Ухвала

від 21.01.2013 по справі 2а-1670/366/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 р.Справа № 2а-1670/366/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2012р. по справі № 2а-1670/366/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 січня 2012 року №0002312305, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 343 443 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 162 617 грн. 50 коп., №0002322305, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 343 443 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 року задоволено адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер".

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 10 січня 2012 року №0002312305, №0002322305.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 146 гривень.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер", зареєстрований як юридична особа (ідентифікаційний код 00382208); перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби 05.04.1996р. № 28, станом на 31.12.2010 року перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтаві, відповідно до свідоцтва № 100325741 зареєстрований платником податку на додану вартість (т. І, а.с. 10, 12, 14).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів (15.84.0), виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання (15.82.0), оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами (51.36.0), роздрібна торгівля хлібом, хлібобулочними та кондитерськими виробами (52.24.0), діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0), будівництво будівель (45.21.1) (т. І, а.с. 11).

У період з 14.12.2011 р. по 23.12.2011 р. на підставі п. 78.2 ст. 78 ПК України, відповідно до наказу ДПІ у м. Полтаві № 4839 від 14.12.2011 р. фахівцем ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" з питань щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "ТД "Нові перспективи" у квітні 2011 року, ТОВ "АПК "Співдружність" у грудні 2010 року, ТОВ "Алсон" у серпні 2010 року, ПП "Укрпромресурс" у жовтні, листопаді 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 23 грудня 2011 року №9448/23-8/00382208, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ПАТ "Полтавакондитер" вимог частини першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України щодо укладення нікчемних правочинів із вищезазначеними контрагентами; статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 198, пункту 220.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ за серпень 2010 року на 106 656 грн., жовтень 2010 року - 121 557 грн., листопад 2010 року - 97 020 грн., грудень 2010 року - 7 093 грн., квітень 2011 року - 11 117 грн.; внаслідок чого платником податків завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2010 року на 106 656 грн., листопад 2010 року - 121 557 грн., грудень 2010 року - 97 020 грн., січень 2011 року - 7 093 грн., травень 2011 року - 11 117 грн. (т. 1, а.с. 13-42).

На підставі висновків вказаного акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 10 січня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002312305 від 10 січня 2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 343 443 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 162 617 грн. 50 коп. (т. І, а.с. 43);

- №0002322305 від 10 січня 2012 року, відповідно до якого ПАТ "Полтавакондитер" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 343 443 грн. (т. І, а.с. 44).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки, вважаючи дії відповідача при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення такими, що не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, використання товарів у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, у тому числі податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчать письмові докази, відповідно до поданих ПАТ "Полтавакондитер" до ДПІ у м. Полтаві податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень 2010 року платником податків задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 2 703 819 грн. (т. 1, а.с. 49-50), жовтень 2010 року - 4 696 481 грн. (т. 1, а.с. 53-54), листопад 2010 року - 3 200 482 грн. (т. 1, а.с. 55-56), грудень 2010 року - 2 796 327 грн. (т. 1, а.с. 57-58), квітень 2011 року - 2 204 513 грн. (т. 1, а.с. 61-62). В подальшому, з врахуванням показників від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, платником податків у вересні, листопаді, грудні 2010 року, січні, квітні 2011 року заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку відповідні суми податку на додану вартість.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки відповідача, викладені у акті перевірки за результатами позапланової виїзної перевірки, про завищення ПАТ "Полтавакондитер" податкового кредиту з ПДВ та від'ємного значення по господарським операціям: за серпень 2010 року з ТОВ "Алсон" (код ЄДРПОУ 34929851) на суму 106 656 грн., за жовтень, листопад 2010 року з ПП "Укрпромресурс" (код ЄДРПОУ 32358759) на суму 218 577 грн., за грудень 2010 року з ТОВ "АПК "Співдружність" (код ЄДРПОУ 37148610) на суму 7 093 грн., за квітень 2011 року з ТОВ "ТД "Нові технології" (код ЄДРПОУ 37304247) на суму 11 117 грн. Крім того, внаслідок допущення даних порушень платником податків безпідставно заявлено вищевказані суми до бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку.

Такі твердження про порушення вимог діючого законодавства відповідач мотивує відомостями баз даних ДПС України про відсутність у вищезазначених контрагентів основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів тощо. Крім того, посилається на акти перевірок ТОВ "ТД "Нові перспективи", ТОВ "АПК "Співдружність", ТОВ "Алсон", ПП "Укрпромресурс" та встановлені в ході проведення таких перевірок факти порушень в ланцюгах постачання. З врахуванням викладеного, відповідач стверджує про нікчемний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим наголошує на відсутності у ПАТ "Полтавакондитер" права на віднесення сум ПДВ по таким господарським операціям до складу податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Як свідчать письмові докази, позивачем, ПАТ "Полтавакондитер" укладено договори поставки:

- від 06 січня 2009 року №6/1-09, предметом якого була поставка ТОВ "Алсон" товарно-матеріальних цінностей, вид, асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна яких визначається окремо на кожну партію товарів у Специфікації, що є невід'ємною частиною договору (т. 1, а.с. 88-91);

- від 02 січня 2008 року №15/01-08, за умовами якого ПП "Укрпромресурс" зобов'язувалося здійснити поставку позивачу товарів відповідно до заявок останнього та складених сторонами Специфікацій (т. 1, а.с. 108-109, 113, 116, 118);

- від 15 вересня 2010 року №15/09-10, відповідно до якого ТОВ "АПК "Співдружність" взяло на себе зобов'язання щодо постачання ПАТ "Полтавакондитер" товарів, характеристика яких визначається сторонами у Специфікації (т. 1, а.с. 196-197);

- від 21 березня 2011 року №1-03/11, предметом якого визначено постачання ТОВ "ТД "Нові перспективи" товарно-матеріальних цінностей, вид, асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна яких визначається окремо на кожну партію товарів у Специфікації, що є невід'ємною частиною договору (т. 1, а.с. 72-73).

На підставі даних договорів ПАТ "Полтавакондитер" здійснило придбання у вказаних контрагентів товарно-матеріальних цінностей.

Зокрема, відповідно до договору від 06 січня 2009 року №6/1-09, позивач придбав у ТОВ "Алсон" у серпні 2010 року арахіс загальною кількістю 44 000 кг та вартістю 639 936 грн. (в т.ч. ПДВ 106 656 грн.).

На підставі договору від 02 січня 2008 року №15/01-08 ПАТ "Полтавакондитер" протягом жовтня - листопада 2010 року придбавало у ПП "Укрпромресурс" гофроящики загальною кількістю 590 640 шт. та вартістю 1 311 466 грн. 41 коп. (в т.ч. ПДВ 218 577 грн. 72 коп.).

На виконання умов договору від 15 вересня 2010 року №15/09-10 позивач у грудні 2010 року здійснив придбання у ТОВ "АПК "Співдружність" екстракту солодкового кореня загальною кількістю 560 кг та вартістю 42 557 грн. 76 коп. (в т.ч. ПДВ 7 092 грн. 96 коп.).

Відповідно до договору від 21 березня 2011 року №1-03/11 ПАТ "Полтавакондитер" у квітні 2011 року придбало у ТОВ "ТД "Нові перспективи" 500 кг "капол 254N" вартістю 61 360 грн. (в т.ч. ПДВ 10 226 грн. 67 коп.) та 25 кг ароматизатора "шоколад 648422" вартістю 5 340 грн. (в т.ч. ПДВ 890 грн. 04 коп.).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Крім того, за приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 вказаної статті 198 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується копіями специфікацій (т. 1, а.с. 110-112, 114-115, 117, 119, 199-204) видатковими та прибутковими накладними (т. 1, а.с. 70-71, 76-87, 94-96, 98-99, 101-103, 105-106, 138-139, 141, 143-144, 146-148, 150-151, 153,155-158, 160, 162-164, 166-167, 169, 171-173, 175, 177-179, 181-182, 184-186, 188-189, 191, 198), рахунками на оплату (т. 2, а.с. 128-151).

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів, що підтверджується виписками установ банків про рух коштів на рахунках, копіями платіжних доручень (т. 2, а.с. 7-14).

Транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Алсон", ПП "Укрпромресурс", ТОВ "АПК "Співдружність" здійснювалося автотранспортом Постачальників, що підтверджується наданими позивачем копіями товарно-транспортних накладних (т. 1, а.с. 97, 100, 140, 142, 145, 149, 152, 154, 159, 161, 165, 168, 170, 174, 176, 180, 183, 187, 190; т. 4, а.с. 165). Доставку товарів від ТОВ "ТД "Нові перспективи" здійснено службою експрес-доставки "Містекспрес" (м. Львів), підтвердженням чого є копії накладних, що супроводжували товар (т. 2, а.с. 152-153).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладені положення Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

На підтвердження факту придбання товарно-матеріальних цінностей у вищевказаних контрагентів позивачем надано копії податкових накладних: по господарських операціях з ТОВ "Алсон": від 04 серпня 2010 року №151, від 16 серпня 2010 року №156 (т. 1, а.с. 92-93); по господарських операціях з ПП "Укрпромресурс": від 05 жовтня 2010 року №50, від 06 жовтня 2010 року №51, від 14 жовтня 2010 року №52, від 14 жовтня 2010 року № 53, від 19 жовтня 2010 року №54, від 21 жовтня 2010 року №55, від 22 жовтня 2010 року № 56, від 28 жовтня 2010 року №57, від 29 жовтня 2010 року №58, від 08 листопада 2010 року № 59, від 08 листопада 2010 року №60, від 12 листопада 2010 року №61, від 15 листопада 2010 року №62, від 17 листопада 2010 року №63, від 20 листопада 2010 року №64, від 26 листопада 2010 року №65, від 27 листопада 2010 року № 66 (т. 1, а.с. 120-137); по господарських операціях з ТОВ "АПК "Співдружність": від 14 грудня 2010 року №71 (т. 1, а.с. 71); по господарських операціях з ТОВ "ТД "Нові перспективи": від 30 березня 2011 року № 137, від 14 квітня 2011 року №47 (т. 1, а.с. 74-75).

Дані податкові накладні позивачем включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за відповідні звітні періоди за датою їх отримання (т. 3, а.с. 8, 27, 87, 91, 101, 102, 107, 113, 118, 161, 176, 178, 182, 184, 189, 194, 209, 211; т. IV, а.с. 29, 124, 143).

Відповідачем не заперечується той факт, що на момент виписки вищезазначених податкових накладних контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість та були зареєстрованими як юридичні особи у встановленому законодавством порядку (т. 2, а.с. 15-29; т. IV, а.с. 176-182).

Фактичне отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та їх відповідність вимогам якості підтверджується прибутковими накладними, відмітками в книзі реєстрації завезеної продукції (т. 4, а.с. 166-168), викопіюванням з журналу реєстрації довіреностей (т. 4, а.с. 169-170), висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, карантинними дозволами, сертифікатами якості, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1, а.с. 209-250; т. 2, а.с. 1-6).

Таким чином господарські операції з придбання позивачем у ТОВ "ТД "Нові перспективи", ТОВ "АПК "Співдружність", ТОВ "Алсон", ПП "Укрпромресурс" товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 2 060 660 грн. 17 коп. (в т.ч. ПДВ - 343 443 грн. 39 коп.) повністю підтверджено первинними документами, оформленими належним чином відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також податковими накладними, заповненими у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.201.1 ст. 201 ПК України, а придбані товарно-матеріальні цінності ПАТ "Полтавакондитер" використано у власній господарській діяльності, на підтвердження чого позивачем надано копії карток складського обліку матеріалів (т. 2, а.с. 33-54).

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Як визначено пунктами 200.1 - 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що вчинення спірних господарських операцій відповідає меті та змісту господарської діяльності позивача та узгоджується з основними видами господарської діяльності його контрагентів (т. 1, а.с. 11; т. 2, а.с. 19, 22, 28).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту в податковому обліку є посилання контролюючого органу на результати перевірок контрагентів позивача та встановлення порушень вимог податкового законодавства України в ланцюгах постачання.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що реальність господарських операцій з поставки позивачеві товарів постачальниками підтверджується належним чином оформленими первинними документами, товари у вказаних підприємств придбані позивачем у безпосередньому зв'язку з власною господарською діяльністю, колегія суддів вважає, що помилковими висновки акту перевірки щодо допущених позивачем порушень податкового законодавства, зафіксованих вищезгаданим актом перевірки, а відтак позивачем правомірно сформовано податковий кредит у відповідних податкових періодах із врахуванням результатів господарських операцій.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту та валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови їх отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт, оплатив вартість фактично поставлених товарів) і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність правочинів, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами та дослідженими у справі доказами.

Враховуючи вищевикладене, оскільки всі твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між позивачем та його контрагенами не підтверджені належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту робіт, невикористання отриманих робіт в господарській діяльності, внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), колегія суддів дійшла висновку про те, що правочини між вказаними контрагентами не може бути визнані нікчемними.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд також зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків сформовано податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких обставин, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, не задекларував податкові зобов'язання, не подав звітність до податкового органу, в силу ст.61 Конституції України настає індивідуальна відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень - рішень від 10 січня 2012 року №0002312305, №0002322305.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 р. по справі № 2а-1670/366/12 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2012р. по справі № 2а-1670/366/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.