України неодноразово висловлювала правову позицію в даній категорії справ, відповідно до якої: якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Також, суд звертає увагу на положення частини першої статті 218 Господарського кодексу України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, добросовісний платник податків не може нести відповідальність за порушення вимог податкового законодавства, допущені його контрагентом.

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 198, пункту 220.4 статті 200 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Що стосується доводів контролюючого органу про порушення платником податків вимог частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами статті 228 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Так само, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що вищевказані договори поставки суперечать вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення такого правочину не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Слід зазначити, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (адже діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191, 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (адже наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (адже відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

За таких обставин, суд вважає безпідставними доводи Кременчуцької ОДПІ про порушення ПАТ "Порлтавакондитер" вимог Цивільного кодексу України.

З вищенаведеного також слідує, що контролюючим органом неправомірно застосовано до платника податків штрафні (фінансові) санкції в розмірі 162 617 грн. 50 коп. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 10 січня 2012 року №0002312305.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем не надано доказів в обґрунтування висновків податкової інспекції, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Разом з тим, позивачем доведено правомірність декларування до бюджетного відшкодування сум ПДВ загалом в розмірі 343 443 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 10 січня 2012 року №0002312305, №0002322305 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача підлягає стягненню сплачена відповідно до платіжних доручень від 16 січня 2012 року №194, від 09 лютого 2012 року №606 сума судового збору загалом в розмірі 2 146 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 10 січня 2012 року №0002312305, №0002322305.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" (код ЄДРПОУ 00382208) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 29 жовтня 2012 року.

Суддя О.О. Кукоба