Постанова

від 15.10.2012 по справі 2а-11308/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2012 року 10:10 № 2а-11308/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтраст" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003792202 від 23.05.2012 року

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з урахуванням доповнень до позовної заяви просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2012 року №0003792202, визнати чинними та поновити в обліку подані до ДПІ у Печерському районі м. Києва, за декларацією за червень 2011 року, податкові зобов'язання та податковий кредит Позивача, по його взаємовідносинах, в червні 2011 року, із ТОВ "Ріоніт". Зобов'язати відповідача відобразити в електронній базі даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в базі даних АІС співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, в базі АІС аудит включно, але не обмежуюючись, суми податкового кредиту та суми податкових зобов'язань з ПДВ, які ТОВ "Компанія "Інтраст" включило до податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що є постачальником природного газу споживачам, відносно чого має відповідну ліцензію НКРЕ, та здійснює у зв'язку з цим придбання відповідних ресурсів газу у оптових постачальників. За взаємовідносинами із ТОВ "Ріоніт", як зазначає позивач, він здійснював закупівлю природного газу у цієї особи для подальшої поставки газу споживачам. При цьому, у червні - липні 2011 року позивачем здійснювалась попередня оплата за газ у зв'язку з чим, за правилом «першої події»(оплата) позивачу було видано податкові накладні на підставі яких і було сформовано спірні суми податкового кредиту.

При цьому, як зазначає позивач, операції з поставки газу фактично виконані, як погоджено сторонами угод, у червні - липні 2011 року, що підтверджується відомостями Дочірньої компанії "Укртрансгаз", яка є оператором газотранспортної системи України та здійснює облік природного газу та його передач в ГТС України.

Також вказує, що доводи податкового органу грунтуються на висновках акту ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва відносно перевірки ТОВ "Ріоніт" за взаємовідносинами з ВАТ "Горохівський цукровий завод" та ТОВ "Алекс-А ЛТД", який складений на підставі іншого акту перевірки щодо ТОВ "Алекс-А ЛТД", згідно якого діяльність підприємства здійснюється за межами правового поля, а відповідно всі правочини ТОВ "Алекс-А ЛТД" є нікчемними, у зв'язку з чим податковий кредит контрагента позивача (ТОВ "Ріоніт") та податкові зобов'язання цього підприємства зменшено до значення «0» та у зв'язку із цим податковим органом зроблено висновок про нікчемність усіх правочинівТОВ "Ріоніт" з його контрагентами. А оскільки контрагентом цього підприємства був позивач, то ДПІ зроблено висновок про заниження позивачем ПДВ.

У той же час, як зазначає позивач, він не має відношення до діяльності ТОВ "Алекс-А ЛТД" та його посадових осіб, у господарські відносини з цим підприємством не вступав, про можливі порушення, вчиненні у зв'язку із діяльністю цього підприємства, не обізнаний та не може нести відповідальність за діяльність цього підприємства. Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальнімтю "Компанія "Інтраст" (ідентифікаційний код 36305040) зареєстровано 29.01.2009 року Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 649845). Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100285837 (форма № 2-ПДВ) від 17.02.2009 року ТОВ "Компанія "Інтраст" є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 363050426555).

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі направлення на перевірку № 382/23-6, відповідно до пп. 75.1.2. п. 75.1 ст 75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Компанія "Інтраст" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Ріоніт" за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року, за результатами якої складено Акт від 04 травня 2012 року № 241/22-2/36305040 (далі -Акт перевірки від 04.05.2012 року № 241/22-2/36305040).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення ТОВ "Компанія "Інтраст" вимог:

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, пп. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 226 031 , 00 грн. за липень 2011 року на суму 226 031 , 00 грн.;

- ч. 5 ст.203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Компанія "Інтраст" при придбанні та продажу товарів (послуг);

- відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) отриманих від ТОВ "Ріоніт" (код за ЄДРПОУ 36218092) за червень 2011 року, які підпадають під визначення до п. п. 14.1.27 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями);

- відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) отриманих від ТОВ "Ріоніт" (код за ЄДРПОУ 36218092) за червень 2011 року, які підпадають під визначення ст. 22, 185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями.

Подаковим органом зроблено припущення про встановлення відсутністі поставок товарів та, без наявних на то повноважень, висновок про нікчемність угод (укладення без мети настання реальних наслідків).

На підставі Акту перевірки від 04.05.2012 року № 241/22-2/36305040 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 23.05.2012 року № 0003792202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 226 031 , 00 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції: 56 508,00 грн.

Згідно Акту перевірки позивачем сформовано податковий кредит за рахунок ТОВ "Ріоніт" за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року на суму 248 459,00 за червень 2011 року та на суму 226 031,00 грн. за липень 2011 року.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС використала висновки акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 22.02.2012р. №172/23-12/36218092 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ріоніт" (код за ЄДРПОУ 36218092) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ВАТ "Горохівський цукровий завод" (код ЄДРПОУ 00372641) та ТОВ "Алекс-А ЛТД" (код ЄДРПОУ 33443792) за період з 01.06.2011 р. по 01.11.2011 року, в якому зазначено, що в ході відпрацювання співробітниками ВПМ Луцької ОДПІ ТОВ "Ріоніт" та ТОВ "Алекс-А ЛТД" підтверджено(?) відсутність суб'єктів господарювання за юридичними адресами вказаними у статутних документах, а також відсутність трудових та матеріальних активів, що може свідчити про нелигітимність діяльності суб'єктів господарювання та відсутність поставки газу по ланцюгу з ВАТ "Горохівський цукровий завод" - ТОВ "Ріоніт" - ТОВ "Алекс-А ЛТД". Також ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС зазначила, що вказаний акт містить відомості щодо порушення слідчим СВ ПМ ДПІ у Волинській області кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ст. 212 ч.3 КК України відносно голови правління ВАТ "Горохівський цукровий завод" ОСОБА_1

У якості доказу також було використано висновки акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 12.01.2012 року за №32/2307/33443792 ТОВ "Алекс-А ЛТД", з яким позивач не вступав у відносини. Згідно висновків фінансово-господарська діяльність ТОВ "Алекс-А ЛТД" здійснюється поза межами правового поля що, на думку перевіряючих свідчить про ненабуття цивільної праводієздатності ТОВ "Алекс-А ЛТД", фінансово-господарські взаємовідносини між контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями ТОВ "Алекс-А ЛТД" за період липень 2011 року - листопад 2011 року, які вважаються податковим органом фіктивними правочинами, та правочинами, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювалися.

Відповідачем зазначається про наявність в акті перевірки (щодо ТОВ "Алекс-А ЛТД") посилання на пояснення Фурмана С.В. (директора ТОВ "Алекс-А ЛТД" з 22.07.2011 р.) та Бросленко О.А. (директор з 21.09.2011 р.) щодо перереєстрації на них ТОВ "Алекс-А ЛТД".

У той же час під час розгляду справи відповідачем не надано зазначених доказів, ані акту перевірки ТОВ "Алекс-А ЛТД", на підставі якого в Акті перевірки позивача формуються висновки відносно позивача ані зазначених в ньому пояснень. У будь якому разі суд звертає увагу на те, що відповідно до ст 83 ПК України пояснення осіб не можуть прийматися у якості доказі при формування висновків акту перевірки.

Відтак, в оскаржуваному Акті перевірки безпідставно встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбані та продажу товарів (послуг) отриманих від ТОВ "Ріоніт" та укладення договорів без мети настання реальних наслідків, та вказано про їх нікчемність.

Суд, керуючись ч.1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Ріоніт" (продавець) та ТОВ "Компанія "Інтраст" (покупець) укладено договір № 05/06-ПГ від 25.05.2011 р. купівлі-продажу природного газу. Обсяг поставки -1 500,000 тис.куб.м. Період поставки - червень 2011 року. Вартість обсягу за договором 4 522 500,00 грн. крім з ПДВ -753 750,00 грн. Згідно з п. 6.1. оплата вартості газу здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця до 26 травня 2011 року. Умови поставки - на пунктах прийому-передачу газу в ГТС (газотранспортну систему України). Передача газу оформляється актами.

Відповідно до Акту від 30.06.2011 р. позивачу, передано зазначений вище обсяг газу.

Окрім того, між ТОВ "Ріоніт" (продавець) та ТОВ "Компанія "Інтраст" (покупець) укладено договір № 06/4-ПГ від 22.06.2011 р. купівлі-продажу природного газу, відповідно до якого передбачено поставку газу у липні 2011 року обсягом 493,000 тис.м.куб. Згідно додаткової угоди від 22.06.2011 р., передбачено поставку газу у липні 2011 року обсягом 493,000 тис.м.куб. на загальну суму 1 768 984,57 грн. з ПДВ -294 830,76 грн. У зв'язку з передачею газу оформлено акт від 31.07.2011 р. на зазначені обсяги.

Фактична передача зазначених обсягів газу підтверджується листом від 22.06.2012 року № 6186/64-014 ДК "Укртрансгаз", в якому зазначено, що згідно до фактичних балансів постачальників, які надавалися в ОДУ ДК "Укртрансгаз", ТОВ "Компанія "Інтраст" в червні-липні 2011 року отримало 3 964,663 тис. куб.м. природного газу, в т.ч від ТОВ "Ріоніт" в червні 2011 року 1 500,00 тис. куб.м., в липні 2011 року 493,000 тис. куб. м., що, як зазначено у листі, підтверджується завіреними копіями відповідних актів прийому-передачі газу.

Відносно статусу ДК "Укртрансгаз" слід зазначити, що зазначена компанія є газотранспортним підприємством та відповідно до п. 12. Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1729 , з урахуванням Порядку доступу до газотранспортної системи України, затвердженого наказом НАК "Нафтогаз України" від 26 березня 2001 р. № 79, крім іншого, виконує диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу. Виходячи з наведеного, у суду не виникає сумнівів у достовірності вищезгаданої інформації. Під час судового розгляду відомості надані позивачем в цій частні податковим органом не спростовані.

Згідно платіжних доручень №215 від 25.05.2011р. №234 від 24.06.2011р., №235 від 24.06.2011 року, №236 від 24.06.2011р.позивачем здійснено оплату на загальну суму 1314421,60 грн. через банк позивача (ПАТ «ПУМБ») та банк контрагента - АТ «БМ «Банк». Рух грошей податковим органом не перевірявся, а тому, факт їх використання поза метою правочину не встановлювався.

У зв'язку з проведенням попередньої оплати позивачу видано податкові накладні від 25.05.2011 р.; № 4 на суму 302499,60 грн. з ПДВ -50416,60 грн., від 24.06.2011 року № 19 на суму 1511922,00 грн., в т.ч. ПДВ 251987,00 грн., та розрахунок коригування кіькісних і вартісних показників до податкової накладної №19 від 22.06.2011 року.

Щодо здійснення оплати за договором № 06/4-ПГ від 22.06.2011 р. позивачем надано копії платіжних доручень №249 від 14.07.2011р. №1 від 15.07.2011р., №2 від 19.07.2011 року №3 від 19.07.2011р. №6 від 25.07.2011р. №8 від 26.07.2011 року виписані ТОВ "Компанія "Інтраст" (Покупець).

Окрім того, щодо формування спірної суми податкового кредиту у липні 2011 р. до матеріалів справи також залучено податкові накладні № 9 від 14.07.2011р. сума ПДВ 8 333, зз грн., № 39 від 15.07.2011р., сума ПДВ 5083,33 грн., № 15 від 19.07.2011р., сума ПДВ 15833,33 грн., №16 від 20.07.2011р., сума ПДВ 17121,58 грн., №23 від 25.07.2011р., сума ПДВ 98333,33 грн., №24 від 26.07.2011 року, сума ПДВ 81326,47 грн. (щодо обсягу газу 493,000 тис.куб.м. за вищезгаданим договором № 06/4-ПГ від 22.06.2011 р.).

Слід зазначити, що в акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні податкових накладних від імені контрагента позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Судом не встановлено та відповідач не надав доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача на момент укладення договорів та видачі податкових накладних.

Також, позивачем надано суду копію листа від 14.06.2012 року № 6-54-12 НАК "Нафтогаз України", згідно якого відповідно до наданих документів постачальників, для ТОВ "Компанія "Інтраст" було передбачене планове постачання природного газу, отриманого від ТОВ "Ріоніт" у червні 2011 року обсягом 1,5 млн. куб.м. (з ресурсу газу ТОВ "Ріоніт"- ТОВ "Алекс-А ЛТД" - ТОВ "Октоген" - ТОВ "Енерго-сервісна компанія "ЕСКО-ПІВНІЧ" власного видобутку); липень 2011 року -обсягом 0,493 млн. куб. м. (з реєстру газу ТОВ "Ріоніт"- ТОВ "Алекс-А ЛТД" -ПрАТ "Пласт" власного видобутку).

Крім того, придбаний газ був призначений для подальшої реалізації промисловим споживачам, що і являється основним видом господарської діяльності ТОВ "Компанія "Інтраст" згідно п.п. 3.3.2 пункту 3 Статуту позивача.

Позивачем надано докази реалізації придбаного газу та права на його реалізацію споживачам, а саме, копію Ліцензії № 507515, із строком дії з 30.07.2009 р. по 29.07.2014 р., видану Національною комісією регулювання електроенергетики на постачання газу за нерегульованим тарифом, а також договори, додатки та первинні документи щодо реалізації газу у червні-липні 2011 року: ПАТ "Рівнегаз", ВАТ "Одесагаз", ПАТ "Київгаз", ПАТ "Луганськгаз", ВАТ "Чернігівгаз",ВАТ "Волиньгаз", ПАТ "Полтавагаз".

Отже, податкові зобов'язання підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Податкового Кодексу Україн посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом -ТОВ "Ріоніт", не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, судом до уваги не приймаються.

На момент укладання договору, на якому ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентом, а також під час здійснення господарських операцій, ТОВ "Ріоніт" було зареєстровано в податкових органах як платник ПДВ.

Суд враховує той факт, що відповідачем не доведено факту притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності посадових осіб контрагентів позивача за ухилення від сплати податків або за інші правопорушення. Сторонами по даній справі не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб та визнання їх винними у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 205 або 212 КК України, яка б набрала законної сили.

Також, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора товариства "Компанія "Інтраст" на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Судом під час розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пункту 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 , первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Положення покладає на керівника підприємства, головного бухгалтера обов'язок обліковувати первинні документи. За п. 2.15 Положення Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Положенням забороняється приймати до виконання лише первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. (п. 2.16 Положення).

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 , визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність ТОВ "Ріоніт" на момент здійснення правочинів не припинена, що не заперечувалось податковим органом, воно було зареєстровано платником податку на додану вартість, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем, контрагент якого на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, мав оформлені договори, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ним податковими накладними, правомірно сформовано та задекларовано податковий кредит.

При цьому, хоча сам факт оплати вже є достатньою та правомірною підставою для формування на підставі податкових накладних податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити, що сукупність досліджених під час розгляду справи вищенаведених документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у взаємозв'язку з наведеним - договори і первинні документи щодо подальшої реалізації газу, не дають підстав для висновку про нездійснення операцій з поставки газу, щодо якого була здійснена оплата газу у червні - липні 2011 року, або здійснення операцій без мети використання їх результатів у власній господарській діяльності позивача, та відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій. Підтвердження фактичного руху газу по ланцюгу зазначених ДПІ осіб, вказує, крім іншого, на спрямованість угоди на реальне настання наслідків, передбачених зазначеними вище угодами, та зв'язок здійсненої оплати з господарською діяльністю позивача.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з відомостями первинних/платіжних документів.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинених операцій, про відсутність факту поставки продукції, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку ТОВ "Ріоніт", не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом оплати.

Отже, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін, щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

В зв'язку з тим, що ТОВ "Компанія "Інтраст" була правомірно сформована сума податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Ріоніт", висновки Акта від 04.05.2012 року № 241/22-2/36305040 про порушення позивачем норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI є помилковими.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 226 031,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 56 508,00 грн. було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 23.05.2012 року № 0003792202, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

В силу ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

У матеріалах справи відсутні винесені на підставі складеного за результатами перевірки акта податкові-повідомлення рішення про визначення позивачеві сум грошових зобов'язань за червень 2011 року за описаними вище обставинами, проте зроблено висновки про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) отриманих від ТОВ "Ріоніт" за червень 2011 року, які підпадають під визначення до п. п. 14.1.27 Податкового Кодексу України та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) отриманих від ТОВ "Ріоніт" за червень 2011 року, які підпадають під визначення ст. 22, 185 Податкового Кодексу України .

Суд звертає увагу на те, що відповідач облікував висновки акту, зазначивши в обліковій картці відомості, що суперечать задекларованим позивачем відповідно до гл. 2 ПКУ тобто безпідставно спотворив податкову звітність суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому відповідач, правомірність своїх дій суду не довів, у зв'язку з цим позовні вимоги про зобов'язання відповідача поновити в обліку, подані до ДПІ у Печерському районі м. Києва, за декларацією за червень 2011 року, податкові зобов'язання та податковий кредит Позивача, по його взаємовідносинах, в червні 2011 року, із ТОВ "Ріоніт", та про зобов'язання відповідача відобразити в електронній базі даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в базі даних АІС співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, в базі АІС аудит включно, але не обмежуюючись, суми податкового кредиту та суми податкових зобов'язань з ПДВ, які ТОВ "Компанія "Інтраст" включило до податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року судом визнаються обґрунтованими, але підлягають задоволенню частково, оскільки тотожні одна одній.

Крім того, відсутні будь-які норматинвін акти, що свідчать про можливість сворення та використання у якості значимих фактів так званої «бази даних АІС співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту»використання ж цих відомостей у якості доказу в суді, взагалі незаконно.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України , у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи вказані положення відповідачем не дотримані, що зумовило необхідність звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтраст" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС № 0003792202 від 23.05.2012 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва ДПС поновити в обліку, подані до ДПІ у Печерському районі м. Києва, за декларацією за червень 2011 року, податкові зобов'язання та податковий кредит Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтраст", по його взаємовідносинах, в червні 2011 року, із Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріоніт".

В задовленні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 2146,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтраст" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій