Постанова

від 25.12.2012 по справі 5023/3534/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р. Справа № 5023/3534/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Зима О.О., довіреність № 25/10/2012 від 25.10.2012 р.

відповідача - Гототов В.В., довіреність б/н від 23.08.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3472 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 15.10.12 р. у справі № 5023/3534/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська виробнича компанія", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП-2001", м. Харків

про стягнення 72358,38 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року позивач - ТОВ "Слобожанська виробнича компанія" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - ТОВ "САТП-2001" заборгованість в загальній сумі 72358,38 грн., з яких: 21600,00 грн. - заборгованості, 6890,58 грн. - пені, 1392,60 грн. - три проценти річних за користування чужими коштами, 5683,20 грн. -інфляційних втрат, 36792, 00 грн. - сума штрафів за шість прострочень з оплатою товару. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару за укладеним між сторонами договором № 01/06/10-1 від 01.06.2010 р.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Доленчук Д.О.) від 15.10.2012 р. у справі № 5023/3534/12 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "САТП-2001" на користь ТОВ "Слобожанська виробнича компанія" суму основної заборгованості у розмірі 17600,00 грн., штраф у розмірі 5852,00 грн., пені 1519,44 грн., 3% річних - 1196,78 грн., інфляційних втрат 5679,20 грн., та судового збору 708,18 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що поставка товару за видатковою накладної від 04.11.2010 року № РН-000062 на суму 4000,00 грн. не здійснювалася в рамках договору купівлі-продажу № 01/06/10-1, оскільки дана накладна не містять посилання на договір купівлі-продажу № 01/06/10-1. Таким чином, позивачем поставлено відповідачу товару за договором на суму 83600,00 грн. Враховуючи, що товар відповідачем сплачений частково у розмірі 66000,00 грн., суд прийшов до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 17600,00 грн. та відповідач прострочив її сплату більше ніж на 10 (десять) днів, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 7% від суми договору та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області в частині стягнення з нього пені 1519,44 грн., штрафу 1596,00 грн., інфляційних втрат 4590,40 грн., 3% річних 563,01 грн. не погоджується, вважає його в цій частині прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, подав апеляційну скаргу та просить рішення в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені 1519,44 грн., штрафу 1596,00 грн., інфляційних втрат 4590,40 грн., 3% річних 563,01 грн. - відмовити, а в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2012р. по справі № 5023/3534/12 залишити без змін, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі та ін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "ХІК" (далі - продавець), яке в подальшому перейменованому в Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанська виробнича компанія", та Товариством з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" (далі - покупець) укладений договір купівлі-продажу № 01/06/10-1 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (відновлені автошини) у кількості встановленій у додатках (специфікаціях) до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити ціну визначену умовами договору.

Згідно з п.1.2. договору асортимент, кількість, ціна одиниці товару та загальна сума угоди визначаються у додатках (специфікаціях). Додаток (специфікації) є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1. договору загальна ціна товару за цим договором визначається у відповідності до додатків (специфікацій). Продавець передає товар покупцю, датою передачі товару вважається день підписання видаткової накладної на товар.

До зазначеного договору сторонами укладені специфікації: № 1 від 09.06.2010 р., № 2 від 05.07.2010 р., № 3 від 14.07.2010 р., в яких сторони узгодили найменування товару, кількість, ціна без ПДВ -1583,33 грн. та з урахування ПДВ та з ПДВ -1900,00 грн. (а. с. 57-59).

Згідно з п. 2.2. договору передбачено, що покупець оплачує переданий товар, у розмірі 100 % його вартості, не пізніше ніж через 30 днів з моменту передачі товару від продавця до покупця. У разі несплати (часткової сплати, сплати з простроченням більше ніж 3 (три) дні) покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 5% від суми договору. Якщо покупець прострочує зі сплатою товару понад 10 (десять) днів він сплачує продавцю штраф у розмірі 7% від суми договору.

Згідно з п. 4.1.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату (неналежне виконання умов договору) прийнятого товару з простроченням більше ніж 3 (три) дні покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 5% від суми договору. Якщо покупець прострочує зі сплатою товару понад 10 (десять) днів він сплачує продавцю штраф у розмірі 7% від суми договору.

Згідно з п. 4.1.3. договору за кожен день прострочення виконання зобов'язання, винна сторона сплачує другій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Позивач зазначає, що згідно з умовами договору він виконав свої зобов'язання, та передав (поставив) відповідачу товар на загальну суму 87600,00 грн., що підтверджується видатковими накладними (а. с. 60-67): № РН-0000006 від 09.06.2010 року на загальну суму 15200,00 грн.; № РН-0000007 від 09.06.2010 року на загальну суму 7600,00 грн.; № РН-0000012 від 06.07.2010 року на загальну суму 7600,00 грн.; № РН-0000013 від 15.07.2010 року на загальну суму 30400,00 грн.; № РН-000021 від 03.08.2010 року на загальну суму 15200,00 грн.; № РН-000029 від 27.08.2010 року на загальну суму 3800,00 грн.; № РН-000033 від 02.09.2010 року на загальну суму 3800,00 грн.; № РН-000062 від 04.11.2010 року на загальну суму 4000,00 грн., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Також позивач зазначає про те, що відповідач товар отримав, оплату отриманого товару здійснив лише частково, що підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 30-42) та банківською випискою (а. с. 72 та зі зворотної сторони), у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за отриманий товар, яка складає 21600,00 грн., тобто за товар не розрахувався у повному обсязі у строк, встановлений договором.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що поставка товару за видатковою накладної від 04.11.2010 року № РН-000062 на суму 4000,00 грн. не здійснювалася в рамках договору купівлі-продажу № 01/06/10-1, оскільки дана накладна не містять посилання на договір купівлі-продажу № 01/06/10-1. Таким чином, суд вважає, що позивачем поставлено відповідачу товару за договором на суму 83600,00 грн. Враховуючи, що товар відповідачем сплачений частково у розмірі 66000,00 грн., суд дійшов висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 17600,00 грн. та відповідач прострочив її сплату більше чим на 10 (десять) днів, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 7% від суми договору.

Висновки суду, що стосуються суми заборгованості та певної частини санкцій сторонам визнаються та не оскаржуються.

Викладені висновки господарського суду, у частині, що оскаржуються на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, і хоча судом правовідносинам, що склалися між сторонами в цілому була надана належна правова оцінка,

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України, передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами за договором № 01/06/10-1 від 01.06.2010 року існували правовідносини з купівлі-продажу, (поставки).

Обставини щодо поставки товару, можуть підтверджуватися первинними документами в розумінні вищезазначених положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" складеними при виконанні певної господарської операції в рамках зазначеного договору.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення мотивував його тим, що відповідач заборгованість в сумі 17600,00 грн. не сплатив, хоча існування заборгованості у вказаній сумі визнав.

Однак, висновки господарського суду першої інстанції про те, що поставка товару за видатковими накладними: № РН-0000006 від 09.06.2010 року на загальну суму 15200,00 грн.; № РН-0000007 від 09.06.2010 року на загальну суму 7600,00 грн.; № РН-000062 від 04.11.2010 р. на загальну суму 4000,00 грн. здійснювалася в рамках укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 01/06/10-1 від 01.06.2010 р. суперечать матеріалам справи. Вказані накладні не містять посилання на вищезазначений договір, рівно як і рахунки - фактури.

Враховуючи викладене, а також те, що термін виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати визначено умовами договору купівлі-продажу № 01/06/10-1 від 01.06.2010 р., а відповідач при цьому не надав суду доказів погашення заборгованості в сумі 17600,00 грн. за отриманий товар і рішення в цій частині сторонами не оскаржується, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17600,00 грн. заборгованості.

Відповідно до вимог ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату (неналежне виконання умов договору) прийнятого товару з простроченням більше ніж 3 (три) дні покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 5% від суми договору. Якщо покупець прострочує зі сплатою товару понад 10 (десять) днів він сплачує продавцю штраф у розмірі 7% від суми договору.

Відповідно до п. 4.1.3. договору за кожен день прострочення виконання зобов'язання, винна сторона сплачує другій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції можуть застосовуються у розмірі, визначеному умовами договору. При цьому їх розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, помилковим є висновки господарського суду щодо нарахування санкцій в певній частині вимог.

Відповідно до ст. 256-257 ЦК України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення пені.

Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді справи в суді першої інстанції відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд про застосування позовної давності.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Твердження позивача про те, що позовна давність до вимог щодо стягнення неустойки: штрафу, пені не сплинула, оскільки відповідачем вчинялись дії, які свідчать про визнання ним свого боргу, є безпідставними та до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як зазначено у п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211, діями вказаними у ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).

Оскільки, здійснюючи платежі у жовтні 2011р. (до спливу позовної давності) відповідач в призначенні платежу не послався на певну накладну, а як зазначено у банківських виписках: «сплата за автошини зг.рах.№ СФ-0000072 від 03.10.2010 року»та «сплата рах.№ СФ-0000094 від 02.09.2010 року»такі дії відповідача не можуть вважатися діями по визнанню останнім боргу тих первинних документах по поставках та заборгованості, які є підставою та предметом позову.

Отже, господарський суд безпідставно не врахував вимоги відповідача у відзиві на позовну заяву вх. № 16003 від 08.10.2012 р. про застосування позовної давності.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 15.10.12 р. у справі № 5023/3534/12 в частині стягнення пені у розмірі 1519,44 грн., штрафу у розмірі 4256,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 1088,80 грн., 3 % річних у розмірі 633,77 грн. підлягає скасуванню.

З урахуванням вимог ст. ст. 49 ГПК України також підлягає скасуванню рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 169,35 грн. судового збору за подання позовної заяви та 840,00 грн. судового збору по скарзі.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюється можуть бути підставою для його часткового скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 4 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.10.12 р. по справі № 5023/3534/12 в частині стягнення 1519,44 грн. пені, 1596,00 грн. штрафу, 4590,40 грн. інфляційних втрат, 563,01 грн. річних та 169,35 грн. судового збору скасувати та в позові в цієї частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська виробнича компанія" (61052, м. Харків, вул. Ізмайлівська, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 35970607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП-2001" (61039, м. Харків, вул. Виконкомівська, буд. 30, код ЄДРПОУ 31013004) 840,00 грн. судового збору по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 24.12.2012 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.