Постанова

від 05.02.2013 по справі 2а-12571/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12571/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Холдинг» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 02 квітня 2012 року №0000572220 та №0000582220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову суду - скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та приймає нову постанову з підстав, визначених ст.202 КАС України.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції вказав на те, що наявні в матеріалах справи докази є підтвердженням реальності господарських операцій здійснених між ТОВ «МД Холдинг» та ТОВ «Вісан», ПП «Антрацит-Сталь», ТОВ «Транс.Нафта», ТОВ «НВФ «Естер».

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «МД Холдинг» зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість в розумінні Податкового кодексу України. Так, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МД Холдинг» з питань правомірності декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акту від 07 березня 2012 року №21/23-205/34428120.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що позивачем порушено вимоги п.198.2, п.198.3, п.198ю.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ним занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 1 161 792 грн., за лютий 2011 року - на суму 801 407,5 грн., за травень 2011 року на суму 452 969 грн. та завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2011 року на загальну суму 160 081 грн.

В ході проведеної перевірки відповідачем зроблені висновки про те, що господарські договори, укладені між ТОВ «МД Холдинг» та його контрагентами ТОВ «Вісан», ПП «Антрацит-Сталь», ТОВ «Транс.Нафта», ТОВ «НВФ «Естер» є нікчемними, а податкові накладні, виписані даними контрагентами такими, що не дають позивачу права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України. Здійснення господарської операції має бути підтвердженого первинними документами.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, документи, складені платниками податків під час здійснення господарської операції мають силу первинних документів тільки у разі фактичного здійснення господарської операції.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З матералів справи вбачається, що між ТОВ «МД Холдинг» (Покупець) та ТОВ «Вісан» (Продавець) укладено договір №1113.2115.0194 від 16 вересня 2010 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та продати, а Покупець прийняти та оплатити вугілля антрацитове, що іменується в подальшому «Продукція», в сортаменті, кількості та в строки, передбачені в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору (а.с.5-9, том ІІ).

Також, між ТОВ «МД Холдинг» (Покупець) та ТОВ «Вісан» (Продавець) укладено договір №1113.2115.0203 від 28 грудня 2010 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та продати, а Покупець прийняти та оплатити вугілля антрацитове, що іменується в подальшому «Продукція», в сортаменті, кількості та в строки, передбачені в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Як зазначає позивач, перевезення придбаного за даними договорами вугілля було здійснено засобами залізнодорожного транспорту.

Правила оформлення перевізних документів затверджено наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21 листопада 2000 року, відповідно до п.1.2 якого накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Позивачем на підтвердження здіснення господарських операцій між ним та ТОВ «Вісан» надано копії квитанцій про приймання ватажу та накладні на маршрут або групу вагонів, в яких в графі «Відправник (повне найменування)» вказано ТОВ «ТК Схід регіон», а в графі «Одержувач (повне найменування)» - ВАТ «Запоріжсталь» (том ІІ).

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що матеріали справи не містять належних доказів того, що ТОВ «ТК Схід регіон» в період, що перевірявся мав господарські відносин з ТОВ «Вісан». Отже, надані позивачем копії квитанцій про приймання ватажу та накладні на маршрут або групу вагонів не дають можливості встановити факт придбання позивачем вугілля у січні та лютому 2011 року, саме у ТОВ «Вісан».

Відповідачем під час проведення вищевказаної перевірки був використаний акт перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську від 20 квітня 2011 року №594/16/32742814, в якому зазначено наступне.

ТОВ «Вісан» відсутне за його місцезнаходженням, кількість працівників у ІІ кварталі 2010 року є незначною (3 особи у штаті та 1 особа за цивільно-правовим договором), відсутні основні засоби даного товариства. Декларація з податку на прибуток виручки від реалізації товарів (послуг) за 2010 рік склала 000,0 грн. Первинні документи фінансово - господарської діяльності ТОВ «Вісан» за лютий 2011 року до перевірки не надавались, тому придбання товарів (послуг) від контрагентів - постачальників в даний період не встановлено.

На підставі викладеного, Ленінською МДПІ у м. Луганську зроблені висновки про те, що правочини, укладені між ТОВ «Вісан» та його контрагентами - постачальниками та контрагентами -покупцями не спричинили реального настання юридичних наслідків, не мають реального характеру та спрямовані на надання податкової вимоги для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів критично відноситься до наданих позивачем актів - прийому передачі продукції (вугілля), підписані ТОВ «Вісан» та ТОВ «МД Холдинг». В даному випадку вони не є належним доказом реального здіснення господарських операцій щодо купівлі - продажу вугілля між ТОВ «Вісан» та ТОВ «МД Холдинг».

З вищевикладеного, вбачається, що господарські операції по придбанню вугілля, здійснені між позивачем та ТОВ «Вісан» за січень та лютий 2011 року є такими, що не мають реального характеру та не спрямовані на настання реальних юридичних настроїв, а податкові накладні видані даним контрагентом не дають позивачу права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Що стосується господарських операцій між ТОВ «МД Холдинг» та ПП «Антрацит Сталь», то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «МД Холдинг» (Покупець) та ПП «Антрацит Сталь» (Продавець) укладено договір №1108.2115.0070 від 19 липня 2007 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та продати, а Покупець прийняти та оплатити вугілля антрацитове, що іменується в подальшому «Продукція», в асортименті, кількості та в строки, передбачені в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Кім того, між цими ж сторонами укладено договір №1108.2115.0206 від 20 січня 2011 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та продати, а Покупець прийняти та оплатити вугілля, що іменується в подальшому «Продукція», в асортименті, кількості та в строки, передбачені в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Як вбачається з акту від 07 березня 2012 року №21/23-205/34428120, відповідачем при проведенні даної перевірки був використаний акт позапланової виїзної перевірки ПП «Антрацит Сталь», складений ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 06 травня 2011 року №2143/23-08/34869138, в якому зазначено наступне.

Згідно наданих документів ПП «Антрацит Сталь» у січні 2011 року мав взаємовідносини з ТОВ «ТД «Промінвестгруп». Між даними підприємствами укладено договір від 15 липня 2010 року №15.07-10-А. Даний договір та первинні документи для перевірки не надавались.

До Ленінської МДПІ у м. Луганську (місце реєстрації постачальника ТОВ «ТД» Промінвестгруп» було направлено запит №11523/7/23-223/7/23-08 з питань відстеження руху товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинам з ПП «Антрацит Сталь».

ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя службовою запискою №312 26-07 надано для використання акт №187/23 від 01 квітня 2011 року (вх. ДПІ від 08 квітня 2011 року №1900/07 Ленінської МДПІ у м. Луганську про проведення невиїзні документальної перевірки, к згідно якої було встановлено порушення ТОВ «ТД»Промінвестгруп» (код за СДРПОУ 36562542).

За результатами акту перевірки встановлено порушення вимог ч.5 ст.203. ч.1,2 ст.215. ст.216 ЦК України в частині недодержання зазначених норм законодавства у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне, настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року про обсяги придбання та продажу товару (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобов'язання) є недійсними. Також, для відома ВПМ ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя повідомлено, що ТОВ «ТД» Промінвестресурс» є постачальником ТОВ «Антацит Сталь», яке в свою чергу є постачальником ТОВ «МД Холдинг» (код СДРПОУ 34428120).

Остання податкова звітність ТОВ «ТД» Промінвестгруп» (код СДРПОУ 36562542): Декларація з ПДВ за січень 2011 року (вх. № 17098 від 16 березня 2011 року). Податкові зобов'язання: за період з 01 січня 2011р. по 31 січня 2011р. ТОВ «ТД»Промінвестгруп» задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 2 821 923гри. Перевіркою встановлено їх завищення у сумі 2 821 923грн., в т.ч. за січень 2011р. у сумі 2 821 923грн.

ТОВ «ТД»Промінвестгруп» безпідставно сформовано податкові зобов'язання з ПДВ по операціям продажу товарів, робіт та послуг. У зв'язку з тим, що підприємством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань з ПДВ по операціям продажу товарів, робіт та послуг: головні книги, журнали - ордери та картки рахунків, податкові накладні, реєстр виданих податкових накладних , видаткові накладні.

Згідно відповіді №2894/7/26-34 від 25 березня 2011р. отриманої від ВПМ Ленінської (ДПІ м. Луганську в результаті проведених операцій та надання послуг встановлено, що у ТОВ «ТД»Промінвестгруп» з моменту реєстрації по теперішній час відсутні працівники, будь які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення , які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим. Підприємство за місцем реєстрації не знаходиться Формування податкового кредиту здійснено за рахунок СТД у ланцюгу постачання яких є підприємства з незадовільними станами, надання послуг не підтверджено.

Податковим органом встановлено, у ПП «Антрацит Сталь» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами - постачальниками. Крім того, ПП «Антрацит Сталь» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності. В ході проведеної перевірки податковим органом не встановлено факту передачі товару (послуг) від ПП «Антрацит Сталь» підприємствам покупцям, у зв'язку з відсутністю (не надання) актів приймання передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів з ПП «Антрацит Сталь», позивачем надано, зокрема, квитанції про приймання вантажу на накладні на маршрут або групу вагонів, в яких у графі «Відправник (повне найменування)» вказано ФОП ОСОБА_2, ТОВ «ПГТ-Технопромальянс», ВАТ «Внешнеторговая фирма Укрметакспорт», ВАТ «Мета Інвест», а в графі «Одержувач (повне найменування)» - ВАТ «Запоріжсталь» (том ІІІ).

Однак, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що «Антрацит Сталь» в період, що перевірявся мав господарські відносини щодо поставки та продажу вугілля з ФОП ОСОБА_2, ТОВ «ПГТ-Технопромальянс», ВАТ «Внешнеторговая фирма Укрметакспорт», ВАТ «Мета Інвест».

Крім того, слід звернути увагу на те, що матеріали справи не містять належних доказів здійснення господарських операцій між ПП «Антрацит Сталь» та його контрагентом ТОВ «ТД» Промінвестгруп», про господарські відносини з яким йде мова в акті перевірки від 07 березня 2012 року №21/23-205/3442810.

Наявні в матеріалах справи рахунки - фактури, акти прийому - передачі вугілля, видаткові накладні, складені ПП «Антрацит Сталь» та ТОВ «МД Холдинг» колегія суддів з огляду на вищевикладене, не вважає належними доказами виконання умов договорів №1108.2115.0070 від 19 липня 2007 року та №1108.2115.0206 від 20 січня 2011 року. Дані господарські операції не мають реального характеру, а податкові накладні ПП «Антрацит Сталь» не може бути підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Що стосується господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транс Нафта», то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, між ТОВ «МД Холдинг» (Покупець) та ТОВ «Транс Нафта» (Продавець) укладено договір №1108.2416.0105 від 12 липня 2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставить, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення, яке в подальшому іменується «Товар». Асортимент, кількість, якість, ціна товару, умови та строк постанови узгоджується в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідачем у ході проведеної перевірки встановлено, що ТОВ «Транс Нафта» за юридичною адресою не знаходиться, складських приміщень, виробничих потужностей, земельних ділянок не має. На запит органів податкової служби ТОВ «Транс Нафта» пояснень та документів на підтвердження здійснення ним фінансово-господарських відносин за лютий 2011 року не надано. Окремо, слід зазначати, що органами податкової служби було встановлено відсутність у ТОВ «Транс Нафта» об'єктів оподаткування по операціям з реалізації товарів (послуг) підприємствам - покупцям та по операціям з придбання цих товарів (послуг) у підприємств - постачальників у періоді, що перевірявся (лютий 2011 року).

Колегія суддів вважає, що зазначене вище є підставою стверджувати, що господарські операції ТОВ «Транс Нафта» по придбанню та реалізації товару не мали реального характеру. Податкові накладні, виписані ТОВ «Транс Нафта» не є підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Між ТОВ «МД Холдинг» (Покупець) та ТОВ «НВФ «Естер» (Покупець) укладено договір №1105.2115.0220 від 20 квітня 2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та продати, а Покупець на виконання доручення ВАТ «Запоріжсталь прийняти та оплатити вугілля антрацитове, яке в подальшому іменується «Продукція», в сортименті, кількості та строки, передбаченими Специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідачем в ході проведеної перевірки встановлено, що ТОВ «НВФ «Естер» у періоді, що перевірявся здійснював господарські операції з ТОВ «Аріс». Відповідно до акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аріс» від 10 листопада 2011 року №1257/23-2/30623536 ДПІ у Ворошиловградському районі м. Донецька встановлено відсутність реального характеру господарських операцій, здійснених між ТОВ «Аріс» та його контрагентом ТОВ «ЕТК Победит». Так, відповідачем зазначено, що ТОВ «ЕТК Победит» не знаходиться за своїм місцезнаходженням, у даного товариства відсутні будь-які транспортні засоби, не має у власності будь-яких об'єктів нерухомості та земельних ділянок, відсутні працівники, складські приміщення, необхідні для зберігання. Також, органами податкової служби встановлено відсутність документів щодо завантаження та розвантаження товару між ТОВ «ЕТК Победит» та ТОВ «Аріс» та відсутність повного комплекту перевізних документів встановленого форми ГУ -39-О, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 19 листопада 1998 року.

На підтвердження виконання умов договору №1105.2115.0220 від 20 квітня 2011 року позивачем надано, зокрема, накладні на маршрут або групу вагонів та квитанції про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів та квитанції про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів, де в графі «Відправник (повне найменування)» зазначено ВАТ «Промекосевіс», ВАТ «ПФК Рутекс», ВАТ «Альпарі Голд», АФ «Добробут», а графі «Одержувач (повне найменування)» - ВАТ «Запоріжсталь» (том.5). Однак, з наданих доказів, не вбачається виконання ТОВ «НВФ «Естер» та ТОВ «МД Холдинг» умов договору №1105.2115.0220 від 20 квітня 2011 року.

Крім того, слід зазначити, що матеріали справи не містять належних доказів реального здійснення господарських операцій між ТОВ «НВФ «Естер» та ТОВ «Аріс», про які йде мова в акті перевірки від 07 березня 2012 року №21/23-205/34428120.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «НВФ «Естер» та ТОВ «МД Холдинг» за період, що перевірявся. Податкові накладні, виписані ТОВ «НВФ «Естер» не є підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

В обгрунтування адміністративного позову позивачем надано копії актів експертизи, здійснених Запорізькою торгово-промисловою палатою.

Вивчивши надані матеріали, колегія суддів прийшла до висновку, що дані акти експертизи є підтвердженням відповідності кількості антрацита наданим супровідним документам вантажовідправника. Однак, дані акти не є належним доказом реальності господарських операцій, здійснених між ТОВ «МД Холдинг» та його контрагентами ТОВ «НВФ «Естер», ПП «Антрацит Сталь», ТОВ «Вісан».

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що більшість наданих позивачем актів експертизи не скріплені печаткою Запорізькою торгово-промисловою палатою, що в свою чергу тягне за собою недійсність даних актів.

Надані позивачем копія постанови Луганського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року у справі №2а-4973/11/1270 не мають відношення до предмету спору у даній справі.

Даними судовими рішеннями визнано протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську з проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Вісан», за результатами якої складено акт від 28 березня 2011 року №164/23-32742814, в той час як акті перевірки від 07 березня 2012 року №21/23-205/34428120 має посилання на акт Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 20 квітня 2011 року №594/16/32742814.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України доведено правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Суд першої інстанції дійшов помилкового, внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Отже, оскаржувану постанову суду слід скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року - скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Холдинг» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02 квітня 2012 року №0000572220 та № 0000582220.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст виготовлено 08.02.13р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.