Ухвала

від 12.11.2013 по справі 2а-11308/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року м. Київ К/800/23706/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2012 року Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року у справі№ 2а-11308/12/2670 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтраст» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2012 року у справі № 2а-11308/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0003792202 від 23.05.2012 року. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби поновити в обліку подані до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва за декларацією за червень 2011 року податкові зобов'язання та податковий кредит ТОВ «Компанія «Інтраст», по його взаємовідносинах, в червні 2011 року, із ТОВ «Ріоніт». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія «Інтраст» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ріоніт» за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року складено акт від 04.04.2012 року № 241/22-2/36305040, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, пп. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на за липень 2011 року на суму 226 031,00 грн.; вимог ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України щодо укладених правочинів з контрагентами.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003792202 від 23.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 226 031,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції в сумі 56 508,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Ріоніт», у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення № 0003792202 від 23.05.2012 року є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. п.198.1, 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару (послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору № 05/06-ПГ від 25.05.2011 року купівлі-продажу природного газу, укладеного ТОВ «Ріоніт» (продавець) та ТОВ «Компанія «Інтраст» (покупець), підтверджується відповідним первинними документами.

Фактична передача спірних обсягів газу підтверджується листом від 22.06.2012 року № 6186/64-014 ДК «Укртрансгаз», яка є газотранспортним підприємством та виконує диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення, яким підтверджується оплата газу, докази реалізації придбаного газу та права на його реалізацію споживачам, а також договори, додатки та первинні документи щодо реалізації газу у червні-липні 2011 року ПАТ «Рівнегаз», ВАТ «Одесагаз», ПАТ «Київгаз», ПАТ «Луганськгаз», ВАТ «Чернігівгаз», ВАТ «Волиньгаз», ПАТ «Полтавагаз».

ТОВ «Ріоніт» на момент здійснення правочинів було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на висновки акта Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відносно перевірки ТОВ «Ріоніт» за взаємовідносинами з ВАТ «Горохівський цукровий завод» та ТОВ «Алекс-А ЛТД», який складений на підставі іншого акту перевірки щодо ТОВ «Алекс-А ЛТД», підлягає відхиленню, оскільки судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що обставини, вказані в ньому, не спростовують товарності спірних операцій, а можливі порушення податкового законодавства з боку ТОВ «Ріоніт» не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом оплати.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено наявності порушень при формуванні податкового кредиту по спірним операціям, колегія суддів погоджується з висновком про скасування спірного повідомлення-рішення.

Враховуючи, що відповідач облікував висновки акта перевірки, зазначивши в обліковій картці відомості, що суперечать задекларованим позивачем, позовні вимоги про зобов'язання відповідача поновити в обліку, подані до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, за декларацією за червень 2011 року, податкові зобов'язання та податковий кредит позивача, по його взаємовідносинах, в червні 2011 року, із ТОВ «Ріоніт» підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року у справі № 2а-11308/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак