Рішення

від 22.10.2012 по справі 5015/3256/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.12 Справа№ 5015/3256/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Старостенко О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Фірма»Галич-Кабель», м. Львів

до відповідача-1: Приватного підприємства «Галекспрес», м. Львів

до відповідача-2: Приватного акціонерного товариства «Київавтотранссервіс», м. Київ

про: стягнення 58 032,00 грн.

Представники :

Від позивача: не з'явився

Від відповідача-1: Стецюк Ю.О. -представник (Доручення б/н від 18.09.2012р.)

Від відповідача-2: не з'явився

Представнику відповідача-1 роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Фірма»Галич-Кабель», м. Львів до відповідача-1: Приватного підприємства «Галекспрес», м.Львів до відповідача-2: Приватного акціонерного товариства «Київавтотранссервіс», м. Київ про стягнення 58 032,00грн.

Ухвалою суду від 06.08.2012 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.09.2012 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи неодноразово відкладався.

01.10.2012 р. ПрАТ «Фірма»Галич-Кабель»подано заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 50 544,00 грн. вартості пошкодженого вантажу.

Позовні вимоги ПрАТ «Фірма»Галич-Кабель»обґрунтовані тим, що згідно умов Договору транспортного експедирування № 34-Е від 06.02.2012 р. на відповідача-1 покладався обов'язок щодо забезпечення організації та здійснення перевезення вантажу позивача. Однак, як стверджує позивач, внаслідок нехтування відповідачами-1,2 вимог позивача щодо кріплення вантажу, вантаж випав з транспортного засобу та був пошкоджений.

В судовому засіданні 02.10.2012 р. представник позивача уточнені позовні вимог підтримав, просив суд про задоволення позову.

Представник відповідача-1 вимоги позивача заперечив, вказавши зокрема, що факт пошкодження вантажу належним чином не оформлений. Акт пошкодження вантажу від 07.02.2012 р. складений в односторонньому порядку, а відтак вважається недійсним. Також відповідач-1 зазначає про необґрунтованість заявленої до стягнення суми збитків, оскільки мало місце лише пошкодження вантажу, а не його втрата. Належних доказів на обґрунтування суми збитків, а саме висновку експертизи, а також доказів понесення збитків позивач суду не представив.

Окрім того, відповідач-1 вказує, що відповідно до умов Договору обов'язок здійснити завантаження вантажу, підготувати вантаж до перевезення, а також підготувати супровідні товарно-транспортні документи на перевезення покладався на позивача. Як зазначено у Заявці № 27 від 06.02.2012 р. вантаж для перевезення перевізнику надавав саме позивач на своєму складі. П. 8.20. Правил перевезення вантажів передбачено, що водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню. Із посиланням на вищезазначене, відповідач-1 стверджує, що вини експедитора у неналежному закріпленні та як наслідок пошкодженні вантажу немає.

Від відповідача-2 поступив Відзив на позовну заяву б/н від 27.09.2012 р., відповідно до якого ПрАТ «Київавтотранссервіс»просить суд в задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства вартості пошкодженого вантажу відмовити. На обґрунтування своїх заперечень відповідач-2 зазначає, що відповідно до п. 7.5. Договору № 34-Е від 06.02.2012 р. експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоотримувачу. ПрАТ «Київавтотранссервіс»не є стороною вищевказаного Договору та не брало жодних зобов'язань перед ПрАТ «Фірма»Галич-Кабель», а тому не може нести відповідальності перед позивачем відповідно до умов Договору та чинного законодавства.

Відповідач-2 у відзиві вказує, що відповідач-1 не повідомив ПрАТ «Київавтотранссервіс»про наявність особливих умов транспортування вантажу, зокрема необхідності кріплення вантажу за допомогою не менше 8 стяжних ременів. Не було передбачено особливих умов перевезення вантажу і умовами Договору-заявки на перевезення вантажу № 202203 від 06.02.2012 р.

Щодо п. 8.2 Договору № 34-Е від 06.02.2012 р., яким передбачено солідарну відповідальність експедитора та перевізника перед замовником, то відповідач-2 вважає даний пункт Договору нікчемним. За переконанням відповідача-2 замовник та експедитор не уповноважені та не мали права вирішувати між собою питання щодо відповідальності перед замовником перевізника (ПрАТ «Київавтотранссервіс»), який не є стороною Договору транспортного експедирування і у випадку встановлення вини за пошкодження вантажу може нести відповідальність лише перед експедитором відповідно до п. 4.2. Договору-заявки на перевезення вантажу № 202203 від 06.02.2012 р.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

06.02.2012 р. між ПП «Галекспрес»(Експедитор) та ПП «Фірма «Галич-Кабель»(Клієнт) було укладено Договір № 34-Е транспортного експедирування, відповідно до умов якого відповідач-1 взяв на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок позивача забезпечувати організацію та здійснення перевезення вантажів позивача автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученні та вручення вантажів належному вантажоодержувачу.

У п. 1.3. договору сторони погодили, що конкретні умови по кожному замовленню (дата, адреса завантаження та розвантаження, найменування вантажоодержувача, назва, об'єм та маса вантажу, ціна перевезення та строк оплати, найменування перевізника, що залучається експедитором для перевезення, дані про автомобіль та водія) обумовлюються в заявках, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до умов Договору, на підставі Заявки № 27 від 06.02.2012 р. позивачем було здійснено замовлення на перевезення вантажу (ПВХ та метал листовий) за маршрутом м. Львів - м. Боярка - м. Київ (лівий берег) вагою 22,98 тонни.

Вищевказаною Заявкою обумовлено, що з метою запобігання пошкодження вантажу і забезпечення його цілісної доставки у пункт призначення, позивач вимагає, щоб при транспортуванні вантаж кріпився за допомогою не менше ніж 8 стяжних ремнів.

Для здійснення вищевказаного перевезення відповідач-1, згідно п. 1.2, 4.4. Договору залучив ПрАТ «Київавтотранссервіс»(Перевізник), з яким було підписано Договір перевезення вантажу № 202203 від 01.02.2012 р. та Договір-Заявку перевезення вантажу № 202203 від 06.02.2012 р.

Судом встановлено, що у Договорі-Заявці перевезення вантажу № 202203 від 06.02.2012 р. жодних особливостей кріплення та перевезення вантажу не передбачено.

Як зазначається у позовній заяві при розвантаженні товару на складі позивача в м. Києві було виявлено пошкодження вантажу, а саме однієї бухти стального прокату марки RAL 6005 (0,4x1250) вагою 4680 т. на загальну суму 58 032,00 грн. За результатами даної події, в присутності представників позивача та водія машини, якою здійснювалось перевезення вантажу, 07.02.2012 р. було складено акт обстеження.

За твердженням позивача пошкодження відбулось внаслідок нехтуванням відповідачами-1,2 вимог позивача щодо кріплення вантажу, в результаті чого він випав з транспортного засобу.

З огляду на те, що пошкоджена бухта стального прокату не придатна для її цільового використання за призначенням, позивач 10.09.2012 р. звернувся до ПП «Астро»з листом про можливість її здачі на підприємство як металобрухту. Згідно наданої ПП «Астро»відповіді від 01.10.2012 р. ціна за вид 501 металобрухту станом на 01.10.2012 р. становить 1 600,00 грн. за 1 т.

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що відповідач-1 несе, повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоотримувачу.

Згідно п. 8.1. Договору відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання обов'язків третіми особами -перевізниками, що залучаються відповідачем-1 для здійснення перевезення вантажів клієнта.

В п. 8.2. договору сторони погодили, що у разі порушення перевізниками зобов'язання щодо перевезення вантажів клієнта, забезпечення цілісності та якості товарно-матеріальних цінностей наданих для перевезення в дорозі та вручення вантажу вантажоодержувачу, експедитор несе солідарну з перевізником відповідальність перед клієнтом.

Таким чином, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів-1,2 50 544,00 грн. вартості пошкодженого майна, що становить різницю між вартістю бухти стального прокату марки RAL 6005 (0,4x1250) вагою 4680 т. та вартістю вказаної бухти як металобрухту.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем-1 було укладено Договір № 34-Е транспортного експедирування від 06.02.2012 р., відповідно до умов якого та на підставі Заявки № 27 від 06.02.2012 р. відповідач-1 зобов'язався забезпечити організацію та здійснення перевезення вантажу (ПВХ та метал листовий) за маршрутом м. Львів - м. Боярка - м. Київ (лівий берег) вагою 22,98 тонни.

Згідно визначення, наведеного у ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Перелік операцій, які відповідач-1 згідно умов Договору зобов'язався виконувати в інтересах позивача наведено у п. 1.2. Договору, серед яких, зокрема, здійснення пошуку перевізника та укладення з ним договорів на транспортне перевезення від свого імені та за рахунок позивача.

Суд встановив, що для перевезення вантажу (ПВХ та метал листовий) за маршрутом м. Львів - м. Боярка - м. Київ вагою 22 тонни між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено Договір-Заявку перевезення вантажу № 202203 від 06.02.2012 р., відповідно до умов якого відповідач-2 здійснював перевезення вантажу позивача.

Слід вказати, що серед представлених суду документів належні докази, а саме Товарно-транспортна накладна, яка б підтверджувала факт передання вантажу позивачем для перевезення експедитору чи перевізнику відсутні. Однак факт здійснення такого перевезення відповідачем-2 не заперечувався.

У позовній заяві позивач стверджує, що під час перевезення відповідачем-2 бухти стального прокату марки RAL 6005 вантаж зазнав пошкоджень, внаслідок чого став непридатним для використання.

Із посиланням на умови Договору № 34-Е транспортного експедирування від 06.02.2012 р. та норми Цивільного кодексу України, зокрема ст.ст. 610,614, 623, 932 ЦК України позивач вважає, що відповідачі-1,2 несуть солідарну відповідальність за пошкодження вантажу та просить суд солідарно стягнути з відповідачів вартість пошкодженого майна.

Однак, з такими доводами позивача погодитьсь не можна з огляду на наступне:

Положенням ст. 932 ЦК України передбачають, право експедитора залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. При цьому, відповідальність перед клієнтом за порушення договору покладається на експедитора.

Повну матеріальну відповідальність експедитора (відповідача-1) за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоотримувачу передбачено також у п. 7.5. Договору

Згідно п. 8.1. Договору відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання обов'язків третіми особами -перевізниками, що залучаються відповідачем-1 для здійснення перевезення вантажів клієнта.

Таким чином, відповідальність за належне виконання зобов'язань щодо перевезення бухти стального прокату марки RAL 6005 (0,4x1250) вагою 4680 т. згідно Заявки № 27 від 06.02.2012 р. покладалась на відповідача-1.

Посилання позивача на п. 8.2 Договору № 34-Е транспортного експедирування від 06.02.2012 р., яким передбачено солідарну відповідальність експедитора та перевізника перед клієнтом суд до уваги не приймає, оскільки перевізник (відповідач-2) не є стороною вищевказаного Договору, а відтак його умови не можуть визначати права та обов'язки останнього. Умовами укладених між відповідачами-1 та 2 Договору перевезення вантажу № 202203 від 01.02.2012 р. та Договору-Заявки перевезення вантажу № 202203 від 06.02.2012 р. солідарної відповідальності експедитора та перевізника перед клієнтом не передбачено.

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що між позивачем та відповідачем-2 не існувало зобов'язань щодо перевезення бухти стального прокату марки RAL 6005 (0,4x1250) вагою 4680 т, а відтак вимоги позивача про притягнення відповідача-2 до матеріальної відповідальності на підставі ст. 610, 614, 623 ЦК України є безпідставним.

Також необхідно зазначити, що відповідачу-2 не було доведено до відома інформації про те, що з метою запобігання пошкодження вантажу і забезпечення його цілісної доставки у пункт призначення, вантаж необхідно закріпити за допомогою не менше ніж 8 стяжних ремнів. Жодних особливостей кріплення та перевезення вантажу у Договорі-Заявці перевезення вантажу № 202203 від 06.02.2012 р. не передбачено.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно визначення ч. 2 ст. 22 ЦК України до збитків відносяться втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу, завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки (ст. 1166 ЦК України).

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

З огляду на те, що відповідачу-2 не було відомо про особливі умови перевезення вантажу, а саме необхідність кріплення вантажу за допомогою не менше ніж 8 стяжних ремнів, суд вважає, що вина відповідача-2 у пошкодженні вказаного вантажу відсутня.

Не має складу цивільного правопорушення, за переконанням суду, і в діях відповідача-1.

Як вбачається із матеріалів справи пошкодження бухти стального прокату марки RAL 6005 (0,4x1250) є наслідком того, що вона не була належно закріплена при завантаженні.

Обов'язок щодо завантаження/розвантаження автомобілів, відповідно до п. 3.2.2. Договору № 34-Е транспортного експедирування від 06.02.2012 р. покладався на позивача.

Перед завантаженням позивач зобов'язаний був перевірити придатність рухомого складу, наданого відповідачем-1, для перевезення даного вантажу (п. 3.2.5. Договору).

У відповідності до Заявки № 27 від 06.02.2012 р. сторони погодились при завантаженні/розвантаженні товару дотримуватись Правил перевезення вантажів.

Пунктом 8.6. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 (надалі Правила) передбачено, вантаження, закріплення, укриття, ув'язка вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів виконуються Замовником.

Перед завантаженням автомобілів, причепів, напівпричепів з кузовом типу «фургон», автоцистерн і контейнерів Замовник повинен перевірити придатність рухомого складу та контейнерів для перевезення вантажу у комерційному відношенні.

Якщо виявлене пошкодження, яке може вплинути на цілість або якість вантажу при перевезенні, Замовник повинен відмовитися від вантаження в такий рухомий склад або контейнери, про що складається акт установленої форми (додаток 4) (п. 8.4. Правил).

Отже, у відповідності до вищевказаних умов Договору та Правил, позивач перед завантаженням вантажу зобов'язаний був перевірити придатність наданого відповідачем транспортного засобу в тому числі і щодо наявності ремнів, необхідних для кріплення вантажу і при виявленні невідповідності транспортного засобу відмовитися від завантаження. Однак, як встановив суд, позивач завантажив багаж у неоснащений необхідним обладнанням транспортний засіб і тим самим свідомо допустив можливість його пошкодження.

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що пошкодження бухти стального прокату мало місце з вини позивача, який неналежно закріпив вантаж при завантаженні, а тому підстави для стягнення вартості пошкодженого вантажу із відповідача-1 відсутні.

Окрім того, з ч. 2 ст. 623 ЦК випливає, що для відшкодування експедитором збитків, заподіяних ним порушенням умов договору, клієнт повинен довести їх розмір.

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження розміру завданих позивачу збитків. Так, жодним із наданих суду документів не підтверджується, що пошкоджена бухта стального прокату марки RAL 6005 (0,4x1250) вагою 4680 т цілком втратила придатність для використання, і що вказана бухта не може бути використана після проведення відповідних відновлювальних робіт.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 16, 22, 509, 929, 932, 1166 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.10.2012