2а-12571/12/2670 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ 26 жовтня 2012 року 10:20 № 2а-12571/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “МД Холдинг” доДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби за участюПрокуратури Подільського району міста Києва проскасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 13 вересня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “МД Холдинг” (далі по тексту –позивач, ТОВ “МД Холдинг”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 квітня 2012 року №0000572220 та №0000582220. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-12571/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 01 жовтня 2012 року. В судовому засіданні 01 жовтня 2012 року сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження. 11 жовтня 2012 року до суду надійшло клопотання Прокуратури Подільського району міста Києва про вступ у справу на захист інтересів держави на стороні відповідача. Відповідно до частини другої статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду. За таких підстав суд вважає за можливе на стадії письмового провадження задовольнити клопотання Прокуратури Подільського району міста Києва про вступ у справу. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 02 квітня 2012 року №0000572220 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ “МД Холдинг” зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за червень на 160 081,00 грн. Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 02 квітня 2012 року №0000582220 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ “МД Холдинг” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 416 170, 00 грн., у тому числі за основним платежем –2 416 169,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями –1,00 грн. Зазначені податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 07 березня 2012 року №21/23-205/34428120 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “МД Холдинг” (код 34428120) з питань правомірності декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.11 по 31.03.11, з 01.05.11 по 30.06.11” (далі по тексту –Акт перевірки). У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 416 169,00 грн., у тому числі за січень 2011 року –1 161 792,00 грн., лютий 2011 року –801 407,50 грн., травень 2011 року –452 969,00 грн. Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані надходженням на адресу ДПІ у Подільському районі м. Києва “актів нікчемності правочинів”, складених регіональними податковими інспекціями, в яких зазначено про нікчемність правочинів, укладених контрагентами позивача –ТОВ “Вісан”, ПП “Антрацит-Сталь”, ТОВ “Транс.Нафта”, ТОВ “НВФ “Естер”, внаслідок відсутності в останніх адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та неправомірного формування ними сум податкового кредиту з податку на додану вартість. Наведене на думку відповідача, свідчить про укладання позивачем правочинів, суперечних інтересам держави та суспільства, а тому нікчемних. Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, з огляду на те, що податковий кредит по спірним господарським операціям підтверджений відповідним первинними документами та належним чином оформленими податковими накладними, а висновки про нікчемність правочинів не підтверджуються жодними доказами. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки. Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ “МД Холдинг”, виходячи з наступних мотивів. Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “МД Холдинг” та ТОВ “Вісан”, ПП “Антрацит-Сталь”, ТОВ “Транс.Нафта”, ТОВ “НВФ “Естер”, обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість). Як підтверджують матеріали справи, ТОВ “МД Холдинг”, як покупець, уклало з ТОВ “Вісан”, ПП “Антрацит-Сталь”, ТОВ “Транс.Нафта”, ТОВ “НВФ “Естер” (продавцями) договори, за умовами яких продавці зобов'язуються поставити позивачу вугілля різних марок, бензин та дизельне паливо. Згідно з рахунками-фактурами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, залізничними накладними, квитанціями про приймання вантажу, копії яких знаходяться в матеріалах справи, протягом січня-лютого 2011 року ТОВ “Вісан” поставило позивачу вугілля на загальну суму 6 339 001,70 грн., у тому числі податок на додану вартість –1 056 500,28 грн.; протягом січня 2011 року ПП “Антрацит-Сталь” поставило позивачу вугілля на загальну суму 4 309 152,00 грн., у тому числі податок на додану вартість –718 192,00 грн.; ТОВ “Транс.Нафта” протягом лютого та березня 2011 року поставило позивач у бензин та дизельне паливо на загальну суму 3 848 859,00 грн., у тому числі податок на додану вартість –641 476,50 грн.; протягом червня 2011 року ТОВ “НВФ “Естер” поставило позивачу вугілля на загальну суму 960 484,20 грн., у тому числі податок на додану вартість –160 080,70 грн. ТОВ “Вісан”, ПП “Антрацит-Сталь”, ТОВ “Транс.Нафта”, ТОВ “НВФ “Естер” виписали на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 15 457 496,88 грн., у тому числі податок на додану вартість –2 576 249, 48 грн. Оплата за поставлений товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують платіжні доручення, оригінали яких долучено до матеріалів справи. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит –це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням. Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Вісан”, ПП “Антрацит-Сталь”, ТОВ “Транс.Нафта”, ТОВ “НВФ “Естер”, у зв'язку з придбанням товару. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ “Вісан”, ПП “Антрацит-Сталь”, ТОВ “Транс.Нафта”, ТОВ “НВФ “Естер” - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки вугілля, бензину і дизельного палива та питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Судом встановлено, що ТОВ “МД Холдинг” здійснює діяльність у сфері посередництва в торгівлі паливом, інших видів торгівлі. Матеріали справи підтверджують, що вугілля, бензин та дизельне паливо придбавалось позивачем з метою виконання господарських зобов'язань за договорами комісії від 05 грудня 2006 року, від 20 грудня 2006 року та договором поставки від 06 серпня 2010 року, укладеними з ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”. На підтвердження використання придбаного товару у межах господарської діяльності позивач надав до суду копії господарських договорів комісії та на поставку товару; рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, актів приймання-передачі, товарно-транспортних накладних, залізничних накладених, квитанцій про приймання вантажу, платіжні доручення та реєстр платіжних доручень на отримання коштів з відміткою банку. Доказів на підтвердження того, що ТОВ “Вісан”, ПП “Антрацит-Сталь”, ТОВ “Транс.Нафта”, ТОВ “НВФ “Естер” не мали можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товару та доказів відсутності фактичних дій таких підприємств, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відповідачем до суду не надано. Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ “Вісан”, ПП “Антрацит-Сталь”, ТОВ “Транс.Нафта”, ТОВ “НВФ “Естер” здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суд звертає увагу на наступне. Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету. Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних правовідносин між позивачем, ТОВ “Вісан”, ПП “Антрацит-Сталь”, ТОВ “Транс.Нафта” та ТОВ “НВФ “Естер”, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом. При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Так, на момент здійснення спірних господарських операцій та станом на 17 жовтня 2012 року ТОВ “Вісан”, ПП “Антрацит-Сталь”, ТОВ “Транс.Нафта”, ТОВ “НВФ “Естер” зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; більше того, відомості про ПП “Антрацит-Сталь”, ТОВ “Транс.Нафта”, ТОВ “НВФ “Естер” є підтвердженими. На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Суд звертає увагу, що порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни, зафіксовані у відповідному акті перевірки, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови підтвердження реальності господарської операції. Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ “МД Холдинг” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “Вісан”, ПП “Антрацит-Сталь”, ТОВ “Транс.Нафта” та ТОВ “НВФ “Естер”, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним. Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 02 квітня 2012 року №0000572220 та №0000582220 є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “МД Холдинг” підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “МД Холдинг” задовольнити повністю. 2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 02 квітня 2012 року №0000572220 та №0000582220. 3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МД Холдинг” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок). Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя В.А. Кузьменко
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 26.10.2012 |
Оприлюднено | 30.10.2012 |
Номер документу | 26853113 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Кузьменко В.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні