Рішення

від 15.10.2012 по справі 5023/3534/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3534/12 вх. № 3534/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю :

позивача - Понеділко О.О. за довіреністю № 02/08/2012 від 02.08.2012 р.

відповідача - Гоготов В.В. за довіреністю № б/н від 23.08.2012 р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Слобожанська виробнича компанія",

м. Харків

до ТОВ "САТП-2001", м. Харків

про стягнення 72358,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанська виробнича компанія" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП-2001" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 72358,38 грн., з яких: 21600,00 грн. - сума основної заборгованості; 6890,58 грн. - пеня; 1392,60 грн. - 3% річних; 5683,20 грн. - інфляційні; 36792,00 грн. - штраф, у зв'язку з не виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 01/06/10-1 відновлених автошин від 01.06.2010 р., який був укладений між сторонами.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 20.09.2012 р. розгляд справи було відкладено на 04.10.2012 р. о 12:00.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 04.10.2012 р., через канцелярію господарського суду 04.10.2012 р. за вх. № Д937/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Позивач, через канцелярію господарського суду 04.10.2012 р. за вх. № 15666, надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю представника позивача в іншому судовому засіданні, яке господарським судом залучено до матеріалів справи. В задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи господарський суд вважав за необхідне відмовити, оскільки представник позивача у судовому засіданні 04.10.2012 р. був присутній.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 04.10.2012 р. за вх. № 15752, надав письмові пояснення, які господарським судом залучені до матеріалів справи. Також, у наданих письмових поясненнях представник позивача виклав клопотання про продовження строку вирішення спору по справі поза межами двох місячного строку на 15 днів на підставі ст. 69 ГПК України, яке господарським судом було задоволено, у зв'язку з чим строк вирішення спору по справі був продовжений поза межами двох місячного строку на 15 днів до 21.10.2012 р. включно.

У судовому засіданні призначеному на 04.10.2012 р. була оголошена перерва до 09.10.2012 року о 15:00.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 09.10.2012 р., через канцелярію господарського суду 09.10.2012 р. за вх. № Д941/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 08.10.2012 р. за вх. № 16003, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучено до матеріалів справи. Згідно відзиву представник відповідача просив суд задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача 17600,00 грн. основного боргу; 1088,80 грн. інфляційних та 633,77 грн. 3% річних. При цьому у відзиві відповідач вказував, що сума основного боргу відповідача складається з грошового зобов'язання по наступних видаткових накладних:

- № РН-000021 від 03.08.2010 р. на суму 10000, 00 грн.;

- № РН-000029 від 27.08.2010 р. на суму 3800,00 грн.;

- № РН-000033 від 02.09.2010 р. на суму 3800,00 грн.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 08.10.2012 р. за вх. № 16004, надав документи згідно клопотання, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 08.10.2012 р. за вх. № 16002, надав повідомлення щодо окремої ухвали, яке господарським судом залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 09.10.2012 р. була оголошена перерва до 15.10.2012 року о 12:20.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 15.10.2012 р. за вх. № Д 965/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 15.10.2012 р. за вх. № 16785, надав письмові пояснення по справі, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

01.06.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «ХІК», код ЄДРПОУ 35970607, в подальшому перейменованому в ТОВ "Слобожанська виробнича компанія", код ЄДРПОУ 35970607 та Товариством з обмеженою відповідальністю «САТП-2001» було укладено договір купівлі-продажу № 01/06/10-1 (надалі - договір).

Пунктом 1.1. вказаного договору було передбачено, що позивач передає у власність, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар (відновлені автошини) в кількості встановлений у додатках (специфікаціях) до даного договору.

Відповідно до п.1.2. договору асортимент, кількість, ціна одиниці товару та загальна сума угоди визначаються у додатках (специфікаціях). Додаток (специфікації) є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.1. договору загальна ціна товару за цим договором визначається у відповідності до додатків (специфікацій). Позивач передає товар відповідачу, датою передачі товару вважається день підписання видаткової накладної на товар.

Пунктом 2.2. договору було передбачено, що відповідач оплачує переданий товар, у розмірі 100 % його вартості, не пізніше ніж через 30 днів з моменту передачі товару. У разі несплати (часткової сплати, сплати з простроченням більше ніж 3 (три) дні) відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від суми договору. Якщо відповідач прострочує зі сплатою товару понад 10 (десять) днів він сплачує позивачу штраф у розмірі 7% від суми договору.

Також, згідно п.4.1.2. договору було передбачено, що за несвоєчасну оплату (неналежне виконання умов договору) прийнятого товару з простроченням більше ніж 3 (три) дні відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від суми договору. Якщо відповідач прострочує зі сплатою товару понад 10 (десять) днів він сплачує продавцю штраф у розмірі 7% від суми договору.

Згідно п. 4.1.3. договору за кожен день прострочення виконання зобов'язання, винна сторона сплачує другій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що згідно видаткових накладних позивач передав відповідачу наступний товар:

1. Видаткова накладна від 09.06.2010 року № РН-0000006 на суму 15200,00грн;

2. Видаткова накладна від 09.06.2010 року № РН-0000007 на суму 7600,00 грн.;

3. Видаткова накладна від 06.07.2010 року № РН-0000012 на суму 7600,00 грн.;

4. Видаткова накладна від 15.07.2010 року № РН-0000013 на суму 30400,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що поставка товару позивачем відповідачу за даними видатковими накладними здійснювалася в рамках договору купівлі-продажу № 01/06/10-1, оскільки між сторонами були складені наступні специфікації на даний товар за вказаним договором: № 1 від 09.06.2010 р., № 2 від 05.07.2010 р., № 3 від 14.07.2010 р.

Щодо видаткових накладних № РН-000021 від 03.08.2010 р., № РН-000029 від 27.08.2010 р. та № РН-000033 від 02.09.2010 р. на загальну суму 22800,00 грн., суд зазначає, що поставка товару позивачем відповідачу за даними видатковими накладними теж здійснювалася в рамках договору купівлі-продажу № 01/06/10-1, оскільки про це було зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Щодо видаткової накладної від 04.11.2010 року № РН-000062 на суму 4000,00 грн. суд зазначає, що дана поставка не здійснювалася в рамках договору купівлі-продажу № 01/06/10-1, оскільки дана накладна не містять посилання на договір купівлі-продажу № 01/06/10-1, а в матеріалах справи відсутні докази того, що товар за нею був поставлений в рамках договору купівлі-продажу № 01/06/10-1.

Отже, позивачем було поставлено відповідачу товару за договором на суму 83600,00 грн.

Згідно позову позивач вказував, що даний товар відповідачем був сплачений частково у розмірі 66000,00 грн., в підтвердження чого надав до суду розрахунок суми боргу та відповідні банківські виписки.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 17600,00 грн. та відповідач прострочив її сплату більше чим на 10 (десять) днів, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 7% від суми договору.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу суми заборгованості за договором у розмірі 17600,00 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи умови договору щодо нарахування пені та штрафу, господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума основної заборгованості у розмірі 17600,00 грн., сума штрафу у розмірі 5852,00 грн. та сума пені у розмірі 1519,44 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума 3% річних у розмірі 1196,78 грн. та сума інфляційних у розмірі 5679,20 грн.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості у розмірі 17600,00 грн., штрафу у розмірі 5852,00 грн., пені у розмірі 1519,44 грн., 3% річних у розмірі 1196,78 грн. та інфляційних у розмірі 5679,20 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 708,18 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САТП-2001» (61039, м. Харків, вул. Виконкомівська, 30, код ЄДРПОУ 31013004, р/р 26002054847700 в АТ «УКРСИББАНК», МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська виробнича компанія" (61052, м. Харків, вул. Ізмайлівська, 11-А, код ЄДРПОУ 35970607, р/р 26007000087205 в ПАТ «УКРСОЦБАНК», МФО 300023) суму основної заборгованості у розмірі 17600,00 грн., штраф у розмірі 5852,00 грн., пеню у розмірі 1519,44 грн., 3% річних у розмірі 1196,78 грн., інфляційні у розмірі 5679,20 грн. та суму судового збору у розмірі 708,18 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 19.10.2012 р.

Суддя Доленчук Д. О.